Порядок заказа работы на сайте 5ro4ka.ru

Yurii

Предлагаеn выполнить: дипломную, курсовую работу, реферат или другую научную работу по любой интересующей Вас теме. Срок выполнения работы от 24 часов. Если детали работы согласованы - вы оплачиваете аванс 30% и работа выполняется. Как только работа будет готова, на Ваш электронный адрес отправляется демо-версия (содержит оригинальные части работы с сокращениями). Ознакомившись с сокращенным вариантом, Вы доплачиваете оставшуюся сумму и получаете полную версию работы. Вы всегда можете узнать об этапах работы на сайте у online-консультанта






Дисциплина: Краеведение и этнография
Вид работы: реферат
Язык: украинский
Основни периоди етничноСЧ историСЧ села Павливка Калинивського району ВинницькоСЧ области на основи народних переказив и неопубликованих историчних джерел. Особливости топонимичноСЧ системи села, класификация СЧСЧ ризних видив на основи розповидей односельчан.
ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ:

УКРАРЗНА

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ

ПАВЛРЖВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВРЖТНЯ ШКОЛА РЖ-РЖРЖРЖ СТУПЕНРЖВ

с.Павливка; вул.Шкильна 10; тел.3-67-23; 4-25-94

Калинивський р-н; Винницька обл..

Pavlschool @ Rambler. ru

Реферат

На тему ВлЕтнична история села ПавливкиВ»

Павливка - 2007 р.

План

Вступ.

1. РЖстория села - життя мого народу

2. Топонимика села Павливка Калинивського району, ВинницькоСЧ области

Висновки.

Список джерел та литератури.

ВСТУП

Становлення народно-традицийноСЧ культури украСЧнцив тривало довги столиття. Впродовж багатьох столить украСЧнський народ безупинно творив своСФ, тильки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своСФридними обрядами, ритуалами. Фактично формувався внутришний свит украСЧнцив, осягався весь навколишний простир, закладалися свитоглядни засади.

Саме сьогодни громадянам УкраСЧни необхидно пизнати и зрозумити велич нашоСЧ народно-традицийноСЧ культури, СЧСЧ одвичний гуманизм, добробут, всепрощення, доброзичливисть, щиру гостиннисть, щоб вривноважити своСЧ вчинки, спрямувати СЧх на утвердження украСЧнськоСЧ державности, забезпечення душевного затишку усим, хто живе на етничний земли УкраСЧни. А тому слид розумити особливости украСЧнськоСЧ души, оскильки у тотожности философиСЧ держави та национальноСЧ вдачи заховани нуртуючи джерела державотворчоСЧ енергиСЧ. На складному етапи розвитку УкраСЧнськоСЧ держави заглиблення у народну спадщину, вивчення и збереження минулого, звернення до народних джерел - одне з важливих завдань сучасности, важливий елемент у становленни справжних патриотив своСФСЧ держави, а також важливий внесок у збереження национального багатства украСЧнського народу, його самобутньоСЧ, багатоСЧ и давньоСЧ культури.

Але вивчення духовноСЧ культури будь-якого народу неможливе без вивчення историСЧ цього ж народу. На нашу думку, таке дослидження буде менш повним, насиченим. Отже, ми можемо говорити про важливисть дослидження историСЧ та топонимики населеного пункту.

Актуальнисть роботи. Оскильки вивчення историСЧ та топонимики СФ важливим елементом у дослидженни культури и традиций населеного пункту, то вважаСФмо за доцильне у своСЧй роботи звернути увагу саме на цей аспект. Крим того актуальнисть нашоСЧ роботи полягаСФ ще й тому, що история та топонимика села Павливка Калинивського району ВинницькоСЧ области не були дотепер об'СФктом дослидження. А ми у своСЧй роботи працюватимемо саме над

цим питанням.

Метою нашоСЧ роботи СФ вивчення етничноСЧ историСЧ та топонимики села Павливка Калинивського району ВинницькоСЧ области.

Для досягнення такоСЧ мети потрибно розв'язати ряд наступних завдань:

1)дослидити основни периоди етничноСЧ историСЧ обраного населеного пункту;

2)простежити особливости топонимики обраного села, скласти класификацию ризних видив топонимив.

Значення роботи полягаСФ у тому, що у ний досить послидовно викладено историю села, дослиджено особливости топонимичноСЧ системи населеного пункту, проведено класификацию топонимив.

Структура роботи. Дана робота включаСФ в себе таки складови елементи: вступ, два роздили, висновки, список використаноСЧ литератури та джерел, а також додаток.

У першому роздили тАЬРЖстория села - життя мого народутАЭ дослиджуСФться история села Павливки Калинивського району, ВинницькоСЧ области на основи народних переказив, неопубликованих джерел.
Тут подана история села вид його заснування и до наших днив.

У другому роздили тАЬТопонимика села Павливка Калинивського району, ВинницькоСЧ областитАЭ зроблено спробу описати топонимичну систему села на основи розповидей односельчан, здийснено класификацию топонимив.

У додаткови подано карту-схему тАЬТопонимични назви селатАЭ, яки илюструють топоними дослиджуваного населеного пункту.

1. РЖстория села - життя мого народу

Етнична история села Павливки Калинивського району, ВинницькоСЧ области.

" РЖстория мист и сил УкраСЧни" повидомляСФ, що село видоме з XV столиття

(автор Тронько П.Т., Бажан М.П. та инши, 1972 рик). В працях Ю.Сицинського "Описание приходов и епархий Подольской губернии" повидомлялося, що село Павливка на той час знаходилося в трьох верстах вид граници колишньоСЧ КиСЧвськоСЧ губерниСЧ и в трьох верстах вид станциСЧ Калинивка -1.

Розташувалося село в низини, яка багата ТСрунтовими водами, а деяки мисця були дуже болотисти. Через все село пробигаСФ невеличка ричка Верхи (тепер ричка Верхив), що утворилася вид джерельних вод на полях села ( в ярах за зализничною станциСФю Калинивка -II) и впадаСФ в ричку Пивденний Буг биля села Гущенци. На пивдень вид села в трьох верстах розташувалась Медвидська державна лисна дача (тепер державний лисовий фонд Калинивського лисництва).

Мисцевисть, де розташувались спочатку невелички хутирци, яки пизнише переросли в село, була покрита лисами.

Мисцевисть була болотиста и по берегах рички Верхив покрита заростями верболозу и верб, яки ростуть и по сьогоднишний день. Як историчний свидок, що в давнину на териториСЧ села рис великий лис, СФ дуб, який росте на цвинтари биля церкви. Його вик, як розповидають старожили, сягаСФ бильше за 600 рокив. В обхвати вин маСФ товщину 5 метрив 43 сантиметри.

Через лис пролягав Великий Чумацький шлях в напрямку до Чорного моря. Чумацький шлях проходив в напрямку вид лисового масиву "Хоминка" (с.Байкивка) повз схидну сторону станциСЧ Калинивка-РЖРЖ, дали миж селом и тепер заводом ДСП в напрямку села Вильхова (тепер м.Калинивка) по всьому Чумацькому шляху чумаки копали через кожни 4 километри колодязи розмиром 4 на 4 метри в зруб, для напування волив. Один из таких колодязив був викопаний на поли за кладовищем, що биля Погонця Марка.

Недалеко вид села проходив "Чорний шлях", по якому рухались татарськи загони, яки часто робили розбийницьки напади на село, грабували селянськи та помищицьки господарства. Спийманих молодих чоловикив, жинок, дивчат забирали в неволю. Ци муки та знущання народ оспивував в писни:

"Зажурилась УкраСЧна, що ниде прожити, Гей витоптала орда киньми маленькиСЧ дити. Ой маленьких витоптали, великих забрала Назад руки пов'язала, пид хана забрала ..."

РЖз историчних творив росийських и украСЧнських историкив Карамзина, Бантиш-Каменського, Соловйова, Ключевського, Костомарова дизнаСФмося одне и теж саме: у 1362 роци вийсько пид проводом литовського князя Ольгерда розгромило на Подилли на ричци Синя Вода (Снивода) трьох татарських ханив Котлобуга, Кочубея и Дмитрия. Але на Подилли и на всий УкраСЧни нема рички Синя Вода. Литописець литовський и жмудський, який залишив нам опис циСФСЧ битви, вказуСФ одночасно: саме на Подилли, на ливому берези рички Снивода (протикаСФ повз села Пикив, через село РЖванив) сталася велика перемога над монголо-татарським вийськом. Описавши битву миж вийськом Ольгерда и татаро-монгольським вийськом, литописець дали пише: "А коли славне звитяжество Ольгерд над татарами отримав, вернувся з частиною вийська до Литви, а другу частину на Подилли зоставив, над яким настановив синовцев своСЧх (тобто племинникив) Кориатовичив: Олександра, Костянтина, Юрия и Федора и вси краСЧни руськи з Подиллям поручив СЧм." Дали литописець уточнюСФ, що, розбивши на Синих Водах татар, Ольгерд заволодив мистом Хмильником. Це ще бильше пидтверджуСФ историчну довидку, що битва видбулась на ливому берези рички Снивода. Мисто Хмильник, розташований за шисть километрив вид Чорного шляху, який служив воротами татар на Подилля. (С) Информация опубликована на 5ro4ka.ru
Логика воСФнних дий вимагаСФ врахувати такий чинник и схиляСФ до думки, що битва все - таки видбулась на Подилли, на берези рички Снивода.

РД вси пидстави вважати, що на нинишний териториСЧ павливських земель перебував Ольгерд (Альгирдас) Гедимиювич (бл. 1296 - 1377 рр.), великий Князь Литовський (1345 - 1377 рр.). Адже все бильше дослидникив схиляСФться до думки, що видома битва на ричци Сини Води (за иншими даними р.Синюха) у 1362 роци видбулась в наших краях. А ця ричка нияка инша як р.Снивода, лива притока рички Пивденний Буг (ранише ричка Бог). На користь циСФСЧ версиСЧ свидчить и могила на нинишньому павливському поли.

На павливських полях було три могили: дви менши за байкивським шляхом миж ливою дачею "Хоминка" и землями колгоспу м. Калинивки, а третя, найбильша знаходиться на поли миж водоканалом и байкивським шляхом. Дви менши из часом були розорени тракторами, а третя збереглась до наших часив, площа якоСЧ становить 0,25 га. В историчних архивах пишеться: "За килька километрив вид ливого берега рички Снивода, миж великим селом Павливка и лисовою дачею "Хоминка" СФ велике поховання. Воно настильки велике, що не змогли його розоряти, розривняти колгоспними тракторами. Колись биля ВеликоСЧ могили стояв великий хрест, який знищили в бильшовицьку еру. Про павливське поле, де судяча з историчних фактив, видбулася одна з найбильших битв того часу значення якоСЧ для нашого народу неможливо переоцинити, сказане словами историчноСЧ писни:

Чорна рилля изорана,

билим тилом зволочена

ще й кров'ю сполощена ...

Велику могилу насипали воСЧни, що залишились живими, похоронивши в неСЧ своСЧх товаришив и командирив. Землю носили шапками. Трупи ворогив не хоронили. Пизнише могила служила дозорним пунктом. На ний була збудована дерев'яна шестиметрова вишка, на який постийно проводили вартування дозорци. Тильки-но дозорець помичав наближення татар, вин запаленою вихою повидомляв про небезпеку. Вин же умовними знаками повидомляв про силу ворога. Коли сили ворога були нечисленни населення виступало проти татар и видбивало СЧхни наскоки. При численний перевази татар все населення села втикало и переховувалось в лисах. Ця исторично битва и згадка про село наводить на думку про можливе иснування нашого села на той период историСЧ.

У 1945 роци сильськи активисти - вчители тодишньоСЧ семиричноСЧ школи Манжос О.Д., Чайкивська М.Й., Димура С.С. и инши розпочали писати историю села Павливки. В 1950 р. из опитування старожила села 90-ричного Гуменчука Максима селу тоди було 372 роки, а Димура Гарийон твердив, и наполягав на тому и тильки на тому, що селу виповнилось 472 роки. Прожив Димура Гарийон 89 рокив и його твердження щодо скильки рокив селу бильше спивпадаСФ из архивними даними про историю нашого села. Таким чином село Павливка засноване в 1478 роци. За статутом териториальноСЧ громади села "День села" датоване 9 жовтня 1478 року, день освячення церкви.

РЖз слив тих же старожилив першим поселився в ций мисцевости лисничий Павлов из своСФю дружиною. По национальности вин був росиянин. РЖз РосиСЧ був висланий, як неблагонадийна людина. Його садиба знаходиться там, де жили Шульци та Гадамци. На сьогоднишний день це вулиця Набережна будинок №21, де проживаСФ Савчук Галина Григоривна (тут колись проживав Шульц на городи якого поховани Павлов из своСФю дружиною). Садиба Павлова знаходилась поряд из р. Верхив биля якоСЧ в низини знаходилась криниця, з якоСЧ сим'я Павлова брала воду. Зверху до криници були прокладени схидци з дерева. Павлов любив и хотив мати пасику, адже в лисах було безлич бджил. Сам вин не вмив биля неСЧ ходити. В мисти Умани у пана вин за собак виминяв крипака, який вмив ходити биля пасики. Павлов цього чоловика поселив у мисци, де зараз вулиця ЧапаСФва. Синив його поселив: найстаршого, де зараз вулиця Кам'яна (ранише жив Гуменчук Сидир); другого поселив, де жила Гуменчук Мария Давидивна (зараз вул. Ленина - Калинивська); третього поселив, де живе Гуменчук Григорий Юхимович (вул. Стельмаха); четвертого поселив, де жив ранише Ковальчук Терень Стахович (вул. Мизякивська - Шевченка); п'ятий син залишився жити биля батька. Так, як вони вихидци з миста Умани СЧх односельци називали уманьчуками. Згодом кличка "уманьчук" перейшла в призвище Гуменчук, яке в сели на даний час найпоширенише. Село розпочало своСФ иснування из невеликого хутирця, де проживало декилька симей. Згодомздесь почали зоставатись заСЧжджи чумаки, переселенци з инших мист и сил, яких виганяли з своСЧх поселень помищики.

РЖз наукового збирника "Подильська старовина" 1993 року село Павливка (Rusка Раwlика - Раwlиса Кrоlewка) в 1603 роци належала Адаму Гуминському, котрому прийшлось витримувати натиск магната Януса Збаразького, брацлавського воСФводи, який послав своСЧх пидданих прилуцьких ( из Прилук), пограбувати село и двир власника, а хлопив з жинками було забрано до миста Прилуки и, головне, вигнав из держання Гуминського. Видно, що Гуминський не змиг довести своСФ право на грунт Павливки, бо вони из Стефаном ЗалСФським, власником села Черепашинець, обидва претендували на цю власнисть. Залеський своСЧх людей послав на Павливку Гуминського, там вони розибрали будинок и забрали пидданих до Черепашинець. В 1603 роци Адам Гуминський знову звертаСФться до суду за пидданих та свий маСФток (РЖз польських архивних материалив Винницького краСФзнавчого музею).

У XVIII столитти Павливка входила до складу короливських земель Винницького староства. В перший половини XVIII столиття вона знаходилась в володинни Людвика Калиновського, старости Винницького, полковника вийськ коронних. В останний чверти XVIII столиття володаркою цих мист була кастелянша Соломия Холоневська. За часи СЧСЧ володиння в 1785 роци в Павливци нараховувалось 124 двори з 620 селянами-униатами. В 1795 роци в сели вже нараховувалось 949 чоловик "християнського закону".

В наслидок визвольноСЧ вийни украСЧнського народу 1648-1654рр. УкраСЧна на Переяславський Ради була возз'СФднана з РосиСФю, але територия ВинницькоСЧ области в тому числи и с. Павливка знаходилась пид владою польськоСЧ шляхти аж до 1793 року. Напад на УкраСЧну и захоплення ВинницькоСЧ области вчинили польсько-шляхетни вийська в 1651 роци на чоли з графом Потоцьким и Калиновським, яки по зрадницьки порушили Зборивський мир.

Володарем села Павливки, починаючи з 1651 року по 1775 рик був рид Людовика Калиновського, старости винницького, полковника вийськ коронних. В 1745 роци Л.Калиновський в сели розпочав будивництво униатськоСЧ церкви, яку закинчив у 1748 роци. Першим священиком був Михайло Шевадзинський. Церква була знищена пожежею, СЧСЧ видбудували лише и 1770 роци, яка происнувала до 1792 року. Потим на мисци циСФСЧ церкви було побудовано знову нову церкву. Церква була зруйнована в горезвисни 30-ти роки. Церкви будувались там, де зараз господарчий магазин та кафе "Витокс" по вул. Ленина

Вси селяни до реформи 1861 року були крипаками графа Грохольського, а потим цилого ряду дрибних помищикив Братковських, Дхемешкевичив, Крюковських - бильша частина з них була на служби у Грохольського и одержала вид нього дилянки земли з селянами. В 1846 роци частину села на основи купчоСЧ крипости було виддано пидполковнику у видставци Дехтереву Терентию РЖвановичу. Частина селян, скуповуючи в помищикив землю, володили земельними надилами вид 3-х до 20 десятин и бильше. Пизнише павливськи земли належали гущенецькому панови Тишкевичу, який перед смертю, захворивши психично, роздав ци земли своСЧм слугам и службовцям: лисничому МусСФвичу, комисару Братковському, землемиру Павловському, старшому конюху Василькивському, покоСЧвци Мозераци, лиснику Стиберському. Про помищицьки надили старши жители пам'ятають таки назви, як Дехтерева вулиця (нини частина вулици Пушкина), Дехтерев лис, лис "мусСФвичова", земля "братковського"(нини поле за водоканалом), земля "мозераки"(нини вулиця и провулок Лисовий). Проживають и доси в сели фамильни "нащадки" и Гуменчуки, Корчевськи, Братковськи, Ольховськи и инши.

З архивних даних в ризни роки XVII - XVIII столить землями села володили 31 дрибни помищики, а саме: Стабарський, Ольховський, Василькивський (по 25 десятин), А.Братковський, Гнат Павловський (107 десятин), помищиця В.свирська, Альбин Б'ялобжецький, помищиця Юлия Клюковська, П.Утарбовський, Тит Кричевський, Покут шевський, Линхиор Криниць кий, Василь дзимашкевич (136 десятин), помищиця Ганна Корчевська, Тишкевич, Гаспир Братковський, Грохольський, А.Калиновський, помищиця София Холоневська, Савицький, НасалСФвський, Тихомиров(мав 280 десятин тильки орноСЧ земли), Чертковський, Супутницький(мав 140 десятин орноСЧ земли), помищиця Соколовська.

На 1890 рик и по 1908 рик земли села Павливки було розподилено миж 12-а помищиками, земельни надили, яких читко визначени на карти земельних володинь села, яка знаходиться в Винницькому державному архиви. Володили землею помищики: Г.Братковський (61 десятина), А.Братковський, Соколовська, А.Павловський, Ф.Павловський, К.Павловський, Мистовичевська (60 десятин), Мисевич, К.Мазераки, Т.Дехтерев, Г.Корчевська, Васильковський. Частину земельного надилу мав дворянин Ольховський та 26 гектарив орноСЧ земли належали церкви, згидно архивних даних перепису килькости земли на 1890 рик в помищикив було 1542 га орноСЧ земли та 1131 га пид лугами и лисами; в селян-одноосибникив, що скупили землю в инших помищикив було 1444 га орноСЧ земли, лугив и лисив разом. На 1902 рик в сели нараховувалось 470 дворив.

Помищик Супутницький мав свий водяний млин на р. Верхив (нини ставок биля сильськоСЧ ради, де жив засновник села Павлов). Водяний млин пана Димишкевича був побудований на р. Верхив (нини ставок миж вул. ЧапаСФва та Пушкина); на цьому ж ставку був побудований и другий водяний млин, який належав мисцевому батюшци. Тут же знаходилась ТСуральня, олийня и пивоварня пана Ходзицького и його так званий "панський горидець". Все це було побудоване по иншу сторону гребли цього ж ставка. РЖз розповиди селян старшого поколиння, пан завиз и посадив на "горидци" помидори, перець та инши культури. Жители села не знали чи воно все СЧстивне чи ни, тому не СЧли овочив.

Паровий млин мав пав Казимир Братковський, який знаходився на його ж городи ( нини город внучки Адели БратковськоСЧ). По наказу гитлеривцив його було розибрано в 1942 роци через те, що в ньому переховувались пидпильники и партизани. Писля вийни млин був встановлений в колгоспи на якому постийно працював син Казимира Адам Казимирович Братковський до 1992 року. Даний млин пройшов ремонт и разом из круподеркою перебуваСФ в робочому стани в СТОВ

"Свитанок", де працюСФ Ковальчук Анатолий Васильович из 1993 року по даний час.

Селяни зазнавали нещадноСЧ експлуатациСЧ з боку помищикив. РЖ, звичайно, вони протестували проти такого ставлення доходив. Одного разу група селян поскаржилася в суд на помищика Гаспра Братковського, який за невиконання його наказу покарав двох селян 40 ударами ризок. З 1852 по 1860 рик повитовий суд розглядав цю справу и в кинци постановив:

1. Що помищик обходився зи своСЧми селянами " коротко, ласкаво и справедливо".

2. Що хоч и покарав Братковський селян, але на це вин мав повне право.

В 50-х роках XIX столиття на пивдень вид села утворилось поселення, яке отримало назву "Напастивка" вид першого росийського поселенця "кацапа" на цьому мисци, солдата дуже сварливого и напастного. До наших днив старожили знають про лис из назвою " кацапське", що пишло вид того поселення. Поселенци використовували дубовий лис и вирощували кавуни.

Головним заняттям селян було хлиборобство. Але багато з них, крим цього займались ткацтвом, ковальством и особливо гончарством. РЖз-за нестачи тканин и коштив на СЧСЧ покупку в сели займались ткацтвом. Майже кожна сим'я засивала своСЧ земельни надили коноплями из якоСЧ виготовляли ризне за якистю полотно. РЖз полотна шили билизну, а також и верхний одяг. Для полотна, из якого шили ризний верхний одяг, застосовували ризни барвники: видвар лушпиння цибули, сик столового буряка, сик бузини та инши. Значна килькисть селян, бильш заможних, мала своСЧ ткацьки верстати. Найперши и найкращи ткачи из роду Гуменчукив.

Крим ткацького ремесла в сели найкраще була розвинута гончарська справа. РЖз особливоСЧ гончарськоСЧ глини, яка знаходиться тильки в павливських лисах вироблявся ризний глиняний посуд: миски, друшляки, горшки и ринки ризноСЧ мисткости вид 1,5 литри до 5 видер и бильше. Продавали вий посуд на ярмарках ближних мистечок ( Янив, Пикив, Уланив, Махнивка, Самгородок), а часто видправлялися по зализници до м.Винници и Кишинева. Нини це давнСФ ремесло майже забуте. Гончари из молодшого поколиння гончарством не займаються, а знаменити гончари: Козелок Андрий, Причишин Олексий, Сирак Якив, Кугай Пилип, Бабий Степан померли. У важки 20-ти та 30-ти роки для бильшости симей гончарив посуд був предметом для виживання. Не маючи грошей селяни своСЧ гончарськи вироби виминювали на продукти харчування, мануфактуру, взуття.

Писля реформи 1861 року селяни також не одержали земли и змушени були найматися батраками до помищикив и заможних селян-одноосибникив, частина змушена була йти на заробитки працювати на зализницю ( в 1866 роци тоди зализниця КиСЧв-Балта), працювали на цукровому заводи в мисти Калинивци (Корделивка) та на станциСЧ Голендри.

За роки господарювання селян-одноосибникив в сели в ризни роки були збудовани и працювали два витряних млини - "витряки": найбильший витряк був побудований в 1901 роци дидом Остапцова Федора Степановича, що знаходився на вулици Мизякивський пид лисом на пивденний околици села. Щоб витряний млин будували чернигивськи майстри по голландському проекти. На той час, це був один из найбильших витрякив в Винницький области. РЖз часом прийшовши в аварийний стан, вин був розибраний жителями села, що проживали поблизу, в 1975 роци. Другий витряк, значно менших розмирив, був побудований заможним селянином по призвищи Остапець ( по вул.. Привокзальний, де сьогодни садиба Крикуна РЖ.П.). Батько Кугая Бартея, Кугай Григорий мав свою кузню ( вул. Привокзальна, садиба покийного Кугая Бартер). Ще одна кузня була побудована Козелком Кирилом ( вул. Ленина, садиба Коваля Анатолия Яковича).

Революцийни подиСЧ 1917-1918 рокив вселяли в души зубожилих селян - батракив надию на краще життя и насторожувало заможних селян-одноосибникив. З радистю зустрили жители села встановлення РадянськоСЧ влади. 29 травня 1919 року збори селян прийняли резолюцию про пидтримку РадянськоСЧ влади. В резолюциСЧ миститься звернення до жителив ближних и дальних сил, " щоб вони розибрались, що становить Радянська влада для майбутнього життя бидного народу". Писля утвердження революцийних подий, на допомогу в организациСЧ боротьби из куркулями (заможними селянами-одноосибниками) и организациСЧ колгоспив на села було направлено 25 тисяч робитникив-комунистив, яких так и називали "25-ти тисячниками". Партийну организацию в сели створено в 1922 роци из 46 комунистив. Перший комунист в сели - Гуменчук Юхим Порфирович. Комсомольська организация в сели створена в 1924 роци из 48 комсомольцив. В сели вид 25-ти тисячникив организацийно - партийну роботу проводив росиянин В. Сидоров из Ростова на Дону.

Писля утвердження РадянськоСЧ влади село поступово почало видбудовуватись, почала пидвищуватись культура обробитку ТСрунту. Щоб краще було обробляти земли спильним, ТСрунтообробним реманентом, який був конфискований в селян-одноосибникив та помищикив, бидниши селяни розпочали об'СФднуватись в спильну организацию по обробитку земли ( СОЗ).

В Павливци в 1921 роци було организовано два колгоспи, яки називались: " Литний ранок", де сьогодни господарство СТОВ " Свитанок" та " Працьовик", де сьогодни газова пидстанция на вулици Калинивська. По архивних даних из Винницького архиву колгосп " Литний ранок" заснований 20.08.1921 року членами правлиння якого були Любчик Андрий, Панасюк Якив, Димура Гарийон, а членив в колгоспи було 8 чоловик.

Колгосп " Працьовик" заснований 28.08.1921 року членами правлиння якого були Панусевич Всеволод ( с. Вильхова) та Гомельчук Омелько, а членив колгоспу було 8 чоловик. Не маючи пидтримки в бильшости селян села ци колгоспи розпались. Пидтримуючи политику партиСЧ комунистив, мисцеви колективисти (комсомольци та комунисти) з допомогою В. Сидорова, агитували селян вступати в колгосп и таким чином виконували политику партиСЧ по колективизациСЧ на сели.

В 1923 роци був видкритий дитячий будинок, де зараз контора СТОВ " Свитанок". В ньому було 5 дитей.

В 1929 роци в сели було организовано товариство по " спильному обробитку земли " (СОЗ) головою якого був Бугай Клим Никифорович. В товаристви наличувалося 260 дворив.

В 1929 роци в сели був видкритий кам'яний кар'СФр, що знаходився на вулици Кам'яний, де зараз розташований став, куди уси ходять купатися. В сели було организовано товариство " Бджола" в 1927 роци, а в 1928 роци организовано " бурякове товариство".

Перший трактор " Универсал" из шиповими зализними колесами в сели появився саме в 1929 роци, про який селяни склали ось такий вирш:

"... Чи чули ви, що в мисти Калинивци дають трактори?

А орати ж ними як?

Отак, голубе! Не треба плуга, ни коня.

Ота машина за двох справляСФться одна.

Сама веде й оре, трохи за дорого коштуСФ.

Але один нихто СЧСЧ и не Березень

СЧСЧ гуртом, весь колектив коштуСФ..."

Записано из спогадив покийного вчителя-пенсионера НаборськоСЧ Ольги Кириливни в 1997 роци.

РЖз архивних материалив:

"1924 рик. Павливське сильськогосподарське кредитно-кооперативне товариство. Було видкрито будинок дитини в 1924 роци, де зараз контора господарство " Свитанок", де було 7 дитей."

Згидно акту перевирки финансовоСЧ дияльности товариства датованого 23 липня 1926 року СФ наступний запис: дворив - 920, населення - 3500 чоловик. У склади товариства 79 членив из 79 господарств або 8,5% вид загальноСЧ килькости дворив и 2,26% вид загальноСЧ килькости населення. Товариство иснуСФ на статути сильськогосподарського кредитового-кооперативного товариства, зареСФстровано Винницьким окружним кооператкомом 4 грудня 1925 року за ч. 189. Товариство входить до Винницького Господарсоюзу. Рух членив товариства такий: на 01.10.1924р. - 63 чол.; 01.01.1925р. - 72 чол.; 21.07.1926р. - 79 чол.

1928-1929 операцийний рик по ричному звиту господарськоСЧ дияльности знаходимо наступний запис:

"Район дияльности Шевченкивського сильськогосподарського кредитового кооперативного товариства поширюСФться на таки населени пункти: Павливку, Сальник, Калинивку, Шевченивку, Вильхову и Варницю. Звалось " Шевченкивське малинове будивництво" в яке входила и Павливка. Назва була така " Павливське товариство по спильному обробитку земли (СОЗ) " Сталь".

РЖз архивних даних:

Протокол №3

Засидання комисиСЧ по затвердженню статутив переселенських товариств вид 16 квитня 1924 року.

Слухали:

Про затвердження статутив переселенських товариств и "Працивник" с. Павливка Калинивського району - 20 дворив.

Ухвалили:

Затвердити й зареСФструвати писля одержання ними земельних дильниць на колфонди.

Пидписи комисиСЧ.

Архивни материали.

РЖз паспорта колгоспу " Криця датованого 11 березня 1930 року.

Назва колгоспу - " Криця".

Форма - сильськогосподарська артиль.

Утворено - 11 березня 1930 року.

Знаходиться в Калинивському райони.

Стан господарства:

1. В колгоспи СФ 615 господарств: биднякив - 315 дворив, середнякив - 185 дворив, батракив -7 дворив, робочих -70 дворив, службовцив - 38 .

2. Членив колгоспу - 2490 чоловик в тому числи: чоловик вид 16 до 55 рокив - 609, пидлиткив, вид 12 до 16 рокив, -75, жинок вид 26 до 55 рокив - 665, пидлиткив - 100.

3. Колгосп обслуговуСФться Калинивською МТС.

4. Всього в сели придатноСЧ и непридатноСЧ земли - 1881 га в тому числи рилли - 1425 га.

В 1931 роци в колгоспи було: 40 кинних плугив и культиваторив, 11 борин, 4 окучники, 8 сивалок, 1 молотарка.

Корив було 19, коней - 196, свиноматок - 14, свиней-112. Працювали дитячи ясла на 60 дитей та працювала СЧдальня на 300 чоловик. Головою колгоспу був Бугай Клим Никифорович.

В 1931 роци головою колгоспу имени Ленина обрано Канюку Романа, а в 1932 роци В. Сидорова - робитника-комуниста по 25-ти тисячному набори.

В колгоспи имени Микояна головою було обрано Вдовиченка Милентия Семеновича.

Границя миж землями колгоспив проходила по селу: по вулици Набережний, привокзальний до станциСЧ калинивка II, вулиця Мизякивська и в сторону Калинивки плюс земли ВильховоСЧ належали колгоспу имени Микояна.

Земли в протилежну сторону вид циСФСЧ граници, в сторону нинишнього СТОВ " Свитанок" належали колгоспу имени Ленина.

Спочатку в колгосп вступали по 50 дворив. Обробиток земли проводили киньми, а в основному волами. В колгоспи имени Ленина коней зводили в клуню Козелка Миколи, яка знаходилась, де зараз авто гаражи СТОВ " Свитанок".

В 1932-1933 роках " политика" партиСЧ привела до того, що в селах при урожайному роци забрали все зерно и вивезли в державни засики. " Активисти" ходили в кожну хату и забирали все: квасолю, зерно ризне, з печей забирали готовий спечений хлиб. На УкраСЧни розпочався нечуваний голод, або як зараз пишуть историки " УкраСЧнський голодомор 1932-1933 рокив". Не обминув голод и павливчан, яки змушени були варити листя молодоСЧ лободи и липи, викопували картоплю, яка залишалась из зими, гнила и замерзла. РЖз 3500 жителив третя частина померла из голоду. В основному захоронення проводили на старому цвинтари по вулици Ленина (де зараз проживаСФ Бурлака Григорий Павлович).

В 1934-1935 роках, коли головою колгоспу був Причишин Федир ("Воловик"), вин закрив кам'яний кар'СФр, який назвали " билою дорогою"

В колгоспи имени Ленина було 2 автомашини - " полуторки" ГАЗ-ММ. На них працювали Гуменчук Олександр Йосипович та Канюка Василь Васильович.

В 1949 роци головою колгоспу имени Ленина став працювати Малярчук Макар Пантелеймонович, який проживав в мисти Калинивци.

В 1950 роци пройшло об'СФднання обох колгоспив в один имени Ленина. Видийшли до колгоспу " Бильшовик", миста Калинивки, земли С.Ольхова.

Головою об'СФднаних колгоспив обрали Малярчука М.П., який працював головою до 1959 року. В ци роки розпочалось интенсивне будивництво в колгоспи, збильшувався сильськогосподарський реманент и техника, почала пидвищуватись культура землеробства, почав зростати добробут колгоспникив. В сели почало интенсивно вестись житлове будивництво громадян. В колгоспи все ж таки переважала ручна праця ниж праця механизмив. В ньому було шисть рильничих бригад и одна садова. В кожний по 12 ланок, а в кожний ланци по 16-20 жинок. Створена машинно-тракторна станция МТС в 1954 роци и називалась Павливська МТС, де зараз ремзавод.

1959-1060 роках головою колгоспу працював Коцюбинський РЖгор Данилович. Вин розпочав мелиорацию земель в сели и було прорито 20 км мелиоративних ровив. Роботу виконували вийськови и вийськовою техникою. Все виконувалось пид контролем колгоспного землемира Наборського Василя Лук'яновича.

В 1960 роци колгосп имени Ленина був тимчасово приСФднаний до колгоспу " Бильшовик" миста Калинивки, де головою був Диминський РЖван Йосипович. Був депутатом ВерховноСЧ Ради Радянського Союзу, Герой социалистичноСЧ праци. Коли из колгоспу имени Ленина в " Бильшовик" стали вивозити щонайновише из техники, кони, велику рогату худобу, розпочали демонтаж млина. Павливським колгоспникам увирвався терпець и вони виступили проти такого воз'СФднання. Все, що вивезли, було повернуто назад в колгосп. В 1960 роци колгосп роз'СФднали. В кинци 1960 року видилена дилянка пид будивництво рем заводу, а 25 лютого 1960 року Павливська МТС перейменована в Павливський ремонтний завод Автопромтреста.

1960-1967 роки - працював головою колгоспу Гуменчук Григорий Юхимович. При його головуванни видбулось подальше придбання техники и сильськогосподарського реманенту, зросла врожайнисть полив. В лисах розпочалась заготивля торфу, який вивозили на поля колгоспу. Було 6 бригад, в ний 6 ланок по 16-20 жинок, 120 пар коней, 4 гусеничних трактори Т-74, 2 колисних трактори, один прицепний комбайн на якому працював Климчик Павло, а потим його брат Климчик Степан ( брати " Сороки").

Вид того, що був жовто-билий писок. Його брали ризни организациСЧ свого району та сусидни райони области.

1935-1936 роки. Головою колгоспу був Хоша Юхим Григорович. При ньому селяни здавали в колгосп для видтворення господарського стада. Для зернових селяни зносили своСФ зерно.

В 1936-1938 роках головою колгоспу був Гуменчук Василь (Кирилець)

Мороз РЖван працював головою колгоспу в 1938-1941 роках. При ньому в 1939-1940 роках був побудований сильський клуб сильським майстром-будивельником Гнатом Криворучком ( проживав по вулици Шкильний). Будинок культури функционуСФ в даний час, де понад 20 рокив незминно працюСФ Гуменчук Катерина АндриСЧвна. Постановою Винницького облвиконкому № 137 вид 10.02.1945 року звильнено примищення колгоспного клубу, зайнятого в период нимецькоСЧ окупациСЧ пид молитовний дим.

В 1943-1944 роках головою колгоспу був Билозор Олексий, який запам'ятався павличанам, як прислужник нимецьких окупантив.

Билозор Клим став працювати головою колгоспу в 1944 роци, коли село Павливка було визволено вид нимецьких окупантив. Тоди зберигся лише один будинок( де зараз знаходиться СЧдальня господарства), де було всього из тварин 3 вивци и 3 корови, 2 свини. Ци свини врятував вид гитлеривцив колгоспник Свистун Василь.

рик - голова колгоспу Погонець РЖ. (из с. Гуливци)

рик - головою працював Ковальчук Денис Антонович.

рик - головою був Самсонюк РЖван Маркович колгоспу имени Ленина, а в колгоспи имени Микояна головою стала Волинець Лидия ЛеонтиСЧвна - " партизанська мати". Вона була депутатом ВерховноСЧ Ради УкраСЧни 1946-1950 рокив.

В колгоспи имени Микояна ( голова Волинець Л.Л.) була одна автомашина ЗРЖС-% и шофером був Бурлака Федир, а потим Мартинюк Григорий Петрович.

1967-1981 роки - головою колгоспу працював Наборський Микола Самийлович. Було 4 бригади, бильше 20 тракторив, 4 самохидни комбайни. Була висока продуктивнисть полив и ферм. Проводилось будивництво тваринницьких примищень, в 1973 роци побудована амбулатория, а дитячий садок в 1968 роци.

В 1973 роци побудовано ставок биля сильськоСЧ ради и з 1973 по 1975 роки побудовано асфальтову дорогу через село по инициативи и великий пидтримци мисцевого жителя Кульчицького Милентия Павловича (працював в облвиконавчому комитети и жив в мисти Винници)

Побудований обелиск в центри села на честь тридцятириччя Перемори над фашистською Нимеччиною в 1975 роци.

1981-1983 роки - головою працював Кодема Микола РЖванович. Значно знизилась продуктивнисть полив и ферм. Будивництво майже не велось. Був побудований литний табир биля Кособуцького РЖвана Петровича. Тоди ввийшло в моду " видкорм" бичкив по методу поодинокого випасу на цепу з припоном. Випасались на полях биля Кособуцького РЖ.П. ( зараз це земли социальноСЧ сфери села). Побудована асфальтна дорога и ставок биля сильськоСЧ ради.

1983-2002 роки - голова колгоспу Браницький Юрий Олексийович. За роки перебування на посту голови колгоспу имени Ленина, а з 1992 року голова КСП Свитанок", а з 2000 року директор СТОВ

(силькогосподарське товариство з обмеженою видповидальнистю) "Свитанок" по 19 квитня 2002 року, пройшла справжня технична революция. За 1983-1985 роки поновлено повнистю автомобильний и тракторний парки, закуплено новий сильськогосподарський реманент. На 2000 рик в СТОВ "Свитанок" сучасни гусенични и колисни трактори - 37, автомобилив - 36, зернових комбайнив - 6, силосозбиральни комплекси - 2 та инша техника. Господарство працюСФ по високий технологиСЧ рослинництва. Врожайнисть виросла вид ЗОцнт/га пшеници до бОцнт/га, цукровий буряк з 220цнт/га до 380-400цнт/га и инши. Корив нараховуСФться 600 штук, всього ВРХ - 1015 голив, свиней - 1200. надоСЧ зросли вид 2000л на одну корову до 3800л. Щорично ремонтуються тваринницьки примищення.

Побудовани нови примищення:

будинки для специалистив - два - 1983-1984 роки;

жомова яма -1983 рик;

СЧдальня, баня ( сауна), будинок видпочинку на тракторному стани-1985 рик;

пид навис на сино - 1986 рик;

будинки для специалистив - два - 1987 рик;

картоплесховище, силосни траншеСЧ - 1989 рик;

зерносклад, склад запасних частин, свинарник, гусятник - 1990 рик;

пилорама-1990-1991 роки;

ковбасний цех - 1993-1995 роки;

дорога через господарство до райснаба - 1995 рик;

зерносклад, автогаражи - 1998рик;

нова вагова - 1999 рик;

пид навис для техники на тракторний бригади - 200-=2001 роки;

зерноочисний комплекс - 1997 рик;

сушилка зерна - 1999рик;

газификация для сушилки - 2002 рик.

Надавав велику допомогу ветеранам ВеликоСЧ ВитчизняноСЧ вийни, одиноким, школи, амбулаториСЧ, будинку культури.

2002 рик - директором СТОВ " Свитанок" став Браницький Юрий Юрийович.

Побудовано маточник свиней, продовжено ремонт тваринницьких примищень. В складни економичний ситуациСЧ, яка зараз СФ в держави, господарство своСЧх позиций не здало и по сильськогосподарських показниках зайняло в 2002 роци третСФ мисце в райони. Вперше вирощено врожай пшеници по 70,1цнт/га, ячменю по 65цнт/га, надоСФно молока бильше як 4000л на фуражну корову. Господарство не маСФ заборгованости по платежах до бюджету, по зарплати.

НадаСФться велика материальна допомога по збереженню социальноСЧ инфраструктури на сели, ветеранам ВВВ, одиноким, престарилим, багатодитним сим'ям - всим, кому найбильше потрибна допомога.

Юрий Юрийович продовжуСФ традициСЧ, яки розпочав його батько Браницький Ю.Ю.

Як твердить история будивництва села чи миста завжди розпочиналась в давни часи из будивництва церкви або храму (собору). РЖз архивних даних перша церква в сели була побудована в 1745-1748 роках Л. Калиновським, писля пожежи СЧСЧ видбудували в 1770 роци, яка происнувала до 1772 року. В 1772 роци побудовано другу нову церкву, яка происнувала до 1890 року. За кошти прихожан 11641 крб 88 коп в 1892 роци побудовано вже третю церкву поряд из хатою тодишнього попа Здиховського, де знаходиться зараз кафе "Витокс"). Церква из розповидей старожилив була напрочуд красива, велика из високими и великими куполами. Вона була побудована из дуба, який завозився из пикивських лисив. Тодишни власти розпочали переслидувати церкву и в 1933 роци батюшка Здиховський замкнув церкву и виСЧхав из села. В 1935 роци за наказом бильшовикив, церкву було розибрано робитниками из станциСЧ Голендри, жители села видмовились розбирати СЧСЧ. Батюшка жив из своСФю сим'СФю в хати, яка потим перейшла пид школу (початкова школа на 4 класи), де зараз довгобуд новоСЧ школи. Церква, яка сьогодни знаходиться в сели, побудована в 1946-1947 роках на кошти прихожан. Организував збир коштив и будивництво батюшка Цапукевич Ростислав Володимирович, який проводив Божу службу до 1970 року. Захворивши, вин переСЧхав жити до дочки в мисто Кам'янець- Подильський. Похоронений биля церкви, на СЧСЧ схидний сторони. РЖз 1970 року по 1976 рик в церкви видправляв службу Божу батюшка родом из села Мизякивська Слобидка Андрущенко Йосип Павлович. Помер в 1976 роци. РЖз 1976 року по даний час богослужиння проводить батюшка Кушнир Василь Артемович, який маСФ церковний сан -протоиСФрей. Церква належить до Московського патриархату, богослужиння ведеться росийською мовою. Вона именуСФться - Церква икони всескорбящоСЧ радости [5].

РЖз историчних довидок видомо, що церква завжди мала земельний надил и доходив вин до 25 гектарив. Так було до ЖовтневоСЧ революциСЧ. Прихожани, яким потрибно було посвятити хату, охрестити дитину, видправити похорон, обвинчати молодих и инше, повинни були певний час видпрацювати на церковний земли. РЖз розповидей старожилив села стала видома така бувальщина, що для винчання молодих ( а винчались тоди вси), иснував такий закон: батюшка давав наречений стовкти в ступи 2 мирки проса ( це 20 кг), а нареченому потрибно було обмолотити ципом дви копи жита (це 120 снопив). Вид автора: можливо, такий неписаний закон був скриплюючим фактором для молодоСЧ сим'СЧ, адже в ти часи так званих "розводив" не було.

З 1861 року в Павливци иснувала школа, яка функционувала до початку нашого столиття (20 столиття). Знаходилась вона там, де зараз обелиск в центри села. В цьому примищени з одниСФСЧ сторони був клуб, а з другоСЧ школа на два класи. Навчання проводив один вчитель пид наглядом пана. В 1894 роци школу реконструювали - зробили 4 класи, де працював один вчитель. Навчання в ций школи проводилося до 1933 року. Перший вчитель из 1924 року був Билоград Степан Лаврович из Винници и його дружина Катерина Григоривна. Пизнише, коли в 1933 роци батюшка Здиховський виСЧхав из сим'СФю з села, в його хати розмистилась школа на 4 класи. В 1952 роци в село приСЧхав молодий син батюшки Здиховського, приходив до колишньоСЧ батькивськоСЧ хати и був дуже задоволений, що хата ще СФ и в ний розмистилась школа на 4 початкови класи. Працював вин головним режисером Днипропетровського драмтеатру, а був в сели, коли театр гастролював в Винницькому драмтеатри имени Садовського. З ним особисто зустричався Наборський Микола Самийлович, який на той час вчителював и був завидуючим циСФСЧ школи. Працював вин в ций школи из 1946 по 1952 рик. РЖз 1952 рокуздесь працював Гуменчук Герасим Андрийович до 1978 року. Писля цього школа перейшла в аварийний стан и була закрита. Биля школи був прекрасний сад, багато квитив.

В 1924 роци сильська рада перейшла в будинок де була перша школа и клуб, працювала в коридори в другому крили будинку.

В 1924 - 1925 р. - голова Довгополюк Дмитро (сильський)

1925 - 1927 р. - Мабохнюк М. (из Черепашенець)

1927 - 1929 р. -Ковальчук Данило (сильський)

- 1930 р. - Кобернюк РЖ (с. Глинськ)

- 1933 р. - Мабохнюк М (Черепашенци) 1933 - 1935 р. - Наконечний М. (Глинськ)

1935 - 1939 р. - Герко Сергий (Глинськ)

1939 - 1941 р. -Ковальчук Данило (сильський)

1944 - 1946 р. - Марченко М (Калинивка)

- 1947 р. - Павлуник Панас.(сильський)

р.-Филинов РЖ (калинивка)

1947 - 1950 р. - Марченко М (Калинивка)

1950 - 1954 р. - Палящий РЖ.М. (сильський)

- 1955 р. - Ковальчук М.М. (сильський)

- 1957 р. - Гуменчук Г.Ю. (сильський)

- 1958 р. - Тютюнник РЖ.М. (сильський)

р.- Самсонюк Р.М. (сильський)

- 1967 р. - Полищук А.А. (Медвидка)

1967 - 1974 р. - Щур М.В. (сильський)

1975 - 1980 р. - Билик С.П. (Калинивка): побудований мисток, вулиця ЧапаСФва.

1980 - 1990 р. - Гунько Г.Ф. (сильська): побудовано дви зупинки автобуса, продовжувалось будивництво новоСЧ школи, побудовано пам'ятник партизанам, розпочато газификацию села, встановлено огорожу биля обелиска та сильськоСЧ ради, проведено капитальний ремонт сильськоСЧ ради, будинку культури, побудовано танцювальну площадку, проведено капитальний ремонт окремих дориг.

1990 - 1994 р. - Гринчук В.В. (сильський): продовжив газификацию села, провив ремонт сильських дориг.

З 1994 р.- Кондратюк А.Р. (сильський): газификовано вулици: Мизякивська, Шевченка, Садова, Кунзича, Молодижна, организований ринок в сели, побудована побутова майстерня, проведено инвентаризацию земель териториальноСЧ громади, видано державни акти працивникам социальноСЧ сфери на постийне користування землею, розпочато и виготовлено 517 державних актив на присадибни дилянки громадян, розпочато процес виготовлення державних актив не земельни частини (паСЧ) колишним пенсионерам-колгоспникам та нини працюючим, видани сертификати на майнови паСЧ, проводиться щоричний ремонт дориг в сели [4].

В Павливци в 1922 роци видкрита хата-читальня, як перший передвисник сучасноСЧ библиотеки. РЖз историчноСЧ довидки, датованоСЧ 1924 роком: "В Павливци Винницького округу вже два роки працюСФ хата-читальня. Вид вистав та вечирок розваги перейшли до ликвидациСЧ неписьменности, читання заповидей на политични теми та инше. РД кутки "Ленина" и "Барвинка", працюють 5 ризних гурткив пид керивництвом вчителив та сильських активистив". Газета "Червоний край" вид 5 квитня 1925 року: "конкурс "Червоного краю" на кращу хату-читальню." О Ковнацький. Заснована вона була в 1924 роци в попивському будинку. Правлиння складалось из семи осиб (один учитель та 6 старих робитникив). Членив хати-читальни нараховувалось 145 чоловик, из яких 42 жинки. Створено гуртки:

сильськогосподарський - 48 чл.

природознавчий - керуСФ вчитель - Зо чл..

Ленинський политичний - слухачи молодь

кооперативний - 40 чл.

драм гурток.

У ликнепи вчиться 220 учнив. Стингазети "Сильське життя" та "Жовтневий вихор" видаються через кожни дви недили. В 1950 роци в сели видкрита сильська библиотека в сильському будинку культури. Вона складаСФться из 580 книжок та 250 читачив. В 1951 роци було 1200 книг, в 1959 - 5300 книг и 844 читачи. В 2003 роци в сели функционуСФ дви сильськи библиотеки - доросла и дитяча. В дитячий нараховуСФться 12000 книг и 450 читачив, а в дорослий - 12000 книг и 520 читачив. 22 роки завидуючою библиотеки була Мецевич Клавдия РЖванивна и вже 20 рокив завидуючи Чукай Л.П. и Панасюк Г.К.

22 квитня 1904 року в сели Павливка народився украСЧнський письменник Олексий Леонардович Кундзич. До школи почав ходити у 9 рокив. Навчався на Винницьких вищих педкурсах, у Камянецькому институти народноСЧ освити. Автор багатьох художних творив, наукових дослиджень, перекладач.

Велика Витчизняна вийна (1941-1945рр) була найважчим випробовуванням. Чорними коршунами налетили на село 19 липня 1941 року нимецьки фашисти. Окупантами було вигнано в рабство 850 чоловик. В сели закрили школу, медпункт, з сильського будинку культури зробили церкву, знищили библиотеку. РЖз колишних остарбайтерив из села Павливки нини в живих залишилось 54, лише якесь чудо врятувало Коника Василя (вул. Космонавтив) вид смерти. Вин пройшов два найстрашниших концтабори из крематориями - Освенцим и Бухенвальд. Врятувалась вид смерти Гуменчук Мария Давидивна, перебуваючи в табори смерти.

У 1941 роци у сели виникла пидпильна антифашистська група.

РЖз протоколу першого засидання ПавливськоСЧ пидпильноСЧ групи в жовтни 1941 року: " Всима засобами боротися з окупантами, саботувати вси СЧх розпорядження, вести радянську пропаганду серед населення, робити все, що може принести користь Радянський армиСЧ." Головою зборив був Гуменчук Г.Ю., вела протокол Слободянюк ( Манжос) Ольга Давидивна.

Пидпильна група була из 8 чоловик, яку очолював Петро Трохимович Кугай ( по кличци П. Довгань), Катя и Григорий Гуменчуки, Оля Слободянюк, РЖгор Коцюбинський, Милентий Кульчицький, Катя Кособуцька, Сергий Волинець.

Найактивнишу участь у пидпильний роботи брала сим'я Волинця Каленика Васильовича из дружиною МариСФю ЛеонтиСЧвною та синами Петром, СергиСФм, ОлексиСФм, РЖваном.

Як специалист-радиомеханик Каленик Васильович змонтував детекторний радио приймач, з допомогою якого пидпильники слухали останни зведення совинформбюро и через листивки информували сильських жителив та жителив ближних сил. Активним пидпильником був мисцевий житель Томчук РЖван Павлович. Хата його знаходилась на краю села, в притул до неСЧ пидходив лис. В нього часто збирались пидпильники и партизани для вироблення спильних дий проти фашистив. На СЧх рахунку багато ризних диверсий, як на териториСЧ села так и за його межами. Це приводило до злоби гитлеривцив. Розпочались арешти пидпильникив. Були арештовани Волинець К.В. и його 12-ти ричний син Олексий, Харитончик С.Я., яки загинули в застинках гестапо. Замучени переслидуваннями гестапивцив, сильськи пидпильники змушени були ити в лис. Так 10 лютого 1943 року пидпильна група вирушила в лис. Про це описано у книзи П.Кугая та С.Калиничева "Биля вовчого лигва".

Прислужниками нимецьких окупантив були, нажаль, деяки сильськи жители. ПолицаСЧ вислидили партизанив та пидпильникив. Болюбаш М. постукав в хату Томчука РЖ.П. и, коли той видкрив, йому пострилом полицай поранив ногу. При спроби втекти в лис, Томчук РЖ.П. був застрелений на своСФму подвир'СЧ. В хати залишився и видстрилювався Волинець П. ПолицаСЧ виришили взяти його живим. При спроби вилизти на пич, де заховався Волинець П., один из полицаСЧв був застрелений. Дали з печи Волинець заховався пид штандарами и звидти вив вогонь. Нимци закидали хату гранатами, одна з яких смертельно ранила Волинця. Тила П.Волинця и РЖ.Томчука були похоронени, де зараз контора господарства СТОВ "Свитанок". В 1950 роци СЧх тила и тили инших воСЧнив из циСФСЧ могили перевезли р братську могилу М.Калинивки. Пид Калинивкою був табир вийськовополонених, цилу зиму тримали людей в холодних конюшнях. Всих, хто хворив, знесилювався и не тримався на ногах, щоранку пидбирав фургон и вивозив на розстрил в лощини миж Павливкою и Калинивкою. У нич на 30 червня 1942 року фашисти цилу нич розстрилювали людей, загинуло понад 700 чоловик. РЖз павливчан було розстриляно 5 мирних жителив: Гуменчука Василя Олександровича, Гуменчука Федора Олександровича, Наборського Василя Самийловича.

Сильськи жители та жители миста Калинивки и инших сил "потягнулися" в лиси на пошуки партизанив, щоб разом воювати проти ворога. 64-ро павливчанан брали участь у партизанському руси. Загин имени Ленина в 1943 роци перетворився у партизанське з'СФднання имени Ленина, яке об'СФднувало близько 1400 партизанив. В 2003 роци из партизанив проживаСФ лише один Гуменчук Григорий Юхимович.

Павливка була визволена разом из мистом Калинивкою 14 березня 1944 року частинами 74-го стрилецького корпусу 38 армиСЧ пид командуванням генерал-полковника Москаленка. В рядах визволителив Павливки були СЧхни корени жители Сирак Якив Омелянович , Ковальчук Павло РЖванович. Село радо зустрило своСЧх односельчан, яки перемогли фашистив и повернулись додому из званням офицера РадянськоСЧ АрмиСЧ:

Ложко Микола Васильович

Дичук РЖван Трохимович

Ковальчук РЖван РЖванович

Наборський Микола Самойлович

Козицький Якив Васильович

Палящий Андрий Оксентович

Зедник Михайло Антонович

Димура Сергий Семенович

Шутов Степан Гнатович

Панасюк Корний Максимович

Гуменчук Дмитро Киндратович

Палящий Андрий Оксентийович

Кравченко Омелян Мусийович

Дубовський РЖван Петрович

та инши

Перебуваючи в пидпилли и в партизанських загонах 64 наших павливчан допомагали из ворожого тилу Радянський АрмиСЧ скорише здолати фашистську Нимеччину. Ось СЧх призвища:

Кугай Петро Трохимович - организатор и командир пидпилля

Волинець Петро Каленикович - комисар партизанського загону СЧм. Ленина.

Гуменчук Григорий Юхимович

Гуменчук Катерина Юхимивна

Коцюбинський РЖгор Данилович

Коцюбинська Ольга Даниливна

Гуменчук Василь Олександрович

Манжос Ольга Давидивна

Коцюбинський Андрий Васильович

Томчук РЖван Павлович

Волинець Каленик Васильович

Волинець Сергий Каленикович

Волинець Олексий Каленикович

Волинець Лидия ЛеонтиСЧвна

Волинець РЖван Каленикович

Кугай Ольга Трохимивна

Коник Лавро Романович

Звершханивський Флор Романович

Сабат Анатолий Харитонович.

Зверхшанивський Степан Хомич

Харитончик Степан РДвдокимович

Самойлюк Ольга РЖванивна

та инши.

Не забути павливчанам своСЧх визволителив, синив и дочок, яки не повернулись из поля бою. Як незабутня пам'ять про них в центри села побудований обелиск слави из вичним вогнем. На його стели викарбовано 323 призвища наших односельчан. СЧх имена занесено в Книгу слави УкраСЧни. Обелиск побудований и був видкритий до 30-СЧ ричници перемоги над фашизмом в 1975 роци. В цьому ж роци споруджено и видкрито пам'ятник партизанам Томчуку РЖ.П. и Волинцю П.К на мисци, де вони вели неривний бий из фашистами и загинули. На честь партизанського руху та боротьби из фашистами в 40-ви роковини из Дня Перемоги в 1985 роци споруджено пам'ятник партизанам биля сильського Будинку культури. На цвинтари биля Погонця знаходяться могила невидомого солдата и братська могила вийськових, яки помирали вид ран (СЧх знимали з поСЧздив на станциСЧ Калинивка-РЖРЖ). Тут збудований пам'ятник - пирамида и пам'ятник - парусник невидомого солдата. Встановлено имена вийськових льотчикив, яки загинули на павливський земли.

К.Чорний "Сокил из синих гир" - Комсомольське плем'я. 16.12.1982 року: "Березень 1944 року. Радянськи вийська з запеклими боями визволяли один за одним населени пункти Винниччини. Уже близька жадана воля. (С) Информация опубликована на 5ro4ka.ru
Зовсим поряд гуркочуть наши гармати, а з самого ранку бомблять ближни ворожи позициСЧ зиркокрили литаки. Ось над фашистами нависла чергова група бомбардувальникив. Видбомбилися и назад. Вже у слид литакам видкрили вогонь ворожи зенитки. РЖ один из снарядив влучив у двигун передньоСЧ машини.

Жители села Павливки з хвилюванням стежили , як наши пилоти плигнули пид селом. Свидки героСЧчноСЧ загибели льотчикив поховали СЧх на околици села пид старою грушею. А потим перенесли могилу на сильське кладовище.

Червони слидопити середньоСЧ школи с.Павливки провели пошук загиблих пилотив. Було встановлено, що пид Павливкою загинув екипаж у склади командира Леонида Прохоренка из Кабардино-БалкариСЧ та штурмана Георгия НагниСФнка."

Учни сильськоСЧ середньоСЧ школи постийно ведуть догляд за пам'ятниками, висаджують квити та прополюють СЧх, ведуть догляд за могилами партизан.

За бойови подвиги у боротьби проти нимецько-фашистських загарбникив в роки ВеликоСЧ ВитчизняноСЧ вийни павливчани Волинець Петро Каленикович (посмертно) та Ковальчук РЖван РЖванович удостоСФнни звання Герой Радянського Союзу.

Ковальчук РЖван РЖванович народився 18 сичня 1918 року у сели Павливка в бидняцький селянський сим'СЧ. Писля закинчення павливськоСЧ семиричноСЧ школи навчався у Винницькому медичному техникуми. У 1936 роци став курсантом Школи морських льотчикив у мисти РДйськ. Брав участь у оборони Севастополя. (С) Информация опубликована на 5ro4ka.ru
У звильненни мист Новоросийська, Керчи, МиколаСФва, Одеси. За час вийни здийснив 352 успишних бойових вильоти. В серпни 1945 року прилитав у Павливку на литаку ПО-2. Писля вийни жив и працював у мисти Винници.

Жертвами афганськоСЧ вийни 1979-1989 роки стали два наших молодих воСЧни, павливськи славни и хоробри сини.

Гуменчук Василь Родионович (10.01.1961-29.07.1980) сержант, командир бойовоСЧ машини пихоти. В республици Афганистан з березня 1980 року. Рота 29 липня, здийснюючи марш, зустрила ворога и, зайнявши кругову оборону, вступила в бий. Сержант Василь Гуменчук знищив дви вогневи точки душманив. Пид час бою був смертельно поранений и помер. За мужнисть и видвагу нагороджений орденом ЧервоноСЧ Зирки (посмертно). Похований в сели Павливка на цвинтари биля церкви.

Бабий Анатолий Антонович (05.02.1968-02.07.1998) СФфрейтор, майстер-акумуляторник. В республици Афганистан з травня 1987 року. Неодноразово бував у складних бойових ситуациях. РДфрейтор Анатолий Бабий на черговому бойовому завданни виявив стийкисть та мужнисть. Загинув 2 липня 1988 року.

За мужнисть та видвагу нагороджений медаллю "За бойови заслуги" (посмертно). Похований в сели Павливци на цвинтари биля церкви.

РЖз учасникив афганськоСЧ вийни в сели проживають:

Ратушняк Олександр Федорович (1960 р.н.)

Дичук Андрий РЖванович (1964 р.н)

Самсонюк Петро РЖванович (1968 р.н.)

Гунько Анатолий РЖванович (1960р.н.)

В господарствах громадян знаходяться 34 трактори, 12 вантажних автомобилив, 120 легкових автомобилив та 80 мотоциклив. РЖз тваринництва в господарствах громадян знаходяться 980 корив, 23 бички - ричняки, 1700 свиней, 52 кози, 34 коней, 158 бджолосимей. Кращи бджоляри села: Ковальчук Володимир Васильович - 25 бджолосимей, Козелок Виктор Васильович - 32, Гуменчук Василь Микитович - 24. Орловський Микола РЖванович - 20, Гуменчук Григорий Юхимович - 34 та инши.

Кращими бджолярами - предками нашими були - Гуменчук Микола Порфирович - 103 сим'СЧ, Бабий РЖсакий Миколайович - 43, Савицький Антин - 85, Гуменчук Якив Антонович - 35.

24 серпня 1991 року - День Незалежности УкраСЧни. УкраСЧна звильнилась вид опики свого старшого брата-росийського. РЖз здобутками незалежности були розирвани економични зв'язки из союзними державами. Не маючи ринкив збуту, материалив для виробництва, велики податкови санкциСЧ зупинили заводи и фабрики, люди залишились без роботи. В зв'язку из такою скрутою, люди потягнулись до земли, яка из-за частих змин землемирив не мала в сели достатнього облику. Було проведено в 1994-1995 роках подвийний обмир земельних дилянок громадян села. Так було встановлено фактичну килькисть гектарив земли, якою користувались громадяни. Таку ж роботу тильки по землях КСП " Свитанок" в 1995-1996 роках провив Винницький проектний институт земельних ресурсив.

Згидно Указу ПрезидиСЧ УкраСЧни працивникам социальноСЧ сфери (вчители, ликари, зв'язкивци, працивники торгивли, культури и сильськоСЧ ради, працивники милициСЧ та пенсионери з СЧх числа) одержали в 2000 роци земельни надили в постийне користування вид 0,20 до 0,65 га - 108 громадян.

В 1994 роци розпочався етап приватизациСЧ земель громадян села и колгоспних земель. В колгоспи 05.11.1995 року виготовлено и одержано державний акт на право колективноСЧ власности на землю. РЖз 1994 року по 2003 рик громадяни села приватизували своСЧ присадибни дилянки, а 523 громадяни одержали державний акт на землю.

РЖз розпадом Радянського Союзу. Колишни республики пишли на самостийний шлях розвитку. Розпочалось роздержавлення державного майна УкраСЧни, частка якого на кожного громадянина краСЧни в 1996 роци становила 1 млн. 50 тисяч купонив. На дану суму в 1996 роци розпочали видавати знаменити "ваучери", яки люди почали вкладати в ризни трасти, заводи и фабрики. Продавали дехто на базари и не пошкодували. Адже майже 90% вкладених ваучерив до сьогоднишнього дня не одержують обицяних "дилками" дивидендив. Деяки "дилки", окупивши ваучери, нажили соби чималенький капитал. Люди залишились обдуреними. Про те, що село засноване в низинний мисцевости, нагадують нам безлич ричечок и озер як в сели, так и за його межами. Безлич озер знаходилось на полях села, яки не давали можливости нормально займатись землеробством. ВрожаСЧ на таких землях вимокали и пропадали. Згидно державноСЧ политики по осушенню низинних мисцевостей розпочалась програма проведення мелиоративних робит. В сели мелиорация проводилась в 1984-1986 роках. На полях села прорито 6 мелиоративних ровив довжиною бильше 18 км. По самих низьких мисцевостях в сторону мелиоративного рова по обидва боки була прорита цила ситка каналив из вкладеними в них дренажними трубами. Довжина СЧх становить 13 км. За рахунок проведення мелиоративних робит на полях и в сели осушено орних земель 360га, 40га лису та 90 га синожатей и пасовищ.

В 1991 роци розпався Радянський союз. Колишни республики одержали свою самостийнисть, пишли на самостийний шлях розвитку. Социалистична модель спильного господарювання поступово стала поСФднуватись у приватну власнисть, як промислових пидприСФмств так и колгоспив, и громадян також.

Як буде дали история и життя покаже. Життя продовжуСФться, хоч и важко.

Сьогодни в сели из ранише шести функционуючих магазинив споживчоСЧ кооперациСЧ працюСФ лише 2. РЖнши розкуплени приватними пидприСФмцями. РЖз травня мисяця 2000 року в сели працюСФ ринок, який особливо допомагаСФ литним громадянам села придбати необхидни продукти харчування та промислови товари.

2. Топонимика села Павливка Калинивського району, ВинницькоСЧ области

Назва села проста - Павливка. Одни вважають, що пов'язане це из именем першого чоловика, який ще у ХVст. оселився тут. Був це переселенець з Умани, Павло, який чумакував. Адже колись давно через мисцевисть, яка прилягала до МедвидськоСЧ казенноСЧ дачи и була вкрита суцильним лисом, пролягав в напрями до Чорного моря чумацький тракт. Куди мандрував Павло? Невидомо. Зрозумило одне: мисцевисть, багата на луги, болитця, озера, невеличкий струмок Верхив, який збираСФ воду з навколишних полив и бижить до рички Буг, - все це припало до души чоловикови.

РЖснуСФ и друге пояснення назви.

Кажуть, що у 1478 на пивдень вид теперишнього села виникло поселення, яке отримало назву тАЮ Напастивка тАЭ вид першого поселенця на цьому мисци. Був це солдат. Дуже сварливий и настирний, або по - малоруськи тАЮ напаснийтАЭ.

Пролетило над селом столиття...

Давно не стало на свити тАЮнапасноготАЭ чоловика. Маленьке поселення перетворилося на багатолюдне село хлиборобив, в якому проживаСФ 3775 чоловик. На полях круг нього щедро колосяться жита и пшеници, а долини вкриваються оксамитами трав. Колюча назва тАЮНапастивкатАЭ перетворилась на Павливка. Бо ж саме святи Петро и Павло - покровители и заступники усих хлиборобив.

Кутки

Руда. Колисьздесь жили наши прадиди. Не було у них великих просторих будинкив, а були маленьки хатки, мазани рудою глиною. Видобували СЧСЧ на сучасний руди. Дуже давноздесь було озеро, яке з часом висохло и дало людям цей будивельний материал.

Скала. Це озеро, яке утворилось внаслидок видобування павливчанами каменю для будивництва. Каминь брали доти, доки не докопались до сильного джерела, яке заповнило усе водою. Вода в озери завжди чиста и холодна. Воно дуже глибоке и маСФ кам'янисте дно и береги.

Мазаракова, Мусевича, Дихтярева. Пизнише Павливськи земли належали гущинецькому панови Тишкевичу, який перед смертю, захворивши психично, роздав СЧх своСЧм слугам и службовцям: лисничому Мусевича, комисару Братковському, землемиру Павловському, старшому конюхови Василькивському, пидполковникови у видставци Дихтяреву Терентию РЖвановичу, покоСЧвци Мазераци, лисникови Стиберському. Люди старшого поколиння ще пам'ятають ци назви (нини Дехтеривка - вулиця Пушкина).

Старий ставок - на цьому мисци СФ ставок, який був викопаний десь у середини ХVРЖРЖ ст. Це найстариший став у сел.

Шоста бригада. Колись село було роздилено на бригади. Але лише ця назва иснуСФ доси.

Садиби - це найновиший район у нашому сели. Десь у 1980-х роках людям роздали землю для побудови хат, и як говорили люди на ци хати садиби.(нини вулиця Молодижна).

Коло дуба -здесь знаходиться дуб, якому понад 300 -500 рокив. ( Сильське кладовище. Биля його ворит стоСЧть дуб - великий и старий. Нихто з павливчан точно не знаСФ, скильки йому рокив. Одни кажуть, що сто, двисти, триста, инши приписують уси 500. Але говорять люди, що пид ним ще чумаки видпочивали з далекоСЧ дороги. РЖ через столиття не втратив дуб своСФСЧ могутности й величи. Висота його десь биля 20 метрив. ТроСФ дорослих не можуть обийняти. Напевно, не багато таких велетнив на УкраСЧни, бо навить на топографичний карти його позначали, щоб льотчики з литакив мали ориСФнтир. Пережив вин и свитову вийну, вистояв у роки революциСЧ та громадянськоСЧ, бачив сльози батькив, яки не могли нагодувати своСЧх дитей у 1933 роци, не знищили його фашисти пид час ВеликоСЧ ВитчизняноСЧ вийни. Ще й доси стоСЧть, и нихто не знаСФ, скильки ще вистоСЧть, побачить, закарбуСФ у своСЧй пам'яти).

Коло колгоспу -здесь знаходиться СТОВ тАЮСвитаноктАЭ.

Коло школи -здесь знаходиться сильська школа.

Центр - це географичний центр села.

Прогин - ранишездесь проганяли худобу до лису.

Польова - по одну сторону вулици знаходяться будинки, з иншого - павливське поле.

Коло витряка -здесь знаходився колись витряк. Люди ходили молотити пшеницю на муку. На жаль, витряка вже не маСФ.

Гусятник - знаходиться колгоспний ставок и биля нього СФ птахоферма. Колисьздесь розводили гусей и курей.

Поля

тАЮКриничкитАЭ - ранише на цьому поли був табир и люди викопали криничку. Вона СФ и доси.

тАЮ МогилатАЭ. Ще до запорожцив жив народ не нашоСЧ вири. Було, як уб'ють СЧхнього князя, або умре, то його ховали и насипали високи могили. На них ставили каминни баби. Кажуть, як розкопати високу могилу, то можна знайти людськи та кинськи маслаки. РД ще високи могили, насипани запорожцями - це сторожови кургани. Тут стояла козацька сторожа, або кордони.

тАЮБеСЧвтАЭ. Ранише це був беСЧв луг, вважають, що нибиздесь господарював якийсь Бей, але це лише припущення. ДостовирноСЧ информациСЧ не маСФ.

Отже, у с. Павливка збереглося багато первисних топонимичних назв (Мазаракова, Скала, Руда, Коло дуба), а також з'явилися нови (Старий ставок, Молодижна). Також у сели СФ поле, походження назви якого нихто пояснити не може (БеСЧв).

Висновки

Дослиджуючи етничну историю та топонимику села Павливка Калинивського району ВинницькоСЧ области, ми можемо зробити висновок про етничну историю населеного пункту. Нами було зибрано и систематизовано значний обсяг материалу, на основи якого ми можемо робити висновки про стан дослидження етничноСЧ историСЧ населених пунктив УкраСЧни взагали, про особливости етничноСЧ историСЧ дослиджуваного нами населеного пункту, а також про особливости топонимичноСЧ системи дослиджуваного села.

1. Вивчаючи етнични историю с. Павливка, ми з'ясували, яки основни етапи пройшло село у своСФму становленни, як исторични подиСЧ, що видбувалися в УкраСЧни, видбивалися кризь призму народноСЧ свидомости и трансформувалися у народних переказах, оповиданнях, спогадах тощо. Ми намагалися уси зибрани материали структурувати, подати цилисну картину етничноСЧ историСЧ.

На основи опрацьованого материалу ми дийшли висновку, що село Павливка маСФ досить давню историю, яка частково зберигаСФться у народний пам'яти. Зважаючи на видсутнисть опубликованих джерел, що висвитлюють историю даного населеного пункту, ми можемо говорити про наявнисть певних неточностей у якихось аспектах историСЧ села, проте основа нашого дослидження историСЧ СФ достовирною, хоча в певних моментах частково обмеженою.

2. Топонимична система села Павливка нами на основи народних переказив, легенд, оповидань, спогадив старожилив. Нами було зибрано значний материал вид жителив села, який ми проанализували та класификували за згадуваною вище системою. На основи проведеного дослидження ми можемо говорити про значний масив топонимив, яки проте СФ лише частиною того, що побутувало ранише. Ми можемо стверджувати, що народ був досить творчим у вигадуванни ризних назв навить лише на основи того, що збереглося до нашого часу.

На мий погляд, це дослидження СФ досить важливим у плани збереження историСЧ, топонимики, а видповидно и культури цього населеного пункту, история и культура якого СФ частиною великоСЧ загальнонациональноСЧ народноСЧ украСЧнськоСЧ культури.

Список джерел та литератури

1.Материали ЛивинськоСЧ ЛилиСЧ ГеннадиСЧвни, записани вид Дичук Галини Юхимивни, 1937р.н., жительки с. Павливка Калинивського р-ну ВинницькоСЧ обл.

2.Материали ЛивинськоСЧ ЛилиСЧ ГеннадиСЧвни записани вид Кособуцького РЖвана Юхимовича, 1929 р.н., жителя с.Павливка Калинивського р-ну ВинницькоСЧ обл.

3.Материали Адамчук Оксани Борисивни, записано у 2004р. вид Гуменчука Григория Юхимовича, 1925 р.н., , жителя с. Павливка Калинивського р-ну ВинницькоСЧ обл.

4. Материали из господарськоСЧ книги сильськоСЧ ради с.Павливка Калинивського району ВинницькоСЧ области.

5.Видомости из рукописних материалив сильськоСЧ библиотеки с.Павливка Калинивського району ВинницькоСЧ обл.

6.РЖстория мист и сил УкраСЧнськоСЧ РСР: В 26 т./ Гол. ред. кол. Тронько П.Т. -К.,1969.

7.Янко М.П. Топонимичний словник УкраСЧни: Словник-довидник для учнив старших класив, вчителив географиСЧ, историСЧ, студентив вузив. - К.: Знання, 1998. -432с.

8.Верменич Я. Териториальна структура в историчний ретроспективи/ Я.Верменич// РЖстория в школах УкраСЧни. - 2005. - №8. - С.29-33.

9.Коваль А.П. Знайоми незнайомци: Походження назв поселень УкраСЧни. - К.: Либидь, 2002. - 304с.

10.Кругляк Ю.М. Походженя назв мист и селищ миського типу УкраСЧнськоСЧ РСР. - К.: Наукова думка, 1978. - 152с.

11.Кугай П., Калиничев С. Биля вовчого лигва. - К.: 1974

12.Ливандовська Л.П., Олещенко С.РЖ., Люби и знай свий ридний край. Село, що в имени твоСФму? - Калинивка: 2006

13.Петренко О.С. Лука - Мелешкивська: нарис историСЧ села. - Винниця: УНРЖВЕРСУМ, 1999. - 340с.

14. Подильська старовина. - Винниця: 1993.

15.Секретарьов А.М. Мисто над Бугом: 400 рокив тому и по тому: РЖсторичний нарис. - Винниця: ТОВ Антекс. - 1997. - 60с.

16.Стичишина Л.П. формування порубижноСЧ топонимичноСЧ системи (Розвиток географичних назв) //Мовознавство. - 1975. - №4. - С56-60.

17.Суперанская А.В. Что такое топонимика? /Отв. ред. Г.В.степанов. - М.: Наука, 1985. - 177с.

18.Янко М.П. Гомин земли: Загадки топонимики: Для школярив /Худ. оф. Г.Майоренка. - К.: Веселка, 2000. - 127с.


Скачать работу: Етнична история села Павливка

Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
         дисциплине Краеведение и этнография

<