Добавить в закладки
 
Наши группы в социальных сетях          





Дисциплина: Педагогика
Вид работы: курсовая работа
Язык: украинский
Психолого-педагогични особливости молодших школярив: вплив на методику викладання курсу природознавства. Ставлення молодших школярив до природи. Принципи пидбору змисту й побудови шкильного курсу природознавства. Принцип формування екологичного мислення.
ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ:

2

План

  • Вступ
    • Роздил 1. Психолого-педагогични особливости молодших школярив та СЧх вплив на методику викладання курсу природознавства
    • 1.1 Видношення молодших школярив до природи
    • 1.2 Принципи пидбору змисту й побудови шкильного курсу природознавства
    • 1.3 Форми организациСЧ вивчення природознавства в початкових класах
    • 1.4 Навчально-виховни можливости природознавчого навчання
    • 1.5 Завдання и змист навчально-виховних задач курсу природознавства в початкових класах
    • Роздил 2. Практични аспекти виришення навчально-виховних завдань пид час викладання курсу природознавства на початковому етапи
    • 2.1 Особливости природознавства як навчального предмету
    • 2.2 Естетичне виховання учнив початкових класив в процеси вивчення природознавства
    • 2.3 Принцип формування екологичного мислення - виховний аспект
    • Висновки
    • Список використаноСЧ литератури
Вступ

Актуальнисть теми дослидження. У период шкильного дитинства при сприятливих умовах життя интенсивно розвиваСФться интелектуальна й емоцийно-вольова сфера дитини, закладаються основи правильного видношення до предметив й явищ навколишнього середовища. Важливий фактор впливу на дитей - систематична, цилеспрямована навчально-виховна робота, у який особливе мисце займаСФ процес ознайомлення из природою.

Видатни диячи минулого бачили в природи могутнСФ джерело знань, засиб для розвитку розуму, почуттив и воли. Думка про величезне виховне значення материалистичних уявлень була сформульована О.РЖ. Герценом: "Нам здаСФться майже неможливим без природознавства виховати... потужний розумовий розвиток; нияка галузь знань не привчаСФ так розуму до твердого, позитивного кроку, до смиренности перед истиною, до сумлинноСЧ праци, и що ще важливише, до сумлинного прийняття наслидкив такими, якими вони вийдуть, як вивчення природи..." [7, 95].

Прилучення людини до природи через СЧСЧ пизнання завжди служило засобом формування СЧСЧ свитогляду. Природознавча освита стала особливо важливою на сучасному етапи историчного розвитку, коли господарська дияльнисть людини надзвичайно зминила природний вигляд земли. На перший план вийшло завдання формування науково обТСрунтованого погляду на природу, який опираСФться на повноцинний интелектуальний и моральний розвиток пидростаючого поколиння.

Навчання в школи розглядаСФться бильшистю вчених як комплексна проблема формування физичних, етичних, морально-вольових й интелектуальних якостей особистости дитини. Першочергове значення надаСФться досягненню належного розумового ривня, що становить основу психичноСЧ готовности дитей до систематичного навчання. Ознайомлення из природою при специальний организациСЧ навчання приносить позитивни результати в розвитку сприйняття, мислення й мови кожноСЧ дитини.

Дуже важливе значення надавав природи як фактору виховання дитей з раннього вику росийський педагог К.Д. Ушинський, звертаючи увагу на позитивний вплив природи на психику дитей, на всебичний розвиток у процеси спилкування из природою. "Логика природи СФ найдоступнишою для дитей логикою - наочна, незаперечна. Будь-який новий предмет даСФ можливисть тренувати розум поривняннями, вводити нови поняття в область уже набутих, пидводити вивчени види пид один рид" [29, 114].

Таки психологи, як Л.С. Виготський, Б.Г. АнаньСФв, Г.С. Костюк, О.Н. Кабанова-Меллер, О.О. Люблинська, Н.А. Менчинська, Л.В. Занков, В.В. Давидов й ин. у своСЧх дослидженнях показали, що миж навчанням, розвитком и вихованням иснуСФ тисний зв'язок. Багато зроблено у ришенни проблеми спиввидношення навчання й розвитку в дидактичному плани лабораториСФю, якою керував Л.В. Занков. У дослидженнях циСФСЧ лабораториСЧ стверджуСФться, що навчання, спрямоване тильки на засвоСФння знань и вироблення навичок, не може результативно впливати на розвиток школярив [26, 29].

Розвиваюче навчання - це засиб активизациСЧ пизнавальних процесив, спрямованих на усвидомлене, бильш швидке засвоСФння знань учнями.

Коли говорять про розвиваючи можливости навчання природознавству, то звертають увагу на змист предмета, логику його побудови; чи видповидають вони виявленню причинно-наслидкових зв'язкив, у розкритти яких розвиваються багато рис особистости школярив, СЧхня психична дияльнисть, и, насамперед, мислення.

Ще А.Я. Герд, розробляючи предмет природознавства для молодших класив школи, звертав увагу на встановлення зв'язкив и взаСФмозв'язкив природних явищ, на логику побудови предмета [6, 51].

Змист курсу природознавства, розроблений А.Я. Гердом, послужив основою для наступних побудов предмета. Ця основа прийнята й у нових програмах сучасноСЧ школи.

Через комплексний змист предмета природознавства, який базуСФться на багатьох науках, на перший план висуваСФться завдання приведення його в СФдину систему, встановлення строгоСЧ послидовности у вивченни. Власне кажучи, вси види роботи при вивченни природознавства мистять у соби можливости розвитку, навчання та виховання дитей: мислення, пам'яти, уяви, интересу.

Сутнисть природознавчоСЧ освити и виховання становлять цилеспрямований процес формування видповидального видношення школярив до навколишнього природного середовища у всих видах навчальноСЧ, суспильно-трудовоСЧ дияльности й спилкування из природою. У зв'язку из цим воно не може здийснюватися в рамках окремого й навить особливого предмета, а вимагаСФ участи всих шкильних дисциплин у СЧхньому взаСФмозв'язку. Особлива увага повинна придилятися дияльности учнив по вивченню й охорони навколишнього середовища, формуванню СЧх морально-естетичного видношення до природи.

Таким чином, курс природознавства в початковий школи видиграСФ особливо важливу роль в становленни особистости, розвитку та виховання дитини. Саме тому, навчально-виховни завдання цього курсу мають бути ТСрунтовно дослидженни и викладени. Цим и обумовлюСФться вибир теми курсового дослидження "Навчально-виховни завдання курсу природознавства в початковий школи"

Об'СФктом дослидження СФ процес навчання природознавства у початковий школи.

Предмет дослидження - навчально-виховни завдання, яки ставляться перед викладачами в процеси викладання та забезпечення якости знань з природознавства у учнив початковоСЧ ланки.

Метою курсовоСЧ роботи СФ вивчення та висвитлення ризних сторин навчальних та виховних завдань яки несе курс природознавства у початковий школи, шляхив та прийомив СЧх удосконалення, яки сприяють кращому формуванню природничоСЧ свидомости дитей, становленню видповидального видношення учнив до природного середовища.

Для досягнення мети розв'язувались таки завдання дослидження:

Вивчити виховни та навчальни можливости курсу природознавства в початковий школи.

Виявити психолого-педагогични особливости дитей початкових класив, яки впливають на методи та прийоми викладання курсу природознавство.

Проанализувати практични шляхи реализациСЧ навчально-виховних задач курсу природознавства у початкових класах.

Визначити дидактични умови забезпечення якисних знань з природознавства, в учнив початковоСЧ школи.

Методи дослидження. Для розв'язання усих поставлених завдань використовувався теоретичний анализ загальноСЧ та специальноСЧ психолого-педагогичноСЧ, навчально-методичноСЧ литератури.

Практичне значення дослидження. Материали дослидження можуть бути використани при написанни наукових та пошукових праць з даноСЧ проблематики, в процеси пидготовки до занять з педагогики, та методики викладання природознавства. Вони становлять пидТСрунтя для подальших педагогичних дослиджень з циСФСЧ проблематики.

Структура дослидження. Курсова робота складаСФться зи вступу, двох роздилив, висновкив, списку використаних джерел, який наличуСФ найменувань.

Роздил 1. Психолого-педагогични особливости молодших школярив та СЧх вплив на методику викладання курсу природознавства

Велику роль у розвитку пизнавального видношення до природи молодших школярив граСФ природознавство. Цей предмет вивчаСФ природу як СФдине материальне циле, розглядаСФ його в розвитку, у часи й простори.

Природознавчи знання молодших школярив СФ основою для вивчення природних дисциплин у середний школи (географиСЧ, ботаники, зоологиСЧ, анатомиСЧ й физиологиСЧ людини). Чим бильше обсяг знань учнив про природу й працю людей, тим легше вчителю працювати по всих предметах початкового навчання.

1.1 Видношення молодших школярив до природи

Молодшим школярам властиви допитливисть и емоцийна чуйнисть, що й обумовлюСФ характер СЧхнього видношення до природи. Як и в дошкильникив, у них переважаСФ естетичний мотив, однак у бильший частини видповидей молодши школяри оперують морально-естетичними мотивами видносин до природи: "Тварини всих радують"; "Вони нам подобаються", "Лис - наш друг"; "Без птахив було б не цикаво зустричати весну". У цьому вици дити осмислюють и переоцинюють свий колишний досвид видносини до природи: "Я зробив погано, коли був маленьким"; "Коли був маленьким, не знав, що таке природа, тепер я зрозумив, що природу треба берегти". Однак повединка пояснюСФться на елементарному ривни, односкладово й найчастише неточно.

Для бильшости видповидей характерни безпосереднисть и видвертисть визнань у негарних учинках, але молодши школяри не диференциюють своСЧ диСЧ й диСЧ инших по ступени значимости СЧхних впливив на природу. Допускаються неправильни судження при поясненни, чому треба берегти природу: "Дерева виробляють кисень и знищують газ"; "Якби не було мурах, лис був би брудним" и ин. [2, 46]

Видповиди учнив свидчать про недостатнСФ розуминня й обмеженисть СЧхньоСЧ особистоСЧ участи в праци, пов'язаний з турботою про живи об'СФкти природи. Однак у ряди випадкив шестилитни школяри висловлюють умовиводи широкого плану, таки, наприклад, як: "Людина - частина природи"; "Треба прагнути перетворити планету у квитучий сад"; "Треба берегти природу для наших нащадкив"; "Не треба воювати, якщо ми хочемо, щоб природа не гинула". У цилому ж молодшим школярам властиви емоцийний и утилитарний типи видносини до природи. Очевидно, у межах викових можливостей СФ ще не використани резерви для пидвищення ривня сформованости екологичноСЧ видповидальности.

1.2 Принципи пидбору змисту й побудови шкильного курсу природознавства

Основна идея шкильного предмета природознавства складаСФться з розкриття об'СФктивно иснуючих зв'язкив миж неживою й живою природою, у поясненни впливу всих компонентив природи на трудову дияльнисть людини.

Необхидною умовою для сприйняття дитьми природничого поняття СФ вминня вчителя володити словом. Незважаючи на те, що основним джерелом знання в процеси формування видчуттив СФ саме поняття або об'СФкт, точне й образне слово вчителя направляСФ процес спостереження, организуСФ його в певний послидовности, уточнюСФ, конкретизуСФ ознаки спостережуваного об'СФкта, поняття й т.д. Тому вчителю необхидно своСЧ думки виражати коротко, точно, логично, щоб словесний опис природничого поняття збигся з тим, що дити спостеригають.

Спостереження школярами об'СФктив природи повинне супроводжуватися специальними завданнями, спрямованими на уточнення сприйняття. Як видомо, спостеригаючи той самий об'СФкт, люди бачать його по-ризному в силу своСЧх индивидуальних особливостей. У навчальному ж процеси важливо, щоб у дослиджуваному поняття або об'СФкти вси дити бачили те головне, що пов'язане з його характеристикою. Тому наступною умовою формування видчуттив СФ организация вправ, що уточнюють сприйняття. [3, 14-16]

Наприклад, на екскурсиСЧ в природу в II класи по теми "Змини в житти рослин восени" вчителю потрибно продумати завдання, яки уточнюють сприйняття того, що видбуваСФться приблизно наступного змисту: подивиться, яке сьогодни небо. Як свитить сонце? Теплише або холоднише сьогодни в поривнянни з литом? Як зминилися дерева в поривнянни з литом? Поспостеригайте, що видбуваСФться з листочками. Знайдить на земли листки берези, тополи й т.д.

Активнисть школярив при сприйнятти природознавчого материалу можна викликати також використанням знань, засвоСФних учнями ранише, и практичного досвиду дитей. Чим краще школяр знайомий з дослиджуваними поняттями або об'СФктами, тим повнишим, точнишим й змистовнишим СФ сприйняття СЧх. Немаловажну роль у процеси формування понять граСФ организация вправ по впизнаванню й розризненню об'СФктив природи. Для СЧхнього виконання дитей необхидно навчити таких прийомив розумовоСЧ дияльности, як розподил цилого на частини, видилення ознак предметив або властивостей явищ природи. Наприклад, учням можна дати завдання: поривняти зайця та кроля, знайти подибнисть и видминнисть. Виконуючи завдання, учни повинни навчитися знаходити загальни ознаки поривнюваних об'СФктив. Так, при поривнянни зайця з кролем загальною ознакою буде наявнисть довгих вух, характерноСЧ ознаки - лякливости та ин.

Важливе, мисце в ходи формування понять займаСФ такий прийом, як замальовка по пам'яти. Для дитини надто важливо мати вминня активизувати, "пожвавлювати минулий досвид", видтворювати почуттСФвий образ. Прийом замальовки по пам'яти не тильки сприяСФ видтворенню почуттСФвого образа, але й формуСФ вминня схематичного просторового зображення. [3, 18]

ОдниСФю з основних умов формування понять СФ организация проблемного навчання природознавству. Створення проблемних ситуаций на уроках, екскурсиях створюСФ в учнив стан интелектуального утруднення, що вимагаСФ виходу, тобто ришення поставленоСЧ проблеми, и може здийснюватися самими учнями (шляхом безпосереднього спостереження за об'СФктами або постановки нескладних досвидив) або за допомогою вчителя (показуСФ шляхи ришення проблеми). Тут велику роль при формуванни понять граСФ певна система викладу материалу, певна логична послидовнисть у його подачи. У послидовности викладу материалу вчитель може використовувати як индуктивний (вид частини конкретного до загального), так и дедуктивний (вид загального до частини) метод або той и инший разом. [4, 53]

Природознавство як навчальний предмет мистить у соби основи таких наук, як биология й география, тому його змист розкриваСФться через систему биологичних и географичних терминив.

У ходи формування природознавчих понять необхидно практикувати школярив у здийсненни таких прийомив розумовоСЧ дияльности, як анализ (розподил цилого на частини), визначення головних и другорядних ознак природних об'СФктив, явищ, синтез (з'СФднання частин у циле, видилення взаСФмозв'язкив у частинах), узагальнення, висновки, визначення, класификация.

Формування природознавчих понять нерозривно пов'язане з перекладом знань у практични вминня й навички. Формування вминь пов'язане из застосуванням теоретичних знань на практици.

У навчально-виховному процеси по природознавству дотримання педагогичних умов формування видчуттив, уявлень и понять сприяСФ реализациСЧ одниСФСЧ з основних завдань сучасноСЧ школи - пидвищенню якости знань учнив.

1.3 Форми организациСЧ вивчення природознавства в початкових класах

У зв'язку з особливостями змисту курсу природознавства, завданнями, розв'язуваними в навчально-виховному процеси, розризняють наступни организацийни форми вивчення природи молодшими школярами; урок, екскурсию, позаурочну домашню й позакласну роботу. Для кожноСЧ з форм характерна певна организуюча й навчальна дияльнисть учителя, тривалисть и метод проведення, особлива организация индивидуальноСЧ, груповоСЧ або колективноСЧ навчальноСЧ роботи школярив.

Головна форма организациСЧ навчання в сучасний школи - урок. Уроки розташовуються в певний послидовности, що забезпечуСФ планомирне, систематичне засвоСФння учнями фактив, уявлень, понять, узагальнень, що становлять змист початкового курсу природознавства, а також формування й розвиток як загально-навчальних, так и специальних уминь и навичок за спостереженням за об'СФктами природи, постановци найпростиших досвидив з ними. На уроках природознавства також виришуються завдання виховання й всебичного розвитку особистости молодших школярив. [16, 41]

На уроках учитель використовуСФ словесни, наочни, практични методи навчання, ризноманитни наочни засоби для формування мицних, усвидомлених знань про неживу й живу природу, про рослини й тварин нашоСЧ Батькивщини.

Разом з тим урок, залишаючись основною формою организациСЧ навчально-виховноСЧ роботи в школи, у сучасних умовах став тисний для деяких видив практичноСЧ дияльности учнив, пов'язаних з вивченням об'СФктив природи в СЧхних природних умовах. Тому велика увага придиляСФться формам, яки доповнюють навчання: екскурсиям, позаурочним, домашним заняттям.

На екскурсиСЧ учни спостеригають навколишню природу, знайомляться з працею людей, тваринами у ризни пори року. Найчастише основна мета екскурсиСЧ - формування природничих понять про живи истоти, предмети и явища природи в реальний обстановци. Якщо екскурсия проводиться на початку теми, то враження, отримани в СЧСЧ ходи, використовуються на наступних уроках як основа для формування ще бильш конкретних образив про зовнишний вигляд тварин и для засвоСФння СЧхних ризноманитних властивостей. ЕкскурсиСЧ також можуть проводитися в процеси дослиджуваноСЧ теми для уточнення знань школярив про предмети природи, процеси и явища и СЧхньому взаСФмозв'язку. Наприкинци теми часто проводяться узагальнюючи екскурсиСЧ, у ходи яких дослиджувани на уроках природознавчи поняття закриплюються й конкретизуються. [11, 57]

Серед организацийних форм навчання природознавству особливе мисце займаСФ позакласна робота. Вона СФ необов'язковою для всих учнив и поСФднуСФ тих, хто цикавиться предметом, хоче глибше й бильше знати про природу, брати участь у ризних заходах, пов'язаних з СЧСЧ вивченням. Позакласна робота из природознавства мистить у соби индивидуальни, групови й масови види занять. Вони будуються на основи навчального материалу, але по вильно обраний тематици з урахуванням интересив учнив. Змист позакласних занять повинен доповнювати й поглиблювати програмни знання учнив, розширювати СЧхний кругозир, формувати практични вминня й навички. Вси организацийни форми навчання по природознавству взаСФмозалежни миж собою. На уроках учни одержують завдання для ведення фенологичних спостережень, по постановци найпростиших досвидив у куточку живоСЧ природи, на учбово-дослидний дилянци. Материал, вивчений на уроках, доповнюСФться, конкретизуСФться, узагальнюСФться на екскурсиях, при виконанни домашних завдань. У той же час результати досвидив, спостережень, виконаних за завданням учителя, використовуються на уроках для пидтвердження тих або инших теоретичних положень або як опорни знання при формуванни нових понять. [2, 121] Закриплення цих понять здийснюСФться через систему домашних занять. Дити не тильки запам'ятовують материал пидручника, але й збирають новий про лисови рослини й тварин. Зибрани дитьми видомости вчитель використовуСФ на уроках.

1.4 Навчально-виховни можливости природознавчого навчання

У системи екологичного виховання важливе мисце займаСФ природознавство. У процеси його вивчення дити здобувають елементарни знання про СФднисть и розмаСЧтисть навколишньоСЧ природи, СЧСЧ охорони, знайомляться из картинами природи нашоСЧ Батькивщини, одержують загальне уявлення про организм людини, на основи чого формуються гигиСФнични навички, настильки потрибни в житти кожноСЧ людини. Цим значення предмета не обмежуСФться. Основна идея шкильного предмета природознавства складаСФться в розкритти й встановленни зв'язкив миж компонентами неживоСЧ й живоСЧ природи, у поясненни впливу всих компонентив природи на трудову дияльнисть людей, яка пов'язана в значний мири з використанням природи й видповидно до цього - вихованням дбайливого видношення до неСЧ. У процеси реализациСЧ циСФСЧ идеСЧ створюються велики можливости комплексного пидходу до навчання пидростаючого поколиння. Видомо, що вчитель, навчаючи, виховуСФ й розвиваСФ дитей.

Вси форми роботи з дитьми початковоСЧ ланки при вивченни природи, повинни включати прийоми по формуванню таких якостей, як доброзичливисть, справедливисть, дружба, особиста видповидальнисть за спильну справу. Велики можливости в цьому плани закладени в екскурсиях, на яких дити проявляють себе з ризних сторин. Тут можна помитити егоСЧстични нотки в повединци окремих учнив, недоброзичливисть по видношенню один до одного, невиконання норм повединки. Завдання вчителя - вчасно помитити ци негативни риски, а головне - попередити небажани прояви.

РЖз циСФю метою вчитель передбачаСФ таки прийоми, яки виховують повагу учнив один до одного, справедливисть, особисту видповидальнисть за виконувану роботу [3, 68].

Проблема спиввидношення навчання й розвитку перебуваСФ в стадиСЧ ришення. Успишно виришуСФться вона психологами, але ще не одержала прийнятноСЧ конкретизациСЧ в окремих навчальних предметах, у тому числи в природознавстви. Розвиваюче навчання СФ засиб активизациСЧ пизнавальних процесив, спрямованих на усвидомлене, бильш швидке засвоСФння знань учнями.

Коли говорять про розвиваючи можливости навчання природознавству, то звертають увагу на змист предмета, логику його побудови; чи видповидають вони виявленню причинно-наслидкових зв'язкив, у розкритти яких розвиваються багато рис особистости школярив, СЧхня психична дияльнисть, и, насамперед мислення.

Писля встановлення залежностей у неживий природи починаСФться робота з виявлення зв'язкив живоСЧ природи з неживий. У початкових класах виявляСФться залежнисть змини рослинности вид ступеня освитлення даноСЧ териториСЧ сонцем и температури повитря. Спостереження за життям рослин протягом року дозволяють дитям зробити висновок, що зи зменшенням сонячного освитлення й зниженням температури повитря листки на деревах и кущах починають зминювати своСФ фарбування, СЧхни черешки пидсихають и видламуються при подуви витру. Так починаСФться листопад - одне из примитних осинних явищ у природи.

Отже, програма по природознавству передбачаСФ виявлення найпростиших зв'язкив и взаСФмозв'язкив, доступних розуминню учнив. У процеси встановлення зв'язкив створюються сприятливи умови для розвитку логичного мислення дитей [3, 69-70].

Надали вивчення природи свого краю розпадаСФться на формування окремих груп понять, у яких зв'язки здийснюються безпосередньо: поверхня - корисни копалини, погода - водойми, погода - ТСрунт й рослиннисть, рослиннисть - тваринний свит. При вивченни природних поясив нашоСЧ Батькивщини вчитель керуСФться зв'язками й залежностями миж положенням пояса стосовно екватора, висотою сонця, тривалистю зими й лита й своСФриднистю, що слидуСФ звидси, рослинного й тваринного свиту. Таким чином, встановлення зв'язкив миж окремими природними компонент-найважливиша умова для формування усвидомлених наукових знань при вивченни даноСЧ теми.

Розглянути приклади зв'язку й взаСФмозв'язку, закладени в предмети природознавства, являють собою найважливиший засиб розвитку мислення учнив. Весь процес мислення при виявленни зв'язкив виражений в узагальненнях, ступинь яких поступово ускладнюСФться в миру залучення нових понять. Первисний щабель узагальнень проявляСФться в почуттСФвому пизнанни: вид видчуттив до сприйняттив, вид сприйнятти до уявлень. ПочуттСФвий етап пизнання маСФ важливе значення в навчанни молодших школярив, будучи фундаментом формування понять, суджень, умовиводив [19, 73].

У ришенни проблеми виховання й розвитку учнив особливе значення належить уроку. На уроци, як видомо, реализуються вси поставлени перед школою завдання: пизнавальни, виховни, розвиваючи.

Насамперед керивники шкил и працивники виддилив народноСЧ освити стежать за видповиднистю теми уроку програми, наявнистю плану й читко поставлених завдань розвиваючого й виховного характеру навчання, за доведенням завдань уроку до учнив. Мобилизувати увагу учнив на вивчення материалу, поставити завдання уроку, намитити основни шляхи виришення цих завдань - найважливиша вимога сучасного уроку. На уроках природознавства завдання уроку формулюються вчителем усно й письмово. Часто письмова форма виражена у вигляди плану, записаного на дошци. План визначаСФ змист и послидовнисть роботи. Це дуже важливий етап будь-якого уроку. Видомо, що людина мислить тильки в тому випадку, якщо перед нею поставлене певне завдання. Поставлени завдання визначають тип уроку й видповидно до нього - вибир методив и прийомив, яки будуть використани з метою активизациСЧ пизнавальноСЧ дияльности дитей для виришення основних завдань уроку.

Найважливише значення в розвиваючому й виховному навчанни надаСФться науковости вивчення навчального материалу. Керивник школи, методист визначаСФ, на який основи формуються природознавчи уявлення, поняття, чи використовуються спостереження, дослиди, практични роботи, наочни приладдя, чи дотримуСФться послидовнисть розгляду того або иншого явища або предмета, чи звертаСФться увага на плавнисть переходив вид одного етапу до иншого, на логичнисть викладу материалу [19, 76].

Циннисть уроку полягаСФ й у тому, що на ньому виришуються виховни завдання. Одним з найважливиших вимог до уроку СФ строго продумана система в повторенни й закрипленни навчального материалу. Можна говорити про усвидомлене засвоСФння материалу в тому випадку, якщо учень може не тильки видтворити, але й застосувати знання в нових ситуациях. Тому повторення й закриплення материалу повинне бути организоване завжди на новий основи. РЖ якщо учень зможе виришити завдання в нових ситуациях, використавши вже вивчений материал, тоди безпомилково можна стверджувати, що знання ним засвоСФни.

Отже, вище були викладени основни вимоги до розвиваючого и виховного навчання на уроках природознавства. Чи здийсненни вони? Так, але для цього вчителеви потрибно серйозно готуватися до уроку, а найголовнише - организувати самоанализ роботи. Часто ми користуСФмося трафаретними або иншими прийомами й методами на уроци, застосовуСФмо СЧх за традициСФю, як нас учать методики, иноди не замислюючись над ними. ВиявляСФться, такий самоанализ - справа дуже складне й не кожен учитель може видповистити на запитання, чому застосований ним той або инший прийом, чому учням задане таке-то запитання, чому вони повинни виконати те або инше завдання.

1.5 Завдання и змист навчально-виховних задач курсу природознавства в початкових класах

Система природознавчих знань, яку опановують школяри в процеси навчання природознавству, включаСФ систему пизнавальних завдань. Поряд зи змистом знань про природу, вона СФ методичною (педагогичною) умовою формування пизнавальних интересив. Саме шляхом введення завдань, яки поступово ускладнюються (пизнавальних завдань) реализуСФться навчання систематичним знанням про предмети и явища природи. Крим того, пизнавальни завдання пидвищують ефективнисть й усвидомленисть засвоСФння навчального материалу, розвивають розумову дияльнисть школярив.

Пизнавальни завдання по природознавству включають завдання, питання й проблеми, яки дити виришують у процеси оволодиння природознавчими знаннями. Кожне пизнавальне завдання мистить певну мету, маСФ певний змист и вимогу, оформлену часто у вигляди запитання. За змистом навчального материалу пизнавальни завдання класификуються на килька груп: завдання про неживу природу (сонце, погода, водойми, ТСрунти), про рослини, про тварин, про працю людей у ризни пори року.

У навчальному процеси варто видилити основни пизнавальни завдання, яки розв'язуються протягом усього навчального року, роздили програми або уроку, и частини, розв'язувани на окремих етапах уроку:

1) принцип СФдиного цилого, тобто змист всих завдань повинен бути об'СФднаний одниСФю идеСФю (природознавчою закономирнистю). Такою идеСФю СФ залежнисть сезонних явищ у неживий и живий природи вид положення сонця на небозводи в ризни пори року [23, 39] ;

2) принцип ускладнення пизнавальних завдань: ускладнення навчального материалу; пидвищення ступеня його узагальнення; збильшення обсягу знань, якими повинен опанувати учень.

Ускладнення природознавчого змисту пизнавальних завдань полягаСФ в послидовному включенни нових "порций" знань про природу. Так, спочатку вивчаСФться об'СФкт або явище из зовнишньоСЧ сторони (ознаки погоди, форма, величина, колир й инши зовнишни ознаки рослин и тварин).

Бильш складни завдання - про спосиб життя рослин и тварин, СЧхний розвиток й розмноження. Щоб учень миг виришити завдання типу "Як розвиваСФться метелик-капусниця?", вин повинен знати цю комаху або тварину за зовнишними ознаками, видризняти СЧСЧ вид инших, схожих комах. Ще бильш складни завдання, пов'язани з ознаками природи в ризни сезони.

Складни також завдання, що видбивають умови життя живих организмив, яки впливають на будову, розвиток, розмноження, походження рослин и тварин. Приклади таких завдань: "Чому дятел може жити тильки в лиси?", "Доведи, що билка - житель лису" и т. п [23, 42].

РЖнший напрямок в ускладненни пизнавальних завдань пов'язаний з пидвищенням ступеня узагальнення знань учнив про природу. Прости из цього погляду пизнавальни завдання, змистом яких служать конкретни одинични явища й предмети, наприклад: "Як зимуСФ билка?", "Визначити температуру повитря в класи".

Природознавчи уявлення характеризують досить високий ступинь узагальнення знань учнив. Завдання типу "На яки групи можна роздилити тварин: лисиця, сорока, бджола, ведмидь, горобець, мураха?", використовувани на перших уроках природознавства вимагають узагальнених знань про тварин.

Ступинь узагальнення пизнавальних завдань пидвищуСФться, якщо для СЧхнього виконання учневи необхидно знати истотни ознаки групи явищ (учень повинен оперувати поняттями): "Довести, що качка - птах", "До якоСЧ групи тварин видноситься СЧжак?".

Завдання, що вимагають уминь встановлювати закономирности явищ, представляють найвищий ривень узагальнення. Завдання типу "Розкажить про життя тварин у ризни пори року" найбильш важки для учнив. Вони вимагають володиння такими поняттями, як "тварини", "звири", "птаха", "комахи", вимагають знань узагальнених ознак життя тварин восени, узимку, навесни, улитку, способив харчування й розвитку тварин.

Наступний напрямок в ускладненни пизнавальних завдань характеризуСФться килькисно: завдання, що мистять великий обсяг знань, необхидних для виришення, - найскладниши. Наприклад, завдання "Що це?" (показуСФться зображення рослини) вимагаСФ прямоСЧ видповиди учня. Але щоб видповистити на запитання "Яки звири живуть у наших лисах?", необхидно промижне знання: що таке звири? Для видповиди на запитання про життя рослин або тварин у ризни сезони учни також повинни мати промижни знання про рослини або тварини, СЧхню класификацию в природи, про дерева, кущи, трав'янисти рослини, звирив, птахив, комах, мисця СЧхнього поширення в наших лисах й охорону.

Таким чином, програмою передбачене повидомлення дитям системи знань, яки видбивають найважливиши залежности й закономирности в тий або инший области реальности. До них видносяться уявлення про физични змини агрегатного стану речовин (наприклад, води), перемищенни тил у простори, про пристосовування рослин и тварин до умов зовнишнього середовища, про деяки форми екологичних взаСФмозв'язкив у природи й т.п. В результати в дитей удосконалюСФться наочно-образне мислення (розширюСФться коло уявлень, з'являСФться здатнисть манипулювати ними, видозминювати СЧх й ин), розвиваСФться словесно логичне мислення (дити вчаться встановлювати взаСФмозв'язок явищ, бачити СЧхню причину й наслидки, будувати логични судження, робити висновки й ин). У моральному плани розуминня залежности об'СФктив й явищ у природи СФ основою правильного видношення дитей до рослин и тварин.

Школяри виявляють велику цикависть до физичних явищ неживоСЧ природи. Пидтримуючи цей интерес дитей, необхидно давати СЧм певни знання в даний области. Зупинимося докладнише на змисти таких знань.

Формування уявлень про ризни стани речовин (твердий, ридкий, газоподибний), про СЧхний перехид з одного стану в инший, наприклад, при тепловому впливи, про способи поширення тепла (теплопровидности й конвекциСЧ) дозволяСФ показати характер и види змин деяких предметив й явищ навколишнього середовища [21, 140].

Знайомство из властивостями повитря (воно СФ всюди, маСФ вагу, може стискуватися), магниту (притягаСФ до соби деяки металеви предмети), яки виявляються в лабораторних умовах, даСФ можливисть продемонструвати школярам, як физични явища приховани вид очей. Повитря ми не бачимо, але легко можемо виявити, якщо ним надувати повитряну кульку; магнитне поле також невидиме, але його цикава властивисть читко проявляСФться, як тильки поблизу з'являються дрибни металеви предмети. Виявлення прихованих властивостей предметив у процеси навчання, що видбуваСФться пид керивництвом педагога, позитивно впливаСФ на формування в школярив материалистичних уявлень про природу, СФ основою розуминня бильш складних физичних явищ, дослиджуваних у школи.

Повидомлення школярам знань про живу природу йде за трьома взаСФмообумовленими напрямками: взаСФмозв'язок рослин и тварин из середовищем перебування, особливости СЧхнього розвитку, ризноманиття видив живих истот. При цьому головне - навчити дитину розумити зв'язок миж живимо организмом и середовищем перебування.

Рист и розвиток СФ не що инше, як упорядкований в часи, строго послидовний ланцюжок взаСФмозв'язкив организму, що розвиваСФться, из зовнишним середовищем. Зв'язок третього поняття - "ризноманиття организмив" - з першими двома легко простежуСФться, якщо розглядати його як результат историчного розвитку. Це легко продемонструвати на ризних живих истотах, яки пристосувалися до однотипних умов життя. Спостеригаючи й доглядаючи за рослинами й тваринами у куточку природи, дити постийно переконуються в тому, що все живе вимагаСФ харчування (тварин треба годувати, рослини - поливати й удобрювати), належних умов життя (рибам потрибна вода певноСЧ температури, освитлення, рослини й ин.; птахам необхидний повитряний простир, писок, вода й ин). У результати складаСФться реальне уявлення про живий организм [21, 148].

Розглянути приклади зв'язку й взаСФмозв'язку, закладени в предмети природознавства, являють собою найважливиший засиб розвитку мислення учнив. Весь процес мислення при виявленни зв'язкив виражений в узагальненнях, ступинь яких поступово ускладнюСФться в миру залучення нових понять. Первисний щабель узагальнень проявляСФться в почуттСФвому пизнанни: вид видчуттив до сприйняття, вид сприйняття до уявлення.

ПочуттСФвий етап пизнання маСФ важливе значення в навчанни молодших школярив, будучи фундаментом формування понять, суджень, умовиводив.

Роздил 2. Практични аспекти виришення навчально-виховних завдань пид час викладання курсу природознавства на початковому етапи

2.1 Особливости природознавства як навчального предмету

Природознавство як навчальний предмет маСФ велики можливости для навчання та виховання школярив. Освитни завдання визначени змистом новоСЧ програми даного курсу. Учни початкових класив одержують елементарни видомости про неживу й живу природу, знайомляться из деякими видами виробництва й працею людей своСФСЧ области (краю), району, миста, села. У змист навчання й виховання даного курсу входить безпосереднСФ вивчення дитьми об'СФктив природи шляхом проведення спостережень, постановки дослидив з рослинами й тваринами, ознайомлення школярив из трудовою дияльнистю людини, а також практична участь школярив у праци.

Природознавчий материал вивчаСФться учнями вже починаючи з 1 класу. При ознайомленни школярив з навколишним свитом накопичуються й формуються знання про ризноманиття предметив неживоСЧ й живоСЧ природи, СЧхних зминах. В 2 класи природознавчи знання розширюються, об'СФкти природи вивчаються у зв'язку из сезонними зминами, тому з багатьма явищами в природи учни знайомляться власною спостережливистю. Наприклад, вивчають рослини в ризни пори року. Особливе мисцездесь придиляСФться спостереженню за зминами в житти рослин восени, узимку, навесни. Програма 3-4 класив СФ прямим продовженням и розвитком ранише отриманих знань, яки СФ основою для засвоСФння природничо-наукових дисциплин у наступних класах. Тому змист курсу природознавства мистить у соби елементи ризних наук про рослини, тварин, людини, знання про поверхню Земли, СЧСЧ надра, ТСрунт, погоду, климат й ин. [23, 61].

Навчальни й виховни завдання в процеси навчання виришуються комплексно. У СФдности з навчанням здийснюСФться всебичне виховання; воно мистить у соби формування у школярив наукового свитогляду; науково-атеСЧстичне, патриотичне й интернациональне, екологичне й моральне, санитарно-гигиСФничне, физичне й трудове виховання.

Завдання, всебичного виховання: прищепити школярам навички культури праци й любови неСЧ та продуктив людськоСЧ праци, познайомити з ризними професиями й на ций основи проводити профориСФнтацийну роботу.

Одним из завдань виховання СФ формування наукового свитогляду. У змисти курсу шкильного природознавства закладени велики можливости для його виришення. Повидомляючи дитям елементарни видомости про неживу й живу природу, про працю людей, учитель показуСФ, як взаСФмозалежни об'СФкти природи, який вплив на природу робить трудова дияльнисть людини [23, 69].

Уже в 1 класи при вивченни теми "Наша школа" проводитися урок на пришкильний дилянци, де учни знайомляться зи зминами в житти рослин восени, а пизнише переконуються, що з настанням холодив жовтиють й обпадають листки на деревах, зникають комахи, багато птахив летять на пивдень. У процеси подальшого спилкування из природою у дитей накопичуються знання про те, що з настанням тепла з'являються нови листки, зелениСФ й росте трава.

В 2 класи спостереження за об'СФктами живоСЧ природи тривають. На основи материалив екскурсий, коротких записив у "Щоденнику спостережень" встановлюються взаСФмозв'язки в неживий и живий природи. На конкретних прикладах з'ясовуСФться, яки сезонни змини характерни для рослин и тварин у певну пору року. Знання про змини в природи учни краще засвоюють у процеси проведення безпосередних спостережень за рослинами й тваринами. При цьому дуже важливо вчити дитей самостийно виражати своСЧ думки, пояснювати спостережуване явище. Розуминня взаСФмозв'язкив у живий и неживий природи накопичуСФться поступово [14, 11].

В 3 класи при вивченни даного курсу учни використовують уже наявни знання, отримани в процеси спостереження за об'СФктами природи. Школяри засвоюють залежнисть живих об'СФктив природи вид погодних умов и на ций основи встановлюють багатобични взаСФмозв'язки живоСЧ й неживоСЧ природи. Знання про взаСФмозв'язки в природи дозволяють учням самостийно робити висновки про змини в живий природи залежно вид пори року.

В 4 класи СФ велики можливости для формування в учнив наукового свиторозуминня при вивченни неживоСЧ й живоСЧ природи. На конкретних прикладах показуСФться взаСФмозв'язок цилих екологичних груп, наприклад лугу, лису, водойми, поля.

Послидовний розвиток знань про природу, постийне ведення "Щоденникив спостережень" сприяють формуванню в школярив переконання в тому, що розвиток живоСЧ природи СФ закономирним явищем и СФ цилком з'ясовний.

Змист материалу дозволяСФ не тильки розкрити перед учнями основни закономирности змин у природи, але й пояснити причинно-наслидкови зв'язки й на ций основи додати кожному факту, процесу або явищу найкраще тлумачення й обТСрунтування. Формування наукового свитогляду тисно пов'язане зи здийсненням науково-атеСЧстичного виховання учнив, головне завдання якого - навчити дитей правильно розумити й пояснювати явища природи. Роботу з науково-атеСЧстичного виховання варто проводити на уроках, позакласних заняттях по природознавству, у процеси спилкування вчителив з батьками, индивидуально з учнями, використовуючи при цьому ризноманитни форми, методи й засоби навчання, прилучаючи учнив до самостийного осмислення вивчених явищ природи.

Формування основних понять курсу природознавства передбачаСФ организацию систематичних и цилеспрямованих спостережень дитьми на уроци й самостийних спостереженнях у природи. Шляхом поривняння й узагальнення результатив спостережень дити встановлюють причинни зв'язки миж явищами в природи - миж напрямком витру й зминами погоди. У процеси спостережень дити вчаться виявляти истотни ознаки й властивости об'СФктив й явищ природи.

Так, на основи дослидив, вивчення материалу колекций учни довидаються про властивости вугилля й нафти, води й повитря, учаться розризняти минерали, визначати родючисть ТСрунтив и т.д.

Найбагатший фактичний материал для цього курсу в молодших класах даСФ краСФзнавча робота: спостереження з наступною схематичною фиксациСФю сезонних змини в живий и неживий природи ридного краю; знайомство з розмаСЧтистю природи - корисними копалинами, ТСрунтами, рослиннистю й тваринним свитом; збир колекций, гербариСЧв мисцевоСЧ флори; вивчення дияльности населення по охорони, використанню й перетворенню природи у своСЧй мисцевости.

Учитель так повинен направляти пизнання дитьми природи, щоб у них розвивалася й мицнила любов до природи й турбота про збереження СЧСЧ багатств.

БезпосереднСФ спилкування из природою и СЧСЧ елементами на екскурсиях, пид час практичних занять сприяСФ естетичному вихованню учнив. Зоряне небо, весняний лис, снигопад, красиво квитучи кимнатни або лугови рослини, художнСФ оформлення биологичного кабинету й урокив про ридну природу - все це виховуСФ в дитей почуття любови до природи, а сполучення пизнання з живим почуттям сприяСФ розвитку стийкого пизнавального интересу до природи.

Курс природознавства передбачаСФ набуття дитьми практичних уминь (спостереження за температурою повитря по термометри, напрямок витру по флюгери, фиксация основних явищ погоди за допомогою умовних знакив, ориСФнтування на мисцевости по сонцю й по компасу й т.п.). Вироблення практичних уминь сприяСФ розвитку колективизму й трудовому вихованню школярив.

Знання учнив про природу стають бильше осмисленими, коли очевидна СЧхня значимисть и можливисть застосувати на практици. Учни знайомляться из розмаСЧтистю трудовоСЧ дияльности населення - зи способами видобутку й використання корисних копалин, виведенням и господарським використанням рослин и тварин, з досягненнями науки в освоСФнни космичного простору, у скоренни повитряного океану, у використанни енергетичних ресурсив, у процеси всих галузей народного господарства краСЧни. Таки осмислени знання сприяють розвитку почуття гордости за Батькивщину, СФ основою патриотичного виховання [2, 178].

Усе вище сказане необхидно для дитей як пидготовка до навчання географиСЧ, природознавству й иншим предметам, пов'язаних из природою, у старших класах.

2.2 Естетичне виховання учнив початкових класив в процеси вивчення природознавства

На сучасному етапи велика увага придиляСФться естетичному вихованню учнив, головне завдання якого - формування у дитей почуття прекрасного. Найкращим вихователем цих почуттив СФ природа. У процеси вивчення природи розкриваСФться СЧСЧ краса й ризноманиття. К.Д. Ушинський писав, що день, проведений дитиною серед гаСЧв, полив, вартий багатьох тижнив, проведених на навчальний лави. Спилкування из природою навчить школяра слухати музику лису: шелест листя, спив птахив, шум дерев, дзюркит води, почувати ризноманиття квитив, бачити красу й розмаСЧтисть фарб - все це викликаСФ естетични переживання, не залишаСФ дитячу душу байдужою.

У початкових класах необхидно в першу чергу звертати увагу дитей на красу форми, зовнишний вигляд рослини або тварини, особливости зафарблення, естетични ознаки й на ций основи формувати в школярив конкретни знання й уявлення про явища природи. Наприклад, в 3 класи проводиться екскурсия в лис або парк из метою спостереження за весняними, зминами в житти рослин и тварин. На самому початку екскурсиСЧ вчитель звертаСФ увагу дитей на те, як перетворився парк навесни: листки дерев пофарбовани в яскраво-зелений колир, на березах з'явилися сережки й т.д.

Учитель пропонуСФ школярам зупинитися й послухати шелест листив, а потим пояснити, чи СФ щось загальне в шелести листив и тихий музици. Потим вин може запропонувати учням прочитати вирши про природу або зробить це сам.

Для естетичного виховання учнив немаловажне значення мають культура навчальноСЧ праци, чистота робочого мисця, створення видповидних умов для роботи з об'СФктами природи.

Акуратно виконана й красиво оформлена колекция комах або рослин допомагаСФ дитям бачити не тильки результати своСФСЧ праци, але й одержувати вид неСЧ естетичну насолоду [4, 32-34].

Завдання екологичного виховання - формувати у школярив дбайливе видношення до природного середовища. Найважливишою частиною екологичного виховання школярив СФ природничо-охоронна робота. Вона мистить у соби ознайомлення молодших школярив з рослинами й тваринами ЧервоноСЧ книги, виховання у дитей правил и норм повединки в природи, виконання ризноманитноСЧ посильноСЧ суспильно корисноСЧ роботи з охорони природи своСФСЧ мисцевости. Завдання вчителя: простою доступною мовою пояснити й показати дитям на конкретних прикладах, що людина - це частина природи, без якоСЧ СЧСЧ життя неможливе. Наприклад, у процеси вивчення теми "Природа нашого краю. Найважливиши корисни копалини". На початку уроку вчитель повидомляСФ про видобуток корисних копалин и пидводить учнив до висновку про значення корисних копалин у житти людини, потим звертаСФться увага дитей на необхиднисть охорони корисних копалин. Писля вивчення теми учни повинни засвоСЧти, що видобуток корисних копалин пов'язаний зи зминою й порушенням природного комплексу (найкраще це показати на приклади мисцевих кар'СФрив пид час екскурсий або при перегляди навчального фильму); тому видобуток корисних копалин проводиться планово, з урахуванням всих особливостей даноСЧ мисцевости. На таких прикладах формуються поняття про екологичну ривновагу й причини СЧСЧ порушення [4, 38].

Екологичне виховання в початкових класах у пов'язане з виконанням конкретноСЧ природоохоронноСЧ роботи: вивчення охоронюваних об'СФктив своСФСЧ мисцевости, суспильно корисна робота з вирощування рослин, догляд за тваринами, виготовлення й розвишування годивниць для птахив, догляд за молодими посадками в лисництвах, вивчення науково-популярноСЧ литератури, перегляд передач по природоохоронний тематици, екскурсиСЧ в природу.

Необхидно виховувати в школярив правила й норми повединки в природи, систематично й послидовно домагатися, щоб ци правила стали звичкою й переконанням. У всий навчально-виховний екологичний роботи важливо пидкреслювати, що запаси природи обмежени, що всяке грубе втручання веде до забруднення води й повитря, скороченню й зникненню рослин и тварин.

Санитарно-гигиСФничне виховання передбачаСФ послидовне розширення гигиСФничних знань учнив, у процеси навчально-виховноСЧ роботи, розвиток физичноСЧ культури, виконання режиму харчування, проведення профилактичних заходив, що попереджають захворювання й травми. Завдання вчителя - навчити дитей стежити за собою, правильно мити руки, чистити зуби, зачисуватися й т.п.

З перших днив перебування дитей у школи необхидно виховувати СЧх так, щоб виробити позитивне видношення до праци, щоб праця для них була першою потребою й необхиднистю. Велика увага придиляСФться трудовому вихованню в навчальному процеси. Тому навчання повинне будуватися так, щоб з першого уроку виховувати в школярив працьовитисть. Працьовитисть - це моральна риса особистости. Основною умовою формування й розвитку навчальноСЧ працьовитости СФ залучення школярив у ризну навчальну працю.

Програмою визначений перелик уминь и навичок, якими повинни опанувати школяри в процеси навчання. Головна праця дитей - це навчальна праця. Майже вси уроки природознавства можна сполучати навчання из працею. Одним з видив навчальноСЧ праци СФ самостийна робота з пидручником. Тому необхидно виробити в школярив уминня працювати з текстом, малюнками, завданнями, уминня видиляти з тексту головне, роздиляти текст на окреми значеннСФви частини, готувати видповиди на запитання, готувати розповидь або план розповиди по малюнку.

При организациСЧ навчальноСЧ праци вчителю необхидно враховувати индивидуальни особливости школярив, для цього варто готовити диференцийовани завдання. Дотепер актуальни й сучасни висловлення К.Д. Ушинського про те, що "виховання не тильки повинне вселити вихованцеви повагу й любов до праци: воно повинне ще дати йому й звичку до праци, тому що дилова, серйозна праця завжди важка" [29, 301].

Велике мисце в процеси навчання природознавству займаСФ вироблення практичних уминь и навичок. Процес цей тривалий и вимагаСФ систематичноСЧ й цилеспрямованоСЧ роботи. Наприклад, при вивченни пристрою й роботи термометра в учнив формуються вминня визначати ризну температуру води, фиксувати результати роботи в "Щоденнику спостережень". На цьому ж уроци використаються наявни знання й уминня спостеригати за погодою. Учни "читають" записи з "Щоденника спостережень", и це дозволяСФ видпрацьовувати вминня визначати температуру "плюс" й "минус", пояснювати, що виходить, наприклад, 10 градусив тепла й 10 градусив морозу й т.д.

На екскурсиях и практичних заняттях школяри вчаться ориСФнтуватися на мисцевости, читати карту, наносити на неСЧ природни об'СФкти, самостийно виготовляти нескладни посибники: схематични малюнки, гербариСЧ, колекциСЧ, виконувати практичну роботу на учбово-дослидний дилянци.

2.3 Принцип формування екологичного мислення - виховний аспект

Реформа загальноосвитньоСЧ школи ориСФнтуСФ шкильну практику й педагогичну науку на пошук шляхив интеграциСЧ теоретичних знань, посилення зв'язку навчання з життям. Метою й планованим результатом екологичноСЧ освити СФ сформованисть екологичноСЧ свидомости, уминня розумити й цинувати красу й багатство ридноСЧ природи, здатнисть здийснювати екологично грамотни диСЧ й поводження, займати активну життСФву позицию, виражати нетерпимисть до проявив безвидповидального видношення до навколишнього середовища.

Виховни завдання припускають формування:

интересу до спилкування з живою природою, интересу до пизнання СЧСЧ законив;

установок и мотивив дияльности, спрямованоСЧ на усвидомлення универсальноСЧ цинности природи; класового характеру природокористування;

переконань у необхидности охорони природи, збереження свого й суспильного здоров'я;

потреби участи в праци по вивченню й охорони природи, пропаганди екологичних идей.

Реализация даних виховних завдань тисно пов'язана з навчанням школяра, виришенням ряду загальноосвитних завдань, яки мистять у соби формування:

системи знань про СФднисть людини, суспильства й природи й способив оптимизациСЧ природокористування;

системи идеологичних, моральних й естетичних екологичних циннисних ориСФнтациСЧ;

уминь використати моральни й правови принципи, норми й правила видношення до природи в реальний повединци;

уминь використати знання про способи охорони природи й дбайливого видношення до неСЧ в трудовий, суспильно корисний дияльности [36, 9-10].

Видповидно до завдань екологичноСЧ освити формуються в педагогичний теориСЧ й розвиваються на практици принципи, яки визначають процес становлення й розвитку видповидального видношення школярив до навколишнього середовища. У них розкриваються вимоги суспильства до змисту екологичноСЧ освити й характеру навчально-виховноСЧ дияльности.

Розглянемо ряд принципив, специфичних для екологичноСЧ освити й виховання.

РДднисть пизнання, переживання, диСЧ. Цей принцип видбиваСФ глибокий взаСФмозв'язок интелекту, почуттив дияльности в процеси становлення й розвитку видповидального видношення особистости до навколишнього середовища. Формування екологичноСЧ культури в умовах цилеспрямованого педагогичного процесу припускаСФ органичну СФднисть засвоСФння наукових знань про взаСФмодию людини, суспильства й природного середовища з почуттСФвим сприйняттям його результатив. Погляди й переконання людини, у тому числи й у видносинах з навколишним середовищем, так чи инакше, завжди опосередковани особистою практикою. Формуючись на основи досвиду, з молоду визначають духовний свит особистости, СЧСЧ почуття, мотиви повединки.

Для виховання суспильно корисних рис необхидно не тильки впливати на свидомисть, почуття, волю учнив, але й организовувати нагромадження ними певного социально значимого особистого досвиду диСЧ й поводження. Цилком очевидно, що для цього потрибни педагогично организовани види учнивськоСЧ дияльности, яки моделюють в игрових и реальних ситуациях певне видношення, до навколишнього середовища.

Принцип прогностичности на практици в першу чергу припускаСФ формування у свидомости пидростаючого поколиння новоСЧ тенденциСЧ в суспильний дияльности людей - повсякденноСЧ турботи кожного про збереження середовища не тильки для нашого життя, але й для майбутних поколинь. Тим самим принцип прогностичности об'СФктивно ставить перед педагогичною наукою й практикою завдання видбивати в змисти шкильноСЧ освити державни плани природо-споживання й природо-видновлення як дви сторони СФдиного процесу взаСФмодиСЧ людини из природним середовищем. Принцип прогностичности ориСФнтуСФ учнив на ознайомлення з вариантами перспективного стану навколишнього середовища, у якому вони будуть жити, з поглядами людей, яки своСФю дияльнистю перетворюють це середовище [36, 12].

Щоб пидсилити доказовисть реальности прогнозив тих або инших змин у навколишньому природному середовищи, необхидно не тильки знайомити учнив теоретично з кинцевими висновками науки, але й втягувати в доступни для школярив способи наукового дослидження.

ВзаСФмозв'язок глобальних, национальних и локальних (краСФзнавчих) ривнив екологичних проблем; реализация цього принципу пидсилюСФ зв'язок школи з життям, сприяСФ розвитку в дитей широкого комплексного погляду на проблеми взаСФмодиСЧ людини из середовищем перебування й трудовоСЧ дияльности. Це вимагаСФ включення в змист ризних навчальних предметив таких фактив, зрозумивши закономирности яких, учни змогли би зиставляти екологични проблеми ризного масштабу. Миркування школярив виявляються формальними, якщо вони не можуть конкретизувати глобальни екологични проблеми, так само як й узагальнити конкретни явища локального характеру до ривня национальних и глобальних екологичних проблем. Важливо пидвести учнив до висновку про те, що виникнення багатьох екологичних проблем залежить практично вид повединки и вчинкив кожноСЧ людини в тому мисци, де вона живе й працюСФ. Знання цих проблем виступаСФ свого роду мотивациСФю до дотримання екологично доцильних обмежень в особистому поводженни. Вси це сприяСФ розвитку потреби в екологично вирний повединци в повсякденному житти.

Миждисциплинарний пидхид - один з основних принципив екологичноСЧ освити. Об'СФктивною передумовою миждисциплинарного пидходу СФ интеграция наукового знання. Посилення взаСФмозв'язку суспильних, природних и техничних наук являСФ собою одну з магистральних тенденций розвитку сучасного наукового пизнання. Формування видповидального видношення до природи, в основи якого лежить розуминня СЧСЧ универсальноСЧ цинности, не може видбуватися в рамках тильки окремого навчального предмета. Екологична освита повинна сприяти подоланню роз'СФднаности навчальних предметив за рахунок интегрованого характеру свого змисту [36, 15].

В умовах шкильноСЧ освити такий пидхид одержуСФ своСФ видбиття в системи мижпредметних зв'язкив, яки розглядаються в дидактици як один из принципив й як умова, яка дозволяСФ видилити найцинниши для формування свитогляду учнив узагальнени компоненти освити. Актуальнисть мижпредметних зв'язкив обумовлена завданнями всебичного розвитку особистости, тенденциями интеграциСЧ наук, розвитком системного методу пизнання.

Миждисциплинарнисть стосовно до екологичноСЧ освити вживаСФться в широкому змисти. Вона поширюСФться на процес не тильки навчання, але й виховання. Все це сприяСФ вичленовуванню головного змисту екологичноСЧ освити (пизнавального, циннисного, нормативного й дияльнисного аспектив), його розподилу в окремих навчальних предметах.

Цилеспрямованисть спилкування школярив з навколишним середовищем. Справди екологичне видношення до природи пов'язане з розвитком чуттСФво-емоцийноСЧ сфери особистости й вимагаСФ вправ в практичних диях. Ци диСЧ можуть правильно реализовуватися лише при педагогично организованих ситуациях взаСФмодиСЧ школярив як из природним середовищем, так и з людьми, яки здийснюють ризни види природокористування. Таке спилкування здийснюСФться в ходи пизнавального, игрового, организацийно-практичного, трудового й иншого видив дияльности.

Змистовна сторона циСФСЧ дияльности ТСрунтуСФться на вимогах навчальних програм по природознавству, физичноСЧ й економичноСЧ географиСЧ, биологиСЧ, химиСЧ, яки стосуються вминь визначати об'СФкти природи, встановлювати зв'язки миж ними; володити способами фиксациСЧ й оформлення результатив вимирив, визначень, спостережень; вивчати й оцинювати дияльнисть людини.

Таким чином, психолого-педагогични основи формування видповидального видношення школяра до природи мистять у соби:

СФднисть цилей, завдань и принципив екологичноСЧ освити;

визначення мети екологичноСЧ освити як сформованости видповидального видношення школяра до природного середовища й уминь розумити й цинувати багатство й красу ридноСЧ природи;

конкретизацию мети екологичноСЧ освити в системи виховних й навчальних завдань, спрямованих на подолання утилитарно-споживчого видношення до природи й формування видповидального видношення до неСЧ;

розкриття екологичного змисту, дидактичних принципив виховання;

обТСрунтування специфичних для екологичноСЧ освити принципив;

розкриття складноСЧ структури екологичноСЧ видповидальности як системи знань, мотивив, поглядив, переконань, циннисних ориСФнтациСЧ й готовности до дияльности по охорони й полипшенню навколишнього середовища;

характеристику видносини до природи як складеного елемента свитогляду особистости.

Висновки

Завдання курсу природознавства розкривають дви сторони навчального процесу, яки органично переплитаються - навчання й виховання. На сьогоднишний день вивчення природознавства у початкових класах не обмежуСФться формуванням у дитей уявлень про природу та СЧСЧ компоненти. Змист цього предмета складаСФ система взаСФмопов'язаних понять, засвоСФння учнями кожного з яких потребуСФ специальноСЧ методичноСЧ пидготовки вчителя. (С) Информация опубликована на 5ro4ka.ru
Уроки природознавства покликани виховувати у школярив повагу до праци, людей праци, формувати в них певни трудови вминня и навички. Особлива увага придиляСФться вихованню в учнив видповидальности за збереження навколишнього середовища як важливого фактора иснування людини.

Перед сучасною початковою школою гостро стоСЧть питання про таку организацию навчально-виховного процесу, яка була би бильш особистисно-ориСФнтованою на всебичну пидготовку школярив, СЧхний цилисний и гармонийний розвиток та особисте зростання.

Водночас практика свидчить, що вчитель не завжди використовуСФ можливости навчальних занять для творчости, розвитку индивидуальности учнив, СЧхньоСЧ самостийности, инициативи.

Значно кращи успихи у навчанни досягаються там, де процес навчання будуСФться на основи проблемно-пошуковоСЧ дияльности молодших школярив. Серцевиною проблемного уроку СФ взаСФмодия вчителя и учнив, коли миж ними розвиваються диалогични взаСФмостосунки пид час виришення проблеми.

Урок природознавства в початковий школи - це идеальний материал для створення проблемних ситуаций. Саме на цих уроках у дитей виникаСФ дуже багато питань: тАЬЧому? тАЭ, тАЬЯк?", тАЬЗвидки?". Вчитель разом з дитьми може розв'язувати проблемни ситуациСЧ всима можливими шляхами:

через проблемне викладання знань учителем;

через организацию частково-пошуковоСЧ дияльности;

через организацию дослидницькоСЧ дияльности шляхом спостереження учнив у природи чи за результатами самостийного дослиду.

Пизнавальни интереси молодших школярив не стийки й не диференцийовани. Вони перебувають у стадиСЧ розвитку й становлення. Дитей займають вси сторони життя: природа, техника, космос, спорт, мистецтво, подиСЧ у свити й т.д. Молодши школяри однаково захоплюються одночасно всим, вони швидко перемикаються з одних захоплень на инши. Али саме молодший шкильний вик сприятливий для розвитку допитливости й пизнавальних интересив. Тому вчителю початкових класив важливо не упустити години для интенсивного формування цих важливих рис особистости. Завдання полягаСФ в тому, щоб створити в процеси навчання, виховання й розвитку умови, яки б найбильше активно сприяли становленню особистости школяра.

Формування екологичноСЧ культури видношення до навколишнього середовища здийснюСФться в процеси комплексного психолого-педагогичного впливу на особистисть учня, що припускаСФ взаСФмозалежне засвоСФння системи наукових знань, розвиток циннисних ориСФнтациСЧ, практичних уминь по охорони природи, бажання й воли для здийснення конкретних екологично грамотних и социально значимих учинкив.

Забезпечення СФдности всих сторин виховання - социально-политичноСЧ, морально-естетичноСЧ и трудовоСЧ - припускаСФ формування видношення до природи в тисному зв'язку з видношенням до людей, до праци, до материальних и духовних цинностей суспильства.

Цилеспрямоване й успишне ришення навчально-виховних завдань у процеси знайомства дитей из природою залежить не тильки вид змисту засвоюваних ними знань. Чималу роль граСФ правильне сполучення форм и методив роботи з дитьми.

Природознавство як навчальний предмет маСФ велики можливости для навчання та виховання школярив. У змист навчання й виховання даного курсу входить безпосереднСФ вивчення дитьми об'СФктив природи шляхом проведення спостережень, постановки дослидив з рослинами й тваринами, ознайомлення школярив из трудовою дияльнистю людини, а також практична участь школярив у праци.

Навчальни й виховни завдання в процеси навчання виришуються комплексно. У СФдности з навчанням здийснюСФться всебичне виховання; воно мистить у соби формування у школярив наукового свитогляду; науково-атеСЧстичне, патриотичне й интернациональне, екологичне й моральне, санитарно-гигиСФничне, физичне й трудове виховання.

Завдання, всебичного виховання: прищепити школярам навички культури праци й любови неСЧ та продуктив людськоСЧ праци, познайомити з ризними професиями й на ций основи проводити профориСФнтацийну роботу.

Одним из завдань виховання СФ формування наукового свитогляду. У змисти курсу шкильного природознавства закладени велики можливости для його виришення. Повидомляючи дитям елементарни видомости про неживу й живу природу, про працю людей, учитель показуСФ, як взаСФмозалежни об'СФкти природи, який вплив на природу робить трудова дияльнисть людини.

БезпосереднСФ спилкування из природою и СЧСЧ елементами на екскурсиях, пид час практичних занять сприяСФ естетичному вихованню учнив.

У початкових класах необхидно в першу чергу звертати увагу дитей на красу форми, зовнишний вигляд рослини або тварини, особливости зафарблення, естетични ознаки й на ций основи формувати в школярив конкретни знання й уявлення про явища природи.

Список використаноСЧ литератури

1. Аквилева Г.Н., Клепинина З.А. Наблюдения и опыты на уроках природоведения: Пособие для учителя нач. шк. - М.: Просвещение, 1988.

2. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навч. посибник - К.: Веселка, 1998. - 333 с.

3. Виноградова Н.Ф. Окружающий мир. Методика, обучение. - М.: Вентана-Граф, 2005.

4. Воспитание и развитие детей в процессе обучения природоведению: Из опыта работы. Пособие для учителя. (С) Информация опубликована на 5ro4ka.ru
/ Составитель Мельчаков Л.Ф. - М.: Просвещение, 1981.

5. Габай Т.В. Педагогическая психология. - М., 2003

6. Герд А.Я. Избранные педагогические труды. - М., 1953.

7. Герцен А.И. Собрание сочинений. Т.3. - М., 1972.

8. Гирусов Э.В. Экологическое сознание как условие оптимизации взаимодействия общества и природы. // Философские проблемы глобальной экологии. - М., 1983.

9. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1984.

10. Григорьянц А.Г., Малкина Л.Г. Ознакомление с окружающим миром. Книга для учителя. (С) Информация опубликована на 5ro4ka.ru
- Ташкент, 1987.

11. Дежникова Н.С., Иванова Л.Ю. Воспитание экологической культуры у детей и подростков: Учебное пособие. - М.: Педагогическое общество России, 2001. - 64 с.

12. Деревянко В.А., Савельева С.С., Бабанский И.Т. Уроки экологического творчества. // Начальная школа. - 2000, №12, - С.40-44.

13. Друзь 3.В. Пизнавальни завдання з ознайомлення з навколишним свитом у 1-2 класах, - К.: Радянська школа, 1990.

14. Клепинина 3.А., Чистова Л.П. Дневник наблюдений за природой и трудовой деятельностью человека. - М., 1988.

15. Кузнецов В.И., Идлис Г.М., Гутина В.Н. Естествознание. - М.: Агар, 1996.

16. Кузнецова Л.В. Гармоничное развитие личности младшего школьника. - М.: Литер, 2001.

17. Минаева В.М. Внеклассная работа по природоведению в начальных классах. - Мн.: Нар. асвета, 1980.

18. Монгомена Л.И. Развитие познавательной активности на уроках природоведения. / Начальная школа. - М., 1999,3. - С.41-43.

19. Морозова Е.Е., Коваленко Л.И. Методика преподавания природоведения. Методическое пособие. - Саратов: изд-во Саратовского пед. ин-та, 1999. - 22с.

20. Мечник Л.А., Мечник РЖ.РЖ. Посибник для вчителив. - Тернопиль, 1998.

21. Нарочна Л.К. Методика викладання природознавства: Навч. посибник для пед. уч-щ, 2-ге вид., перероб. и доп. - К.: Вища шк., 1990. - 301 с.

22. Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1990.

23. Погорелова Н.А. Формирование познавательных интересов младших школьников в процессе изучения природоведения во втором классе. - Свердловск: СПИ, 1983.

24. Подзоров В.И. Природоведение с методикой преподавания: Практикум: Учеб. пособие. - К.: Выща шк., 1990. - 85 с.

25. Програма середньоСЧ загальноосвитньоСЧ школи 1-3 класив. - К.: тАЬОсвита" - 1998 - с.152-157.

26. Сосновская Е.Б. Методика преподавания природоведения. // Учебник для ССУЗов - javascript:__doPostBack('_ctl10$lbtSeries','') М.: Приор, 2005. - 208 с.

27. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям // Избранные педагогические сочинения. T.1. - М., 1979.

28. Трусова Т.М. Воспитание любви к природе. // Начальная школа. - 1999, N8. - C.63-64.

29. Ушинский К.Д. Избранные сочинения. - М., 1968.

30. Фонарева А.М. Развитие личности ребенка. - М., 1987.

31. Формирование личности: Проблемы комплексного подхода в процессе воспитания школьников /Под ред. Г.Н. Филонова. - М., 1983.

32. Хафизова Л.М. Как знакомить детей с правилами поведения в природе. // Начальная школа. - 1992, №8. - C.40-46.

33. Холомкина А.И. Осенняя экскурсия в парк. // Начальная школа. - 1997, №9. - C.63-65.

34. Шарапова Л.С. Навчання в 3-2 класах. Природознавство. - К.: Освита, 1995.

35. Шорохова Е.В. Социально-психологические проблемы воспитания всесторонне развитой личности // Социальная психология личности. - М. 1992.

36. Экологическое и эстетическое воспитание школьников / Под ред. Л.П. Печко. - М., 1984.

37. Ягодовский К.П. Вопросы общей методики естествознания. 2-е изд., дополн. - М., 1954.


Скачать работу: Навчально-виховни завдання курсу природознавства в початковий школи

Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
         дисциплине Педагогика

5ro4ka.ru

demo

Выполняет на заказ

дипломные, курсовые работы, рефераты, эссе, любых расчеты, бизнес-планы, другие научные работы по приемлемым ценам....

К вашим услугам онлайн-консультант, позволяющий всегда держать руку на пульсе заказ....

подробнее

Наши возможности