Добавить в закладки
 
Наши группы в социальных сетях          





Дисциплина: Педагогика
Вид работы: дипломная работа
Язык: украинский
Сутнисть та основни види, педагогични можливости засобив народного мистецтва. Твори К. Билокур у структури народно-мистецькоСЧ творчости. Образотворчи засоби та художня манера живопису. Анализ педагогичноСЧ практики використання творив у початкових класах.
ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ:

77

Министерство освити и науки УкраСЧни

Тернопильський национальний педагогичний университет

имени Володимира Гнатюка

Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики СЧх викладання

Дипломна робота

ВлРозвиток у молодших школярив уявлень про народне мистецтво

(на приклади творчости Катерини Билокур)В»

виконала студентка 32 групи

факультету пидготовки

вчителив початкових класив,

заочного виддилення

Ворожбит Оксана Михайливна

науковий керивник

Цибулько Михайло

Богданович

Тернопиль 2009

Змист

Вступ

Роздил 1. Теоретични основи народного мистецтва

1.1 Сутнисть та основни види народного мистецтва

1.2 Педагогични можливости засобив народного мистецтва

1.3 Твори К.Билокур у структури народно-мистецькоСЧ творчости

Роздил 2. Анализ педагогичноСЧ практики використання творив К. Билокур у початкових класах

2.1 Використання творив народного мистецтва у навчальному процеси

2.2 Образотворчи засоби та художня манера живопису К. Билокур

2.3 Використання творчоСЧ спадщини К.Билокур на уроках образотворчого мистецтва

Висновки

Список використаноСЧ литератури

Додаток

Вступ

Актуальнисть теми. УкраСЧнське народне декоративне мистецтво - це величезний свит духовноСЧ и материальноСЧ спадщини етносу, набуток художних идей численних поколинь народу, дорогоцинна скарбниця, що живить сьогодни професийно-мистецьку творчисть. Уникальна своСФриднисть украСЧнського народного декоративно-прикладного мистецтва сформувалась пид впливом конкретних природних, етнопсихологичних, социально-историчних, економичних та инших умов. Вона складаСФться из сумарних художних видмин и внескив багатьох историко-етнокультурних регионив та територий етнографичних груп.

Сьогодни в умовах гострих протирич миж техничними досягненнями людства и низьким ривнем СЧхньоСЧ моральности, що загрожують знищенням антропосфери, особливоСЧ ваги набувають екология природи та екология культури [31]. Однак у наший мистецтвознавчий науци ще недостатньо провадяться комплексни синтетични дослидження народного декоративного мистецтва визначних осередкив и регионив, а також окремих, найвидатниших його представникив. Переважно вивчають окреми види мистецтва або локальни художни проблеми, але дослидження декоративного мистецтва в ракурси його видатних представникив дозволило б з'ясувати закономирности розвитку и згасання етномистецьких традиций, причинно-наслидкови зв'язки й взаСФмовпливи.

У зазначеному контексти наукових завдань нам видаСФться актуальним дослидження народного декоративного мистецтва у традициСЧ видатноСЧ художници Катерини Билокур. Дане дослидження СФ важливим у плани ТСрунтовного пизнання национальноСЧ художньоСЧ спадщини та локальноСЧ етномистецькоСЧ традициСЧ, яка сьогодни нестримно втрачаСФ приоритети розвитку. Сформульована наукова комплексна проблема поставлена для розв'язання, СЧСЧ виконання дасть можливисть заповнити иснуючу прогалину, маСФ теоретичне и практичне значення, видкриваСФ перспективи для наступних дослиджень у галузи украСЧнського декоративного мистецтва.

Катерина Василивна Билокур - майстер народного декоративного живопису. Вона втилила в своСЧх картинах поезию, философию й видчуття краси народу, до якого належала. ВлСаме СЧСЧ було обрано носиСФм цього дивовижного таланту, в якому земна краса навколишнього свиту ставала по-небесному пиднесеною, а тлинне перетворювалося на вичнеВ» [12, 4].

У дни, коли УкраСЧна видзначаСФ сториччя вид дня народження народноСЧ художници Катерини Билокур, з новою силою хвилюСФ загадка СЧСЧ непересичноСЧ особистости й творчоСЧ доли. Народившись у сели и не одержавши навить початковоСЧ освити, вона все своСФ життя провела в коли одвичних буденних турбот -- як потим напише сама, Влпряла, ткала, билила, мила, копала, садила, полола, збирала и все дило робилаВ» [9, 4]. Яка ж вразливисть души, який нестримний потяг до гармониСЧ, яка дивовижна духовна сила були в ций простий украСЧнський жинци, що змушували СЧСЧ, забувши про перевтому, про осуд оточення (ВлЯк можна марнувати час за отим малюванням?В»), про кожному серцю бажане кохання, брати у руки вуглинку, згодом тонесенький пензлик и лишати на полотни, папери чи навить фанери своСЧ прекрасни напивсни, де втрачалися риси конкретноСЧ реальности й творилося справжнСФ мистецтво.

РЗСЧ талант формувався без сторонних впливив, стихийно, у глибинах народноСЧ пидсвидомости й надсвидомости. Лише в зрилому вици вона довидаСФться про деяки обов'язкови закони художньоСЧ творчости. Тим бильше вражаСФ СЧСЧ безпомилкова мистецька интуСЧция, яка допомагала в кожний роботи так добирати барви, що СЧСЧ можна назвати справжньою майстринею колориту.

Важко сьогодни сказати, як би склалася доля майстрини, якби свого часу вона не надислала одниСФСЧ зи своСЧх картин до видатноСЧ спивачки Оксани Петрусенко з вдячности за прекрасний спив. Артистка попросила працивникив Полтавського будинку народноСЧ творчости допомогти художници. Саме з виставки творив Катерини Билокур у Полтави почалися для неСЧ щасливи змини в житти. РЗСЧ картини демонструються в КиСФви, Москви. У Парижи серед захоплених шанувальникив СЧСЧ творчости -- Пабло Пикассо, який майстриню з украСЧнського села Богданивки назвав гениальною.

У доробку Катерини Билокур СФ й пейзажи, й натюрморти з щедрими плодами ридноСЧ земли, й портрети близьких людей, та найбильшу частину СЧСЧ доробку становлять намальовани нею з надзвичайним захопленням и любов'ю квити: ВлКвити за тиномВ», ВлКвити в туманиВ», ВлКвити увечериВ», ВлПольови квитиВ», ВлКвити на блакитному тлиВ» та ин.

Захоплений малярською поезиСФю Катерини Билокур з СЧСЧ Влмагичною силою й майже фантастичною красоюВ», письменник Олесь Гончар свого часу передбачав, що Влслава художници з кожним роком буде ростиВ» [55, 1]. Надзвичайно важливо нини розглянути й проанализувати формальни засоби стилю Катерини Билокур: яким чином усе це може ВлзасвоСЧтисяВ» сучасним малярством. Адже шлях вид традициСЧ (зв'язку професионального й народного самовиразу) до "самого себе" найкоротший.

Видповидно до сучасних процесив в освити й культури методику проведення урокив образотворчого мистецтва не можна розглядати без елементив историСЧ народного мистецтва й дослидження творчости видатних особистостей даноСЧ сфери. Це й зумовило вибир теми дипломноСЧ роботи - тАЮРозвиток у молодших школярив уявлень про народне мистецтво (на приклади творчости Катерини Билокур)тАЭ.

Об'СФкт дослидження - народне мистецтво як компонент культурноСЧ спадщини украСЧнського народу.

Предмет дослидження - особливости використання народно-мистецькоСЧ творчости К.Билокур на уроках образотворчого мистецтва в початковий школи.

Мета дипломноСЧ роботи - обТСрунтувати особливости використання народно-мистецькоСЧ творчости Катерини Билокур на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах.

Видповидно до мети, об'СФкта и предмета висунуто таки завдання дослидження:

1. Вивчити стан дослидження проблеми у мистецтвознавчий та методичний литератури.

2. Визначити сутнисть та основни види народного мистецтва, виявити його педагогични можливости.

3. Охарактеризувати твори К.Билокур у структури народно-мистецькоСЧ творчости.

4. Описати особливости використання творчоСЧ спадщини К.Билокур у навчальному процеси початковоСЧ школи.

5. Дослидити специфику образотворчих засобив та художньоСЧ манери живопису К.Билокур.

6. ОбТСрунтувати педагогични умови використання творчоСЧ спадщини К.Билокур на уроках образотворчого мистецтва в початковий школи.

Методи дослидження:

СХ теоретични: анализ та узагальнення науковоСЧ информациСЧ з проблеми дослидження; анализ, синтез, узагальнення и систематизация историчних та теоретичних даних.

СХ емпирични: бесиди з вчителями, учнями; анкетування вчителив початкових класив.

Практична значущисть дослидження полягаСФ у розкритти системи творчости Катерини Билокур та особливостей СЧСЧ використання на уроках образотворчого мистецтва у початковий школи.

Структура та обсяг дослидження. Дипломна робота складаСФться из вступу, двох роздилив, висновкив, списку використаноСЧ литератури, додаткив. Обсяг роботи - 84 сторинки.

Роздил 1. Теоретични основи народного мистецтва

1.1 Сутнисть та основни види народного мистецтва

У всезагальний народний культури важливу роль видиграСФ декоративне мистецтво -- широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формуСФ материальне середовище, створене людиною. До нього належать таки види, як декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декорацийне тощо.

Народне декоративно-прикладне мистецтво визначаСФться як одна из форм суспильноСЧ свидомости и суспильноСЧ дияльности [57, 12]. Воно зародилось у первисному суспильстви, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби для иснування добувала примитивними знаряддями. Тоди вся дияльнисть могла бути тильки колективною. Видсутнисть складних трудових операций призводила до того, що вси члени колективу мали одни й ти ж обов'язки, опановували одни й ти ж трудови навички. Розподил праци проходив так: праця чоловикив (мисливство) и праця жинок (приготування СЧжи, виготовлення одягу, ведення домашнього господарства).

Спильна праця зумовлена спильною власнистю на знаряддя праци, землю, продукти колективного виробництва. МайновоСЧ неривности ще не було. Народне мистецтво створювалось у сфери колективного материального домашнього виробництва. У ньому видбивалися риси первисноСЧ свидомости людини, мифологичний характер спилкування з природою. Знаряддя праци, зброя, одяг, житло повинни були передусим бути зручними, магичними, щоб нищо, нияки ворожи сили не перешкоджали людини жити и працювати [27, 85].

Пам'ятки кожноСЧ конкретноСЧ епохи показують, як люди навчились працювати з природними материалами и що з них виготовляти, яку силу надавати СЧм за допомогою символив-знакив (орнаменту) и що робило звичайни речи побутового призначення творами мистецтва. На всих етапах историчного розвитку твори народного мистецтва, залишаючись невид'СФмною частиною материальноСЧ культури, водночас СФ важливою галуззю духовноСЧ культури народу. Основи художнього, духовного, естетичного в них невиддильни вид утилитарного. РЗхня СФднисть обТСрунтовуСФ глибоку життСФву правду народного мистецтва [46, 83-84].

Починаючи з первиснообщинного суспильства и впродовж наступних викив люди удосконалювали домашнСФ виробництво речей, яки задовольняли побутово-життСФви потреби. Поступово шлифувались технично-художни засоби, яки формувались колективним досвидом, передавались из поколиння в поколиння, перевирялися практикою. Людина навчилася виконувати багато процесив праци, створюючи предметний свит: тканини, посуд, мебли тощо [2, 67]. Величезним здобутком пизнавально-трудовоСЧ дияльности було те, що людина почала добирати, пидготовляти й опрацьовувати потрибну сировину. Дрибне ручне виготовлення готових виробив при видсутности внутривиробничого подилу праци називаСФться ремеслом. РЖсторичний розвиток ремесел зумовлений зминою социальноСЧ формациСЧ. Видповидно до ризних историчних етапив суспильного виробництва та розподилу праци ремесла були домашними, на замовлення и на ринок.

Домашним ремеслом називаСФться виробництво виробив для задоволення власних потреб господарства, членами якого вони виготовлени. Ци ремесла ще не видокремилися вид головних галузей господарськоСЧ дияльности. ДомашнСФ ремесло -- невид'СФмна частина натурального господарства -- збереглося и в окремих галузях в период капитализму [15]. Наприклад, займаючись мисливством, скотарством, землеробством, люди паралельно виготовляли дрибни ремисничи вироби. Поглиблення суспильного подилу праци зумовило появу розвинениших видив ремесел, вони почали виддилятися вид основного заняття людей. Так виникли ремесла на замовлення и на ринок.

У ремеслах художня робота стаСФ головним видом дияльности майстра,здесь скорише вдосконалюСФться майстернисть, виникають нови, трудомистки види художньоСЧ дияльности, зростаСФ килькисть ремисничих специальностей та звужуСФться специализация ремисникив. Уже в давньосхидних рабовласницьких державах РЖРЖРЖ--РЖ тис. до н. е. були ремисники, яки працювали на замовлення: ковали, будивельники, столяри, зброяри, ткали, золотари тощо. Виготовлення керамики, тканин, декоративних виробив из металу, каменю досягло високого ривня в РДгипти, АссириСЧ, РЖрани, КитаСЧ, РЖндиСЧ, в античних рабовласницьких державах ГрециСЧ и Риму [1]. Уже в цю епоху поряд из речами широкого вжитку виготовлялися предмети розкоши, доступни лише панивний верхивци.

В умовах бильш високого ривня розвитку продуктивних сил при феодализми ремисники отримали ширши можливости для вдосконалення свого фаху. Виникли нови галузи ремесел, звужувалася специализация ремисникив, робилися своСФридни видкриття, винаходи. Китай, РЖндия, РЖран, Япония, краСЧни СередньоСЧ и ПередньоСЧ АзиСЧ, РДвропи славилися виготовленням художних предметив побуту (посуд, тканини, килими, холодна и вогнепальна зброя, лицарський обладунок, вози, мебли, ювелирни прикраси, культови предмети тощо). До скарбници свитового мистецтва увийшли китайськи та японськи лаки, ризьблення на дереви, вироби з ниток, китайська порцеляна, индийськи тканини и металеви вироби, иранськи и туркменськи килими та ин. [40].

Високого художнього ривня досягли художни ремесла у схидних слов'ян (метал, керамика, ризьблення на дереви тощо). Декоративно-прикладне мистецтво слов'янського населення на териториСЧ майбутних росийських, украСЧнських и билоруських земель -- ТСрунт, на якому розвинулася самобутня культура КиСЧвськоСЧ Руси [44, 51]. Давньоруськи ремисники дотримувалися багатовикових традиций схиднослов'янського мистецтва, творчо осмислюючи найкращи здобутки свитового мистецтва. РЗх оригинальну художню творчисть засвидчують збережени пам'ятки, литописни дани та описи иноземцив, яки за ривнем художнього ремесла ставили Русь на друге мисце писля ВизантиСЧ.

У КиСЧвський Руси переважали домашни ремесла. Пов'язани из сильським господарством, вони видигравали роль допомижного заняття. Селяни сами виготовляли ризни вироби, полотна, сукна, взуття тощо для власних потреб. Феодали отримували цю продукцию селянського ремесла у вигляди повинностей [49]. У господарствах феодалив також виготовляли вироби. Ремисники працювали и в княжих, боярських та монастирських дворах.

Розвиток торгивельно-грошових видносин сприяв килькисному зростанню ремисникив, поселенню СЧх в мистах та невеличких мистечках. Вже за часив КиСЧвськоСЧ Руси видилилися три основни категориСЧ ремисникив: сильськи, вотчинни та миськи. Сильськи ремисники обслуговували певну териториальну групу сильського населення (наприклад, ковальськи, кушнирськи ремесла). Вотчинни ремисники феодально залежали вид помищикив, князив, бояр, монастирив. РЗхня праця була примусовою. У мистах, мистечках поселялись ремисники, що виготовляли вироби на замовлення, на ринок. Вони мали кращи умови праци, були квалификованими [2, 13-14]. Як сильське, так и миське ремесло поСФднувалось из землеробством. Зростання мист, розвиток торговельно-виробничих видносин стали тими важливими факторами, котри активизували процеси видокремлення ремесла вид сильського господарства, сприяли поглибленню професийноСЧ майстерности ремисникив, збильшенню килькости ремисничих специальностей.

Розвиток товарного обмину привив до того, що виготовлення виробив на продаж стало основним заняттям окремих ремисникив, посилилися процеси видокремлення ремесла вид землеробства. На основи домашних ремесел виникли ремисничи организациСЧ. Натуральне господарство, вузькисть внутришнього ринку, утиски з боку державноСЧ администрациСЧ зумовили необхиднисть СФднання миських ремисникив. В XI--XII ст. в мистах ЗахидноСЧ РДвропи, а також КиСЧвськоСЧ Руси поступово виникали и поширювалися СЧхни корпорациСЧ -- цехи. Вони об'СФднували майстрив одниСФСЧ чи килькох специальностей з метою захисту СЧхних интересив вид дрибних виробникив [16]. Конкретно-исторични умови позначилися на специфици цехив, що утворювались на УкраСЧни. Тут цехова система виробництва поширилась у XIV--XV ст. У КиСФви иснували цехи ковалив, золотарив, кравцив, кушнирив, шевцив. Видоми ризни за профилем цехи у Луцьку, Чернигови та ин.

У 1425 р. у Львови дияли 9 цехив (ковалив, шевцив, кравцив, лимарив, кушнирив), а наприкинци XV ст.--14 цехив об'СФднували ремисникив понад 50 професий. Цехове ремесло бурхливо розвивалось у мистах, яки здобули так зване магдебурзьке право,-- у КиСФви Львови, Полтави, Чернигови, Новгороди-Сиверському, Житомири, Бердичеви, Нижини, Кременци, Кам'янци-Подильському. Цехови организациСЧ видигравали позитивну роль у житти як миських, так и сильських ремесел ранньоСЧ епохи феодализму. Вони сприяли пиднесенню художнього ривня виробив, розширенню СЧх асортименту.

У цехових статутах визначалося, яки саме и скильки виробив будуть виробляти; СЧхни розмири, форми, колир тощо; килькисть майстрив и пидмайстрив, СЧхни права; розмир внескив майстрив до спильноСЧ кари; килькисть робитникив та учнив, яких мав право тримати майстер, строки учнивства; розмир заробитноСЧ плати пидмайстрам та учням; правила прийому нових членив у цехи; килькисть сировини, инструментив и материалив; тривалисть робочого дня, штрафи за порушення статутив и т. ин. [2, 152]. У цехах панивне становище посидали майстри, СЧм пидпорядковувались пидмайстри й учни. За виконанням статутив слидкували обрани на загальних зборах цехових майстрив (братчанах) старшин -- цехмистри. Кожен цех мав своСЧ прапори, знаки, грамоти тощо.

Важливо, що при вступи майстрив до цеху ретельно перевиряли СЧхни знання, вминня зробити ВлшедеврВ» -- взирець певного виробу [24, 66]. Видбувалися своСФридни испити-конкурси майстрив. Це, безперечно, сприяло вдосконаленню ремисничоСЧ майстерности. У мистах працювали позацехови майстри -- партачи. Вони жили переважно на передмисти, були обмежени у своСЧй дияльности, не мали права продавати власни вироби на миському ринку. Це було причиною конкурентних сутичок. Цехови и позацехови майстри зазнавали утискив з боку володарив мист. Глибоки социальни суперечности посилювали боротьбу проти феодальноСЧ системи.

Проникнення у ремисниче виробництво нових видносин зумовлене як економичними зминами, так и ривнем розвитку ремесел.
РЖз поглибленням подилу праци вид окремих ремисничих професий видгалужувалися нови специальности [42, 26]. Так, серед ремисникив-текстильникив видилилися ткачи, полотняри, шерстяники, прядильники (ниткари), сукновали и постригачи сукна, мотузники, канатники тощо; серед деревообробникив - бондари, тесляри, колисники, ризьбяри, ТСонтари, каретники, кошикари, ситники и т. ин. РЖз зростанням попиту на ремисничи вироби з боку миського и сильського населення, ускладненням и диференциациСФю самого ремесла поглиблювалося майнове розшарування цехових и позацехових ремисникив. Бильш заможни майстри перетворювалися на дрибних пидприСФмцив и скупникив. В умовах зародження капиталистичних видносин цехова, замкнена за визначеними обмеженнями организация гальмувала ремисниче виробництво.

Вильниши можливости для дияльности, не таки обмежени, як у цехових майстернях, мали сильськи и миськи домашни промисли, тобто дрибне ручне товарне виробництво. Воно иснувало в умовах натурального господарства, де из наявноСЧ сировини виготовляли вироби на продаж. Власниками промислив були представники майже всих прошаркив населення УкраСЧни -- мищани, селяни, козаки, купци, шляхта и т. ин. Серед домашних промислив найбильшого поширення набули текстильни, шевськи, кравецьки, кушнирськи [67, 59]. Селяни традицийно вирощували у своСЧх господарствах льон и конопли, стригли вивци, из наявноСЧ сировини виготовляли тканини интер'СФрного й одягового призначення для себе и на продаж.

У XVI--XVII ст. на основи ремесел и домашних промислив зародилася нова, бильш висока форма виробництва -- мануфактура. Капиталистичне пидприСФмство ТСрунтувалося на ремисничий техници й подили праци. Ця стадия розвитку промисловости исторично передувала великий машинний индустриСЧ. Процес звуження ремисничих специальностей тривав (часто виконувалась тильки одна операция). Дещо полегшувались трудомистки роботи, удосконалювались инструменти тощо. Шляхи виникнення мануфактур були ризними [2, 71-72]. Дрибни промисли (майстерни) змицнювались, розширювались, поступово переростали у бильши виробничи заклади з подилом праци. Окреми виробники пидпорядковувались представникам торгового капиталу, який проникав у вси сфери господарства у зв'язку з розвитком торгово-грошових, капиталистичних видносин. Ци процеси видбувалися в умовах феодализму, де панувала крипосницька система.

За характером виробничих видносин на УкраСЧни можна видилити три типи крипосних мануфактур: казенни, вотчинни (помищицьки) й посесийни [52, 55]. Наприклад, видомими були казенна мануфактура по виробництву шовкових виробив -- Катеринославська; посесийни сукняни мануфактури -- Глушкивська и Ряшкивська; помищицька мануфактура, де вироблялись фарбовани и тонки сукна, у с. Платкове Стародубського повиту на Чернигивщини та ин. Найпоширенишими були ткацьки мануфактури. Крим ткацьких мануфактур, на УкраСЧни у XVII--XVIII ст. користувались визнанням мануфактурни вироби -- посуд, скло, шкиряни и под. У XVIII ст. зросла килькисть мануфактур, вони розширювали виробництво, але повильно впроваджувалися нови технично-технологични видкриття. Ручне виробництво творче, приховуСФ у соби таСФмници справжньоСЧ краси, критериСЧ якоСЧ в народному мистецтви вироблялися виками.

Наявнисть мисцевоСЧ сировини, людей, яки опанували традицийни навички праци, виготовляючи певни вироби, давала змогу розширювати виробництво, впроваджувати деяки нови технологични методи, полегшувати ручну працю за допомогою машин [24, 42]. Отже, закономирно, що в историчний послидовности тривав розвиток народного декоративного мистецтва у таких формах, як домашнСФ й организоване виробництво: у цехах, майстернях, мануфактурах.

Зародження и розвиток мануфактур на УкраСЧни видбувалися у XVI--XVIII ст. за крипацтва. Перша половина XIX ст.-- це период розкладу и кризи феодально-крипосницькоСЧ системи. У цей час складалися нови, бильш прогресивни капиталистични видносини. РЖз подальшим розвитком дрибних промислив, крипосницькоСЧ мануфактури и товарно-грошових видносин визривали умови для переходу до капиталистичноСЧ мануфактури -- фабрики [2, 34-35]. Виробництво очолив великий капитал, формуючи капиталистични видносини миж його учасниками.

З переходом до наступного, бильш прогресивного способу виробництва зростала роздрибненисть виробничих операций, зумовлюючи деградування професийноСЧ майстерности, занепад творчоСЧ основи в процеси праци. На УкраСЧни дрибни промисли набули характеру капиталистичних мануфактур, де на другий план усунулося виками нагромаджене рукотворне мистецтво ремесла. Знижувалася вартисть художньоСЧ продукциСЧ. Перехид вид мануфактури до фабрики видкинув з ручну вмилисть майстра, а за техничним переворотом руйнувалися суспильни видносини виробництва. Капиталистична конкуренция пидирвала економичний ТСрунт традицийних центрив народних промислив, а зменшення попиту на вироби призвело до звуження СЧхнього виробництва, а подекуди до занепаду [42, 16].

Таким чином, народне декоративне мистецтво УкраСЧни розвивалось у двох основних формах -- домашнСФ художнСФ ремесло й организовани художни промисли, пов'язани з ринком [24, 42-43]. Ци дви форми йшли паралельно, тисно переплитаючись миж собою и взаСФмозбагачуючись, кожна исторична епоха вносила своСЧ змини. Природни багатства УкраСЧни, вигидне географичне и торговельне положення сприяли розвиткови домашних ремесел та организованих художних промислив. Як уже зазначалося, перехид вид мануфактур до капиталистичних фабрик, промислового виробництва у XIX ст. негативно позначився на дальшому розвиткови художних промислив, основа яких -- традицийна художня рукотворнисть.

Типология декоративно-прикладного мистецтва ТСрунтуСФться на ризних принципах класификациСЧ: за материалом -- каминь, дерево, метал, скло та ин.; за технологичними особливостями -- ткацтво, вишивка, плетиння, в'язання, розпис тощо; ридше за функциональними ознаками -- мебли, посуд, прикраси, одяг, играшки. У декоративно-прикладному мистецтви застосовуСФться близько 20 материалив та ще бильше ризновидив. Крим цього, иснуСФ понад 100 головних техник и технологий художньоСЧ обробки [2, 15-16]. Усе це даСФ вагоми пидстави стверджувати, що художни ремесла и промисли СФ найбильшою и найбагатшою галуззю художньоСЧ творчости. Для СЧСЧ повноцинного морфологичного анализу нияк не обийтися без диференциациСЧ на види, роди и жанри.

Декоративне мистецтво (естетичне освоСФння життСФвого середовища) складаСФться из монументально-декоративного, театрально-декорацийного, оформлювального, декоративно-прикладного и художнього конструювання [1, 27]. Як бачимо, сусидами декоративних видив СФ також види архитектури и види образотворчого мистецтва. Вони певною мирою визначають межи декоративно-прикладного мистецтва. З одного боку, в його прикладний галузи виступають об'СФмно-площинни принципи побудови форми, аналогично художньому конструюванню й архитектури, а з другого -- у декоративний области мають мисце зображальни принципи. У тематичних, фигуративних творах вони близьки до образотворчих видив.

До прикладноСЧ галузи декоративно-прикладного мистецтва видносимо ужиткови твори об'СФмно-просторовоСЧ форми, виготовлени переважно з твердих и тривких материалив, в яких доцильнисть и виразнисть конструкциСЧ поСФднани з декором: дерево, каминь, кистка и риг. РЗх обробляють техникою ризьблення, точиння та ин. [24, 59].

Декоративна галузь ужитково-прикладного мистецтва маСФ значну перевагу художних засад оздоблення над утилитарними и складаСФться из видив-техник. Для зручности останни групуСФмо за доминуючими виражальними ознаками [42, 23-24].

1) Полихромна група: ткацтво, килимарство, вишивка, батик, вибийка, бисер, писанкарство, емали, розпис (дерево, керамика, скло та ин.).

2) Монохромна група: инкрустация, випалювання, чернь, гравиювання.

3) Пластична: ризьблення, тиснення, карбування, пластика малих форм.

4) Ажурно-силуетна група: кування и слюсарство, просичний метал, скань, мереживо, витинанки, ажурно-силуетна пластика.

Миж групами немаСФ читкоСЧ межи. Тому твир-инкрустация, твир-вибийка можуть мати не лише монохромни, а й полихромни особливости, твир-ризьблення -- монохромни, пластични й ажурни, вишивка трапляСФться монохромна (била по билому чи навпаки) й ажурна (мережка, виризування, виколювання), а витинанки -- барвисти и неажурни. У загальний маси таких творив з видхиленням небагато и вони не спростовують групування видив.

Миж прикладною и декоративною галузями СФ промижна - декоративно-прикладна, що поСФднуСФ в соби ужиткови и функциональни якости об'СФмно-просторовоСЧ конструкциСЧ та художню експресию видповидного декору [14]. Вона пидпорядковуСФться аналогичним морфологичним концепциям.

Таким чином, декоративно-прикладне мистецтво з його багатством материалив, декоруючих техник, помножених на функциональни типи побутових предметив утворюСФ надзвичайно розгалужену морфологичну систему, для анализу якоСЧ необхидно насамперед скористатися низкою розроблених естетичних категорий: вид, рид, жанр, твир.

Види декоративно-прикладного мистецтва -- головна структурна одиниця типологиСЧ. Це -- художнСФ деревообробництво, художня обробка каменю, художня обробка кистки й рогу, художня керамика, художнСФ скло, художний метал, художня обробка шкири, художнСФ плетиння, в'язання, художнСФ ткацтво, килимарство, вишивка, розпис, батик, писанкарство, фотофильмодрук, вибийка, випалювання, гравиювання, ризьблення, карбування, художнСФ ковальство, скань, просичний метал, витинанки, мереживо, виготовлення виробив з бисеру, емали, а також меблив, посуду, хатних прикрас, играшок, одягу, ювелирних виробив. Уси вони видносяться до декоративно-прикладного мистецтва, як частина до цилого, мають видповидни спильни риси и своСФридни ознаки [2, 36-37]. Кожен з видив уникальний за спецификою материалив и технологичним процесом обробки, за художньо-композицийними закономирностями структури образив.

Одни види широко функционують у сфери побуту и загалом у визуальний культури, наприклад, художний метал, дерево, керамика, ткацтво. РЖнши, таки, як мереживо, батик, вироби з бисеру, писанки, навпаки, мають поривняно вузьке функциональне середовище. Звидси морфологична структура у першому випадку поширена, а в другому -- звужена (або цилком видсутня). Поширення видбуваСФться методом уведення додаткових, промижних диференцийних одиниць -- пидвид, пидгрупа тощо. Так, пидвиди в керамици ТСрунтуються на якисних характеристиках материалив (майолика, фаянс, фарфор, кам'яна маса, шамот) та технологиях виготовлення; пидвиди в обробци дерева -- це техники його обробки (ризьбярство, столярство, токарство, бондарство). РЖнколи вони становлять значни самостийни галузи художньоСЧ творчости из своСФридними засобами виразности 24, 76.

Рид -- наступна сходинка класификациСЧ, торкаСФться найзагальниших особливостей та ознак виробив, СЧхних функциональних видмин. Рид -- категория, що виникла у литературознавстви, але нини успишно застосовуСФться в инших видах мистецтва, набуваючи загально-естетичного значення. Як свидчить практика, один майстер, наприклад столяр, не може з однаковим уминням виготовляти мебли, транспортни засоби, музични инструменти, играшки тощо. Тому видбуваСФться вузька специализация за родами художньоСЧ творчости [42, 24]. Отож, у декоративно-прикладному мистецтви родови видмини найкраще виражени у видах-материалах з найбильшою структурою виробив: деревообробництво, метал, керамика, скло, обробка шкири, плетиння. Родови форми маютьздесь узагальнений функциональний характер виробив, наприклад, мебли, посуд, знаряддя праци, культови предмети, играшки, прикраси та ин. (обробка дерева); посуд, начиння, зброя, культови предмети, прикраси тощо (метал); посуд, играшки, керамични прикраси. Однакови родови форми, що ризняться за материалами, инколи об'СФднуються дослидниками для зручности анализу и викладу теми у нови види декоративно-прикладного мистецтва функционального спрямування -- посуд, играшки, прикраси, мебли и т. ин.

Поняття жанру склалося у типологиСЧ бильшости видив мистецтва. У морфологиСЧ декоративно-прикладного мистецтва також СФ необхиднисть введення аналогичноСЧ категориСЧ для визначення менших внутришних структурних одиниць функциональноСЧ форми предметив та СЧхнього призначення [1, 31-32]. Але вираз Влжанр вази, дзбанка, миски чи горняткаВ» звучить неприродно. Тому доцильно означувати твори видповидною типологичною групою.

Типологична група -- поривняно стале поСФднання однотипних предметив, де тип виступаСФ як абстрактний узагальнений зразок предметив [2]. Наповнення типу локальними та индивидуальними особливостями перетворюСФ його в конкретний твир. Поривняно из видами декоративно-прикладного мистецтва и родами творив, типологични групи СФ класификацийною категориСФю третього порядку. Якщо в образотворчих видах мистецтва жанрова структура творив ТСрунтуСФться на тематичних принципах, то у декоративно-прикладних типологични групи мають конструктивно-функциональну концепцию. Вони розкривають певну функциональну композицийну спильнисть групи предметив (творив). Кожна така типологична група творив декоративно-прикладного мистецтва виризняСФться сукупнистю деяких зовнишних, формотворчих ознак, що сприяють СЧСЧ розпизнанню.

Типологична група -- форма исторично минлива, СЧСЧ динамика залежить вид социальних змин. У сфери типологиСЧ форм видчутни реальни тенденциСЧ до об'СФднання и роз'СФднання окремих типологичних груп, пидгруп и типив [42]. РЖз зминами традицийного народного побуту наприкинци XIX -- на початку XX ст. поступово занепали професийни художни ремесла, народни промисли, из творчого процесу вибули десятки функциональних груп и типив виробив: порохивници, кресала, ярма, дерев'яний посуд, дукачи, ТСердани тощо. У наш час СФ випадки видродження давних типологичних груп, виникають нови: мини-гобелени, серветки, накидки на телевизор, хлибници, цукерници тощо. Таким чином, кожна исторична епоха маСФ свою типологию груп, и навпаки, типология груп виробив СФ своСФридним дзеркалом епохи.

Художний твир (вириб) становить останню сходинку типологичноСЧ структури декоративно-прикладного мистецтва. Це особливий социально-культурний предмет, який видбиваСФ художньо-духовну концепцию та маСФ утилитарну циннисть [24, 19]. Якщо художня концепция видсутня або деформована, твир не належить до мистецтва.

Твори декоративно-прикладного мистецтва перебувають пид впливом духовноСЧ наповнености часу. Чим бильший вик твору, тим його духовна наповненисть сильнише збуджуСФ наши естетични почуття. Можна навести чимало прикладив, коли предмет-твир, знайдений археологами, мало чим видризняСФться вид теперишнього виробу.

1.2 Педагогични можливости засобив народного мистецтва

РЖсторичний досвид украСЧнського народу маСФ яскраве втилення в етнохудожних цинностях, традициях естетичного освоСФння навколишньоСЧ дийсности. Все це зобов'язуСФ национальну школу тАЮактивно використовувати естетико-виховний потенциал народного образотворчого мистецтва, навчати молоде поколиння на приклади високих духовних традиций та цинностей, що своСЧм змистом, формою и функциями видтворюють прекрасне у житти й мистецтвитАЭ [16, 27].

Реализация естетико-виховних можливостей народного образотворчого мистецтва стаСФ можливою, на наш погляд, за певних умов [42]. Серед них, передусим, слид видилити ти, що забезпечують социальни параметри функционування и розвитку етнохудожних цинностей. Видповидальне ставлення дитей до творчости народних майстрив зумовлене демократичною и гуманистичною природою народного образотворчого мистецтва, яке передаСФ створений столиттями чуттСФво-практичний досвид поколинь, демонструСФ розуминня закономирностей и фундаментальних цинностей життя. Учнивська молодь з розуминням ставиться до народного образотворчого мистецтва и з урахуванням социально-культурних аспектив його функционування виявляСФ готовнисть до його збереження и примноження.

У ставленни школярив до народного образотворчого мистецтва важливим СФ те, що етнохудожни цинности виступають частиною национальноСЧ культури. Та обставина, що национальна культура базуСФться на народному мистецтви, пидвищуСФ интерес до вивчення його своСФридности, закономирностей розвитку тощо [4, 21].

Диалектично розвиваючись у межах специфики своСЧх видив, твори народного образотворчого мистецтва николи не були изольованими вид загального художнього процесу епохи и за всиСФСЧ непомитности розвитку завжди видповидали його прогресивним и демократичним идеям. В умовах сьогодення, коли освоСФння дийсности за законами краси набуваСФ особливого змисту и значення, актуальнисть народного образотворчого мистецтва зростаСФ, забезпечуючи тим умови можливостей. На новому социально-историчному ТСрунти народне образотворче мистецтво традицийно генеруСФ идеСЧ добра и краси, поваги до людини и видтак сприяСФ формуванню високоСЧ духовности молодого поколиння, збагачуСФ його моральни цинности, розвиваСФ творчу активнисть.

Естетико-виховни можливости народноСЧ художньоСЧ творчости реализуються и використовуються на всих етапах становлення особистости. У кожний виковий период формування людини етнохудожни цинности спроможни передавати естетичний досвид, забезпечуючи тим самим необхидни умови для розвитку СЧСЧ почуттив, циннисних ориСФнтаций, духовних потреб. Водночас зазначений процес маСФ певни особливости [1].

Так, уже в дошкильному та молодшому шкильному вици народне образотворче мистецтво вперше входить у свит особистости. У своСЧх малюнках дити наслидують багатовиковий цикл накопичення декоративно-зображувального фонду народного мистецтва, починаючи вид простоСЧ линиСЧ до умовного зображення навколишних предметив, рослин, птахив, звирив, и дали - до зображення людини. Як справедливо зауважуСФ Ю.Величко, це тАЮне СФ повторення пройдених етапив творчости, а заново пережити й тАЬпочатковийтАЭ стан художньо-образного ставлення до дийсноститАЭ [15, 34]. Дити в молодшому шкильному вици безпосередньо сприймають фольклорни форми художньо-образного видтворення довкилля. (С) Информация опубликована на 5ro4ka.ru
Казкови персонажи, фантастични образи, наповнени творчою уявою майстрив народного мистецтва, привертають СЧхню увагу, викликають живий интерес, дозволяють у властивий для них художний форми видчути и зрозумити красу природи та людських стосункив.

СуттСФвим СФ вплив творив народного образотворчого мистецтва на естетичний розвиток дитей. За твердженнями дослидникив (Л. Божович, РЖ. Глинська, Л. Коваль та ин.), у дошкильному вици у дитей формуСФться естетичне ставлення до дийсности й мистецтва. Його особливисть полягаСФ у тому, що дити роблять перши кроки на шляху до сприймання й оцинки образотворчого фольклору. Таке сприйняття, за даними науковцив, маСФ спонтанний характер и, водночас, свидчить про виявлення оцинного ставлення до етнохудожних образив.

Питання естетичного виховання дитей засобами народноСЧ художньоСЧ творчости знайшли висвитлення в педагогичний литератури. Науково-теоретични дослидження и методични рекомендациСЧ педагогив (Н. Лисенко, Н. Миропольська, Л. Шевчук та ин.) дозволили розкрити роль народного образотворчого мистецтва у збагаченни естетичних почуттив дитей, у розвитку СЧхних оцинних суджень, в организациСЧ дитячоСЧ творчости на приклади фольклорних материалив.

У молодшому шкильному вици твори народного образотворчого мистецтва впливають на розвиток естетичних якостей особистости. На це вказують результати дослиджень педагогив (С. Жупанин, О. Ланин, А. Щербо та ин.), яки наголошують на виключно важливому значенни фольклору в розвитку емоцийно-чуттСФвоСЧ, аналитичноСЧ и творчоСЧ сфер особистости. Видтак, зазначаСФться, що естетичне ставлення учнив до дийсности и мистецтва набуваСФ якисно иншого характеру [27].

У своСЧх оцинних судженнях учни молодших класив прагнуть до бильш глибокого з'ясування мисця и роли окремих засобив виразности фольклорних творив, акцентують увагу на них, сприймаючи окреми елементи художньоСЧ форми. З метою естетичного розвитку молодших школярив засобами народноСЧ художньоСЧ творчости дослидники пропонують знайомити СЧх з найважливишими художними техниками, способами освоСФння фольклорного материалу, збагачення емоцийно-чуттСФвого досвиду сприймання й оцинки творив народного образотворчого мистецтва.

У молодшому шкильному вици естетичний розвиток видбуваСФться шляхом ознайомлення дитей из засобами виразности творив образотворчого мистецтва, окремими художними техниками, яки використовують у своСЧй творчости майстри народного мистецтва. Зазначени вище напрями педагогичноСЧ дияльности покликани сприяти формуванню у дитей естетичних уявлень и понять про народне образотворче мистецтво як особливу сферу художньо-образного видтворення дийсности та передачи естетичного змисту за допомогою видповидноСЧ художньоСЧ техники.

Здийснення освитньо-виховноСЧ роботи з дитьми зазначеного вику маСФ виключно важливе значення. За висновком Б. Неменського, национальне мистецтво, як найдоступнише дитям, повинно слугувати педагогам за пидТСрунтя, за вихидну точку. Национальне мистецтво СФ тим початком шляху, з якого дитина маСФ вирушати у багатоманитний свит мистецтва, свитовоСЧ художньоСЧ культури. Саме тому доцильно педагогам якнайповнише забезпечувати учням повноту гостроти видчуття и глибокого усвидомлення художньоСЧ спадщини ридного народу.

Шкильна и позашкильна практика покликана створити педагогични умови для опанування учнями традициями народноСЧ художньоСЧ творчости. Науково-педагогични пошуки в цьому напрями вимагають подальшого теоретичного осмислення и методичного опрацювання, що дасть можливисть послидовно и цилеспрямовано впливати на естетичний розвиток учнив упродовж опанування художними традициями украСЧнського народу.

Для встановлення безпосереднього зв'язку зи свитом народного образотворчого мистецтва учни усвидомлюють необхиднисть оволодиння способами естетичноСЧ дияльности, пов'язаними зи сприйманням, оцинкою, творчим втиленням прекрасного в етнохудожний практици [64, 48].

Сьогодни декоративне мистецтво - складне, багатогранне художнСФ явище. Воно розвиваСФться у таких галузях, як народне традицийне (зокрема, народни художни промисли), професийне мистецтво и самодияльна творчисть. Ци галузи змистовни и не тотожни. Миж ними иснують тисни взаСФмозв'язки и суттСФви розбижности. Народне декоративно-прикладне мистецтво живе на основи спадковости традиций и розвиваСФться в историчний послидовности як колективна художня дияльнисть. Воно маСФ глибинни зв'язки з историчним минулим, николи не розриваСФ ланцюжка локальних и загальних законив, яки передаються из поколиння в поколиння, збагачуються новими елементами.

У ризни исторични епохи, залежно вид змини социальних формаций, зазнавало змин и народне декоративне мистецтво. Однак завжди його визначальними рисами залишалися колективний характер творчости, спадковисть багатовикових традиций [24, 8]. Постийно дияв метод навчання: вчитись працювати, як уси майстри, але при цьому зробити вироби краще вид инших. Ручний характер праци давав змогу импровизувати, творити неповторне, мати Влсвою рукуВ», Влвласний почеркВ». Але що б нового не творила кожна людина, вона завжди залишалась у межах художних традиций того осередку, де працювала.

На кожний виставци образно та манерою виконання видиляються художни твори, авторами яких СФ народни майстри чи професионали-художники або ж самодияльни умильци. Ци твори ризни за своСФю суттю, ризни за ривнем професийноСЧ пидготовки СЧх автори, неоднакови критериСЧ СЧх оцинок тощо [15, 42]. В загальному миж цими напрямами иснують тисни взаСФмозв'язки и проходять цикави процеси взаСФмозбагачення. На творчисть народних майстрив впливають своСЧми новаторськими пошуками художники-професионали, а в свою чергу самодияльни умильци часто здобувають професийну освиту. В той же час вершин мистецького злету досягають художники-професионали, яки працюють на основи народних художних традиций.

Народни художни промисли -- одна з исторично зумовлених организацийних форм народного декоративно-прикладного мистецтва, сутнисть якоСЧ полягаСФ у виготовленни художних виробив при обов'язковому застосуванни творчоСЧ ручноСЧ праци [42]. Сучасни народни художни промисли УкраСЧни -- пидприСФмства, неодноридни за организацийно-економичною структурою, типами виробництва. Це об'СФднання, фабрики, комбинати, дильници, цехи, асоциациСЧ.

Професийне декоративне мистецтво -- результат творчости людей из специальною художньою освитою. РЗх готують середни специальни и вищи навчальни художни заклади УкраСЧни, университети тощо. У справи пиднесення ривня художньоСЧ освити на УкраСЧни важливу роль видиграють КиСЧвський художний институт, Львивський институт прикладного та декоративного мистецтва, львивське училище им. РЖ. Труша, Харкивський художньо-промисловий институт, УкраСЧнський художньо-промисловий институт. УкраСЧнський полиграфичний институт (м. Львив), КиСЧвський филиал Всесоюзного науково-дослидного институту художнього конструювання. КиСЧвськи творчо-виробничи майстерни художнього проектування Художнього фонду УкраСЧни, Науково-дослидний институт художнього конструювання у Харкови, ряд середних специальних навчальних закладив. Вони готують художникив-професионалив ризноСЧ специализациСЧ 1.

Самодияльна художня творчисть -- непрофесийна творчисть широких народних мас, це спосиб самовираження, а не традицийне народне мистецтво [9]. Вона набула особливого поширення, розвитку и визнання в наший краСЧни за останни роки. Люди, ризни за фахом, социальним походженням, малюють и ризьблять, плетуть, роблять макраме тощо. Часто вони -- члени тих чи инших самодияльних колективив, студий, гурткив и т. ин. Художня самодияльнисть видризняСФться вид народного и професийного декоративно-прикладного мистецтва. Самодияльни умильци працюють не за законами традицийноСЧ творчости, а в силу своСЧх обдарувань, власного свитосприйняття. Вони дещо наслидують професионалив, але не володиють професийними знаннями. Самоосвита, ерудиция, особисте обдарування и бачення навколишнього свиту -- важливи питання самодияльноСЧ творчости.

Художня самодияльнисть -- важливий фактор розвитку социальноСЧ активности громадян, залучення народних мас до безпосередньоСЧ участи в художний творчости [24]. Керивництво самодияльною творчистю здийснюють обласни и миськи науково-методични центри. РЗм надають допомогу мистецтвознавци, музейни працивники, художники.

Видбиваючи колективний свитогляд, твори народного декоративного мистецтва позначени особистистю майстра. Колективна та индивидуальна творчисть завжди знаходяться у СФдности, доповнюючи и збагачуючи одна одну. У зв'язку з колективним характером творчости виками кристализувались творчи технологични методи ручноСЧ праци, яки вдосконалювались кожним наступним поколинням. Завдяки цьому багато творив народних майстрив досягли вершин художнього ривня, у них нерозривно поСФднуються практичнисть и декоративнисть [17, 48].

Майстри робили гарними звичайни речи, якими користувалися щоденно: посуд, одяг, рушники, скрини. Ци вироби переконливо засвидчують факт, що народни майстри працювали Влза законами материалуВ», бо добре знали СЧхни физични -- структурни, еластични властивости.

За змистом, метою, виражальними засобами народне мистецтво не знаСФ национальноСЧ замкнености, териториальних обмежень. Воно увибрало багатовиковий историчний досвид народних мас, глибину художнього засвоСФння дийсности, що зумовило правдивисть образив, захоплюючу силу СЧхнього художнього узагальнення.

В УкраСЧни народну творчисть вивчають и збирають ризни за профилем наукови установи. ПрацюСФ мережа специальних музеСЧв, архивив, библиотек, институтив, товариств. Так, в УкраСЧни функционуСФ РЖнститут мистецтвознавства, фольклору АН УкраСЧни, його Львивське виддилення, Науково-методичний центр народноСЧ творчости та культурно-освитньоСЧ роботи Министерства культури УкраСЧни тощо [2, 3]. Дослидження зосереджени на важливих проблемах народноСЧ творчости, яка розглядаСФться передусим як социально зумовлене явище, одна из форм суспильноСЧ свидомости.

Зазначене вище дозволяСФ зробити висновок, що естетичний розвиток учнив набуваСФ особливих рис у зв'язку з освоСФнням етнохудожнього досвиду. Слид наголосити, що кожна викова група виявляСФ власне естетичне ставлення до народного образотворчого мистецтва, враховуючи наявни знання та вминня засвоювати його в конкретних ситуациях духовно-практичного зв'язку з цинностями етнокультури.

1.3 Твори К. Билокур у структури народно-мистецькоСЧ творчости

Катерина Василивна Билокур (1900-1961) - майстер народного декоративного живопису. Вона народилася в сели Богданивка Пирятин-ського повиту ПолтавськоСЧ губерниСЧ (тепер це Яготинський район КиСЧвськоСЧ области). Коли саме -- до кинця не з'ясовано. Сама художниця називала и 23, и 24 листопада, и 1900, и 1901 рик. Официйною датою СЧСЧ народження було зрештою визнано 25 листопада (7 грудня) 1900 року. Це було логичнише за все, адже 25 листопада -- день СвятоСЧ великомученици Катерини.

Творчисть художници з села Богданивки належить до найкращих надбань украСЧнськоСЧ культури ХХ столиття, вона стала предметом вивчення й дослидження мистецтвознавцив. У Яготинському историко-краСФзнавчому музеСЧ розгорнуто дви експозициСЧ з СЧСЧ живописною та графичною спадщиною, а в Державному музеСЧ украСЧнського народного декоративного мистецтва у КиСФви СФ великий "билокуривський" зал, в якому зибрано найкращи СЧСЧ твориння. Композитор Леся Дичко 1983 року створила балет "Катерина Билокур", поставлено однойменний телеспектакль (1980), документальний фильм "Чаривний свит Катерини Билокур" (1986) та художний двосерийний фильм "Буйна" (1989). 1995 року видано збирку листив художници в опрацюванни Миколи Кагарлицького, яки засвидчують СЧСЧ великий письменницький талант.

На бильшости з полотен Катерини Билокур стоСЧть авторський напис: "Малювала з натури Катерина Билокур". Справди, природа, "натура" були СЧСЧ головними вчителями, а квити - найулюбленишими мотивами. "Квити, як и люди, - живи, мають душу!" - казала художниця й тому николи не зривала СЧх, а змальовувала, сидячи биля стеблини чи куща, бо вважала, що "зирвана квитка - вже не квитка" [8, 34].

Катерина Билокур зустричалася й листувалася з Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Василем Касияном, Антоном Середою, МатвиСФм Донцовим, Степаном Таранушенком, Степаном Кириченком. Але писля смерти батька на СЧСЧ плечи лягло господарство та догляд за старою матир'ю, що забирало багато сил и здоров'я.

У 1954 роци в Парижи на мижнародний виставци демонструються СЧСЧ картини "Цар-колос", "Беризка" и "Колгоспне поле", яки високо оцинив Пабло Пикассо. Коли 1954 року всесвитньо видомий маестро Пабло Пикассо побачив на мижнародний виставци в Парижи картини Катерини Билокур, кажуть, що вин довго стояв биля них, мов загипнотизований, а потим назвав СЧСЧ гениальною й поривняв из Серафин ЛуСЧз из миста Санли, видомою художницею, що прославилася в наСЧвному мистецтви й також малювала квити. РЖ додав: "Якби в нас була такого ривня художниця, ми змусили б свит заговорити про неСЧ" [10, 127].

Через два роки Катерини Билокур було присвоСФно звання народного художника УкраСЧни. РЗСЧ им'я стало знане в республици й поза СЧСЧ межами, про неСЧ пишуть статти, в Богданивку, ранише Влбогом забуте селоВ», як казала сама Билокур, почали навидуватися гости з КиСФва, СЧСЧ згадують поряд из славетними примитивистами Анри Руссо, РЖваном и Йосипом Генераличами, МариСФю Приймаченко, Нико Пиросманишвили, Ганною Собачко-Шостак. А до цього були довги роки сповненого буденноСЧ тяжкоСЧ праци сильського життя, голод, розруха, колективизация, вийна, знову голод 1946 року...

Все це пережила Катерина Билокур, як и мильйони украСЧнських селянок, але зумила завдяки своСФму величезному, даному Богом талантови й дивовижний наполегливости сягнути вершин успиху и прославити украСЧнське мистецтво на цилий свит.

У 1956 роци Катерини Билокур присвоСФно звання народного художника УкраСЧни. В останни роки життя художниця створила чудови картини "ПивониСЧ" (1959, рис. 1.1), "Букет квитив" (1959), "Квити и овочи" (1959), "Натюрморт" (1960, рис. 1.2).

Катерина Билокур важко хворила, давалися взнаки злигодни тогочас-ного побуту, невлаштованисть особистого життя, хвороба матери. Не зазнавши особистого щастя, бачачи довкола себе злидни й труднощи щоденноСЧ боротьби за иснування, К.Билокур у квитах, у малюванни СЧх бачила високий сенс. Малюючи СЧх, вона неначе сягала найдосконалишоСЧ, найгармоничнишоСЧ краси, яку закладено природою в квитах и якоСЧ СЧй бракувало в житти особистому. "Та й як же СЧх не малювати, як вони ж таки красиви! А як прийде весна, та зазелениють трави, а потим и квити зацвитуть! Ой Боже мий! Як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а та ще чудовиша, та начебто аж посхиляються до мене, та як не промовляють: "Хто ж нас тоди буде малювати, як ти покинеш?" То я все на свити забуду, та й знову малюю квити. Ой, не гнивайтесь на мене, моСЧ близькиСЧ й далекиСЧ друзи, що я малюю квити, бо из квитив картини красиви".

РЖ вже пизнише, у повоСФнни роки, а найбильше у п'ятдесяти, коли до неСЧ прийшло визнання, вона вариювала квити неридко у найфантастичниших сполученнях, кольорах, поСФднувала з найризноманитнишими предметами. Донини точаться суперечки щодо приналежности творив Билокур: чи то до професийного живопису, чи то до народного мистецтва. Проте вси дослидники СЧСЧ творчости одностайно визнають високу философську наснаженисть СЧх, глибоке осмислення життя [68, 124].

Зображени на СЧСЧ полотнах квити, овочи, предмети побуту осяяни СЧСЧ незвичайним чуттям кольору, оживлени СЧСЧ филигранною майстернистю й сприймаються як величальний гимн природи, людини. Перед тим як почати роботу над картиною, художниця довго виношувала задум, вивчала навколишню природу, найтонши нюанси сонячного освитлення.

Катерина Билокур николи не робила попередних ескизив, етюдив з натури, а, опрацювавши задум в уяви, швидко, немов на одному диханни, виконувала його на полотни. Саме тому СЧСЧ квити зворушують своСФю лиричнистю й спивзвучни з мелодийнистю народних писень.

Другим захопленням художници була литература. Змалку кохалася вона у поезиСЧ Тараса Шевченка, не знаючи його мистецькоСЧ творчости, а коли побувала вперше 1949 року в МузеСЧ Т.Шевченка в КиСФви й побачила його картини, ще глибше захопилася його гениСФм, а його биография стала для неСЧ взирцем у подоланни труднощив. Лише через рик вона наважилася подарувати музею свий твир - "Квити на голубому тли" (рис. 1.3) - з написом: "Цю картину присвячую КиСЧвському музею Тараса Григоровича Шевченка. Катерина Билокур, село Богданивка на Полтавщини".

Любов'ю до поезиСЧ Кобзаря, до його великого мистецтва складалася, виповнювалася СЧСЧ молитва. "Тарасе Григоровичу, батечку, голубчику, соколику, ви сами це гарно знаСФте, теж колись по свиту блукали та людей шукали, хоч ви мертвий, допоможить мени стати художником!" РЖ не переставала твердити, що життя для неСЧ без мистецтва - не життя. Отже, малювання для Катерини Билокур - понад усе, то СЧСЧ земна велика радисть и небесна височинь. З усиСФю перейнятистю - "буду художником!" - жила и творила [8, 34].

Вона жертовно зреклась усього земного, буденного, всупереч прикрим обставинам виборювала особисте право на истину, а истиною дня Катерини Билокур змалку и до останних днив, аж до передсмертного подиху залишилася малярська творчисть.

Доля не послала Катерини ни мистецьких шкил, ни мистецьких наставникив. Училася сама, за СЧСЧ висловом, "тягла свий виз пизнання основ мистецтва самотужки". Починала малювати на фанери, пизнише навчилася ТСрунтувати полотно, розводити фарби, робити саморобни пензлики. Очевидно. Боже провидиння водило СЧСЧ рукою, вчило розризняти кольори, тони, групувати палитру барв.

Починала вчитися малювати з портретив ридних, близьких СЧСЧ серцю людей. Так, у перших СЧСЧ роботах: "Жинка в зеленому корсети" (1920-ти рр.), "Портрет Оли Билокур" (1928), "Портрет НадиСЧ Кононенко" (1929), "Портрет колгоспници Тетяни Бахмач" (1932-1933), "Портрет СофиСЧ Журби" (1940-ви рр.) видно намагання досягти подибности з оригиналом, але ще видсутня психологична характеристика портретованих. У парному "Портрети племинниць художници" (1937-1939), особливо в "Портрети НадиСЧ Билокур" (1941), вже вияснюСФться зв'язок людини з природою, починаСФ звучати тема хвали земний краси, яку Билокур персонификуСФ з образом квитки. Художниця в подальший творчости оспивуватиме красу земну - квитку.

Щоб мати право творити, Билокур довелося змагатися з ридними, близькими, з усим свитом - и перемогти у тий борни. Лише намиром самогубства одвоювала у батькив право малювати щодня: "Пряла, ткала, мила, копала, садила, полола, збирала и все дило робила, а в прогалинах помиж цим дилом училась малювати" [9, 12].

"Було й до мого часу багато художникив-самоукив, але тих доля инакша: СЧх здибности ще з-за молоду помичали и давали СЧм допомогу... А мени, бачте, як судилось: що я в той час, як училась, то ни з якими знавцями мистецтва й не зострилась. А вмисти з тим моСФ СФство, мий розум, моя велика любов до малювання випирала з моСЧх грудей, не давала мени спокою ни вдень, ни вночи... РЖ я на матир-природу дивилась и в неСЧ, багатоСЧ на фарби, тони й пивтони, училася. Там цвите квиточка синя, а там - жовта й червона, там кущик травици, гилка калини схилилась, а над нею хмиль и переступень покрутились. Там фиалкови дзвиночки тихесенько витром гойдаються, а там сини петрови батоги над пахучим чебрецем схиляютьсятАж РЖ все це було чудово, чудово! РЖ я передавала на своСЧ картини - и теж виходило чудово!" - писала вона в листи до художници Емми Гурович 11 лютого 1948 року.

Гнитили й знищували СЧСЧ чисту душу заскорузли патриархальни звичаСЧ села, убогисть, тяжка физична праця, видсутнисть контакту з близькими людьми: "РЖ чого ж воно СЧм, и ридним моСЧм, и близьким, и чужим, и всим, казалось те малювання якимсь диким и недосяжним для жиночого розуму?"

А думка прагнула того "святого малярства", а рука спрагло торкалася вуглини, пизнише - саморобного пензлика - и малювала поспихом на билий стини, на шматочках полотна, а якщо щастило - на папери. Малювала усе, що оточувало СЧСЧ, що любила понад усе: землю, коней, людей, кипи.

З життСФдайного джерела народноСЧ творчости розквитало малярство Катерини Билокур. За пидвалину слугували йому писни, казки, легенди, народне мистецтво. Вона захоплювалась орнаментами на предметах селянського побуту, на украСЧнських строях, рушниках, але найбильше СЧСЧ вразливу поетичну душу зачаровували квити, що райським розмаСФм цвили доокруж хати, на городи, на луках, на полях. У листах вона згадуСФ, як квити з нею розмовляли, просили малювати СЧх: "Я й сама як почну малювати яку картину квитив, то й думаю: оце як цю закинчу, годи вже буду малювати що-небудь из життя людського. Але ж поки закинчу, то в голови заснуСФться цилий ряд картин та одна другоСЧ чудовиши, та одна вид другоСЧ красивиши... Та начебто аж схиляються до мене, та як не промовляють: "Хто ж нас тоди буде малювати, як ти покинеш?" То я все на свити забуду та й знов малюю квити" [45, 52].

У п'ятдесяти роки, коли Катерини Билокур стало трохи легше жити, вона читала багато литератури з образотворчого мистецтва, твори РЖвана Франка, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Генриха Гейне, Вольфганга Гете и своСЧ враження переливала у своСЧ твори, а також у листи до друзив та знайомих.

РЗСЧ листи вражають не лише точними й глибокими характеристиками подий, людей, мистецьких творив, своСЧх и чужих, а й глибокою философською мудристю в поглядах на життя и його найбильши вартости. Вони - це немов сповидь СЧСЧ души, як мудристь СЧСЧ народу. Леонид Новиченко назвав СЧх "людськими документами величезноСЧ сили", в яких - весь драматизм и все подвижництво СЧСЧ життСФвого шляху. Ци листи, на думку багатьох письменникив, зокрема Олеся Гончара, Миколи Бажана, щось бильше, ниж литература. Вони, писав Микола Бажан, "наче сплески свитла, осяюють ту незбагненну, загадкову... путь, яку проходить творчий гений, таСФмниче зароджений в якийсь людський истоти и, незважаючи на дошкульни терни, завади, перешкоди, розцвилий и стверджений своСЧми виношеними, вистражданими свидченнями правди життя и краси... Листи жинки, яка навить не вчилася у початковий школи, таки ж талановити, як и СЧСЧ картини..."

Простежити шлях народження Гения нам сьогодни допомагають гениальни картини та "одкровения" мисткини у власних листах та спогадах сучасникив. У листах сповидалася, писала про потаСФмне, просвитлювалася, видкривала душу. Кришталево чисти листи звеличують СЧСЧ мистецький та й людський чин [46, 21].

Однак поцинування й уславлення званням народноСЧ художници УкраСЧни майже ничого не зминило в щоденних життСФвих ситуациях: холодна хата взимку, хвороба матери й самоСЧ художници, а найтрагичнише - постийна нестача фарб, а пизнише ликив. Вона просить, молить и державни установи, и знайомих, и друзив допомогти СЧй дистати це, але видгукувалися лише одиници - и так тривало до кинця СЧСЧ страдницького життя.

Працюючи в часи тоталитарного режиму, коли держава пильно стежила за тим, щоб у литератури и мистецтви оспивувалася щаслива радянська дийснисть, мудра Катерина Василивна знайшла свою дорогу: оспивувала не неправду - "щасливе життя" закрипачених людей, а правдиву красу ридноСЧ земли. Вид неСЧ вимагали твори про социалистичну дийснисть, а вона. знаючи вартиснисть своСЧх робит, не йшла на компромиси - додати, зминити: "РЖ до СЧх, до творив моСЧх, що-небудь добавляти и СЧх зминяти - не треба! не треба! Бо вони, хоч и свого роду, а все ж таки мають красу. Я СЧх, твори моСЧ, вирядила в люди вже оброблени и обточени. Я не кажу, що я альфа и омега, я не кажу, що моСЧ твори - це вже все... Але ж и моСФСЧ роботи жувати не треба. РЖ нехай вона такою, яка СФ, - такою й залишаСФться. Бо вам не сподобаСФться те, а иншим - друге, то через деякий чаСФ я вже своСФСЧ роботи не взнаю, як почну з неСЧ дещо викидати та дещо добавляти!"

Мати заняття дочки вважала безглуздою справою, тильки спробою самогубства Катря довела СЧй протилежне. Односельци засуджували Катеринини малювання, як спробу ухилитися вид роботи та побудови свитлого майбутнього. А блаженна СЧздила аж пид Пирятин -- там росли ВлпотрибниВ» для полотна квити, СЧх вона николи не зривала, казала, що помруть тоди, загине СЧхня душа, сидала побиля и малювала з натури -- а назад поверталася пишки. ВлОй, Боже мий! Як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а та ще чудовиша, та начебто посхиляються до мене, та як не промовляють: ВлХто ж нас тоди малюватиме, якщо ти покинеш?В» То я все на свити забуду, та й знову малюю квити. Ой, не гнивайтеся на мене, моСЧ близькиСЧ и далекиСЧ друзи, що я малюю квити, бо из квитив картини красивиВ», -- напише якось Билокур у листи друзям. РЗСЧ листи -- з разючими помилками, неоковирним почерком, але глибочезними думками та болисними переживаннями -- ще один прояв СЧСЧ гениальности.

ВлЗнаСФте, я коли читала ци листи в упорядкований антологиСЧ (1995 року видано збирку листив художници в опрацюванни Миколи Кагарлицького) -- навить не знаю, що зи мною ставалося -- я була з нею в одному тили. Неначе перечитувала моСЧ власни записи... Я просто хворила Катериною, видчувала сестру по духу, -- натхненно розповидаСФ спiвачка Нина МатвиСФнко. -- МоСЧ сини зростали на СЧСЧ репродукциях. Пам'ятаю, якось ми з ними пишли в Лавру, а там були СЧСЧ полотна ВлвживуВ», дити були просто шоковани -- вони побачили Влкартини з книжкиВ». Я тоди була вагитна донечкою, и вона саме заворушилася в утробиВ» [11, 175].

Крим пензликив, Билокур власноруч виготовляла фарби, робила СЧх из буряка, цибули, калини, бузини, але вони не були якисними, тому радила, коли вдавалося роздобути олийних. ВлРЗй хтось допомагав. Кажуть ,один священик навчив, як ТСрунтувати полотно...В», -- згадують богданивськи старожили. Та й самого полотна не було -- перши картини Билокур, виконани у манери так званого ВлнаСЧвуВ» на фанерних дошках, наприклад, ВлПортрет колгоспници Тетяни БахмачВ», яка зараз зберигаСФться в Яготинський картинний галереСЧ. У двох залах на другому поверси, де виставлени роботи художникив-аматорив, експонуються и Влкартини пизнього периодуВ» Катерини Василивни, деяки з них -- незакинчени: ВлГроно виноградуВ», ВлЦар-КолосВ», яку вона хотила видтворити писля втрати у ФранциСЧ. В музеСЧ-садиби Катерини Билокур, у вогкий хати-мазанци, без криници та дерев на подвир'СЧ, без вказивникив для туристив вздовж поплутаноСЧ сильськоСЧ дороги, врешти, без плати за вхид, можна побачити дев'ять оригиналив художници: картини и малюнки, виконани олийними фарбами, графичним та кольоровим оливцем. РЖнтер'СФр видтворений в тому вигляди, як вин був за життя Катерини Василивни: ВлОтут вона залишала своСЧх учнив, а сама малювала за стинкою, в маленький кимнатци. РЖ не пускала туди никого, -- розповидаСФ Ольга Ярославська. -- А то якось прийшов сильський голова и каже: ВлПусти, мени ж можна подивитисяВ». А Катря стала, руки в боки отак и каже: ВлАбо по мени пройдеш, абоздесь залишишсяВ». Така вперта була!В» [37, 142].

Колишня учениця Ольга Бунчук-Косницька, яка зараз живописом не займаСФться, тремтливим голосом згадуСФ: ВлКоли я перший раз вступала в Художню академию, и не пройшла по конкурсу, розплакалася биля Катерини Василивни. Вона мене обняла, гладила по голивци и заспокоювала -- я й зараз видчуваю ти доторки СЧСЧ долонь... А то, бувало, прийду, а вона цикавиться, розпитуСФ: а як у школи, а як у КулаСЧвци в школи, чи посадили в центри деревця?В» [57, 11].

РДдину ученицю Катерини Василивни, дитяче захоплення якоСЧ переросло в професию, звати Ганна Самарська, зараз вона мешкаСФ в Петрикивци. В Яготинський експозициСЧ СФ СЧСЧ дитячий малюнок, який та зробила кольоровими оливцями на одному из занять у Билокур. Писля смерти вчительки, Самарська розмалювала в СЧСЧ хати пич дивовижними фиолетовими квитами. Фиолетова барва вочевидь була улюбленою в Катерини Василивни -- бузково-фиалкови квити зустричаються чи не на кожному полотни. Повнистю у синий гами виконана картина ВлСонВ»: на ний розквитла присмерковим цвитом папороть, казкови квити трипочуть пелюстками, наче метелики крилами, а в колисци мицно спить немовля-опецьок. Того самого малюка, який лежить на пивониях та волошках, ми бачимо на картини з назвою ВлЩастяВ». Николи не спробувавши власного материнства, Катерина зобразила його усмишками соняшникових зернят, блиском капустяного листя та вигинами пухнастих лелечих ший. РЗСЧ техника настильки филигранна, що можна порахувати скильки прожилок у кожний з квиткових пелюсток, а фантазия така жива, що картини вариюють у найцикавиших кольорових сполученнях [10, 144].

Письменник РЖван Драч належить до тих, хто надихався творчистю Билокур для написання власних творив (композитор Леся Дичко 1983 року створила балет ВлКатерина БилокурВ», у 1980 поставлено однойменний телеспектакль, у 1986 -- документальний фильм ВлЧаривний свит Катерини БилокурВ», у 1989 -- художний двосерийний фильм ВлБуйнаВ») -- вин присвятив СЧй вирша про зустрич з одним художником из Мехико.

У книзи видгукив, яка лежить на столи биля викна у садиби-музею, школяри залишили багато однотипних вражень: ВлЩиро дякуСФмо за цикаву розповидьВ». Земляки Билокур тепер носяться зи своСЧм Влсамобутним талантомВ», Влсвятим мистецтвомВ» як из писаною торбою.

Два останни роки життя Катерина Василивна майже не працювала. Все гострише, болючише пидступала страшна хвороба, поликуватися в ликарни не могла, бо хворила мати, яку необхидно було доглядати. Тяжко доживала своСЧ останни мисяци, тижни, дни на Земли гениальна особистисть, одна з визначних постатей XX столиття художниця Катерина Билокур.

Велика посмертна слава прийшла згодом. Прийшов час на пошанування: картини художници експонуються в музеях УкраСЧни; поставили три пам'ятники на СЧСЧ ридний земли: видкрито в Яготини Картинну галерею, де експонуються СЧСЧ роботи и твори украСЧнських художникив, присвячени СЧСЧ пам'яти; в КиСФви з'явилася вулиця Катерини Билокур; видано альбоми, книги, мистецтвознавчи дослидження: створено науково-документальни та художни фильми; засновано премию имени Катерини Билокур. Прийшов час, коли шлях вид КиСФва до Богданивки скоротився до близькоСЧ видстани через любов и визнання.

Роздил 2. Анализ педагогичноСЧ практики використання творив К. Билокур у початкових класах

2.1 Використання творив народного мистецтва у навчальному процеси

Одним з найяскравиших видив мистецтва, яки здавна поширени в УкраСЧни, СФ декоративний розпис. Чимало видатних майстрив украСЧнського декоративного розпису здобули своСФю працею свитову славу [12]. РЖ ни техничний прогрес, ни нови материали та технологиСЧ не зможуть знецинити, применшити того, що створене людським талантом упродовж столить. Навпаки, люди нового тисячолиття ще бильшою мирою потребуватимуть справжнього мистецтва, живого и неповторного. Одним из найбильш розвинених на УкраСЧни видив декоративно-прикладного мистецтва СФ декоративний розпис.

Декоративний розпис -- це один з видив декоративно-прикладного мистецтва, що передбачаСФ сюжетни зображення й орнаменти, яки створюються засобами живопису на стинах й инших частинах архитектурних споруд, а також на ужиткових предметах [24, 14]. Останним часом декоративний розпис виконують також на папери, полотни, картони й експонують на художних виставках як твори станкового мистецтва. Твори декоративного розпису виконують олийними, темперними, гуашевими, акварельними фарбами та керамичними барвниками з подальшим випалюванням у керамичних печах.

Декоративний розпис СФ традицийними видом мистецтва, який здавна поширений в УкраСЧни. Вин и в наши дни займаСФ чильне мисце у творчости народних художникив [2]. Ще в часи розквиту КиСЧвськоСЧ Руси народни майстри прикрашали декоративним розписом интер'СФри та екстер'СФри будивель, хат, житла князив та знати, предмети домашнього вжитку, дитячи играшки, зброю, музични инструменти тощо.

Протягом багатьох столить у ризних регионах УкраСЧни формувалися мисцеви школи декоративного розпису зи своСЧм характером виконання орнаментальних мотивив, здебильшого рослинних: квитив, дерев, стебел, плодив тощо. Чимало майстрив малюють у своСЧх композициях звирив, птахив, людей, пейзажи та складни композициСЧ, у яких ризни орнаментальни мотиви поСФднуються из зображенням тварин та людей. Звири, птахи, рослини, квити СФ своСФридними: як реальними, так и народженими творчою уявою та фантазиСФю народних художникив.

Граматика украСЧнського декоративно-прикладного мистецтва ТСрунтуСФться на прийомах композициСЧ и засобах виразности мистецького твору. Прийоми композициСЧ розвивались и збагачувались у практичний дияльности багатьох поколинь народних майстрив, цехових ремисникив та професийних митцив. У ризних народив и в ризни епохи виникали своСЧ композицийни прийоми, що видповидали завданням декоративно-прикладного мистецтва свого часу. Одни прийоми композициСЧ, происнувавши певний час, видходили у забуття разом з идейними концепциями, котри СЧх генерували, на змину приходили нови. РЖншим судилося тривале функционування протягом багатьох тисячолить завдяки гнучким вариативним властивостям.

До головних композицийних прийомив видносимо ритм, метричнисть, симетрию, асиметрию, статику и динамику [42, 24-25].

Ритм -- властивисть, характерна для багатьох явищ природи, життя людини (ритми обмину речовин, серцебиття, дихання и т. ин.). Ритмичнисть, повторюванисть окремих рухив, циклив характерни для процесив праци, а тому втилюються у материальний форми СЧСЧ продуктив. Як видображення закономирностей реального свиту, ритм увийшов до всих видив мистецтва, став одним з необхидних засобив организациСЧ художньоСЧ форми. У музици, танци вин виявляСФться як закономирне чергування звукив або рухив, В архитектури, образотворчому и декоративному мистецтви видчуття ритму створюСФться чергуванням материальних елементив у простори. Час у такому ритми заминено просторовою протяжнистю, часова послидовнисть -- просторовою.

Ритм як композицийний прийом декоративно-прикладного мистецтва -- це повторення елементив об'СФмно-просторовоСЧ и площинно-орнаментальноСЧ форми та интервалив миж ними, об'СФднаних подибними ознаками (тотожними нюансами и контрастними спиввидношеннями властивостей тощо). Вин буваСФ простий и складний. Простий ритм -- ривномирне повторення однакових елементив та интервалив в об'СФмно-просторовий та орнаментальний структури -- називаСФться метричним. Один из прикладив метричного порядку - ривномирне розташування ВлдармовисивВ» на гуцульських виробах з дерева.

Прийом ритмичности може ТСрунтуватися не тильки на величини й послидовности елементив, йому можуть пидпорядковуватися пластичнисть, фактура, тон, колир тощо. Складний ритм ТСрунтуСФться на поСФднанни (накладанни) простих. Килькисть комбинаций при цьому безмежна, але протяжнисть ритмичних структур маСФ килькисни межи. Ритмична змина виявляСФться як минимум у трьох елементив (наприклад, трикомпонентнисть в орнаменти). Однакови елементи починають складатися у метричний ряд, коли СЧх три и бильше, в противному рази вони сприймаються як самостийни одиници [3, 51-52]. Видчуття самостийности елементив, що становлять ряд тектоничноСЧ структури, переборюСФться остаточно при переходи СЧх килькости через межу, встановлену правилом Миллера (7В±2). Збильшення ряду пидвищуСФ його виражальну силу, однак надмирна довжина втомлюСФ. Монотоннисть зростаСФ швидко, коли ритмичний порядок простий, акценти ритму активни.

Метричний и ритмичний композицийни прийоми побудови форми поширюються також на геометрични тила и подибни тектонични структури, в побудови яких немаСФ ознак ряду. Так, поверхни сферичну и цилиндричну можна розглядати (кожну зокрема) як пидпорядковани метричному порядкови. Вси СЧхни дилянки тотожни одна одний на всий протяжности, перебувають в однакових умовах и мають одну и ту ж кривизну. Коло, квадрат и вси правильни багатокутники належать до яскраво виражених метричних форм, а криви конусного переризу (елипс, овоСЧд, парабола, гипербола) и спирали -- до ритмичних фигур. Конус и пирамида метрични по горизонтали й ритмични по вертикали. Форма об'СФмно-просторових предметив та орнаментальних мотивив подибна до видповидних геометричних тил и криволинийних фигур [42, 28].

Якщо для метричних композицийних структур характерна спокийна монотоннисть, вривноваженисть, то ритмични видзначаються ризною частотою -- сповильненою и зростаючою. Важливе значення для ритму маСФ напрям. Ритмична организация композицийних елементив (наприклад, взаСФмне розмищення орнаментальних мотивив на площини) може здийснюватися в одному, двох або чотирьох напрямках (ситчаста композицийна схема орнаменту).

Об'СФмна и площинна тектонична структура творив декоративно-прикладного мистецтва ТСрунтуСФться на явних и прихованих ритмах, яки сильно впливають на емоциСЧ людини в процеси художнього сприйняття. Ритм видбиваСФ и монотонний спокий, и легке хвилювання, и стримку бурхливу ришучисть.

Симетрия як композицийний прийом -- читкий порядок у розташуванни, поСФднанни елементив, частин видповидноСЧ тектоничноСЧ структури творив декоративно-прикладного мистецтва [28]. Принцип симетриСЧ зустричаСФться у природи (наприклад, кристали, листочки, квити, метелики, птахи, тило людини тощо). Симетрия вносить у мистецьки твори порядок, закинченисть, цилиснисть, асоциюСФться з вольовою организациСФю форми и декору.

Видоми три типи симетриСЧ. Перший -- найпоширениший -- так звана дзеркальна симетрия. Фигури або зображення, розмищени в одний площини, диляться линиСФю на однакови частини аналогично видображенню у дзеркали. Цим типом симетриСЧ надилени бильшисть об'СФктив рослинного и тваринного свиту, а також людина. В орнаментах и декоративних зображеннях застосовуються ризновиди дзеркальноСЧ симетриСЧ: дви стричкови структури, три ситчасти, п'ять розеткових. Другий тип симетриСЧ (трансляция або перенесення) видризняСФться простотою. Симетрични фигури, котри сумищаються на площини одна з одною, можуть переноситися вздовж одниСФСЧ або двох осей, утворюючи в першому випадку сим стричкових орнаментальних структур, симнадцять ситчастих и чимало розеткових.

Третий тип симетриСЧ застосовуСФться для об'СФмних тил обертання. Симетрична фигура перемищуСФться ривномирно щодо оси, перпендикулярноСЧ до центру основи, крутиться навколо неСЧ, залишаючись все ж у межах кривоСЧ. Симетрию такого типу називають циклично-обертовою. Вид килькости циклив сумищення фигури самоСЧ з собою (протягом повного оберту) залежить ризновид циклично-обертовоСЧ симетриСЧ: 3-го, 4-го, 5-го порядку и т.д. Приклади циСФСЧ симетриСЧ можна знайти в природному середовищи (квити ирису, троянди, шишки, морськи зирки) та найбильше СЧх серед продукованих людиною предметив (посуд та инши вироби, виготовлени техникою бондарства, токарства и гончарства) [34, 50].

Математично точна симетрия ридко зустричаСФться и в природи, и в творах мистецтва. Якщо видхилення вид идеальноСЧ симетриСЧ невелики, така композицийна структура називаСФться дисиметриСФю [2, 45]. Порушення симетриСЧ може застосовуватись з метою посилення виразности форми та СЧСЧ гостришого емоцийного впливу на людину.

В орнаментальних дзеркально-симетричних композициях СФ читко виражений центр (крим стричковоСЧ и ситчастоСЧ видкритоСЧ структур) [20, 64].

Асиметрия -- видсутнисть симетриСЧ. Асиметрия видбиваСФ невпорядкованисть, незавершенисть. За своСФю суттю вона индивидуальна, тоди як симетрия ТСрунтуСФться на типологичний спильности. РЗй пидпорядковуються твори, надилени симетриСФю даного типу. Наприклад, розеткови композициСЧ з центральною променевою симетриСФю (дерев'яни ризьблени тарели, розеткови витинанки, мереживо тощо). Побудову асиметричноСЧ форми можна зрозумити лише сприйнявши структуру цилком, а симетричну композицию можна -- и за фрагментом рапорту. Досить побачити лише чверть килима из дзеркальною двохвисною симетриСФю, щоб уявити його загальний вигляд.

У композициСЧ декоративно-прикладного мистецтва симетрия й асиметрия СФ важливими прийомами организациСЧ цилисноСЧ форми. Динамика та СЧСЧ протилежнисть статика (вривноваженисть) диють на емоциСЧ, визначаючи характер сприйняття декоративно-прикладноСЧ форми предмета. Контраст видношень утворюСФ динамику (Влзоровий рухВ» у напрямку переважаючоСЧ величини). Це однаковою мирою стосуСФться и об'СФмних, и площинно-орнаментальних форм [14, 32-33]. Слабка динамика пов'язана из нюансними видношеннями елементив. Тотожни видношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру. Композицийний прийом динамики и статики ТСрунтуСФться не тильки на вимирних величинах форми, а й на спиввидношеннях инших властивостей (ажурности, тону, кольору, фактури).

Народни майстри та професийни художники вибирково застосовують у своСЧх творах ризноманитни засоби емоцийно-художньоСЧ виразности, а саме: фактуру, текстуру, колир, графичнисть, пластичнисть й ажурнисть. Три перших цилком залежать вид природних властивостей материалу та його технологичноСЧ обробки [42, 28]. Так, фактура, текстура и колир дерева, з якого зроблений предмет, можуть викликати неоднакови чуттСФви емоциСЧ при користуванни цим предметом. Це будуть видчуття легкости або вагомости, досконалоСЧ вишуканости, довершености або лаконичноСЧ простоти, звичноСЧ буденности.

Фактура -- спосиб подачи, формування поверхни твору. Загалом СЧСЧ подиляють на природну и технологичну [1]. До природноСЧ належить фактура поверхни, котра не зазнала обробки, наприклад, природна фактура кори дерева, рогу оленя, каменю та ин. Технологичну фактуру дистають в процеси видповидноСЧ обробки материалив (ризання, тесання, кування, карбування, шлифування) або виготовлення самих творив (плетиння, ткання, вишивання тощо).

Широта спектра фактури залежить вид килькости й величини виступаючих ятив щодо обсягу поверхни. Перша межа фактури видповидаСФ такий будови поверхни и, коли елементи фактури за своСФю величиною легко сприймаються зором як самостийни елементи. Однак з наступним збильшенням фактурни елементи можуть перейти у членування форми.

Друга межа -- така поверхня форми, яка при наближенни ВлрельСФфуВ» гладкоСЧ фактури до нуля фактично даСФ полировану дзеркальну хто. Тому розризняють рельСФфну, дрибнорельСФфну, шорстку и гладку фактури [24, 52]. РельСФфну фактуру мають твори з гостро вираженою пластикою поверхни, зокрема, плетени вироби з рогози, соломи и т. ин. ДрибнорельСФфна фактура характеризуСФться слабкою пластикою поверхни (ткани, в'язани, вишивани твори и под.). Шорстку фактуру мають здебильшого нешлифовани вироби з дерева, металу, каменю. Гладку фактуру утворюють поверхни твердих материалив писля шлифування, полирування, лакового покриття (полировани поверхни деяких виробив з дерева, каменю и металу).

У твори декоративно-прикладного мистецтва може застосовуватися одна, дви фактури и бильше. РЗх поСФднують переважно за законом контрасту: рельСФфну и шорстку, дрибнорельСФфну и гладку, шорстку и гладку (дзеркальну). Так, у художньому деревообробництви гуцулив зустричаСФться контрастне зиставлення ризьблених гладких площинних вив орнаменту з вибраним ВлцьоканимВ» тлом (дрибнорельСФфна фактура). На шорсткий поверхни подильськоСЧ задимленоСЧ керамики добре читаються лискучи визерунки, утворени техникою ВлгладженняВ» (контраст фактур) [7, 56].

Текстура -- природний визерунок зверхни розризу деревини, деяких минералив, рогу тощо, утворений ризноманитними шарами материалу. Вона буваСФ простою и складною, навить примхливою, малюнок -- малим або великим, слабо або читко вираженим. Якщо на деревини й рози вин буваСФ з видповидною тональною розтяжкою у межах одного, двох сусидних кольорив, текстура минералив зустричаСФться у багатоколирному и широкому тональному поСФднанни. Композицийно вмотивована и добре виявлена текстура на площини надаСФ твору особливоСЧ декоративности й оригинальности, позбавляСФ необхидности у додаткових орнаментальних оздобах.

Колир (забарвлення) у творах декоративно-прикладного мистецтва (зважаючи на широки функциональни можливости -- прикладни--декоративно-прикладни -- декоративни) маСФ неоднакову миру застосування [17]. Якщо в прикладних творах його значущисть другорядна, зводиться переважно до видповидного забарвлення материалу (природний колир дерева, каменю, металу и т. ин.), то в декоративних творах, передусим тканинах, килимах, вишивках, ризноманитни колирни поСФднання врають важливу роль у композициСЧ. Знання об'СФктивних закономирностей традиций символики та суб'СФктивних особливостей сприйняття допоможе правильно розв'язувати композицийни завдання. Розризняють кольори ахроматични (безбарвни) и хроматични (мають видповидне забарвлення).

Колир у композициСЧ декоративно-прикладного мистецтва може виконувати комуникацийну (подил, акцентування, об'СФднання та инша организация визуальноСЧ функциСЧ), пизнавальну (кольорови символи и знаки, кодування) и найважливишу - зображальну функциСЧ [26]. Остання активно впливаСФ на художню образнисть творив та естетични почуття. Полихромнисть найбильш характерна для килимарства, вишивання та розпису.

Графичнисть -- позитивна якисть композициСЧ творив декоративно-прикладного (переважно декоративних зображень, орнаментив тощо) як таких, що елементами и трактуванням нагадують графику або мають з нею спильни засоби линиСЧ, точки, плями, силуети и т. ин. [27]. В орнаментальних композициях графичнисть виражаСФться вишуканим поСФднанням линий, точок и плям. РЖнколи довильна пляма набуваСФ впорядкованого силуету.

Силует -- це узагальнене, площинне, однотонне зображення людини, тварин, рослини або предмету, що нагадуСФ СЧхню тинь [22]. У декоративно-прикладному мистецтви силуетом як графичним виражальним засобом користуються в инкрустациСЧ художних виробив з дерева, при створенни витинанок, виготовленни з металу флюгерив, окуття дверей тощо. Силует лаконичний, як лаконична тинь, видкинута предметом, але в цьому лаконизми СФ своСФридна привабливисть и зачарування.

Силуетний пидхид у розв'язанни композициСЧ потребуСФ винятковоСЧ майстерности у добори головного и пожертви другорядними, дрибними деталями. Виражальна скуписть силуету спонукаСФ майстра до винахидливости й пошукив читких, легкозрозумилих форм, передусим профильних. Не тильки узагальненисть и натяк характерни для силуету, не менш важливими СФ видповидна ривновага площин, особливости конфигурациСЧ абрису, що видбиваСФться в поСФднанни ризких, колючих, плавних и м'яких контурив. Силуетну виразнисть композициСЧ часто зустричаСФмо в тематичних творах, зокрема в трактуванни елементив емблем, символив, алегорий тощо.

Пластичнисть -- специфична позитивна якисть художньоСЧ виразности творив декоративно-прикладного мистецтва, особливий вияв краси через спосиб трактування форми, яка характеризуСФться м'якистю, плавнистю, спиврозмирнистю линий, силуету, площини, вишуканистю руху и т. ин. [42]. За аналогиСФю скульптури, пластичнисть у декоративно-прикладному мистецтви подиляСФться на рельСФфну и об'СФмно-просторову.

У деяких техниках ризьблення, тисненни, карбуванни, зерни пластичнисть виступаСФ як конструктивна основа. В инших видах декоративного мистецтва пластика маСФ факультативний характер и лише пидсилюСФ виразнисть твору. Окремий ризновид становить пластика малих форм, що фактично виходить из засад скульптури, застосовуСФ ризни материали, наприклад, дерев'яни й керамични играшки, сирни забавки и под. Пластичнисть инколи може поСФднуватися из графичнистю або ажурнистю, при цьому досягаСФться синтетична виразнисть форми и декору.

Ажурнисть - специфична позитивна якисть творив декоративно-прикладного мистецтва, в яких площинни або об'СФмни форми мають наскризни отвори. СЧх ризноманитне поСФднання може утворювати своСФридну декоративнисть [1]. Ажурнисть як композицийний засиб виразности характеризуСФться контрастом площини (ситки) и просвитив, створюСФ ефектне враження романтичности, чаривности, пиднесености.

Основною композцийною прикметою художности таких видив декоративних творив, як витинанки, мереживо, скань, посичний метал, ажурне ризьблення в дереви и кистци, СФ ажурнисть. Декоративни елементи ажурности можна инколи зустрити у вишивци (мережка), плетених виробах з рогози, лози та инших природних материалив, у деяких видах порцелянового посуду, що уподибнюСФться плетинню. Розризняють три випадки ажурности: 1) свитло кризь отвори утворюСФ тло для визерунку; 2) просвити отворив СФ мотивами декору и 3) отвори закрити пидкладкою и не пропускають свитла (так звана Влслипа ажурнистьВ») [62].

Крим граматики и функционально-ужитковоСЧ информациСЧ, пов'язаноСЧ из безпосередним використанням творив декоративно-прикладного мистецтва, у них зберигаються семантични засоби - видомости национальноСЧ, социальноСЧ, магичноСЧ, образноСЧ ориСФнтациСЧ. Основни носиСЧ широкого спектру информациСЧ -- композицийни елементи форми твору (знак, символ, метафора, алегория, емблема) та оздоблення [53]. Уси ци елементи СФ семантичними засобами, мають переважно зображальну структуру, а закономирности СЧх поСФднання нагадують синтаксис. Метафора, знак и символ -- тисно пов'язани миж собою функциональним змистом.

Метафора - художний засиб литературного походження, ТСрунтуСФться на подибности явищ, предметив дийсности. Метафора вживаСФться для пидсилення смислу художнього образу творив декоративно-прикладного мистецтва за допомогою подибного предмету, зображального мотиву тощо [24]. Так, виднайдени необхидни образни риси в природи або в художний спадщини переносяться до структури твору. Згодом метафора, що мицно входить у традицию творчости, стаСФ художним символом.

Символ у вигляди намальованого елемента, знака або предмета об'СФмно-просторовоСЧ форми, виступаСФ замисть певних конкретних чи абстрактних понять, використовуСФться для збереження та передачи информациСЧ, естетичних цинностей. Вин не видбиваСФ дийсних явищ, предметив, а позначаСФ СЧх умовно без жодного натяку на достовирнисть чи подибнисть до дийсного. ВлСимвол може мистити у соби у згорнутому вигляди багатоманитнисть циннисних значень, информацийних та експресивних смислив, яки в процеси сприйняття символу людиною розгортаються в СЧСЧ свидомости в естетични уявлення и насолодиВ» [2, 31].

Художний символ використовувався у ранних формах культури (антична, середньовична) [15]. У ризни епохи символи зминювали своСФ значення. Наприклад, вуж у стародавни часи мав охоронне значення, а в християнський мифологиСЧ та мистецтви став символом гриха, зла и обману.

Найважливишими метафорами и символами у давньоруському декоративно-прикладному мистецтви були джерело, криниця, ричка, чаша, рослини, зокрема квити, голуб, горлиця, сокил, яструб, орел, лев, леопард, вовк, змия, вуж, що у народний интерпретациСЧ видповидно символизували втамування духовноСЧ спраги, долю, смерть, вичне цвитиння, невмирущу красу, любов, сум, смуток, сонце, небо, владну силу, царя звирив, силу, безстрашнисть, геройство. У церковний традициСЧ ци символи видповидно позначали оберег, вчення Христа, райський сад, чистоту, невиннисть, полит пророчоСЧ думки, торжество свитла над темрявою, злисть, заздристь, ворожисть, жорстокисть, зло, лукавство, пидступнисть, обман, темни сили

Художний символ видризняСФться вид инших семантичних засобив, зокрема вид художнього знака. Якщо перший надилений багатозначнистю (полисемантичнистю), то другий маСФ переважно одне, основне значення [27]. Наприклад, художньо виришени монограми, клейма, печатки, вказивни знаки завжди несуть однозначну информацию. У знака розризняють ВлневласнийВ» (функциональний) и ВлвласнийВ» змист, тобто його физични властивости (розмир, конфигурация, колир, розризнюванисть).

Твир декоративно-прикладного мистецтва може иснувати як знак завдяки неподильности ВлвласногоВ» ВлневласногоВ» змисту. Вживання знака або килькох знакив надаСФ виразности творам та узагальненоСЧ структури художним образам. Уже в ранних формах художньоСЧ культури та в древних цивилизациях знаки-обереги и знаки-печатки (родови символи) набули культового, магичного и символичного значення.

Ризновидом символу СФ атрибут (вид. лат - приписаний, надилений) -

конкретний предмет, тисно пов'язаний из життям и дияльнистю особи, а тому додаСФться до СЧСЧ иконографиСЧ як розпизнавальний знак. Атрибут переважно зображаСФться из постаттю, а окремо вид неСЧ набуваСФ значення символу. Розризняють атрибути загальни (наприклад, пальма -- атрибут святих мученикив) та индивидуальни [59]. Наведемо найважливиши атрибути з творив античного мистецтва: Мельпомена, Прометей, Де метра, Посейдон, Бик -- РДвропа, Шкира лева - Геркулес, Терези -- Фемида тощо.

Найважливиши атрибути з християнськоСЧ иконографиСЧ - це ягня, ангел, вежа, вил, лук, орел, лев, РЖсус Христос, винок троянд, вуж, апостоли и святи, колесо, три хлибини, Церква.

Як бачимо, внаслидок перебудови свитогляду и замини античноСЧ мифологиСЧ християнською зазнають змини й атрибути. У зрилому середньовиччи вони все частише набували значення символив, надаючи творам декоративно-прикладного мистецтва таСФмничоСЧ загадковости.

Алегория -- один из семантичних засобив, символ якого полягаСФ в тому, що в конкретних художних образах виступають умовни зображення абстрактних понять (персонификация) [1]. Так, алегория мудрости, добра, миру, природи, весни, лита може бути показана умовно за допомогою символив персонификациСЧ, атрибутив, емблем, поСФднаних у видповидну структуру твору. Алегория мифологичного походження найбильшого поширення набула у середньовичних творах декоративно-прикладного мистецтва, зокрема гобеленах, меблярстви, керамичних розписах та ин. ВлПри значний зовнишний конкретности алегория дуже ридко характеризуСФться психологичною глибиною, индивидуальнистю характеру, вона переважно СФ холодною, ВлбездушноюВ», тому що видбиваСФ свий змист, головним чином, завдяки супроводжуючим СЧСЧ аксесуарамВ» [63, 71].

Емблема -- семантичний засиб композициСЧ, що часом заступаСФ символ. Основа емблеми -- вираження цилого за його характерною, але разом з тим простою частиною, елементом чи атрибутом. Вона зображаСФ предмети, знаки або постати символичного характеру [2]. В античний мозаСЧци на пидлози емблемою називали поле из фигуративними зображеннями. У наш час розризняють емблеми мижнародни, державни, вийськови, спортивни, виробничи. Наприклад, билий голуб -- мижнародна емблема миру. Емблеми як декоративни та информацийни елементи инколи вводять у твори декоративно-прикладного мистецтва для надання СЧм видповидного смислового видтинку.

Таким чином, група семантичних засобив композициСЧ творив декоративно-прикладного мистецтва приховуСФ у соби вси етапи историчного розвитку людства: знаки ризних культур, середньовични символи религийно-каноничного тлумачення, символи народнопоетичного осмислення, сучасни символи, алегориСЧ та емблеми вариативного спрямування тощо. Визуального основою всих семантичних засобив була и залишаСФться инакомовнисть и загадковисть, грайливисть и химернисть, сплетени в СФдину художню и стильову структуру.

Протягом килькох тисячолить художня практика у галузи декоративно-прикладного мистецтва виробила низку принципив композициСЧ, дотримання яких допоможе досягти СЧСЧ естетичноСЧ впорядкованости. Ци принципи ТСрунтуються на практичному досвиди та емпиричних спостереженнях. УкраСЧнський декоративний розпис набув розвитку й розквиту и в наш час. РЖснують нови оригинальни концепциСЧ и прийоми розпису, яки виконують народни украСЧнськи майстри.

2.2 Образотворчи засоби та художня манера живопису К. Билокур

РЖм'я Катерини Василивни Билокур, самобутньоСЧ художници з народу, яка в своСЧх чудових полотнах втилила невмирущу красу живописноСЧ украСЧнськоСЧ природи, СЧСЧ неосяжни степови дали, лани, щедри дарунки родючоСЧ земли и розмаСЧти квити назавжди вписалося в историю украСЧнського мистецтва. Твори художници близьки й зрозумили всим, заполоняють и чарують казковистю веселкових барв.

Уникальнисть художници в тому, що вона писала картини не маючи специальноСЧ освити, однак СЧСЧ роботи вражають своСФю професийнистю. Визнання художници видбулося за килька рокив до смерти, однак як вважають експерти справжня слава СЧСЧ, ще попереду. Адже свого часу сам Пабло Пикассо високо оцинював СЧСЧ роботи [51, 53].

Малювала Катерина Билокур здебильшого натюрморти (рис.2.1) та пейзажи (рис.). РЗСЧ робит збереглося близько сотни. Вони розкидани по всий УкраСЧни. Однак найкращи СЧСЧ твориння зберигаються у столичному музеСЧ декоративного мистецтва, у специальний зали.

ВлСвит СЧСЧ ловив и впиймав. Спочатку вин довго ганявся за СЧСЧ душею бджоли, яка бильш за все любила квити, з сачком из неотесаноСЧ деревини та сирого сукна. Потим вин пильнував СЧСЧ посеред гребли за городами, а вона Влбигла он туди, в берегВ», щоб втопитися.

Нарешти свит застав Катерину серед злиднив, з хворими писля невдалоСЧ спроби самогубства ногами. Був червень, и опадали пивониСЧ. Вони кричали своСЧми кривавими пелюстками слова улюбленого поета та художника Катерини Билокур Тараса Шевченка: ВлРДсть на свiтi доля, а хто СЧСЧ знаСФ? РДсть на свiтi воля, а хто СЧСЧ маСФ?В»

Достовирно, "з натури" змальовуючи кожний листочок, пелюсточок. художниця николи не зривала квити - вважала СЧх живими истотами, називала диточками. На деяких картинах СФ СЧСЧ власноручни пидписи: "Малювала з натури Катря Билокур". Дийсно, то були реальни "портрети" квитив, але одухотворени, опроминени любов'ю митця, пиднесени до Образу, Символу, Знаку [31, 63].

Отже, найважливишим в СЧСЧ творчости СФ квити - "очи Земли - душа Земли", найкраще, що може зрости на ридному обийсти. Квитуча земля Богданивни, космични витри, з допомогою яких закликала до себе майстриня вирних друзив, буяння власноСЧ фантазиСЧ, талант, даний батьками и Богом, складали сутнисть циСФСЧ незвичайноСЧ жинки. Вона володила ридкисним даром художника - абсолютним видчуттям кольору, як музикант чи спивак абсолютним слухом. РЗСЧ фарби спивали, вона досягла неабиякого вминня писати чистими кольорами усю площину картини и навить тини, що вдаСФться далеко не всим митцям. Вона гениально поСФднувала окреме в загальну композицию. А це даСФться талантом и дивовижною фанатичною працездатнистю.

РЗСЧ свит - свит квитив, чудернацьких, дещо фантастичних, а водночас добре знайомих нам мальв, кручених паничив, жоржин, пивникив, в'юнкив, настурций, браткив, чорнобривцив, мальв, пивоний... Яки полонять зир дивовижною ризнобарвною палитрою, буянням життя. Вони - як вибух квитучости - акумулюють в соби одвичне прагнення до гармониСЧ. У кожний роботи - пошук абсолюту: абсолютноСЧ довершености кольору, абсолюту в композицийному виришенни, и нарешти - абсолюту краси свиту. Однак передусим це був СЧСЧ свит. Вона виднаходила омрияний ВлабсолютВ» на дорогоцинному клаптику ридноСЧ земли, де гостроту ранних дитячих вражень пронесла кризь усе життя.

Вона николи не робила попередних ескизив, етюдив з натури, а, опрацювавши задум в уяви, швидко, немов на одному диханни, виконувала його на полотни. Саме тому СЧСЧ квити зворушують своСФю лиричнистю й спивзвучни з мелодийнистю народних писень.

Звичайно, квитковий свит наминював СЧй тепло дому, села, виростаючи вид маленькоСЧ пелюстки до масштабив космосу, вселенського з'явлення краси, яка заполонювала СЧСЧ нижну натуру. В тому маСФви квитив вона забувала про свою недолю и знаходила розраду, що зигривала СЧСЧ чутливе серце. Через квити пизнавала натуру, людину, всенький свит. Вона оспивувала квити у картинах и в листах: "А квити я буду малювати и малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слив не знайду, щоб висказати ти почуття до СЧх любови - моСФСЧ великоСЧ любови!" [28, 23].

День за днем, рик за роком тривала самовиддана праця за розкриття таСФмниць живопису, за осягнення художних истин. За науку и за вчителя СЧй стаСФ природа. Вона студиюСФ СЧСЧ, спостеригаСФ змини, що видбуваються в ризни пори року, дослиджуСФ будову кожноСЧ квиточки, кожноСЧ пелюсточки вид бутона и до буйного квитиння, старанно анализуСФ ризницю в кольорах кожноСЧ рослини, змини в залежности вид пори дня, сонячного освитлення. Художниця збагачуСФться враженнями вид баченого. Самотужки й послидовно вона проникаСФ в складний творчий процес, видкриваючи для себе таСФмницю техники живопису, композициСЧ, малюнка. Так поступово формуСФться талант селянськоСЧ жинки, все бильше й бильше збуджуСФться й росте творча наснага.

Художня манера Билокур сформувалася ще на початку 30-х рокив и майже незминною залишалася в уси творчи роки. Пензлики - саморобни, тоненьки - сприяли деликатному письму, мазочок на картинах ривний, детали скрупульозно виписани, живописний шар прозорий, кольори вид лесування ниби свитяться. Суголосся барв на палитри нагадувало соковитий рослинний килим, на якому видиляються голивки квитив з яскравими листочками, що зросли на благодатний украСЧнський земли. У вишуканий композициСЧ "Квити за тином" (1935) пивониСЧ, мальви, лилиСЧ з вологими вид роси пелюстками, братки, ромашки, кручени паничи та ще безлич розмаСЧтих квиткових образив постають перед нами в усий своСЧй повноясний краси, пливуть у прозорому повитри, сповнени пахощив и сили зростання, глибини соковитого тону и напивтону. ЦарюСФ в цьому едеми гармонийний лад, де СФ мисцинка кожний квиточци, усякий травинци, найменшому зеленому листочку и де усе згадане виповнюСФться тремтливим буттям природи, вивершуСФться уявленням про земну довершенисть.

Оволодивши майстернистю малювання, створивши власний индивидуальний метод зображення дийсности, Билокур прагнула показати своСЧ картини знавцям, художникам. (Уже було створено таки шедеври, як "Беризка", 1934, "Квити за тином", 1935, рис. 2.3).

Допомиг випадок чи доля усмихнулася СЧй - Катерина Василивна почула по радио писню "Чи я в лузи не калина була?" у виконанни Оксани Петрусенко. Спрагло захотилося подякувати спивачци - розповисти про себе - ще й пучечок калини намалювала и надислала разом з листом до КиСЧвського оперного театру. Оксану Петрусенко глибоко зворушив лист и малюнок. Розповила про незвичайну долю богданивки Василю Касияну и Павлови Тичини, а дали, за СЧх порадою, звернулася до Центру народноСЧ творчости в КиСФви, звидти надислали рекомендацию до Полтави [6, 82].

РЖ розпочалася дорога до визнання Полтавськи художники тепло й щиро зустрили и Билокур, и СЧСЧ твори. А деяки з них, як ось Матвий Донцив, залишилися впродовж усього життя СЧСЧ добрими друзями и порадниками.

У 1940-1941 роках на виставках у Полтави та КиСФви експонувалися картини Билокур. Глядачив зачарували небачени доси художньо довершени квиткови композициСЧ, сповнени потужноСЧ поетичноСЧ сили. На жаль, документальних пидтверджень, яки саме картини експонувались на цих виставках не збереглося.

Билокур нагородили поСЧздкою до Москви, де вона мала змогу побувати у багатьох музеях, ознайомитися з шедеврами видатних художникив свиту. Найбильше враження справили на неСЧ твори в МузеСЧ образотворчих мистецтв СЧм. О. С. Пушкина та Третьяковський картинний галереСЧ. Методика ознайомлення мисткини з творами инших художникив була своСФридною и нетиповою, як и СЧСЧ власна творчисть. Вона годинами простоювала перед шедеврами, жодних замальовок не робила - все тримала в пам'яти [46, 54].

ОдниСФю з найяскравиших за своСФю емоцийною силою впливу и найвидомиших СФ картина "Цар Колос". Усе в композициСЧ пидпорядковане розкриттю тематичного вузла твору - життСФдайний сили хлиба, колосу. Творча думка художници, розкута, вильна, легка, синтезувала увесь набуток знань, уявлень, сновидинь про "земний рай, достаток, прихисток". Усездесь величне, щедре, багате в цвитинни, урожайности, сприйнятти поняття "колосся" як первня хлиба, людського земного щастя. Фарби на палитру лягали щедро и кольори звучали дзвинко, радисно, вшановуючи, звеличуючи скромни колосочки, основу основ людською жития. Твир розкриваСФ и характер самоСЧ художници - СЧСЧ глибоку народнисть, любов до ридноСЧ земли, шану до хлиборобськоСЧ праци.

Картина одразу стала знаменитою та, на жаль, не збереглася, не дийшла до наших днив (не повернулась з виставки в Парижи 1957 р.). Розумиючи значення цього твору, художниця зробила варианти картини (1949-й и 1950-ти рр.) [28, 25].

П'ятдесяти роки становлять вершину творчости Билокур. Вона видходить вид феСФрично-квиткових композиций и створюСФ твори философського звучання. Це був период високого мистецького пиднесення и визнання. 1951 року у Москви на Другий декади украСЧнськоСЧ литератури та мистецтва експонувалися твори К.Билокур. Глядачив зачарували картини художници, яки звеличували и пидносили стихию цвитиння до рангу маСФстатичних вартостей, пидкреслювали невичерпну силу, могуть фантазиСЧ, сповненоСЧ дивовижного чару.

У творчому доробку художници варто виокремити СЧСЧ натюрморти. Найвидомиши з них - "Снидання" (1950), "Квити, яблука и помидори" (1950). "Натюрморт з хлибом" (1956), "Натюрморт з колосками и глечиком" (1958-1959), "Натюрморт" (1960) - уславляють ридну землю, людину-трудивника и здобутки його праци [35, 352].

Найхарактернишим з точки зору професийного знання побудови натюрморту СФ "Снидання". Предмети зображення - прости й невибагливи об'СФкти селянського побуту, виокремлени свитлом из затемненого тла, видаються майже таСФмничими. У натюрморти пануСФ коло пахучого житнього хлиба, а на краю стола на темному тли - згорнута в драперию скатертина. Гарячу хлибину витягли з печи, видризали скибку, поклали поряд з мискою паруючоСЧ картопли, редискою, огирками. Автор висловлюСФ своСФ глибоке пошанування святости хлиба.

КомпозициСФю "Снидання" и подибними до неСЧ живописними творами Катерина Билокур упевнено (як художник-професионал) входить у мистецький простир УкраСЧни з власним красивим селянським ладом. Вона твердо обираСФ свий СФдиний шлях, сповнений могутньоСЧ життСФстверджуючоСЧ сили - усе то вид ридноСЧ земли [6, 50].

У Билокур чимало картин из зображенням яблук, помидорив, кавунив, моркви, цибули, слив, груш, часнику, бурякив. У композициях багатьох натюрмортив видчуваСФться замилування снигом реальним, а водночас ми бачимо красу внутришнього ладу. Цей свит безмирно радисний. простий и величний, ниби витканий осяйними потоками любови и добра. Культ хлиба пануСФ в натюрмортах, виростаСФ до рай символу. В цьому сенси малярство художници Билокур метафоричне.

У натюрмортах иснуСФ порядок, симетрия, ритми форм и об'СФмив, линий вертикальних и горизонтальних - свидчення про сувору формальну дисциплину, поСФднану при цьому з ладом спивзвучання барв. Твори художници мають знаковий характер, несуть енергию високих идей.

Особливе мисце у спадщини Билокур посидаСФ графика. Писля видвидування КиСЧвського музею Т. Г. Шевченка вона зизнавалася: "А я й не знала, що малюнки оливцем - то циннисть. РЗх треба берегти, не вважала СЧх за мистецтво. А виявляСФться, то й назву свою маСФ - графика! А й ж уси своСЧ малюнки викидала! Нащо ж так робила?"

Графични праци Катерини Билокур видають у ний серйозного, вдумливого дослидника натури, фиксатора суттСФвих прикмет. Це сприйняття баченого уже видчутне в "Портрети СофиСЧ Журби" (1940-ви рр.). намальованому оливцем, и особливо масштабно передано в автопортретах 1950, 1955, 1957 рокив, яки виконани в тий самий техници.

Поясне зображення автора в три чверти передаСФ нам образ красивоСЧ замисленоСЧ жинки з яскравими виразними сумовитими очима - образ притягальноСЧ диСЧ, що пидкуповуСФ силою правди, мотивациями психологичного стану (автопортрет, 1950).

Автопортрети (1955, 1957) створени в хвилину журби. В СЧСЧ зволожених очах читаСФмо великий http://bilokur.iatp.org.ua/s_graf_15.htmlсмуток, биль. Особливо сильним за силою впливу на глядача СФ глибоко психологичний автопортрет 1957 року, який художниця в одному и листив назвала "Автопортрет у зимовий день". Для пидкреслення трагизму вона зобразила на другому плани покруч гилок дерев [37, 217]. Спокийна впевнена линия, тини тушування, площини ясних плям видають руку художници, яка впевнено долаСФ труднощи графичного мистецтва. В автопортретах Катерина Билокур постаСФ зрилим майстром високого класу.

В останни роки життя Билокур захопилася акварельною техникою, що засвидчують численни композициСЧ, зокрема "Багрянець осени" (1950-ти рр.)", "Гай" (1955), "Осинь" (1960), "Осинь", "Вересень" (1956), "Напровесни" (1958). Уси вони витримани в одному стильовому ключи - з налаштованистю на "реалиСЧ", передачу психологиСЧ стану природи.

Художниця спизнала чари визнання, успиху, радощи вид спилкування з друзями, однодумцями, котри мешкали в КиСФви та инших мистах, були для неСЧ теплими проминцями серед гиркого буття. Чиста поезия и жива правда з роками поСФднувалися в СЧСЧ картинах и листах, набували все видчутниших ознак и яскравиших характеристик.

Нини вперше за вси роки зибрано з усих музеСЧв УкраСЧни твори мисткини и виставлено СЧх (бильше 50 робит) у свитлих залах Будинку художника, проведено творчий вечир та надруковано цей каталог. Маючи серед свиточив духу нашого таки постати, як Катерина Билокур, спираючись на надбане, ми впевнено зможемо вибудовувати духовне життя нациСЧ.

2.3 Використання творчоСЧ спадщини Катерини Билокур на уроках образотворчого мистецтва

Використання творчости Катерини Билокур на уроках образотворчого мистецтва або проведення специализованого уроку по ознайомленню учнив з СЧСЧ творчистю даСФ змогу засвоСЧти творчисть художници цилисно, а також ознайомитися з найважливишими подиями из життя К.Билокур. Таки заняття можна провести не тильки як заняття образотворчого мистецтва, а й як урок читання литератури ридного краю (збирка листив художници в опрацюванни М.Кагарлицького чи СЧСЧ ВлКазкаВ» засвидчують и великий письменницький талант майстрини,) або урок позакласного читання за романом В.Яворивського ВлАвтопортрет з уявиВ».

Писля такого заочного знайомства доцильно видвидати Ялтинський историко-краСФзнавчий музей, де розгорнуто дви експозициСЧ з живописом та графикою художници, чи Державний музей украСЧнського народного декоративного мистецтва у КиСФви, де СФ велика ВлбилокуривськаВ» зала из кращими СЧСЧ картинами.

Таки уроки розвивають в дитях почуття прекрасного, интерес до культурноСЧ спадщини свого народу, творчу уяву и здибности.

Вона мовби розповидала свитови, який талановитий СЧСЧ народ, як глибоко розвинуте в ньому естетичне почуття, яка сприятлива його душа до всього прекрасного на свити... (Олесь Гончар).

Учитель. Чаривницею з Богданивки назвав Олесь Гончар художницю Катерину Билокур. Пид доторком СЧСЧ пензля найбуденниши, здавалося б, речи -- кожне стебельце, кожна гилочка, кожна квитка спивають хвалу щедрий, родючий земли украСЧнський, хвалу життю.

Наша екскурсия у свит циСФСЧ чаривници буде уявною и подилятиметься на 4 роздили.

На злами столить.

Восени 33-го...

ТаСЧна натхнення.

Талановито малювати -- лише пивдила.

1. На злами столить.

Повидомлення учнив (пидготовлени заздалегидь)

Пидийдемо ближче до хати Катерини Билокур. Ю.Березовський, кореспондент газети ВлКиСЧвська правдаВ», у 1957 р. так описував побачене: Вл...Стара хата, як беззахисний горобчик на витри, приймаСФ своСФю розкуйовдженою стрихою пориви стихиСЧ. У причилку -- сниговий намет звишився над викном, начисто закривши його. З натугою прочиняю синешни двери. РЖ оторопив. Двери у так звану свитлицю наопаш... Температура в хати, як и в синях та надвори, однаковисинька. Можна не зачинятися. Шибки взялися непроглядними баранцями, и мороз искриться по стинах. Атак чистенько. Свижа скатертина на товстоногому столи, чиста, добре вимита лава й веселенька ширмочка, що затулила пич. Видомо, яки були в ти роки достатки, але такоСЧ кричущоСЧ бидности, здаСФться, я ще й не бачив. Млосно стало на серци. Що ж воно. Господи, робиться? Слава свитова и такий зажиток. Стини в морози. Незбагненно й гирко!В»

А ось як описуСФ интер'СФр В.Яворивський у книжци ВлАвтопортрет з уявиВ»: Вл...он розмальований нею кадуб з водою, череп'яний гладущик..., чорний розтруб димаря над головою, подряпана стина..., старий татив кобеняк висить на иржавому гаку поруч з пересохлим гарапником, що й доси пахне овечим потом, килька качанив кукурудзи мисячно свитяться в широкогорлому солом'яному шияни... Зайшла в свою кимнатинку..., що квитувала вишитими подушками, налижником, рушниками та пахкими жоржинами в глековиВ».

Учитель. Як бачимо, ци два описи хатини Катерини Билокур свидчать про те, що перед нами звичайна сильська оселя з вишитими рушниками РЖ глиняним посудом. Така проста, як и сама господиня. Ось саме в цих стинах Влпид билою стелеюВ» 7 грудня 1900 р. и народилася видома всьому свитови художниця. За звичаСФм, батько Василь Йосипович та мати Якилина Павливна назвали СЧСЧ Катериною, бо народилася вона в день великомученици Катерини. Доля виявила до неСЧ небувалу щедристь -- обдарувала непересичним талантом художници й водночас послала небувале випробування: не розумили СЧСЧ ридни и близьки -- докоряли, сварили, кпили... В одному з листив вона писала: Вл...я в таких обставинах живу, що сам би бис на моСФму мисци сказився бВ».

Повидомлення учнив

У школу не ходила, бо дид з батьком через велику биднисть виришили не виддавати СЧСЧ туди, Влщоб даремно не рвала чобит и свиткиВ». Самотужки, за подарованим кимсь букварем, навчилася читати Й писати. Значну роль у СЧСЧ житти видиграло подружжя вчителив РЖвана Григоровича та Нини Василивни Калит, що приСЧхали вчителювати в Богданивку и полюбили обдаровану дивчину, заохочуючи то до малювання, то до театру.

Катерину тягнуло малювати. Брала шматочок крейди й забавлялася на стини сарайчика або на обризку дошки. Нихто не надавав цьому значення. Тильки як стала пидростати, батько якось завив про це мову: ВлМалювати, то добре, доню, але не для дивчини. Де ти бачила, щоб жиноцтво займалося малярством. Краще б ти до кравецтва виявила прихильнистьВ».

Батько дуже сердився. Почав навить гримати й на лозину натякати. Писля черговоСЧ сварки пишла нишком на ставок топитися з горя. Але сусидськи хлопчаки пидгледили й ТСвалт пидняли на всю округу. Першою прибигла мати и дозволила СЧй займатися улюбленою справою.

РЖ знову СЧСЧ пидтримали вчители Калити. У СЧхний библиотеци вона знайшла альбом репродукций чаривних картин з ТретьяковськоСЧ галереСЧ. Калити допомагали Катерини розширити кругозир, увийти у свит мистецтва. Вид них вона дизналася, що Тарас Шевченко був не лише гениальним поетом, а й визначним художникам. Видтоди Шевченко став для неСЧ взирцем на все життя.

РЖз часом постала перед Катрею нелегка проблема: малювання чи одруження. Вона прагнула поСФднати СЧх, але жоден претендент на СЧСЧ руку и серце на це не погоджувався. У видповидальний час життя ближчоСЧ людини, ниж славетний Кобзар, не знайшлося, кинула я хати сватив и поСЧхала на його могилу до Канева.

2. Восени 33-го...

Учитель. 1932--1933 рр. родина Катерини Билокур пережила видносно благополучно, проте не могла художниця не потерпати за людей -- пид час голоду нагло йшли в небуття цили сим'СЧ, не залишаючи писля себе й слиду. Коли нещастя минулося, восени 33-го року визрило остаточне и безповоротне ришення, про яке вона й повидомила батькам: ВлОце вже я дали видкладати не можу, я буду вчитися ВлмалюватиВ».

Батьки сприйняли це ришення як виклик: ВлТа на тебе люди будуть тюкать. Бо де ж таке видано, де ж таке чувано в свити билому, що темна, неосвичена баба-селянка та щоб була художником? Та туди треба не з такими головами, як у нас!В»

Учениця в образи Катерини Билокур. Коли, питаСФте, по-справжньому взялася за мистецтво? Вже на 34-й рик мени повернуло. Сиджу якось у хати сама и слухаю радио. Спивала Оксана Петрусенко ВлЧи я в лузи не калинонька булаВ». Боже, думаю, яки тильки люди СФ на свити талановити!.. З цим я и пишла вид сестри навпростець додому. А по дорози випадково набрела на розкишний кущ калини. Виламала гилочку. Прийшла додому, поставила СЧСЧ перед собою и намалювала, серцем вслухаючись в Оксанини вариациСЧ. Всю душу вклала в цей малюночок. РЖ надислала з душевним трепетом до КиСЧвського радиокомитету.

Через деякий час прийшла видповидь вид Оксани Петрусенко. У своСФму листи вона говорила, що Катерини обов'язково треба вчитися.

Та з навчанням не повезло. Спочатку Катерина Билокур звернулася до КиСЧвського будинку народноСЧ творчости. Звидти порадили СЧй звернутися до Полтавського будинку народноСЧ творчости, бо Богданивка тоди була у склади ПолтавськоСЧ области. З Полтави прийшов лист якоСЧсь бездушноСЧ людини про те, що в 40 рокив про навчання не може бути й мови. А як уже хочеться до чогось руки докласти, то порадили навчитися шитву або якомусь иншому ремеслу. Видповили так, як колись СЧСЧ батько. РЖ Катерина втратила виру в те, що з неСЧ справди може вийти художник. Та, незважаючи на це...

Катерина Билокур. Продовжувала я знатися з фарбами й пензликами. Сама соби порадниця и критик. Малювала портрети моСЧх односельчан, ризни краСФвиди. Пряла, ткала, билила, шила, копала, садила, полола, збирала и все робила, а в прогалинах миж цим дилом училася малювати. РЖ за це СЧСЧ звали паразитом, лежнюгою... Як и в кожного художника-початкивця, та ще й самоука, все виходило не так, як хотилося. Було вид чого опустити руки. Людина менш настирлива, менш наполеглива видступилася б, але не Катря.

Катерина Билокур: ВлВечорами пряду, а вдень учуся малювати. Малювання виходить грубе. Очи моСЧ и серце вимагають чогось кращого, а руки ще не звикла слухать волю розуму мого и виводила таке -- хто й зна що. А я вид цього сердилась, хватала мою невдалу роботу, рвала, кидала, топтала, а потим обдумувалась: збирала, склеювала, плакала над нею -- и знов же над нею заходжувалась працюватиВ».

Учитель. РЖ старання ци увинчались успихом. Килька СЧСЧ картин потрапили на виставку в Полтави А там сказали, що кращи з них будуть показани на виставци, яка влаштовуСФться в КиСФви, и що вона може була прийнята до Спилки художникив. Радости не було мех. Але все поламала вийна. РЖз колекциСЧ картин, яки були на персональний виставци, бильшисть загинула. Багато слиз пролила, очи виплакала в чорну нич фашистська окупациСЧ.

Писля вийни зростаСФ майстернисть Катерини Билокур. Вона малюСФ не тильки квити, а й своСФридни натюрморти. Твори СЧСЧ видзначаються високим художним смаком и оптимизмом. РЖ хочеться поривняти СЧх из писнями. То ж звидки ця таСЧна натхнення?..

3. ТаСФмниця натхнення.

Учитель. В украСЧнському сели здавна любили себе оточувати красивими речами. Дбайливий господар виз чи сани для виСЧзду фарбував, прикрашав орнаментами з гилочок, ягодами, ризьбою. Змагалися у малярстви й жинки. У кожному сели були ти, кого особливо шанували за майстернисть, запрошувати прикрашати осели и в инши села. Катерина Билокур, взявши все на вид народноСЧ творчости, перевершила ци надбання и СФ оригинальною художницею -- професионалом, не копиюючи слипо природу, а витворюючи з неСЧ свято, и й поезию малярства зи своСФю композициСФю.

Найбильше Катерина Билокур вчилася у природи - скрупульозно дослиджувала будову и квиточки, спостеригала й анализувала в кольорах кожноСЧ рослини, залеж пори року и дня, за сонця и в хмарну мну, пид час заграви й при сонячному Перши роботи малювала на фанерних дощечках олийними фарбами, соком бузини, буряка, калини, видвару трав, фарбами та вугиллям -- негрунтованому полотни (про те, що його потрибно ТСрунтувати, дизналася лише в 1934 р., специальний папир для малювання побачила КиСФви в 1949 р., коли була вже видомою художницею). РЗСЧ учнивськи роботи скорише схожи на етюди. Це -- портрети ридних и однодумцив.

Щоб збагнути закони малювання, годинами, коли траплялося приСЧхати до КиСФва, достоювала в музеях.

Пензли робила сама, подибни до голки, з котячих чи ховрашиних волосинок и вишневих гилочок, вила: вид тоненьких пензликив тонки й нижни линиСЧ, якими легко робити тони й напивтони. Так пизнише предавалала своСЧ секрети ученицям. Збиралися в неСЧ в хати дивчата, навчала СЧх, розповидала про художникив. Говорила, щоб не робили ризких линий, менше було контрастив. Як все природно, так щоб и малювали.

Повидомлення учнив

Спершу Катерина Билокур надсилаСФ одну зи своСЧх ВлКвитиВ» Максиму Горькому. Та не отримуСФ вид видповиди. Тоди з'являСФться Оксана Петрусенко Павло Тичина, Василь Касиян. Завдяки СЧм Катерина потрапляСФ в опику до Полтавського и Республиканського центрив народноСЧ творчости. РЗСЧ роботи ви-сенсацию не тильки в Полтави, а й у КиСФви та ви, а згодом -- и в Парижи.

Катериною починаСФ опикуватися Василь Нагай, який згодом став директором Державного музею украСЧнського народно-декоративного мистецтва. Вин для неСЧ полотно, розчинники, фарби и навить домовлявся про автобус для поСЧздок до КиСФва, був СЧСЧ опорою и бидою водночас -- бо намагався втиснути СЧСЧ творчисть у рамки народноСЧ. Вона усе життя мрияла стати професионалом-живописцем и стала ним. Спивробитниця музею народно-декоративного мистецтва Кулишова була свидком гостроСЧ розмови миж НагаСФм и Катериною:

-- Не пишить ви ни портретив, ни пейзажив, на це ви не вчилися: СФ художники, яки це краще за вас роблять, малюйте лише квити й натюрморти.

-- Хиба я так погано пишу портрети й пейзажи?

--То не маСФ значення, все одно ми у вас портрети й пейзажи закуповувати не будемо.

Для Катерини це прозвучало як наказ и вирок, бо грошима вид продажу картин платила за квартиру братови, залишаючи соби дещицю лише на фарби и розчинники. Художниця не мала в чому вийти на люди.

Катерина повнистю залежала вид директора музею Нагая.
За його допомогою хвора художниця (писля того, як ходила топитися, були хворими ноги) пидтримувала зв'язок из КиСФвом, из мистецтвознавцями и художниками. Коли, образившись на невдале фото в журнали ВлРадянська жинкаВ» (1951 р.), Катерина надислала йому гострого листа и фактично посварилася, З роки в мистецькому свити про неСЧ майже не згадували, хоча вона була майстром пензля в розквити таланту. Уславлений художник Пикассо тоди говорив: ВлАби в нас була такого ривня майстерности художниця, ми змусили б про неСЧ заговорити весь свитВ».

Талановито малювати -- лише пивдила.

Учитель. РЖ улюблений Тарас Шевченко, и Горький (на якого даремно покладала надиСЧ), и трагичноСЧ доли Оксана Петрусенко жили в мисти -- Катерина ж була билою вороною в сели. Сувора життСФва реальнисть: село не прощаСФ тим, хто посмив якимось чином видилитися из загальноСЧ маси хлиборобив и заробитчан на хлиб и до хлиба, хто не пиклуСФться, в першу чергу, про свий материальний достаток. Вирши, спиви, малювання николи не вважалисяздесь за важливу справу.

До речи, батько КаСЧри любив спивати змолоду, особливо улюблену ВлОй зийди, зийди, зиронько ти вечирняяВ». Знався на музици брат Григорий -- грав на багатьох инструментах, сам зробив скрипку, ремонтував гитари, балалайки, мандолини, спивав чудово сам и в пари з дружиною Христею, але, щоб цьому присвятити життя -- и в думци не було. 1 от раптом сестра посмила кинути виклик сильський спильноти -- и перемогла.

Повидомлення учнив

Художником вважали Катерину а Полтави, Москви, Парижи, а голова колгоспу РЖм. Кирова, видмовляючи СЧСЧ батькови зорати город, глумився: ВлУ тебе дочка-художниця, як кобилатАж Запряжи п та й ориВ». Отже, вдень малювала, а вночи копала. А з 1951 по 1958 р. звильнила сама себе вид домашньоСЧ роботи, чим викликала роздратування й докори Христи, яка на зовици зганяла всю свою злисть:здесь не важили ни талант, ни нагороди, ни звання. Потайки скаржилася у листах: Вл...братова жинка образить, так плачу. А як поплачу, як поплачу, то тоди мени не видно ни писать, ни малювать. А таке буваСФ майже кожного дня...В»

Була в Катерини мрия ще до вийни: продасть вона вдало своСЧ картини... Вл...буде в мене фарб багато, а гроши вси роздам своСЧм ридним, щоб вони ласкавиши до мене були, щоб не дорикали мени, щоб не оскорбляли мене -- и буду я тоди смило и весело малювати и буду творити велики и чудови картиниВ».

Катря передчасно пишла з життя. Особливо каторжними для неСЧ були останни три роки, коли доглядала хвору матир. Власне, ци роки и звели СЧСЧ в домовину. Близьки (хто байдуже, хто зи зловтихою) спостеригали, як мучиться талант, не маючи змоги творити. Не витримала, криком запросила допомоги... ВлОй люди добри, ой спивчуйте, а хоч почуйте моСФ горенько велике. Як у мене холодно в хати, як у мене нема чого СЧсти, то я так не буду журитися, як вид того, коли в мене немаСФ часу малювати!В» Не почули... Шистдесятилитньою скинчила свий життСФвий шлях. У могилу СЧСЧ передчасно вклали людська байдужисть и заздристь.

Катерина Билокур пишла вид нас у розквити уникального таланту. Проживши тяжке, страдницьке життя, померла в муках майже одночасно зи своСФю матир'ю. У народний писни ВлЧи я в лузи не калина була?В» СФ таки слова: ВлТака доля моя, гирка доля моя...В» Цю писню дуже любила Катерина Василивна. Чи не тому, що й у самоСЧ доля була гиркою? Як печальна сповидь звучать СЧСЧ слова: ВлОбидно мени на природу, що так жорстоко зи мною обийшлася, надиливши мене такою великою любов'ю до того святого малювання, а тоди видибрала вси можливости, щоб я творила тую чудовую працю во всю шир мого таланту! Скильки в голови моСЧй снуСФться чудових невиданих буйних картин! РЖ так вони в мриях и залишаються, бо в дийсности приходиться дрижать над кожною унциСФю олиСЧ, фарби и над кожним милиметром полотна!В»

Учитель. Писля смерти художници 9 червня 1961 р. за ришенням районноСЧ комисиСЧ вси роботи, документи, нагороди, фотографиСЧ, папери, знайдеш в СЧСЧ хати, були передани до Яготинського державного историчного музею. Директор циСФСЧ установи О. Непорожний, який палко шанував Катерину Билокур и був особисто знайомий з нею, домигся видкриття ЯготинськоСЧ картинноСЧ галереСЧ в палаци Розумовських-РСФпниних, де у двох залах експонуються 72 роботи художници (живопис, акварель, графика), а також СЧСЧ мемориального музею-садиби в с. Богданивка. Десятки гениальних творив художници експонуються в Державному музеСЧ украСЧнського народного декоративного мистецтва. Катерини Билокур було присвоСФно звання народний художник, нагороджено орденом ВлЗнак ПошаниВ» и Почесною Грамотою ПрезидиСЧ ВерховноСЧ Ради УРСР. Рада Министрив УРСР у червни 1989 р. заснувала премию имени художници, яка присуджуСФться за визначни твори традицийною народного мистецтва.

Що залишила нам у спадок славна донька нашого народу?

Учитель. Катерина Билокур дуже любила берези, тому не дивно, Що так теплой щиро разом з квитами оспивала СЧх в одний из своСЧх картин ВлКвити и беризоньки ввечериВ». Назва цилком видповидаСФ лиричному настроСФви полотна. Дви беризоньки в оточенни квитив, огорнути вечирньою млою. Проминь мисячною сяйва кризь густу крону дерев пасмами впав на квити, створивши центр композициСЧ з трьох букетив: один з червоних пивоний; другий - з рожевих троянд, третий -- з водяних жовтих квитив. Синя холодна гама картини створюСФ илюзию тихоСЧ, сповненоСЧ романтики украСЧнськоСЧ ночи. Цей твир -- воистину велика и зворушлива образна розповидь про щось таСФмниче й незбагненно прекрасне в довколишньому житти и в природи.

Твори Катерини Билокур хочеться поривняти з писнею. Особливо це стосуСФться одниСФСЧ з кращих робит -- картини ВлЦар-колосВ». Серед степових квитив, що мов живи сплелися в яскравому винку, гарно золотяться розкишни колоски жита, пшеници, ячменю й вивса, на червоному тли СЧм усмихаСФться золотий соняшник, привитно витаСФ тужавими листочками калина. Так образно передала художниця вдячнисть и глибоку шану людей та всього сущого на земли його величности Хлибови! Картина вражаСФ философською заглибленистю, символичними образами.

Катерини бажалося змалювати всю УкраСЧну, всю землю! Бона не вирила в те, що може колись це зробити. Коли виходила на край села й озирала ривнину, ще бильше тужила: як такий простир умистити в маленькому прямокутнику полотна? Та в одний из найвидомиших картин ВлКолгоспне полеВ» СЧй це вдалося. Написана в период творчоСЧ зрилости, картина сповнена любови до ридноСЧ земли.

День за днем, пелюсточка за пелюсточкою вимальовувалися б червоних жоржин биля плетеного тину. (Катерина Билокур могла працювати над одниСФю квиткою так довго, поки та не одцвитала.) Жоржини малювала три тижни -- по дви квитки щотижня. Трохи нижче вид куща жоржин намалювала клаптик плетеного тину. Сухи сиро-коричневи лозини видтинили свижу; зелень, внисши у композицию видчуття простору. Тин наче ВлпидпираСФВ» кущ жоржин и втримуСФ СЧх на своСЧх стовпцях. Одного разу зняла з себе билу хустину червоною мережкою по берегах и зв'язала нею жоржин у квитнику. Ни, не пасуСФ. Спробувала 2 варианти, бо дуже хотилося лишити щось биля жоржин: вид себе, передати своСФ ставлення до цих гарних рослин. Врешти знайшла мисце для хустки -- вона висила на тиночку, мовби забута ще звечора, припала росою. Пейзаж миж квитами став ранковий, холоднуватий, освитлений неяскравим свитлом. ВлЗабутаВ» хустина грила картину людським теплом.

Походивши за село и вивчивши обрий, стала малювати поле у вузький вертикальний смужци. Пейзаж зайняв 1/6 площи картини. Художниця

знайшла барви, щоб змалювати поетичний образ земли, яка ще оповита сизим ранковим туманом. Тут вона вдалася до епичного узагальнення, передавши одне поле як неозорий простир земноСЧ кули -- широкий, як море, що сягаСФ у незмиряну далину. Ни рилли, ни хлибив, ци соняшникив, ни бурякив -- тильки родюча и багата земля, яка видбила голубинь неба и сонячне проминня. Щоправда, хмарки на неби дещо застигли, та все одно в пейзажи видчуваСФться минливисть, трепетнисть тиней, що зникають, ховаються вид наростаючоСЧ хвили свитла (картина ВлКолгоспне полеВ»).

А натюрморти ВлСниданокВ», ВлКолгоспний достатокВ», ВлЯблукаВ», ВлУ Шрамкивському райони на Черкаський земли. -- це своСФридни поеми про радисть життя, про плоди людськоСЧ праци. У них художниця досягаСФ такоСЧ майстерности, яка дозволяСФ видчути и прозору сонячнисть виноградних фон, и аромат пидрум'яненого на черени хлиба, и гарячу пару розвареноСЧ картопли.

Художниця захоплювалася не лише натюрмортами и панно, пробувала вона сили и в портретному жанри. Так, у 1941 р. був створений портрет племинници НадиСЧ. Це гарна молода дивчина зи спокийним ясним поглядом. РЖ в ций роботи СФ квити, алездесь вони виступають як доповнення, що допомагаСФ розкрити образ.

Учитель. Гениальна художниця, картини якоСЧ справляли магичний вплив на глядачив, виявляла неабиякий талант и тоди, коли бралася за перо. Це засвидчують СЧСЧ листи до П. Тичини, С. Тараненка, В. Нагая, М. Донцова, Е. Гурович, Д. Косарика, до працивникив музеСЧв и Центрального будинку народноСЧ творчости. Саме Е. Гурович назвала Катерину Билокур поетом, коли прочитала в адресованому СЧй листи дивовижний опис зустричи з журливою, сумною осинню, що сидила на вербовому пни и втирала сльози пожовклим кленовим листочком.

Найвагомишою литературною спробою Катерини Билокур СФ оповидання ВлВ сели Богданивни Шрамкивського району на Черкаський землиВ», датоване 1954 роком. Твир, написаний из м'яким гумором, присвячено життю односельчан. Велика килькисть вариантив оповидання свидчить про серйозни намири авторки. Вона хотила бачити свий твир надрукованим, надсилала рукописи до КиСФва, як и п'СФсу биографичного характеру, доля якоСЧ невидома.

Повидомлення учнив

Особливо цикавою СФ ВлКазкаВ», написана в 1958 р. Легенда про те, як чорногузи принесли дитину, зустричаСФться в фольклори багатьох народив свиту. Зачарована глибокою поетичнистю легенди, самотня жинка, яка не знала щастя материнства, не могла залишитися байдужою до циСФСЧ теми.

Казка

А що то сумне дитятко, то не дивуйте, добриСЧ люди. Коли його впиймали чорногузи, вони зигнули два соняшники, зв'язали СЧх червоною стричкою, потим нарвали, накидали чудових квитив. РЖ з тих квитив звили гниздечко та й положили туди те дитятко.

Смиялись соняшники, радили квити, що з'явилась на свит людина, малесенька дитина.

Спершу и дитятко те було веселе, смиялось, радило, бо воно бачило, яка земля багата и яку можна на ний творить КРАСУ.

Але коли чорногузи пидняли те гниздечко из квитив, то сумне дитятко, то не дивуйтеся, добриСЧ люди. Коли його впиймали чорногузи, вони зигнули два [соняшники], в якому було дитя, и полетили, понесли туди, кому вже було треба понести... От дорогою чорногузи йому и розказали: и як воно, и що, яки новини на земли. Що, мовляв, уже не хто-небудь, а люди додумались до того, що вже видумали теж на людей таку зброю страшну: зветься вона атомна та воднева.

То вже де воно гупне, то, личи, на вики-вични все загине, все живе: людина, тварина и рослина.

РЖ заплакало тоди дитятко те, засумувало и слова таки до всих людей, до всього свиту проказало: ВлОй люди добриСЧ, доросли! Ой люди, ти, хто видумуСФ оте страхиття! Ой припинить його, пожалийте нас, диток маленьких, бо ми хочемо ЖИТИ, чуСФте -- ЖИТИ! Ми не хочемо бути знищеними або каликами, слипими, безногими, безрукими чи идиотами...

Та пожалийте ж нас, диток, и пожалийте сиру землю, МАТРЖР НАШУ - ГОДУВАЛЬНИЦЮ, и не руйнуйте, не палить отим страхиттям СЧСЧ грудей багатих, бо вона ж годувала давно минувших и недавно ваших предкив, годуСФ вас и годуватиме нас, ваших диток, и вси, и вси прийдешни поколинняВ». Квитень, 1958 р.

Катерина Билокур виконала и килька вариантив картини-казки, видомоСЧ тепер пид назвою ВлЩастяВ». Про напружени пошуки композицийного ришення свидчать численни ескизи.

А на картини в оточенни буйноцвиття, серед лелек РЖ соняшникив -- дитя. ВлОт капосне дитя (щоб воно велике виросло!). Думала я, думала намалювати таке, як тильки чорногузи принесуть -- воно не дуже цикаве. Дай, думаю, намалюю трохи пидтишене...В», -- розповидала художниця ЛидиСЧ Тичини в листи вид 16 лютого 1959 р. Саме на цю дорослисть, сумний погляд дитини нарикали мистецтвознавци. Очевидно, видповиддю на закиди киСЧвських специалистив и став своСФридний литературний твир, який художниця назвала ВлКазкаВ». Вперше прочитавши СЧСЧ, видчуваСФш емоцийне потрясиння, адже за три десятилиття художниця передбачила екологичну катастрофу (чи не наш Чорнобиль?). СкладаСФться враження, що ВлКазкаВ» не маСФ початку, вона ниби продовжуСФ внутришню полемику авторки з критиками.

ЗгадаСФмо, що грамоти художниця ниде не навчалася, тому майже не використовувала роздилових знакив, лише иноди в кинци тексту ставила крапку. Навить имена и власни назви писала з маленькоСЧ букви. Щоправда, досить читко видиляла в тексти абзаци.

Учитель. Ось такий цей свит Катерини Билокур. Чаривний, незвичайний и нерозкритий. А в дечому и незбагненний нам, простим людям. У Григория Сковороди СФ такий вислив: ВлСвит ловив мене, та не впиймавВ». Мабуть, саме ци слова стосуються и життя та творчости циСФСЧ незвичайноСЧ жинки, им'я який Катерина Билокур...

Висновки

Отже, народне декоративно-прикладне мистецтво СФ важливим чинником виришення завдань художнього та особистисного розвитку, громадського и духовного становлення молодших школярив. Будучи одниСФю з форм суспильноСЧ свидомости и суспильноСЧ дияльности, народне мистецтво створювалось у сфери колективного материального домашнього виробництва. Народне декоративне мистецтво УкраСЧни розвивалось у форми домашнього художнього ремесла та организованих художних промислив.

Катерина Василивна Билокур - майстер народного декоративного живопису, яка втилила у картинах поезию, философию й видчуття краси украСЧнського народу, непересичноСЧ особистости й творчоСЧ доли. Народившись у сели и не одержавши навить початковоСЧ освити, вона все своСФ життя провела в коли одвичних буденних турбот. Малярство Катерини Билокур розквитало з життСФдайного джерела народноСЧ творчости. За пидвалину йому слугували писни, казки, легенди, народне мистецтво. Вона захоплювалась орнаментами на предметах селянського побуту, на украСЧнських строях, рушниках, але найбильше СЧСЧ зачаровували квити. Простежити шлях народження Гения нам сьогодни допомагають видатни картини та власни листи й спогади сучасникив.

Катерина Билокур довела своСЧм життям и творчистю, наскильки живучою по наших селах СФ традицийна культура украСЧнцив. Споглядаючи СЧСЧ витвори, ми неначе перебуваСФмо над часом, не замислюючись над тим, коли були намальовани ци божественни твориння. Талант Катерини Билокур формувався без сторонних впливив и майже стихийно. Лише в зрилому вици освоСЧла деяки обов'язкови закони художньоСЧ творчости. Проте й доси вражаСФ безпомилкова мистецька интуСЧция, яка допомагала в кожний роботи добирати барви и створювати композициСЧ, що СЧСЧ можна назвати справжньою майстринею колориту. У доробку Катерини Билокур СФ пейзажи, натюрморти, й портрети близьких людей. Проте найбильшу частину СЧСЧ доробку становлять квити. Сьогодни чимало мистецьких творив Катерини Билокур СФ видомими широкий громадськости.

Катерина Билокур зумила завдяки своСФму величезному талантови й дивовижний наполегливости сягнути вершин успиху и прославити украСЧнське мистецтво на цилий свит. РЗй довелося пережити осуд и нерозуминня односельцив, яки вбачали в СЧСЧ заняттях малюванням спробу ухилитися вид роботи. Вона зустрила нерозуминня матери, що вважала СЧСЧ малювання безглуздим, и все-таки, подолавши непрости в сильському житти перешкоди, вона самотужки, крок за кроком видкривала для себе таСФмници живопису. Не маючи коштив на фарби й пензли, готувала СЧх сама з рослин та щетини; не маючи специальноСЧ художньоСЧ освити, альбомив та книжок, навчалася у природи. Мистецтвознавци й доси не можуть ничого певного сказати щодо визначення СЧСЧ мистецького доробку - професийний це живопис чи народний. Його неможливо вписати в ци загальноприйняти рамки, оскильки ани витчизняне, ани свитове мистецтво не знало ничого подибного. Свого часу СЧСЧ звинувачували в тематичний вузькости, проте жодна критика не змогла принизити СЧСЧ творчих досягнень.

Художня манера Билокур сформувалася ще на початку 30-х рокив ХХ столиття и майже незминною залишалася в уси творчи роки. Пензлики сприяли деликатному письму. Суголосся барв на палитри нагадувало соковитий рослинний килим, на якому видиляються голивки квитив з яскравими листочками, що зросли на благодатний украСЧнський земли. ЦарюСФ в композициях гармонийний лад, де СФ мисце кожний квиточци, усякий травинци, найменшому зеленому листочку и де усе згадане виповнюСФться буттям природи, вивершуСФться уявленням про земну довершенисть.

Творчисть Катерини Билокур належить до найкращих надбань украСЧнськоСЧ культури ХХ столиття, вона стала предметом вивчення й дослидження мистецтвознавцив. Уси дослидники СЧСЧ творчости одностайно визнають високу философську наснаженисть СЧх, глибоке осмислення життя. На бильшости з полотен Катерини Билокур стоСЧть авторський напис. РЗй було присвоСФно звання народного художника УкраСЧни, и вона стала видомою в УкраСЧни й поза СЧСЧ межами. Однак поцинування званням народноСЧ художници УкраСЧни майже ничого не зминило в щоденних життСФвих ситуациях.

Зображени на СЧСЧ полотнах квити, овочи, предмети побуту осяяни СЧСЧ незвичайним чуттям кольору, оживлени СЧСЧ майстернистю й сприймаються як величальний гимн природи, людини. Проте переважно Катерина Билокур - автор пейзажив и портретив (наскильки, зрозумило, придатна до СЧСЧ уникальноСЧ творчости стара и жорстка система жанрив).

Перед тим, як почати роботу над картиною, художниця довго виношувала задум, вивчала природу, нюанси сонячного освитлення. Катерина Билокур николи не робила попередних ескизив, а, опрацювавши задум в уяви, швидко, немов на одному диханни, виконувала його на полотни. Саме тому СЧСЧ квити зворушують своСФю лиричнистю й спивзвучни з мелодийнистю народних писень.

Катерина Билокур опановувала техничну сторону мистецтва сама. Писала вона вугиллям на полотни, фарбами власного виготовлення на картони и фанери. Аквареллю и оливцем вона завжди працювала мало. Художницю найбильше приваблюють олийни фарби. Етимология назв композиций Катерини Билокур видповидаСФ образно-колористичному ладови полотна и пидносить його програмне спрямування до його ривня сприйняття, коли кожен намальований предмет у картини маСФ самодостатнСФ звучання, набуваСФ символичних ознак, метафоричних рис. Картини створюють враження невгамовного, щедрого, буйного цвитиння, в його маСФви закладено сутнисть сущого, яке не можна роз'СФднати.

На даний час картини художници експонуються в музеях УкраСЧни; поставили три пам'ятники на СЧСЧ ридний земли: видкрито в Яготини Картинну галерею, де експонуються СЧСЧ роботи и твори украСЧнських художникив, присвячени СЧСЧ пам'яти; в КиСФви з'явилася вулиця Катерини Билокур; видано альбоми, книги, мистецтвознавчи дослидження: створено науково-документальни та художни фильми; засновано премию имени К.Билокур.

Список використаноСЧ литератури

1. Антонович РД. А., Процив В. РЖ., Сенд С П. Художни техники в школи. -- К.: РЖЗМН, 1997. - 312 с.

2. Антонович РД.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львив: Свит, 1992. - 271 с.

3. Барщ А.О. Наброски и зарисовки. - М.: Педагогика, 1970. - 112 с.

4. Беда Г.В. Живопись. - М.; Просвещение. 1986. - 190 с.

5. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. - М.: Просвещение, 1981. - 240 с.

6. Беличко Ю.В. УкраСЧнський живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.

7. Беседы о живописи в школе. - М.: Искусство, 1966. - 96 с.

8. Билокур К. // Шаров РЖ. 100 видатних имен УкраСЧни.- К., 1999.- С.33-37.

9. Билокур К. Про мистецький доробок художници и внесок до скарбници свитовоСЧ та национальноСЧ культури: Альбом / Упоряд., ст. В.Нагая; Вступ. сл. О.Гончара.- К.: Мистецтво, 1975.- 23 с.

10. Билокур К. Я буду художником: Докум. оповидь у листах худож., розвидках М.Кагарлицького.- К.: Спалах, 1995.- 368 с.: илюстр.

11. Билокур К.В. // Укр. рад. енцикл. слов.- К., 1986.- Т.1. - С. 175.

12. Брязгунова В. Диво-квитка УкраСЧни // Перемена.- 2000.- 6 декаб.- С.4.

13. БугаСФнко РЖ. Столиття Катерини Билокур // Образотв. мистец.- 2000.- № 3-4.- С. 2-3.

14. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 1981. - 178 с.

15. Величко Ю.В. УкраСЧнський живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.

16. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. - Л.: На-ука, 1977. - 116с.

17. Виноградова Г. Малювання з натури. - К.: Рад. школа, 1976. - 118 с.

18. Вильчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1-2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.

19. Вожлов В.М. Прекрасное в жизни, в искусстве.- М.: Знание, 1979. - 240 с.

20. Волков Н. Н. Мысли об искусстве. -М.: Педагогика, 1972. - 84 с.

21. Волков Н.Н. Цвет в живописи. - М.: Искусство, 1984. - 320 с.

22. Волкова Е.В. Произведения искусств в мире художественной куль-туры. - М.: Искусство, 1988. - 240 с.

23. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1986. - 573 с.

24. Володько Р.Т. Твори народного мистецтва: Семантико-стилистичний анализ. - К.: Мистецтво, 1999. - 226 с.

25. Гайдамака О. Календарне планування до програми тАЬМистецтвотАЭ // Поч. школа. - 2003. - №6. - С. 28-31.

26. Гандзий П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посибник для вчи-теля. (С) Информация опубликована на 5ro4ka.ru
- К.: Рад. школа, 1975. - 224 с.

27. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3 классах. - К.: Педагогика, 1978. - 186 с.

28. Глухенька К. Пошуки неповторноСЧ краси // Образотворче мистецтво. - 1989. - №3. - С. 23-25.

29. Гончаренко Н.В. Художественное в эстетике и в искусстве. - К.: Просвещение, 1990. - 249с.

30. Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. - М.: Педагогика, 1986. - 126 с.

31. Демченко РЖ. Творчий розвиток молодших школярив засобами образо-творчого мистецтва // Ридна школа. - 2002. - №6. - С. 62-64.

32. Державна национальна програма тАЬОсвитатАЭ (УкраСЧна ХХРЖ ст.). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

33. Захарова А.М. Розвивальне навчання в початковий школи // Психол. и педагогика. - 2000. - №1. - С. 21-27.

34. Кабиш Ю.РЖ. Розвиток художних здибностей дитей молодшого шкиль-ного вику // Рад. шк. - 1981. - С. 48-50.

35. Кагарлицький М. Квити моСЧ, дити: У таСФмници життя й творчости К.Билокур проникаючи // Кагарлицький М. Наодинци з совистю.- К., 1988.- С.272-378.

36. Кальнинг А.К. Акварельная живопись. - М.: Искусство, 1968. - 76 с.

37. Катерина Билокур очима сучасникив: Спогади, есе, розвидки з арх. худож. / Упоряд. М.Кагарлицький.- К.: Томирис, 2000.- 432 с.

38. Катерина Билокур: Фотокнига. - К.: Спалах, 2001. - 128 с.

39. Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 3 клас. - К.: Освита, 1996. - 128 с.

40. Кириченко М.А. Учиться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. - 58 с.

41. Кирпа Г. Катерина Билокур (1900-1961) // Соняшник.- 1993.- № 7-9.- С. 4-5.

42. Кляйстер Н. Декоративно-прикладне мистецтво як елемент украСЧнсь-коСЧ художньоСЧ культури // Мистецтво и освита. - 2006.- №8.- С. 22-29.

43. Конопко О. Перши кроки до мистецтва // Початкова школа. - 2000. - №3. - С. 25-28.

44. Корнийчук О. Життя - джерело мистецтва. - К.: Освита, 1985. - 294с.

45. Кравець О. Натюрморт-фантазия Катерини Билокур // Нар. творчисть та етнография.- 1989.- № 1.- С.50-53.

46. Кудин В. Мистецтво и духовний свит молоди. - К.: Рад. шк., 1983. - 96 с.

47. Кузин B.C. Основы обучения изобразительному искусству в школе. - М.: Просвещение, 1977. - 207 с.

48. Кушаев П.А. Основы эстетического воспитания.- М.: Педагогика, 1985.- 250с.

49. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. - М.: Искусство, 1983. - 96 с.

50. Липский В.Н. Эстетическая культура и личность. - М.: Просве-щение, 1987. - 128с.

51. Любарська Л. Уроки образотворчого мистецтва // Початкова школа. - 2002. - №9. - С. 50-55.

52. Любарська Л.М. Виховни можливости образотворчого мистецтва // Початкова школа. - 1986. - №2. - С. 55-59.

53. Львова Ю.Л. Развивать дар творчества. - К.: Искусство, 1987. - 136с.

54. Машковский И.И. Содружество добра и красоты. - К.: Мистецтво, 1986. - 72с.

55. Найден О. Цар-квитка // Укр. культура.- 2000.- № 11-12.- С.1.

56. Ничкало С. Чаривниця з Богданивки // Мистецтво та освита.- 2000.- №3.- С. 29-30.

57. Павлов В.П. Сучасна украСЧнська акварель. - К.: Мистецтво, 1978. - 39 с.

58. Програми для середньоСЧ загальноосвитньоСЧ школи. 1-4 класи. - К.: Початкова школа, 2003. - 296 с.

59. Раппопорт С.Х. Искусство и эмоции. - М.: Педагогика, 1972. - 237с.

60. Ревякин П.П. Техника акварельной живописи. - М.: Госстройиздат, 1959. - 221 с.

61. Савченко О.Я. Дидактика початковоСЧ школи. - К.: Абрис, 2002.-368с.

62. Столович Л.Н. Жизнь - творчество - человек. Функции художест-венной деятельности. - М.: Искусство, 1985. - 416с.

63. Терентьев А.Е. Рисунок в педагогической практике учителя изобра-зительного искусства. - М.: Просвещение, 1981. - 175 с.

64. Томашевський В. Розвиток творчих здибностей учнив на уроках образотворчого мистецтва // Ридна школа. - 2000. - №4. - С. 48-49.

65. Художественное восприятие / Под ред. Мейлаха Б.С. - Л.: Искусст-во, 1971. - 387с.

66. Шевченко Г.П. Эстетическое воспитание в школе. - К.: Рад. школа, 1985. - 144с.

67. Юсов Б.М. Проблема художественного воспитания и развития шко-льников. - М.: Педагогика, 1984. - 158с.

68. Яворивський В. Автопортрет з уяви: Ром ан.- К.: Рад. письм., 1981.- 255 с.

Додаток. Список творив Катерини Билокур

1. Жинка в зеленому корсети. 1920-ти рр.

2. У Богданивци, за греблею. Середина 1920-х рр.

3. Квити. Кинець 1920-х рр.

4. Натюрморт. Кинець 1921-х рр.

5. Портрет Оли Билокур. 1928 р.

6. Портрет НадиСЧ КононСФнко. 1929 р.

7. Пейзаж з витряком. Початок 1930-х рр.

8. Дорога в'СФться в даль. Початок 1930-х рр.

9. Портрет колгоспници Тетяни Бахмач. 1932--1933 рр.

10. Квити за тином. 1935 р.

11. Портрет племинниць художници. 1937--1939 рр.

12. Квити у тумани. 1940 р.

13. Сон.
1940 р.

14. Жоржини (Квити и калина). 1940 р.

15. Дерева в лиси. 1940-ви рр.

16. Селянське подвир'я. 1940-ви рр.

17. На околици. 1940-ви рр.

18. Портрет СофиСЧ Журби. 1940-ви рр.

19. Портрет НадиСЧ Билокур. 1941 р.

20. Польови квити. 1941 р.

21. Квити. 1942 р.

22. Квити увечери. 1942 р.

23. Квити на блакитному тли. 1942--1943 рр.

24. Буйна. 1944--1947 рр.

25. Декоративне панно. 1945 р.

26. Привит урожаю. 1946 р.

27. ПивониСЧ. 1946 р.

28. ХХХ-лиття СРСР. 1947 р.

29. Квити та горихи. 1948 р.

30. ПивониСЧ. 1948 р.

31. Колгоспне поле. 1948--1949 рр.

32. Букет квитив. Кинець 1940 -- початок 1950-х рр.

33. Горобчики. Кинець 1940-х рр.

34. Тихесенький вечир на землю спадаСФ. Кинець 1940-х рр.

35. Колгоспниця. 1949 р.

36. Цар Колос. 1949 р.

37. Ескиз ВлЖинка з палицеюВ». 1950-ти рр.

38. Цар Колос (вариант). 1950-ти рр.

39. Рожи (Мальви) 1950 р.

40. Квити, яблука и помидори. 1950 р.

41. Автопортрет. 1950 р.

42. За ридною Богданивкою. 1950 р.

43. Ваза з квитив. 1950-ти рр.

44. Щастя (Чорногузи дитину принесли). 1950 р.

45. Ескиз до картини ВлЩастяВ». 1950 р.

46. Щасливе дитинство. 1950-ти рр.

47. Квитоньки та беризоньки вечором. 1950 р.

48. Сердитий хлопець. 1950 р.

49. Снидання. 1950 р.

50. Пшениця, квити, виноград. 1950--1952 рр.

51. Кавун, морква, квити. 1951 р.

52. Щастя (не скинчений вариант). 1951 р.

53. Портрет дивчини. Початок 1950-х рр.

54. Ескиз ВлКалина. МакВ». Початок 1950-х рр.

55. Квити. 1952--1953 рр.

56. Квити и виноград. 1953--1958 рр.

57. Квити на синьому фони. 1954 р.

58. Будьте здорови, з урожаСФм. 1954 р.

59. Мальви та троянди. 1954--1958 рр.

60. Богданивськи яблука. Середина 1950-х рр.

61. У старому сели. Зима. 1950-ти рр.

62. Гарбузи цвитить. 1950-ти рр.

63. Ескиз ВлБудинокВ». 1950-ти рр.

64. Гилка полини. Середина 1950-х рр.

65. На кручи. 1950-ти рр.

66. Хата дида Савки. 1950-ти рр.

67. Сосна. 1950-ти р.р.

68. Дерево. Середина 1950-х рр.

69. Дерева за парканом. 1950-ти рр.

70. ГультяСЧ (гумористична сценка). 1950-ти рр.

71. Хата в Богданивци. 1955 р.

72. Гай. 1955 р.

73. Георгини. 1957 р.

74. ПивониСЧ. 1958 р.

75. Цветы и калина. 1958 р.

76. Натюрморт из колосками и глечиком. 1958--1959 р.

77. Натюрморт ВлКвити та овочиВ» 1959 р.

78. Букет квитив. 1959 р.

79. Натюрморт. 1960 р.


Скачать работу: Розвиток у молодших школярив уявлень про народне мистецтво (на приклади творчости Катерини Билокур)

Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
         дисциплине Педагогика

5ro4ka.ru

demo

Выполняет на заказ

дипломные, курсовые работы, рефераты, эссе, любых расчеты, бизнес-планы, другие научные работы по приемлемым ценам....

К вашим услугам онлайн-консультант, позволяющий всегда держать руку на пульсе заказ....

подробнее

Наши возможности