Добавить в закладки
 
Наши группы в социальных сетях          





Дисциплина: Педагогика
Вид работы: курсовая работа
Язык: украинский
Особливости проведення та змист урокив украСЧнськоСЧ мови в початковий школи. Ефективнисть традицийних пидходив, система и завдання методики вивчення прикметника на уроках, пидбир цикавих вправ, мовних игор, загадок, ребусив, вдосконалення вминня школярив.
ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ:

32

Змист

Вступ

Роздил РЖ. Особливости проведення урокив украСЧнськоСЧ мови в початковий школи

1.1 Змист урокив украСЧнськоСЧ мови

1.2 Психолого-педагогични особливости урокив

Роздил РЖРЖ. Система вивчення прикметника

2.1 Змист та завдання методики вивчення прикметника в початковий школи

2.2 Методика вивчення прикметника

2.3 Авторськи пропозициСЧ

Висновки

Список використаноСЧ литератури

Вступ

Мовна ситуация в УкраСЧни значною мирою залежить вид вивчення украСЧнськоСЧ мови як базовоСЧ дисциплини в загальноосвитний школи. Нови мотиви опанування державноСЧ мови (вихид на ривень мижнародного спилкування, дипломатичних видносин та ин.) вимагають оновлення методики викладання украСЧнськоСЧ мови, диференцийованого пидходу до визначення минимальних, достатних и специальних ТСрунтовних знань та уминь з украСЧнськоСЧ мови.

Неперервна мовна освита, починаючи з материнськоСЧ (родини) школи и закинчуючи професийною, специальною освитою, маСФ бути ориСФнтована на виховання мовноСЧ особистости, на природне бажання повернутися в щоденному побутовому спилкуванни до призабутих родинних традициСЧ, на створення украСЧнського середовища в усих сферах суспильного життя, на прагнення удосконалити високо культурне интелигентне спилкування литературною мовою.

Мовна освита повинна забезпечувати интелект держави. Мова як материализована думка и процес СЧСЧ народження, як засиб вид конкретно - чуттСФвого до постийно - абстрактного пизнання свиту, як Влканал зв'язкуВ» для одержання информациСЧ з инших, немовних сфер людського й природного буття - СФ основним чинником формування интелекту. Тому в школи викладання украСЧнською мови аж не може зводитися до етнографичного ривня, хоча включати його в навчальний процес треба. Мова маСФ виховувати духовно - емоцийну сферу украСЧномовних громадян через организацийний зв'язок з национальними традициями. Адже наша мова СФ скарбницею не тильки украСЧнськоСЧ ментальности, а й загальнолюдських морально-естетичних цинностей и це благородний материал для виховання молодоСЧ людини [8].

Вивчення украСЧнськоСЧ мови молодшими школярами СФ початковий стану виховання мовноСЧ особистости.

Важливу роль в цьому процеси видиграСФ знайомство з частинами мови.

Вивчення частин мови в початкових класах маСФ на мети ознайомлення учнив з такими самостийними частинами мови, як именник, прикметник, диСФслово, особови займенники, числивники, присливники и з службовою частиною мови прийменником (без уживання терминив ВлсамостийниВ» и ВлслужбовиВ» частини мови), застосування форми словозмини передбачених правилом, таких як правопис видминкових закинчень именникив и прикметникив, особових закинчень диСФслив тощо, розвиток усного и писемного мовлення учнив шлихом збагачення СЧх словника новими именниками, прикметниками чи диСФсловами, уточнення змисту окремих слив, розвиток уминня добирати слова для передачи своСЧх думок, з'ясування синтаксичноСЧ функциСЧ того чи иншого слова (частини мови).

Зважаючи на науково-практичне значення проблеми, доводиться констатувати, що психологичному та педагогичному аспекти вона залишаСФться ще недостатньо вивченою.

Мета - вивчення ефективности традицийних пидходив до навчання прикметника на уроках украСЧнськоСЧ мови в початковий школи.

Об'СФктом роботи СФ прикметник як частина мови, його вивчення в початковий школи.

Предмет роботи - методика вивчення прикметника на уроках украСЧнськоСЧ мови в 1-4 класах.

Роздил РЖ. Особливости проведення урокив украСЧнськоСЧ мови в початковий школи

1.1 Змист урокив украСЧнськоСЧ мови

Курс украСЧнськоСЧ мови - важлива складова загального змисту початковоСЧ освити, оскильки вин не тильки СФ окремим навчальним предметом, а й виступаСФ основним засобом опанування усих инших шкильних дисциплин. Основна його мета - забезпечити розвиток, удосконалення уминь и навичок усного мовлення (слухання-розуминня, говориння); навчити дитей читати и писати; сформувати певне коло знань про мову и мовни уминня; забезпечити мотивацию навчання ридноСЧ мови.

У процеси початкового навчання украСЧнськоСЧ мови поглиблюються уявлення школярив про навколишний свит, розвиваСФться СЧхнСФ образне и логичне мислення; здийснюСФться патриотичне, морально-етичне, естетичне виховання учнив.

Навчання украСЧнськоСЧ мови маСФ бути спрямоване на розвиток у дитей, окрим загально мовленнСФвих, таких загально навчальних уминь: организацийних, загально пизнавальних, контрольно-оцинних. Важливо формувати у школярив почуття видповидальности за виконуване завдання, готовнисть самостийно працювати з новим, доступним за труднистю навчальним материалом, мати власну думку з обговорюваних питань, обТСрунтовувати СЧСЧ.

Вивчення ридноСЧ мови уже в початкових класах створюСФ значни можливости для розвитку социальних навичок учнив, насамперед уминня спильно працювати в парах. Необхидно виховувати у дитей самоповагу и повагу до инших, уминня дати оцинку роботи инших або висловити з цього приводу критични зауваження, зминити свою думку у рази переконливих аргументив инших учасникив спильноСЧ роботи и т. ин.

Видповидно до Державного стандарту початковоСЧ загальноСЧ освити галузь (навчальний предмет) украСЧнська мова будуються за такими трьома змистовними линиями: комуникативною, лингвистичною (мовною), лингвокраСЧнознавчою.

Комуникативна змистова линия, яка СФ основною, передбачаСФ розвиток усного и писемного мовлення учнив, СЧхнСФ вминня користуватися мовою як засобом спилкування, пизнання, впливу. З циСФю метою розвиваються, удосконалюються усни види мовленнСФвоСЧ дияльности, якими учни певною мирою оволодили у дошкильному вици (слухання-розуминня; диалогичне, монологичне мовлення), а також формуються, удосконалюються види мовленнСФвоСЧ дияльности, яки пов'язани з писемним мовленням (читання вголос и мовчки, письмо).

Лингвистична (мовна) змистова линия, маючи спрямованисть на засвоСФння школярами знань про мову, мовни уминня, розробляСФться з урахуванням того, що в початковому курси формування в учнив знань про мову, уминь виконувати певни види мовного анализу, маСФ пропедевтичний характер. Цю роботу слид пидпорядковувати розвитку в учнив орфоепичних, лексичних граматичних, правописних уминь.

ЛингвокраСЧнознавча змистова линия передбачаСФ розширення уявлень учнив про культуру украСЧнського народу, про СЧСЧ особливости в ризних регионах УкраСЧни. Ця робота маСФ органично поСФднуватися з иншими аспектами навчання и реализовуватись за допомогою дибраних текстив, використання тематичних груп слив, стийких виразив, у яких видображуються особливости материальноСЧ и духовноСЧ культури народу, национального характеру. Назва циСФСЧ змистовоСЧ линиСЧ акцентуСФ необхиднисть придиляти особливу увагу мовним аспектам проблеми: тлумаченню значення, особливостей використання слив, фразеологизмив, прислив'СЧв, приказок; розвитку уминня доречного використання СЧх у мовленни; роботи над текстами; написанню творчих робит з використанням етнографичних елементив змисту тощо [25].

Зазначени три линиСЧ пронизуються дияльнисною линиСФю, яка забезпечуСФ практични уминня й навички, передбаченни програмою з мови и мовлення.

У початковому етапи навчання мови видилено таки аспекти роботи: ВлНавчання грамотиВ», ВлМовленнСФва дияльнистьВ», ВлЗнання про мову, мовни уминняВ», ВлПравописВ», ВлГрафична навичка письма. Техника письма. Культура оформлення письмових робитВ».

Наприкинци курсу украСЧнськоСЧ мови в початкових класах до учнив ставляться таки вимоги.

Учни повинни знати:

В· украСЧнський алфавит, букви на позначення голосних и приголосних звукив; способи позначення м'якости приголосних звукив; букви на позначення дзвинких и глухих приголосних;

В· значущи частини слова: основа, закинчення, коринь, суфикс, префикс;

В· частини мови та СЧх граматични ознаки;

В· види речень за метою висловлювання (розповидни, питальни, спонукальни) та за интонациСФю (оклични, неоклични); головни и другорядни члени речень.

Учни повинни вмити:

В· розризняти на слух голосни и приголосни звуки, тверди и м'яки, дзвинки и глухи приголосни;

В· розташовувати слова за алфавитом, ориСФнтуючись на другу и третю литеру в слови; користуватися орфографичним словником;

В· визначати наголос у словах;

В· слухати и розумити писля одного прослуховування усне висловлювання (текст, який видноситься до художнього и науково-художнього стилив; час звучання при непоспишливому читанни ориСФнтовно 3 - 4 хв.);

В· складати диалог (5 - 6 реплик на кожного з його учасникив, не враховуючи етикетних формул початку и кинця розмови); одним з учасникив диалогу може бути вчитель;

В· переказувати (детально, вибирково) текст, який видноситься до художнього або науково-художнього стилив и до одного з типив мовлення (розповидь, опис, миркування) - обсяг початкового материалу 70 -90 слив;

В· складати усне висловлювання (усний твир) - час звучання ориСФнтовно 1 - 2 хв. ;

В· читати вголос, правильно вимовляючи слова та интонуючи речення, ризни за метою висловлювання, за емоцийним забарвлення; из звертанням, яке стоСЧть на початку, в середини або в кинци речення, логично правильно подиляючи речення на частини;

В· писати переказ розповидного тексту з елементами опису або миркування (обсяг початкового тексту 40 - 60 слив);

В· добирати до тексту заголовок видповидно до теми и основноСЧ думки тексту; знаходити в тексти зачин, основну частину и кинцивку; дилити текст на частини за поданим планом и самостийно; зв'язувати два речення за допомогою слив: вин, цей, такий, тоди, спочатку, потим, по-перше, по-друге;

В· розризняти на слух и на письми розповидни, питальни, спонукальни, а також оклични речення, из звертанням; скласти за малюнком, за описаною ситуациСФю речення, ризни за метою висловлювання и за интонациСФю, речення зи звертанням, яки складаються з одного або килькох слив и розмищених на початку, в середини або в кинци речення;

В· об'СФднувати два простих речення в складне;

В· знаходити, визначати закинчення в слови, поданому в килькох формах;

В· знаходити, визначати коринь у рядку поданих спильнокореневих слив, префикс, суфикс у рядку слив з одним и тим самим префиксом, суфиксом;

В· дилити на групи слова, яки видповидають на питання ризних частин мови (серед них числивник, присливник - без уживання терминив); знати назви видповидних частин мови;

В· визначити рид и число именникив и прикметникив; знати назви видминкив и питань до них, ставити видминкови питання до именникив, поданих у сполученни слив, до прикметникив; утворювати ризни форми именникив и прикметникив за зразком, за питаннями; знаходити наголошени и ненаголошени голосни в закинченнях именникив и прикметникив;

В· ставити питання до килькисних и порядкових числивникив (простих и складних - без уживання терминив), будувати словосполучення слив з числивниками - за поданим зразком, за пидстановкою таблицею;

В· ставити питання до займенникив, яки подани у ризних видминкових формах, утворювати сполучення слив за зразком, за пидстановкою таблицею;

В· ставити питання до диСФслив, поданих у ризних формах, розризняти диСФслова теперишнього, минулого и майбутнього часу; форми чоловичого, жиночого и середнього родив у диСФсловах минулого часу; форми 1, 2, 3 особи диСФслив теперишнього и майбутнього часу, утворювати видповидни форми за зразком, за питаннями; знаходити наголошени и ненаголошени голосни в особових закинченнях диСФслив;

В· розризняти серед поданих слив присливники, ставити до них питання; будувати сполучення слив з присливниками;

В· списувати текст (60 - 80 слив) з рукописного и друкованого тексту, дотримуючись правил оформлення письмовоСЧ роботи, правил правопису и калиграфиСЧ; звиряти написане за зразком, виправляти написане;

В· записувати пид диктовку текст (60 - 80 слив), який складаСФться зи слив, що пишуться за фонетичним принципом; за правилами, вивченими в 1 - 4 класах и визначених програмою для самостийного застосування учнями, а також за правилами, яки визначення програмою для застосування з допомогою вчителя (при цьому для контролю використовуються тильки ти слова, яки були опрацьовани на уроках пид керивництвом учителя); а також слив зи спискив, поданих для запам'ятовування у програмах для 1 - 4 класив [32].

Отже, характер и змист програми з украСЧнськоСЧ мови для початкових класив визначаСФться такими завданнями: на основи спостережень над навколишньою природою и суспильним життям та уминням читати и писати навчити дитей змистовно и грамотно викладати своСЧ думки як усно, так и письмово, застосовувати ци уминня в повсякденний навчальний и трудовий дияльности.

Кожна из складових частин украСЧнськоСЧ мови для початкових класив визначаСФ змист и обсяг знань, уминь и навичок, яки мають набувати учни кожного класу.

1.2 Психолого-педагогични особливости урокив

У формуванни теоретичних основ методика мови спираСФться на психолого-педагогични науки. РЖ це закономирно, бо, запроваджуючи, наприклад, ти чи ти конкретни методи або прийоми, треба зважати на психологичну пидготовку до навчання дитей певного вику.

Загальновизнано, що всим дитям властиве абстрактне мислення. Однак психологични спостереження доводять, що у дитей молодшого вику переважаСФ конкретне мислення. Воно пояснюСФться обмеженим запасом уявлень, здобутих ними протягом 6 - 10 рокив життя. До того ж школярам ризного вику властивий неоднаковий ступинь доступности навчального материалу. Це диктуСФ використання не однотипних методив и прийомив у роботи з учнями видминних викових груп.

Видомо, що з першого дня перебування учня в школи слид розвинути у нього навчальний мотив, який би збуджував його до освоСФння даного предмета. Як же знайти и розвинути мотив навчання у першокласника? Психологични дослидження показують, що дити приходять до школи з игровим мотивом, сформованим у них до початку навчання в школи. Доросли засвидчують, що першокласники намагаються сумлинно грати роль учня, ретельно виконувати завдання свого наставника. Психология рекомендуСФ спиратися на цей наявний мотив. Тому початковою формою навчання мови школярив 6 - 7 рокив повинна стати гра з вивченням мови, гра з мовними и мовленнСФвими одиницями. Ця рекомендация психологив загальновизнана и широко впроваджуСФться в практику навчання дитей молодшого шкильного вику. Так, у навчанни шестилиток практикуються ризни педагогични ситуациСЧ: навчання Барвинка, Незнайка, виправлення вчителя, який ВлпомиляСФтьсяВ», тощо. Психологи пидкреслюють, що у гри дити усвидомлюють своСЧ навчальни здобутки и СЧх суспильну вартисть, адже граючись, вони СЧх передають иншим. Так гра як одна з форм шкильного навчання дитей формуСФ навчальний мотив: необхиднисть засвоювати знання, виробляти уминня для передачи СЧх иншим. А видтак з'являСФться потреба у знаннях и уминнях. Це - перший етап розвитку мотиву навчання у процеси гри.

Слид дедали бильше залучати дитей до оцинки комуникативного уминня: створювати ситуациСЧ, у яких учни не продукують розказане чи прочитане вчителем. Новим у ций роботи СФ те, що вчитель закликаСФ дитей висловити своСФ судження, наприклад, СФ приводу того, чи зрозумило розказав казку Миколка або про що Оля розповила цикавише, ниж инши. При цьому особливо важливо домогтися вид учнив обТСрунтування своСФСЧ оцинки. Так у молодших школярив, виникаСФ оциночне ставлення до свого мовлення, а значить, з'являСФться потяг до його удосконалення. А це - навчальний мотив. Цим психологи доводять можливисть успишного навчання учнив першого класу, вироблення своСФридного педагогичного пидходу до вибору прийомив роботи з ними.

Пропонуючи все це, психологи нацилюють учителя на те, щоб вин спонукав (а не змушував!) учнив до роботи, зацикавлюючи СЧх активною дияльнистю. Ци думки спивзвучни зи словами К. Д. Ушинського про те, що Влнавчання, позбавлене всякоСЧ цикавости и взяте тильки силою примусу тАж вбиваСФ в учня охоту вчитися, без якоСЧ вин далеко не пидеВ» [8, 278].

Дани психологиСЧ важливи не тильки для уточнення змисту и методив навчання мови. Знання циСФСЧ науки допоможуть учителеви и в индивидуальний роботи з наймолодшими школярами. Достатньо навести хоч би таки факти.

Окреми учни з значними труднощами засвоюють письмо. Учители неридко пов'язують це лише з низьким ривнем мовлення дитей. Але це не зовсим так. Як доводять психологи, процес письма багатоступеневий. Вин включаСФ слухо-моторни и зорово-моторни координациСЧ руки. У дитини якась из ланок цього процесу може бути не сформована. Через це виникають складности в набутти навичок письма. Якою ж повинна бути реакция вчителя? Насамперед - проанализувати характер помилки, встановити, що саме не вдаСФться збагнути учневи, тобто яка з ланок навчання (слухо-моторна чи зорово-моторна координация руки) пропущена. А дали поясненням, вправами допомогти дитини подолати труднощи. У цьому виявляСФться диференцийований пидхид до кожного учня як особистости.

У навчанни письма трапляСФться й инше. РЖноди у першокласникив засвидчуСФться так зване дзеркальне письмо. Про один з прикладив його вияву розповив письменник РД. Шварц в оповиданни ВлПершокласницяВ».

Його героСЧня писала своСФ им'я ВлМарусяВ» з буквою Я, повернутою хвостиком не наливо, а направо (R). Про инший випадок дзеркального письма згадуСФ В. Карасьов в оповиданни ВлОленка и яВ». Його героСЧня писала замисть букви З велику литеру Е.

Психологи запевняють, що шестилитки мають право на таку помилку, оскильки третинни зони кори тим'яно-потиличноСЧ частини мозку, що видповидають за просторови сприймання, формуються лише у вици 8 - 10 рокив. А оскильки це так, то й реакция вчителя на помилки подибного типу повинна бути свидомою: постийни вправи и час дадуть позитивни наслидки.

Таким чином, глибокий анализ причин труднощив, яки супроводжують навчання дитей, индивидуальний пидхид до учнив, знання загальних закономирностей розвитку мозку дитини забезпечують застосування адекватних (видповидних) прийомив навчання, сприятимуть подоланню труднощив у засвоСФнни програмового материалу.

В останни роки методика мови взяла на озброСФння провидни положення науки психолингвистики, яка трактуСФ мову як дияльнисть. З такого пидходу до мови методисти зробили належни висновки, зокрема для роботи над розвитком мовлення. як видомо, дошкильники не усвидомлюють того, що мову, якою вони користуються в побути, можна и слид вивчати. А в школи СЧхнСФ мовлення, як и мова в цилому, стаСФ предметом освоСФння. Поряд з тим, що розглядаються звуки и слова, набуваються навички правильно вимовляти и розумити СЧх семантику, дити навчаються конструювати речення (граматично и за смислом пов'язани слова), необхидних для передачи закинченоСЧ информациСЧ, повидомлення.

Такий пидхид до розвитку мовлення викликав потребу ввести до сучасноСЧ програми з украСЧнськоСЧ мови поняття про текст. Ранише у програмах початковоСЧ школи цей термин не значився.

Розуминня мови як дияльности дало поштовх методици передбачити розкриття учням мотивив, що викликають мовлення (видповиди на запитання, бажання розповисти, заклики до виконання дий тощо) а також указати на фактори, яки визначають вариантнисть висловлювань. Завдяки цьому посилилось практичне спрямування курсу украСЧнськоСЧ мови - удосконалювати мовленнСФвий розвиток школярив. Увага до цього з'явилася пид впливом даних и рекомендаций психолингвистики.

Як педагогична наука методика мови керуСФться настановами педагогики, зокрема дидактики - роздилу педагогики, який визначаСФ загальну теорию навчання.

В основу методики мови покладени дидактични принципи, без яких не уявляСФться навчальний процес. Це принципи виховуючого и розвиваючого навчання, науковости и доступности виучуваного материалу, систематичности и послидовности, активности пизнавальноСЧ дияльности и розвитку самостийности школярив, свидомости и мицности засвоСФння знань, зв'язку теориСЧ з практикою, наочности и зв'язку навчання з интересами дитей. Вони знаходять конкретне застосування в процеси викладання мови. Наприклад, послидовнисть у навчанни особливо видчутно даСФ себе знати в период навчання грамоти. Послидовнисть ознайомлення з буквами у ВлБуквариВ» здийснюСФться так, що у СЧх засвоСФнни дити идуть вид найбильш часто вживаних букв до букв меншоСЧ частотности.

СвоСФридно розглядаСФться в методици мови принцип наочности, видомий з ХРЖХ столиття. Наочнисть на уроках мови - це не тильки використання картин, портретив, таблиць, диафильмив, а й Влмовна наочнистьВ». Справди, хиба слова и словосполучення, речення и тексти, яки пропонують дитям для анализу и спостережень, не становлять наочности того, як треба будувати фразу, правильно вживати слово? Методика викладання ридноСЧ мови ствердно видповидаСФ на це запитання. Ясна рич, що в цьому випадку йдеться про використання високохудожних мовних зразкив, на яких дити можуть учитися и яки СЧм треба брати за взирець [15].

РД тонкощи и в застосуванни принципу зв'язку теориСЧ з практикою, здийснюваного на уроках ридноСЧ мови. Сферою застосування теоретичних знань на практици служить постийна мовленнСФва дияльнисть дитей, у який видбиваються и недосконалисть дитячого мовлення, и успихи навчання. Саме в ний учитель може, зокрема, побачити, що учни, володиючи диалогичним мовленням, видчувають труднощи при монологичний подачи думок або виявляють биднисть свого словникового запасу, невминня утворити видповидну форму слова. На мовленнСФвий дияльности школярив перевиряють и результати навчання. Видповиди учнив покажуть, як вивчення теоретичних положень видбиваСФться в СЧхний мовленнСФвий практици.

Дотримання принципу зв'язку теориСЧ з практикою змушуСФ вчителив не випускати з поля зору и впливу диалектного оточення на мовлення школярив. А вин, як пидтверджують факти, надто мицний. Потрибни систематични, продумани и наполегливи зусилля, спрямовани на витиснення диалектизмив з мовлення учнив литературними видповидниками.

Користуючись дидактичними принципами, слид виходити з того, що успих у навчанни забезпечуСФ не один якийсь з них, а розумне СЧх спиввидношення, продиктоване и характером материалу, и тим, наскильки успишно йде його засвоСФння. Ретельний критичний розбир власноСЧ роботи - найкращий порадник у добори дидактичних принципив, на яких маСФ будуватися навчальний процес.

Отже, як наукова педагогична дисциплина, методика викладання мови спираСФться, насамперед, на таки науки, як психология, педагогика, мовознавство, и нерозривно пов'язана з передовою шкильною практикою.

Для забезпечення правильноСЧ постанови навчально-виховноСЧ роботи на уроках украСЧнськоСЧ мови вчителеви необхидно знати психологию дитини.

Перед початковою школою стоСЧть важливе завдання формування в учнив знань основ наук та практичних уминь и навичок користування усним та писемним мовленням для СЧх засвоСФння. Щоб оволодити програмними знаннями уже в початкових класах, учни повинни мати високий ривень спостережливости, довильноСЧ пам'яти, организованоСЧ уваги, оволодити основними розумовими диями, що надають психичним процесам цих якостей, вмити анализувати, миркувати, що можливо тильки за умови достатнього ривня розвитку СЧх усного и писемного мовлення.

Враховуючи психологични особливости дитей, методика викладання украСЧнськоСЧ мови вказуСФ, як треба будувати уроки, який навчальний материал слид дибрати, яки застосовувати прийоми и методи навчання видповидно до вику дитей, з урахуванням СЧх индивидуальних особливостей.

Педагогика роз'яснюСФ, в чому полягаСФ суть виховання в школи, яки риси людини школа повинна виховувати в учнив. Методика навчання мови вчить, яке положення педагогики конкретно застосовувати на уроках.

Методика викладання украСЧнськоСЧ мови, ТСрунтуСФться на принципах дидактики, конкретизуСФ методи и прийоми навчання дитей мови.

Таким чином, глибоке знання вчителем мовознавства, педагогики, психологиСЧ и методики СФ виришальним у справи навчання и виховання дитей в школи.

Роздил РЖРЖ. Система вивчення прикметника

2.1 Змист та завдання методики вивчення прикметника в початковий школи

Завдання вивчення прикметника в 1-4 класах полягають у формуванни граматичного поняття ВлприкметникВ» як частини мови, що пов'язана з именником, у вироблени навичок правопису родових и видминкових закинчень прикметникив, у розвитку вминня вживати прикметники в усному и пасивному мовленни.

Учни повинни засвоСЧти, що прикметник:

називаСФ ознаку предмета,

залежить вид именника,

видповидаСФ на запитання який? Яка? Яке?

робить мовлення бильш точним, емоцийним и багатим.

Вивчення прикметника здийснюСФться поступово.

Система родить лад вивченим темам ВлПрикметникиВ» - це цилеспрямований процес, який передбачаСФ певну послидовнисть в ознайомленни з граматичними ознаками циСФСЧ частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок уживання прикметникив у мовленни.

Прикметник вивчаСФться протягом усих чотирьох рокив навчання. У 1 класи в период навчання грамоти дити практично займаються зи словами, що СФ ознаками предметив (без уживання термина ВлприкметникВ»). У 2 класи водиться термин и додаСФться визначення прикметника. Дити вчаться називати ознаки предметив за кольором, зминювати прикметники разом з именниками за зразками Влодин, багатоВ», (без уживання терминив Влоднина - множинаВ»).

У 3 класи розглядаСФться зв'язок именникив з прикметниками, вводиться термини Влоднина - множинаВ», формуСФться поняття зминювання прикметникив.

За родами в однини, усвидомлюСФться неможливисть такого зминювання у множини. Нарешти, в 4 класи дити вчаться зминювати прикметники за видминками, практично (без уживання терминив) знайомляться з прикметниками твердоСЧ и м'якоСЧ групи [36].

Формування загального поняття про прикметники

Пидготовка до усвидомлення поняття ВлприкметникВ» починаСФться ще в период навчання грамоти. Тут видбуваСФться спостереження за лексичним значенням прикметника и знайомство з питаннями, на яки вин видповидаСФ. Учням слид показати, що ознаки предметив иснують у житти, а слова лише називають СЧх, що один и той же предмет може мати килька ознак кольору, смаку, розмиру, призначення.

Одночасно з виришенням цього завдання учитель знайомить дитей из постановою видповидних питань: оливець (який?) червоний, чашка (яка?) зелена, плаття (яке?) нове.

Другокласники и третьокласники повинни усвидомити роль прикметника у реченни. З циСФю метою учитель организовуСФ спостереження за двома реченнями чи невеликим текстом, яки видризняються наявнистю або видсутнистю в них прикметникив (описи предметив чи природи). Внаслидок спостереження учни роблять висновок: точнисть, яскрависть опису забезпечення вживання прикметникив.

Важливо показати дитям залежнисть прикметника вид именника.

Подальша робота над застосуванням загального значення прикметника здийснюСФться шляхом збагачення словника учнив якисними видносними и присвийними прикметниками (без уживання терминив), спостереження за прямим и переносним значенням прикметникив, добору потрибних способив и виробу з ряду синтаксив точного слова.

Вправи на формування загального поняття про прикметники.

Видгадувати загадки.

На дошци запис: Маю плаття тАж., тАж., тАж.. вити, тАж.. кору, стан тАжтАж. Як я звуся, дити?

Учитель читаСФ запис, значення слова стан и пропонуСФ видгадки, що це. Потим на мисци крапок вписуСФ слова зелененьке, гнучки, нижни витри, тоненький. Учни читають загадку и видгадують СЧСЧ. (Маю плаття зелененьке, гнучки, нижни вити, билу кору, стан тоненький. Як я звуся, дити? (Береза)).

Яки слова допомагають вам згадатись, що це беризка? До якоСЧ частини мови належить ци слова.

Гра тАЬЯкий? Яка? Яке?тАЭ.

Вчитель називаСФ слово, яке видповидаСФ на питання хто? або що? Гравци записують и добирають до нього та записують слова, яки СФ назвами ознак, видповидають на питання який? Яка? Яке?

Наприклад: дуб старий, високий, гиллястий, товстий, зеленийтАж скильки слив запише гравець - стильки дистаСФ очок.

ЗнимаСФться по два очка за не правильну видповидь.

Гра тАЬХто бильше?тАЭ.

ДаСФться завдання дибрати якнайбильше прикметникив, яки видповидають на питання який? РЖ в корени слова мають ненаголошений голосний (е) чи (и), який перевиряСФться наголосом. Перший вариант добираСФться слова з ненаголошеними (е), а другий з ненаголошеними (и). (Медовий, веселий, весняний, зелений, високий, широкий, глибокий).

На дошци запис.

Вовк сирий. Лис рудий. Зебра смугаста.

Запиши за моделями:

Який? Хто? яка? Хто?.

Назвить прикметники. На яки питання вони видповидають? Що означаСФ? З якими словами зв'язани прикметники?

Назвить именники. На яки питання вони видповидають?

На дошци запис.

(Що?) порички (яки?) били, червони.

(Що?) смородина (яка?) чорна.

Якого кольору бувають порички? А смородина?

Назвить прикметник. На яки питання вони видповидають? Що означають? З якими словами зв'язани прикметники?

Побудуйте и запишить розповидне речення з одноридними частинами речення за моделлю.

Гра тАЬЗаборонени прикметникитАЭ.

Учитель диктуСФ речення. Речення, в яких СФ прикметники на означення кольору писати не можна.

ВиграСФ той, хто правильно виконаСФ завдання. Для циСФСЧ вправи можна використовувати таки речення.

Ви знаСФте, як тиша пестить у мисячни весели ночи? 2. Ви знаСФте, як сплять стари гаСЧ? 3. Як упав же вин з коня та й як билий сниг. 4. На призьби дид старий - як сон.
5. Мий травень золотий, зелений травню! Мий травню голосний - на вси дороги!

Рид прикметника: чоловичий, жиночий, середний.

Вивчати рид прикметникив, учни мають застосувати, що:

прикметники в однини зминюються за родами;

рид прикметника залежить вид именника, з яким прикметник пов'язаний;

прикметники чоловичого роду видповидають на питання який? РЖ мають закинчення - ий (йСЧ);

прикметники жиночого роду видповидають на питання яка? РЖ мають закинчення - а (я);

прикметники середнього роду видповидають на питання яке? РЖ мають закинчення - е (СФ).

у множини прикметники за родами не зминюються.

Пид час вивчення прикметника слид показати учням, що на видмину вид именникив прикметники зминюються за родами и що рид прикметника зумовлюСФться родом именника, разом з яким прикметником утворюСФ словосполучення.

Отже, при визначени роду прикметникив учни застосовують такий порядок дий:

1). Знаходжу именник, з яким зв'язани прикметники;

2). Визначаю рид цього именника;

3). За родом именника встановлено рид прикметника.

Для того щоб показати, що у множини прикметники за родами не заминюються, можна запропонувати дияти дописати закинчення прикметникив у таких словосполученнях: червонтАж оливець, червонтАж стричка, червонтАж яблука. Учням неважко помитити, що у множини прикметник маСФ одну й ту ж форму, а отже, за родами не зминюСФться.

Вправи на вихвачення роду прикметникив .

Спостереження над мовними материалами.

Запис на дошци:

Папир (який?) билтАж .

Хустка (яка?) билтАж .

Молоко (яке?) билтАж .

Костюм (який?) синтАж .

Фарба (яка?) синтАж .

Море (яке?) синтАж .

Додайте до прикметникив закинчення. Чому вони ризни?

Гра тАЬНаш ридтАЭ.

Учитель включаСФ магнитофонний запис зи словосполученнями именника з прикметником. У видповидь сигнализуСФ той ряд, який маСФ видповидни картонки: тАЬчол.р.тАЭ, тАЬжин.р.тАЭ, тАЬсеред.р.тАЭ.

Гра тАЬЗ именникив - прикметникитАЭ.

На дошци записано 10 именникив.

Завдання: утворити и записати вид кожного именника прикметники чоловичого, жиночого и середнього роду.

Учитель через визначений час перевиряСФ виконання. За кожен правильно утворений прикметник зараховуСФться по одному очку. За допущену помилку знимаСФться два очка.

Материал для вчителя:

Дуб (дубовий, дубова, дубове); холод (холодний, холодна, холодне); сонце (сонячний, сонячна, сонячне); мороз (морозний, морозна, морозне); розум (розумний, розумна, розумне); витер (витряний, витряна, витряне); щастя (щасливий, щаслива, щасливе); дощ (дощовий, дощова, дощове); лито (литний, литня, литнСФ); сниг (сниговий, снигова снигове).

Гра тАЬЯкого роду прикметники?тАЭ.

Учитель називаСФ именники з прикметниками. Учни картками показують, якого роду именник и прикметник. На картках написано початкови букви назви роду (тАЬЧтАЭ, тАЬЖтАЭ, тАЬСтАЭ).

Для гри можна використовувати таки словосполучення: синСФ небо, фарфорова ваза, осинний ранок, зализна труба, старий чоловик, нижна писня, кремезне дерево, сталеве серце, зли обличчя, квадратний стил, свижа зелень.

ВиграСФ той, хто найменше помишлятиметься.

Зминювання прикметникив за числами

Вивчати число прикметникив, дити повинни усвидомити, що прикметники мають два числа однину и множину;

прикметники завжди стоять у тому числи що й именники, з якими прикметники пов'язани.

З термину ВлчислоВ» учни в перше зустричаються в першому класи, однак ще в другому класи вони вчаться практично зминювати прикметники разом з именниками за зразком Влоднин - багатоВ». Така пидготовча робота створюСФ ТСрунт для розуминня того, що число прикметника це самостийно, й повнистю залежна вид именника категория. Роздилити за принципом Влодин - багатоВ» можна тильки предмети, а не ознаки, а ознака приписуСФться одному предметови (прикметник в однини) або групи предметив (прикметник в множини). Дити приходять до висновку, що однина (множина именникив зумовлена килькистю предметив, а однина) множина прикметникив визначаСФться не килькистю ознак а числом именникив, вид якого прикметник залежить.

Вправи на зминювання прикметникив за числами

Гра тАЬвизнач числотАЭ.

На магнитофонну стричку записани словосполучення именникив з прикметниками в однини и множини. Включаються запис, у видповидь учни сигнализують картками з написами ВлоднинаВ» и ВлмножинаВ».

Гра тАЬХто швидше перетворить однину в множинутАЭ.

На дошци написано 10 прикметникив з именниками в однини. Треба написати в множини лише прикметника та именники чоловичого роду.

ВиграСФ той, хто першим правильно виконаСФ завдання.

Материал для вчителя:

Темна нич, круглий мисяць, велике викно, зимовий ранок, запальне сино, голосний дзвоник, класна кимната, рясний дощ.

На дошци - запис.

Ой смачни, ой смачни бублики у Тани:

Медяни, запашни, з молоком, ще й рум'яни.

Медяни, запашни Танечка поСЧла,

А для нас и для вас дирочки лишила.

На яки питання видповидають видилени слова? Що вони означають? Як називаються слова, що означають ознаки предметив и видповидають на питання яке? Який? Яка?

Запишить за зразком

Множина.

Смачни (бублики)

Однина

Смачний (бублик)

Видминювання прикметникив

Знайомлячись з видминюванням прикметникив, учни повинни усвидомити, що видминок прикметника визначаСФться за видминком именника.

Показати це можна на таблици видминкових закинчень прикметникив чоловичого й середнього родив и видминкових закинчень прикметникив жиночого роду. Робота з таблицями дасть учням змогу простежити за тим, як зминюються прикметники за видминками и запитати видминкови питання прикметника.

Учни помитять, що видминкови закинчення именника из зв'язаного з ним прикметника ризни, визначити видминок прикметника можна визначити за видминком именника, видминкове закинчення прикметника збигаСФться из закинченням питання, на яке вин видповидаСФ (який? - зелений, якого? - зеленого).

Виконання ризних тренувальних вправ на визначення видминкив прикметникив и правильне вживання СЧх видминкових форм у словосполученни й реченни слид поСФднувати из систематичною роботою над розвитком усного и писемного мовлення молодих школярив.

Вправи на зминювання прикметникив за видминками

Гра тАЬвидминковий ланцюжоктАЭ.

Учитель називаСФ прикметник у видминку и викликаСФ учня, який повинен сказати прикметник у родовому видминку. Другий викликаСФ учня називаСФ прикметник у давальному видминку и т.д.

ВиграСФ той, хто матиме найменше помилок.

На дошци - запис текст.

Завдання дописати закинчення прикметникив, визначити СЧх видминок.

ВеснянатАж повинь, затопила березовтАж гай. У чисттАж, прозорий води, як у дзеркали, видбиваються дерева. ЗолоттАж сонце освитлюСФ билокортАж беризки, и вони виглядають особливо гарними. РЗх рожевтАж вити нижно вимальовуються на фони блакититАж неба. Наповнене веснянтАж сонцем повитря огортаСФ нижнтАж пищною кожне дерево и надаСФ всьому чаривтАж .

Отже, вся система робить з граматичним категориями прикметника нацилена на усвидомлення учнями особливостей циСФСЧ частини мови поривняно з именником и на розвиток уминь користуСФться прикметники в ризних мовних ситуациях.

2.2 Методика вивчення прикметника

Вивчення прикметника у початкових класах переслидуСФ таки цили:

а) усвидомлення учнями значення прикметника в мови и мовленни як важливого виражального засобу и збагачення СЧхнього словникового запасу прикметниками;

б) засвоСФння основних граматичних форм прикметника и вживання СЧх у власному мовленни;

в) вироблення навичок правопису закинчень прикметникив.

Прикметник - назва ознаки предметив. Треба докласти немало зусиль, щоб учни усвидомили це и давали визначення прикметника як частини мови, не механично завчивши правило, а розумиючи истинне значення слова ознака, яке в дошкильному спилкуванни ними не вживалося.

Тому, пропонуючи учням ризни завдання, пов'язани з прикметниками, учитель повинен частише вводити в речення вираз Влназва ознакиВ», Влознаки, прикмети предметаВ»:

- Доберить прикметники - назви ознак предметив за смаком (кольором, формою, величиною, материалом).

- Назвить ризни ознаки яблука. Запишить прикметники - назви цих ознак (яблуко червоне, рум'яне, запашне, солодке, велике, смачне, спиле).

- Якими ознаками квитка маку видризняСФться вид квитки ромашки?

ЗасвоСФння молодшими школярами прикметника, як и инших частин мови, уминня розпизнавати його у мовленни, в тексти ТСрунтуСФться насамперед на усвидомленни лексичних ознак циСФСЧ частини мови, на вминни правильно поставити до неСЧ граматичне питання, а також на врахуванни формально-граматичних ознак - характерних закинчень, зв'язок у реченни з именником, роль другорядного члена речення.

З метою формування и закриплення навичок виявляти прикметники помиж инших частин мови и в тексти доцильно продовжити лексикологични вправи на класификацию слив за лексико-граматичними розрядами. Найкраще використовувати для цього зв'язни тексти такого типу [25]:

Биля нашоСЧ школи росте сад. Його садили учни протягом килькох рокив. Керували роботою вчители и садивник. Школяри дбайливо доглядають молоди садови деревця. Тепер шкильний садок даСФ хороший урожай.

(Списати текст и пидкреслити спильнокореневи слова. Поставити до них питання, визначити яки це частини мови).

Для усвидомлення учнями значення прикметника в мови и мовленни, цилеспрямованого, мотивованого збагачення СЧхнього словникового запасу прикметниками доцильно запропонувати СЧм поривняти два художни описи, в одному з яких опущено прикметники:

На поли

На рокотання тракторив травень видповив ударами грому и дощем.

ВлТак-так-так. Так-так-такВ»,- лопотили краплинки.

А тоди - сонце, а тоди - тепло и радисть.

Заквитчаний цвитом, обходить травень нашу землю, в уси куточки зазираСФ.

За Галиною Демченко

На поли

На дружне рокотання тракторив травень видповив лункими ударами грому и веселим дзвинким дощем.

ВлТак-так-так. Так-так-такВ»,- лопотили тепли рясни краплинки.

А тоди - сонце, а тоди - лагидне тепло и радисть.

Заквитчаний нижним пахучим цвитом, обходить травень нашу землю, в уси куточки зазираСФ.

Галина Демченко

Поривнявши ци описи, учни доходять висновку, що прикметники повнише характеризують предмети, явища природи, допомагають уявити СЧх такими, якими вони СФ насправди. Прикметники роблять нашу мову яскравою, образною и точною. У нових пидручниках з ридноСЧ мови широко використано цей прийом, щоб учни краще усвидомили виражальни можливости прикметникив у мовленни. Наприклад, у 3 класи для виконання (в групах) запропоновано прочитати текст и помиркувати, чи можна точно визначити, в яку пору року видбуваСФться дия. На мисци можливих прикметникив - пропуски.

Одного ... ранку РЖвась пишов на прогулянку. РЖде ... лисом. Навколо про щось стиха шумлять ... дерева. А он ... галявина. На ний - ... трава. Через ... галявину простелилась ... дорижка. Куди вона веде? Мабуть, до ... озера. Саме його й шукаСФ РЖвась.

Ризни групи учнив заповнюють пропуски видповидними прикметниками, у результати чого текст може набути весняного, литнього або осиннього колориту.

У 4 класи учням запропоновано зиставити художний опис зимовоСЧ ночи РДвгена Гуцала з цим самим текстом, у якому опущено прикметникови форми. РЖнша вправа пропонуСФ зиставити науково-популярний опис осинньоСЧ ночи з художним авторським описом Панаса Мирного. Висновки, яки роблять учни щодо роли прикметникив у мовленни, зокрема в художньому, переконливи и, головне, що вони слугують важливим ориСФнтиром для учнив у СЧхних власних творчих роботах и безпосередних висловлюваннях на ризних уроках [26].

У початкових класах вивчаються основни граматични категориСЧ прикметника - рид, число и видминок. Писля мовних спостережень, виконання ряду вправ учни мають дийти висновку, що кожен прикметник може набувати форм чоловичого, жиночого або середнього роду залежно вид именника, з яким вин зв'язаний у реченни; вси прикметники чоловичого роду в називному видминку мають закинчення -ий, -ий, жиночого роду -а, -я, середнього роду -СФ, -СФ; число и видминок прикметника також залежать вид именника. Наши спостереження показують, що досить часто властивисть прикметника зминюватись за родами, числами и видминками учни помилково переносять на именник. Тому вчитель маСФ запобигати таким помилковим твердженням, наголошуючи на тому, що именники на видмину вид прикметникив мають постийний рид, а прикметники зминюються за родами залежно вид роду именника, з яким вступають у зв'язок (зелений капелюх, зелена хустка, зелене пальто).

Як правило, учни видминюють прикметники разом з именниками. Проте на уроках закриплення доцильно практикувати и видминювання прикметникив ризного роду без именникив. СвоСФридним показником сформованости уминь видминювати прикметники, навичок правопису СЧх видминкових закинчень СФ спроможнисть учня записати (назвати) пидряд видминкови закинчення поданого прикметника (чорний - -ий, -ого, -ому, -ий, -им, -ому; синя - -я, -оСЧ, -ий, -я, -ою, -ий). Але видминок прикметника в реченни завжди визначаСФться за видминком именника.

Правопис ненаголошених видминкових закинчень перевиряСФться зиставленням з наголошеним закинченням подибних за формою прикметникив (веселим - закинчення -им, бо дорогим), а також з наголошеним закинченням питального слова (який? - широкий, довгий, хороший).

У множини прикметники всих родив мають однакови закинчення, оскильки рид прикметникив у множини не розризнюСФться. Для правильного написання закинчень прикметникив у множини добрим ориСФнтиром для учнив слугуватимуть питання до прикметникив, поставлени вид именникив, з якими вони зв'язани в реченни в ризних видминках: поля (яки?) широки; по стежинах (яких?) лисових; ранками (якими?) зимовими. Учни мають твердо засвоСЧти правило, що в називному видминку множини, незалежно вид кинцевого приголосного основи, уси прикметники мають однакове закинчення - . Кинцеви приголосни основи перед закинченням заминюються м'якими або пом'якшеними. Що стосуСФться правопису прикметникив у сполученни з именниками у мисцевому видминку множини, то вчитель маСФ запобигати досить поширеним помилкам у вживанни учнями форм пид впливом росийськоСЧ мови - Влпо широким полямВ», Влпо глибоким ричкамВ», замисть по широких полях, по глибоких ричках.

Треба зазначити, що в художний мови прикметники дуже часто вживаються не в прямому, а переносному значенни. Щоб дитина могла правильно СЧх зрозумити, вона маСФ навчитися користуватися прикметниками, вжитими в прямому значенни, добре уявляти якисть видповидного предмета, який характеризуСФться тим чи иншим прикметником. Не побачивши, наприклад, речей, виготовлених зи срибла, не знаючи СЧх кольору, учни не зможуть правильно сприйняти вирш Леонида Первомайського ВлСрибни дереваВ» (Ридна мова, 3 клас, ч.РЖРЖ, вправа 88), в якому прикметник срибний багато разив вжито в переносному значенни:

СРРЖБНРЖ ДЕРЕВА

Срибни дерева,

срибне гилля,

сриблом пухнастим

вкрита земля.

Срибни у синьому

неби хмарки,

в срибних заметах

срибни стежки.

Срибний-пресрибний

лис прибериг

билочци срибний

срибний горих.

Леонид Первомайський

Для належного сприйняття багатьох художних текстив учни мають добре усвидомлювати ризницю миж виразами срибна ложка (зроблена зи срибла) и срибна хмарка (неначе зи срибла); золота монета и золота осинь; ласкава мама и ласкаве сонце. З циСФСЧ причини перед уроками граматики на вивчення прикметника мають ставитися не тильки суто мовни, граматични цили, а й мовленнСФви, пов'язани з формуванням в учнив образного мовлення, увиразненого прикметниковими формами, вжитими не тильки в прямому, а й у переносному значенни. Ци знання про прикметник, здобути учнями на уроках ридноСЧ мови, мають активно закриплюватися на уроках читання, образотворчого мистецтва, музики и спивив, в опрацюванни предмета ВлЯ и УкраСЧнаВ». Для илюстрациСЧ наведемо приклади усних вправ, яки виконують учни 2 класу на уроках читання ще до вивчення на уроках мови теми ВлСлова - назви ознак предметивВ».

1. Подумай и назви слова, що, на твою думку, били-били, як конвалиСЧ квитки та лагидни, як усмих ранку. (О.Я. Савченко. Читанка, 2 клас, ч.РЖ, с. 29).

2. Закинчи речення: Лисиця хижа, улеслива, а СЧжак... (Там само, с. 41).

3. Зверни увагу на таки вислови: золотава шкоринка, золоте зерно, в золотому колоси, на стеблини золочений, золоте проминня, золоти руки. У якому значенни вжито видилени слова? (Там само, с. 57).

4. До слова ясне добери слова, близьки за значенням, а до слова чорна - слова з протилежним значенням. (О.Я. Савченко. Читанка, 2 клас, ч.РЖРЖ, с. 44).

Вправи на добир прикметникив, близьких и протилежних за значенням, замина одного прикметника иншим, що набагато точнише характеризуСФ певний предмет, явище, пояснення прикметникив, ужитих у тексти в переносному значенни, сприяють увиразненню мовлення молодших школярив, забезпечують комуникативний, функциональний пидхид до початкового вивчення ридноСЧ мови.

2.3 Авторськи пропозициСЧ

Кожне самостийне слово становить СФднисть двох значень -- лексичного и граматичного. Граматичним називаСФться таке додаткове абстрагуюче значення, яке виражаСФ ризни видношення слова, що супроводять його лексичний змист. Якщо кожне слово надилене окремим лексичним значенням, то граматични значення характерни не для одного слова, а для цилоСЧ групи, розряду слив. Граматичних значень у слова може бути декилька. Наприклад, диСФслово характеризуСФться способом, часом (у минулому часи и родом), числом, видом, станом, особою.

Формування у молодших школярив окремих граматичних понять розпочинаСФться з 1 класу и продовжуСФться протягом усього початкового навчання, поступово розширюючись и поглиблюючись. Для свидомого опанування нового граматичного поняття учни мають насамперед видилити його истотни ознаки, що здийснюСФться у процеси спостережень за видповидним мовним явищем. Поняття про частини мови учни одержують у 2 класи. Слид пам'ятати, що засвоСФння частин мови, уминня розпизнавати СЧх у ряди ризних лексем чи в тексти ТСрунтуСФться передусим на усвидомленни учнями: 1) СЧх лексичних ознак (именник -- назва предмета; прикметник -- назва ознаки; диСФслово -- назва диСЧ); 2) на вминни правильно поставити до слова граматичне питання; 3) на врахуванни формально-граматичних показникив кожноСЧ частини мови (характерни закинчення, суфикси, зв'язок з иншими частинами мови в словосполученни и реченни). Тому, опрацьовуючи кожну частину мови, учни з'ясовують таки питання:

1. Що ця частина мови означаСФ?

2. На яке питання видповидаСФ?

3. Як (за чим) зминюСФться?

4. Яким членом речення найчастише виступаСФ?

5. З якою частиною мови вступаСФ в зв'язок?

6. Як найчастише утворюСФться?

У процеси вивчення частин мови в учнив закриплюються и вдосконалюються вминня граматично правильно будувати словосполучення и речення, вводити СЧх у зв'язни висловлювання, продовжуСФться формування орфоепичних уминь и навичок щодо правильного вимовляння окремих граматичних форм (наприклад, диСФслова на -ться, -шся); особови закинчення диСФслив, видминкови закинчення именникив з основою на шиплячий, числивникови та присливникови форми.

Висновки

На нашу думку, найважливишим у початкових класах СФ те, щоб учни здобули практични знання, усвидомили функциональну роль кожноСЧ частини мови та СЧх найважливиших граматичних категорий у мовленни. На вивчення частин мови вчитель повинен звертати особливу увагу. Адже в ходи опрацювання цих тем в учнив закриплюються та вдосконалюються вминня граматично правильно будувати словосполучення и речення, вводити СЧх у зв'язни висловлювання, продовжують формуватися орфоепични уминня и навички.

Надзвичайно важливим СФ пидбир цикавих вправ, мовних игор, загадок, ребусив на уроки вивчення частин мови. Вчитель повинен завжди пам'ятати про це. Адже цикави вправи та игри з словами полегшують розуминня нового материалу, його закриплення, сприяють розвитку в дитей вминня анализувати синтезувати, класификувати, поривнювати, робити нови висновки, вони активизують, поширюють словниковий запас в дитей, прищеплюють интерес и любов до мови.

Список використаноСЧ литератури

Богоявленська Д. Б. Психология мотивациСЧ. - К.: Освита, 1990.

Богуш А. М. Методика розвитку ридноСЧ мови. - К.: Вища школа, 1995.

В. О. Сухомлинський. Слово ридноСЧ мови. - Вибрани твори в 5 т. - Т.3, - К., 1976.

Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар. - К.: Освита, 2002.

Вашуленко М. С. Удосконалення змисту и методики навчання украСЧнськоСЧ мови в 1-4 класах. - К.: Рад. школа, 1991.

Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. та ин. Навчання в 1 класи. - К.: Рад. школа, 1991.

Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар. Пидручник для 1 класу - К.: Освита. - 2003.

Выготский Л. С. Педагогическая психология / Под. ред. В. В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1991.

Волошина Н. Й. та ин. Концепция литературноСЧ освити // Початкова школа. - 1994. - № 3 - С.3-8.

Гамалий А. Т. РЖгри та цикави вправи з украСЧнськоСЧ мови для 1-3 класив. - К.: Рад. школа, 1980.

Детская риторика. - 1,2,3,4 кл./ Под ред. Т. А. Ладыженской. - М.: Педагогика, 1999.

Джежелей О. В. та ин. НавчаСФмо слухати, говорити, читати. // Початкова школа - 1994. - № 6 - С. 26-32.

Едигей В. Б. Думку народжуСФ интерес. // Початкова школа. - 1995 - № 9. - С.46-48.

РДрмоленко С. Я., Мацько Л. РЖ. Навчально-виховна концепция вивчення украСЧнськоСЧ (державноСЧ) мови // Початкова школа. - 1995.- № 1.- С.33-38.

Коваль А. П. Методика преподавания русского языка в школах с украинским языком обучения. - К.: Вища школа, 1989.

Контроль та оцинювання навчальних досягнень учнив початковоСЧ школи. - К.: Початкова школа, 2002.

Костогриз С. Особливости интеграциСЧ пид час навчання грамоти // Початкова школа. - 1999. - № 5. - С. 10-12.

Костюк Г. С. Навчально-виховний процес и психичний розвиток особистости. - К.: Вища школа, 1984.

Лумсецька Л. Дидактични вирши на уроках ридноСЧ мови в початкових класах. - Тернопиль: Астон, 2001.

Львов М. Р. Словарь-справочник по методике преподавания русского языка. - М.: Академия, 2000.

Львов М. Р., Горецкий В. Г., Соснов О. В. Методика преподавания русского языка в начальных классах. - М.: Академия, 2000.

Львов М. Р., Рамзаева Т. Г., Светловская Н. Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах. - М.: Просвещение, 1987.

Методика викладання украСЧнськоСЧ мови / За ред. С. РЖ. Дорошенка. - К., 1989.

Методика викладання украСЧнськоСЧ мови в середний школи / За ред. РЖ. С. Олийника. - К.: Вища школа, 1989.

Наумчук М. М. Сучасний урок украСЧнськоСЧ мови в початковий школи. - Тернопиль: Астон, 2002.

Наумчук М. М. та ин. Новий универсальний довидник ВлХочу все знатиВ». - Тернопиль: Пидручники и посибники, 2002.

Наумчук М. М., Лушпинська Л. П. Словник-довидник основних терминив и понять з методики украСЧнськоСЧ мови. - Тернопиль: Астон, 2002.

Пентилюк М. РЖ. Основни аспекти навчання ридноСЧ мови. // Початкова школа. - 1997. - № 4. - С.20-21.

Перемот С. РЖнтегрований курс ридноСЧ мови й мовлення. // Початкова школа. - 1998. - № 2. - С.54-60.

Плисько К. М. Принципи, методи и форми навчання украСЧнськоСЧ мови. Теоретичний аспект: Навчальний посибник. - Харкив: Основа. - 1995.

Програми для систем середньоСЧ загальноосвитньоСЧ школи 1-2 кл. - К.: Початкова школа, 2001.

Програми середньоСЧ загальноосвитньоСЧ школи. 1-4 (1-3) класи. - К.: Початкова школа, 2002.

Речь. Речь. Речь. / Под ред. Т. А. Ладыженской. - М.: Педагогика, 1990.

Русова С. Т. Пед. твори в 2 т. - К., 1986.

Савченко О. Я. Читанка для 2 класу (частина перша). - К.: Освита. - 2002.

Савченко О. Я. Читанка для 2 класу (частина друга). - К.: Освита. - 2002.

Савченко О. Я. Урок в початкових класах. - К.: Освита, 1993.

Сальникова Т. П. Методика обучения грамоте. - М.: ТЦ ВлСфераВ», 2000.

Сальникова Т. П. Методика преподавания грамматики, правописания и развития речи. - М.: ТЦ ВлСфераВ»,2000.

Сичовик РЖ. Загадкова абетка // Початкова школа. - 1990. - № З. - С.36-40.

Скрипченко Н. Ф., Вашуленко М. С. Буквар. - К.: Освита, 2002.

Соловейчик М. С., Жедек П. С., Светловская Н. Н. Русский язык в начальных классах: Теория и практика обучения. - М.: Академия, 2000.

Сухомлинський В. О. Вибрани твори. - Т. 2 - М.: Просвещение, 1979.

Сухомлинський В. О. Виховати людину / Сухомлинський В. О. Вибрани твори: В 5 тт. - К.: Радянська школа, 1976.

Татушко РД. Р. Малечи - про серйозни речи // Початкова школа. - 1995. - № 1. - С.50.

Хорошковська О. А. Розвиток украСЧнського мовлення молодших школярив. - // Початкова школа. - 1997. - № 9. - С.42-46.

Чуйко Г. А. Методика викладання украСЧнськоСЧ мови в початкових класах. - К.: Радянська школа, 1974.

Щукина Г. РЖ. Мотивация учения - М.: Научное образование, 1980.


Скачать работу: Методика вивчення прикметника в початковий школи

Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
         дисциплине Педагогика

5ro4ka.ru

demo

Выполняет на заказ

дипломные, курсовые работы, рефераты, эссе, любых расчеты, бизнес-планы, другие научные работы по приемлемым ценам....

К вашим услугам онлайн-консультант, позволяющий всегда держать руку на пульсе заказ....

подробнее

Наши возможности