Добавить в закладки
 
Наши группы в социальных сетях          





Дисциплина: Иностранные языки и языкознание
Вид работы: реферат
Язык: украинский
Поняття перекладу як передачи змисту засобами иншоСЧ мови. Диада змисту та форми, теза Гумбольдта. Мета перекладу - не замина мови, а СЧСЧ збереження, тобто порозуминня. Реферування й анотування текстив - мовою джерела та иншою. Природа ризнотипних мов.
ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ:
ЛИТЕРАТУРА ПО ДИиИПЛИНЕ: Иностранные языки и языкознание

Неправильные глаголы в английском языке. Irregular verbs. Таблица.
Словарь литературоведческих терминов

20

Протей чи Янус? (про ризновиди перекладу)

За усталеним поняттям переклад - це передача змисту засобами иншоСЧ мови, тобто замина мови. Проте жодний тлумачник, наводячи подибне визначення, не пояснюСФ, чому, власне, в инший мови цей змист стаСФ зрозумилим и в чому полягаСФ суть самоСЧ передачи. Теоретики перекладу, хоч би яки алфавити, краСЧни й концепциСЧ предмета вони представляли, здебильшого так само одностайни в тому, що завдання перекладача - заминити мову, дати ривноцинний иншомовний текст. Зрештою, це забезпечуСФ СЧм разом з историками, методистами й критиками перекладу видчуття належности до гурту, який маСФ свий поняттСФвий тезаурус - спильну фахову мову. Сказати б точно - субмову. Однак вона СФ пидсистемою не одниСФСЧ етномови, а багатьох одразу, и в кожний виризняСФ ту саму царину в номенклатури ремесел и наук. А це вже пидстава, щоб розглядати СЧСЧ як окрему мову в ряду инших галузевих универсальних. З иншого боку, термино-система перекладознавства певною мирою править и за малозрозумилий для непосвячених жаргон, де авторизований переклад не треба плутати з авторським, буквалистичний з буквальним, автентичнисть з адекватнистю, точнисть з вирнистю, а вирнисть з правильнистю, цильову мову з перекладацькою и метою перекладу тощо. Стийкисть поняття пидтримуСФться ще й зв'язками из сумижними - внутришньою структурою фаховоСЧ говирки. Коли СФ, примиром, переклад адекватний, то не виникаСФ сумнивив, що й неадекватний усе-таки можна називати перекладом, попри видсутнисть пошукуваноСЧ якости й основноСЧ ознаки за визначенням - отиСФСЧ самоСЧ передачи. Правдивою и несуперечливою була б назва непереклад, але годи знайти таку в ризноголосси словникив. Прийнятий спосиб висловлюватися мандруСФ з мови у мову, що засвидчують и мижнародни конференциСЧ з перекладознавства. РЗх бо теж перекладають. Однак мову галузи, навить особисти термини-неологизми вченого, залишають незайманими, святобливо зберигаючи й видтворюючи в инший фонетици. РЖноди - ще й наслидуючи первисне звучання. З чого аж нияк не випливаСФ, що ця мова в принципи не пиддаСФться перекладови зовсим видминного розряду - хоч би й на иншу систему терминив у межах тиСФСЧ самоСЧ фонетики. Вочевидь, реальна розмаСЧта картина не вкладаСФться у вузьки межи обох традицийних понять - мови й перекладу.

Ключовою для розуминня СЧх СФ инша диада - змисту и форми. У мови неридко вбачають лише форму, розглядаючи СЧСЧ спрощено як виддильну й зминну посудину змисту, придатну й для иншого змисту, тоди як насправди форма СФ невидривний аспект змисту и вариюСФться разом з ним. За ГеТСелем, "змист СФ не що инше, як перехид форми в змист, а форма - перехид змисту в форму"11 Гегель. Энциклопедия философских наук. Т. 1. Наука логики. - М., 1974. - С. 298.. Форма набуваСФ ознак змисту, коли змист иншого ТСатунку може виступити для неСЧ формою. Одне й те саме - слово, зворот чи вислив, речення, повидомлення, твир - водночас може бути формою для вищого ступеня переходу и змистом для нижчого. Мова може бути вмистищем, аспектом, метакодом иншоСЧ мови - формою и засобом. Але мова - змистовна. Це пам'ять роду, досвид людства, "оселя буття" (М. ГайдеТСер).

Нихто не знаСФ всиСФСЧ мови. Навить усих говирок ридноСЧ, не кажучи про розмаСЧття вселенськоСЧ лингвосфери - мовного простору планети. Звужено трактуючи явище мови, ми обмежуСФмо и своСФ розуминня перекладу. Теорияздесь зазвичай вирна практици, бо чимало перекладачив уважаСФ, що весь свит повинен говорити й писати для них правильно, тобто лише тиСФю мовою, якоСЧ СЧх вчили. Зачувши чийсь пиджин або суржик, диалект або "недоречний" стиль, такий перекладач забуваСФ про своСФ покликання помичника, розпрозорювача думки и починаСФ грати роль арбитра або примадонни.

Мов на свити безлич. ПромовляСФ самий той факт, що СЧх доси не поличено. Коли кажуть, що той чи инший майстер перекладу тлумачить из стилькох-то мов, кожну з них трактують одновимирно, не запитуючи себе про те, чому так часто не можуть дийти ладу люди, яки живуть поруч и спилкуються миж собою нибито одниСФю мовою - тиСФю самою за СЧхним власним визначенням и лингвистичним каталогом. РЖ чому порозумитися без посередника иноди легко вдаСФться випадковим стричним з виддалених краСЧн, хоча вони ниби й зовсим не знають мови одне одного. Навить глухонимим. Вже игри малюкив з ризномовних симей проходять за узгодженими правилами. Мова СФ властивистю всього живого, а надто як друга сигнальна система и практична свидомисть homo sapiens вона СФ синтезом багатьох комуникативних систем, з яких перекладу потребуСФ лише частина. Людськи взаСФмини завжди багатоканальни, кожний землянин так чи инакше - перекладач и полиглот. Звичайно, можна вважати себе таким при вбогому лексикони, вивчивши десятьма мовами килька инструкций на товарних упаковках. Але насправди бильше пидстав для цього маСФ той, хто, знаючи в численних ипостасях лише ридну мову, тлумачить космос космосом.

При цьому кожен залишаСФться самим собою в ризних мовах, чим аж нияк не спростовуСФ тези В. Гумбольдта, що "не люди опановують мову, а мова опановуСФ людей"22 Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М., 1985. - С. 190.. Прикметна деталь: неридко на мижнародних зустричах лингвистив захоплени своСЧм предметом полиглоти и не помичають, що переходять з мови на мову. Годи буваСФ допитатися у полиглота, котрою з мов дискутував вин ту чи иншу проблему з кимось, хто так само говорив багатьма. Вочевидь, такий идиолект - не библийний Вавилон: уси мови, яки людина знаСФ, СФ одниСФю - СЧСЧ особистою - мовою, який бильшою або меншою мирою властива цилиснисть. Автопереклади лише пидтверджують це: индивидуальний стиль вгадуСФться в будь-який мови, хоч би якою людина сама себе тлумачила.

Стили подорожують з мови у мову цилостями - як окреми виражальни системи, особисти чи загальни. Данте, Шекспир, Сервантес, ТРете, Байрон, Шевченко и в перекладах висловлюються образно кожен по-своСФму. Мицкевича не сплутаСФш з Пушкиним у версиях М. Рильського. Бернс - самобутний шотландський бард и в "литературника" В. Мисика, и в "украСЧнизатора" М. Лукаша. Музика й символи Верлена таки вишукано верленивськи у М. Рильського, М. Драй-Хмари, М. Терещенка, М. Лукаша, РЖ. Свитличного, Г. Кочура. Самим собою залишаСФться в инший мовний стихиСЧ кожний художник слова, хто б його не тлумачив. Звичайно, коли свитобачення и перо митця, його манеру звертатися до людей и справди передано, тобто коли маСФмо саме переклад. Що не позбавляСФ перекладача власного почерку. Скильки перекладачив - стильки й индивидуальних мов: голоси й палитри майстрив - таких, як П. Кулиш, М. Старицький, РЖ. Франко, Леся УкраСЧнка, П. Тичина, М. Зеров, М. Рильский, М. Лукаш, Г. Кочур, Д. Билоус, Д. Павличко - вгадуються и без пидпису. Видано вже словник "Фразеология перекладив Миколи Лукаша" (КиСЧв, 2002). З перекладацьких праць оживають лексикони - шекспиро-кулишивський, гафизо-мисикивський, бернсо-лукашивський, тувимо-кочуривський та инши. Диалог культур ведуть особистости - вин не зводиться до опертя на алгоритми-загальники, на алгебру ривнянь "словникових холодин".

У чому ж суть перекладу - заминити мову чи зберегти мову? Точнише - котру заминити и котру зберегти?

Досвидчений тлумач не задовольняСФться звичайним двомовним словником - вин шукаСФ або й укладаСФ соби сам галузеви. Мало чого навчиться початкивець, оцинюючи в одному ряду приклади перекладу из Дж. Чосера, Р. Бернса, Ф. Купера, Б. Шоу, А. Смита, Т. Д.жеферсона, Ч. Дарвина и Е. Резерфорда лише на тий пидстави, що вси ци люди писали одниСФю мовою. Насправди кожен з них видризнявся вид решти своСФю мовою - идиолектом - и навить багатьма видразу - цилим сплетинням ризноридних знакових систем, з яких частину переклад заминюСФ через СЧСЧ непрозористь и недоступнисть, а решту представляСФ и примножуСФ як "споживчу" циннисть.

Скажимо, коли такою циннистю визнати стиль у науци, то цилком прозору и просту, але мистку думку Перекладач повинен зважати на те, як його зрозумиють можна легко перекласти сотнями мов з певнистю, що СЧСЧ сприйме и схвалить будь-хто. РЗСЧ не треба пояснювати иншими словами тиСФСЧ самоСЧ мови. Примиром, так: Перекладач маСФ враховувати, як його сприймуть. Чи так: Перекладати треба дохидливо. Ничого не зминило б по сути переосмислення модальности епитетом: Умилий перекладач видчуваСФ, що и як сприйметься в його тексти. Або: Гарним СФ переклад зрозумилий. УтримуСФ той самий змист и тлумачення епитета (модальности) метою, а суб'СФкта - диСФю: Мета перекладу - робити змист доступним. Також причиною и наслидком: Добротнисть перекладу зумовлюСФться його дохидливистю. Але можна виразити (в терминах семиотики - таки перекласти) думку так, як це зробив один зарубижний теоретик: Комуникативна компетенция перекладача включаСФ вминня здийснювати проекцию на висловлювання в тексти оригиналу инференцийних можливостей рецепторив перекладу. Як бачимо, професийний жаргон може бути мижнародним и потребувати не так власне перекладу, як перекладу стильового у межах одниСФСЧ мови, а також видминним рядом понять и цинностей. Що, власне,здесь для ширшого кола зразу и зроблено украСЧнською.

Виразно окреслюються переходи з регистра на регистр, а СФ ж СЧх чимало: пиднесений, официйний, нейтральний, невимушений, запанибратський, грубий тощо. Комусь надто буденним видаСФться вислив чим дали в лис, тим бильше дров и милим - його "наукове" тлумачення: до питання про наростання паливних ресурсив у миру просування вглиб лисового масиву... Вельми схожий взирець перетворення даСФ стара почитна стилистика:

1. No foe's able to rebuff the blow of this knight's potent hand.

2. The individual in question is capable of destroying any adversary since his limbs are of great physical power.

3. This gentleman with iron fists is apt to win any fight.

4. This man can beat any other fighter, for he has very strong fists.

5. This here feller will give any other fighting chap a thrashing: got mighty strong fists.

6. This guy can damn well give you a lick: he's nifty with his mitts33 Перше речення и третСФ (литературнише стосовно нейтрального четвертого)здесь нами додано, друге зминено, сьоме (цензуроване) залишено на розсуд читача. Кузнец М. Д., Скребнев Ю. М. Стилистика английского языка. - Л., 1960. - С. 43. Сучасни стилистики, хоча й у межах свого предмета, дедали впевненише розризняють регистри и стили, тож термин Влстильови (стилистични) трансформациСЧВ» у наведенному приклади не зовсим точно й повно видбивав би суть перетворень..

Кожний крок сходження на нижчий регистрздесь СФ, по сути, перекладом. Усю вервечку можна видповидно передати по-украСЧнському:

1. Всих ворогив покладе могутний удар десници героя.

2. Означена особа надилена властивистю приводити в нефункциональний стан будь-якого противника з огляду на велики физични можливости СЧСЧ кинцивок.

3. Цей добродий переможе в сутичци своСЧми зализними кулаками будь-якого суперника.

4. Цей чоловик здатний у бийци будь-кого побити, бо в нього дуже сильни кулаки.

5. Наш молодець хоч якого забияку годен видмолотити: сили в п'ястуках у нього дай Боже.

6. У чувака таки чортячи грабли, що не пид'СЧжджай - набацаСФ тичок.

Та й не раз:

1. Махом одним розмете вражу рать правиця силаня-буйтура.

2. Питомою рисою названого индивида СФ спроможнисть завдавати поразки инший конфликтуючий сторони шляхом реализациСЧ кинетичного потенциалу стиснутих кистей рук.

3. Цей пан, маючи таку миць у кулаках, у рази бийки не поступиться никому.

4. Цей чоловик маСФ мицни кулаки и може побити будь-кого.

5. Хлопчина хоч кого виддухопелить: силищи маСФ ого-го!

6. До цього не пидконаСФш: у бийця кляти лапи - накладе до биса...

Логично, що коли пидсистема мови переходить в иншу мову незайманою, то вона - окрема мова. Звидси легкисть тлумачення вчених грецизмив та латинизмив з мови на мову РДвропи. Звидси й труднисть перекладу диалектизмив, вид яких у кращому рази, як-от при замини просториччям, залишаються тильки социальни ознаки. Переклад - це не щось инше, а те саме, проте не зовсим те саме, а видминна подибнисть. У художньому твори, в авторський публицистици идиолект, або индивидуальний стиль, СФ циннисть. Тут якийсь ключовий образ и настрий перекладач маСФ утримати будь-що-будь, иноди навить за рахунок змин у предметно-логичний структури. Навпаки, перекладаючи новини для ЗМРЖ, науковий чи техничний текст, доводиться переинакшувати особистий и традицийний для жанру стиль настильки, наскильки це допоможе донести певни видомости,здесь стиль - мова зминна.

Поширений вид перекладу - видсвиження, оновлення мови. Сучасною украСЧнською перекладено не лише "Слово про РЖгорив похид", "Повисть минулих лит", литописи Самовидця, Г. Граб'янки, С. Величка, давньоукраСЧнську поезию44 Див. зокрема: Слово о полку РЖгоревим. - К., 1986; Яценко Б. ВлСлово о полку РЖгоревимВ» та його доба. - К., 2000; Повисть минулих лит. Литопис. Пер. В. Близнеця. - К., 1989; Литопис гадяцького полковника Григория Граб'янки. Пер. Р. РЖванченка. - К., 1992; Аполлонова лютня. - К., 1982; Антология украСЧнськоСЧ поезиСЧ. У 6 томах. Т. 1. - К., 1984., але й твори ближчого до нас у часи Г. Сковороди55 Звернимо увагу на те, чим редколегия ГарвардськоСЧ библиотеки давнього украСЧнського письменства на чоли з О. Прицаком обТСрунтовуСФ потребу в перекладний сериСЧ, розпочатоСЧ творами Г. Сковороди: ВлСтароукраСЧнська мова досить виддалена вид сучасноСЧ живоСЧ литературноСЧ мови, СЧСЧ вивчення в УкраСЧни занедбано (разом з нашою историСФю - В. Р.), тому для донесення величезного масиву давних текстив до широкого читача, на поставлення безцинних духовних надбань минулих викив на службу розбудови национальноСЧ культури в умовах становлення й змицнення незалежноСЧ УкраСЧни розпочато переклад корпусу давних творив на сучасну литературну мову... ГБДУП ставить своСЧм завданням... повернути до активного функционування напивзабути нини незличенни духовни скарби, що засвидчують високий ривень мистецтва слова украСЧнських середних викив, утверджують державну, историчну та культурну традицию украСЧнського народуВ». Сковорода Г. Твори. У 2 т. Т.1. - К., 1994. - C.7-8. Прикметно, що италийци не перекладають Данте, испанци - Сервантеса, английци - Шекспира, тоди як украСЧнци тлумачать значно ближчих у часи видатних спиввитчизникив. Це може свидчити не так про змину й розвиток мови, як про повзучу й руйнивну СЧСЧ замину. Пристрасть до запозичень обертаСФться не поповненням ресурсив, а витисненням питомих - варваризациСФю и суржикизациСФю. Словник Б. Гринченка, оприлюднений у 1907-1909 роках, показуСФ, яки колосальни лексични й духовни масиви украСЧнства вивитрилися з ужитку за доволи короткий период, як швидко поглинув СЧх морок непам'яти. Ций тенденциСЧ, пидсилений утисками й заборонами, виддавна протистояла украСЧнська школа перекладу. Пора видати окремий словник забутоСЧ и призабутоСЧ народноСЧ мови, а також репресований лексикон.. Вочевидь, у цьому вже назрила потреба. Коли 1985 року КиСЧвський молодижний театр поставив п'СФсу "Слово про РЖгорив похид" у давньому речитативи оригиналу, школяри, що СЧх цилими класами водили на виставу, не сприйняли твору: зал видсторонено перешиптувався, а коли актор гукав у зал: "И тебРВ, тьмутороканьскыи блъванъ!" - дехто з юних театралив пирскав зо смиху... Сьогодни "ЕнеСЧда" РЖ. Котляревського подаСФться украСЧнцям з чималим словничком, де використано тлумачник, укладений самим автором для читача росийського. До речи, значення багатьох цих слив проилюстровано текстами з самого РЖ. Котляревського в академичному "Словнику украСЧнськоСЧ мови", але колоритний опис троянцив - "осмалених, як гиря, ланцив" - все одно пересичному читачеви вже неясний, хтось би й переклав його як "засмагли, мов скинхеди, бомжи".

У побути сьогоднишня билоруська мова, либонь, зрозумилиша украСЧнцям, ниж своя мова XVIII столиття. До речи, диловий стиль в украСЧнцив и билорусив до кинця XVIII столиття був спильною мовою. Власне, з того, що лексична видстань миж мовами зминюСФться залежно вид функционального стилю, вже випливаСФ, що кожен стиль - це окрема цилиснисть. Крим запозичення стилив з мови у мову, СЧхний мижмовний взаСФмовплив и конвергенция теж засвидчують хисткисть статусу стилю саме як субмови. Якщо стиль завдяки перекладам може ставати явищем глобальним - як-от у материалах ООН и зокрема ЮНЕСКО, у БиблиСЧ, опубликований 2017 мовами, у шедеврах всесвитньоСЧ, за означенням ТРете, литератури, тобто залишаючися при цьому стилем особистим, - то чом би кожний з мов не бути ризновидом стилю?. Адже перекладач виявляСФ свий стиль тонкише - як субстиль у межах авторського. Сказати б, у видтинках и напивтонах, а не в кольорах. З иншого боку, всякий робитни видомо, що материал опирний, показуСФ характер навзаСФм. Як спосиб мислення стиль визначаСФться традициСФю и самобутнистю мови, на чому наголошували В. Гумбольдт и О. Потебня, вказуючи на обмежени можливости перекладу. Пизнише - Е. Сепир и Б. Ворф, а також Р. Барт и вся школа структурализму XX столиття. Але ця диалектика лише виривнюСФ поняття у взаСФмовидношеннях.

Перекласти мовою з мови дослидження або пидручник третьоСЧ мови означаСФ зминити не сам предмет разом из текстовими илюстрациями и взирцями, а лише метамову. Але при цьому - не всю метамову, бо лингвистичний апарат маСФ зберегтися в переклади цилком як такий, що не СФ монополиСФю жодноСЧ звичайноСЧ мови. Науковий переклад видтворюСФ мову понять певноСЧ науки, художний - мову образив. Наукови гипотези популяризуСФ фантастика, долаючи ширшу межу миж знаковими сферами, - сказати б, не тини, а мури. Тим-то й за природою таке тлумачення видминне вид литературних наслидувань и вид осмислення здобуткив сумижноСЧ науки кризь призму усталеноСЧ у своСЧй галузи терминосистеми. Так чи инакше, якби правдиве тлумачення було неможливим, не змогли б интегруватися людство и найменший гурт. Якби перекладнисть була абсолютною, не було би потреби у розмаСЧтти мов, яке тильки й забезпечуСФ пизнанню всеохопнисть.

ГеТСель у передмови до "ФеноменологиСЧ духу" застеригав, що "видоме взагали - вид того, що воно видоме, - ще не СФ пизнаним"66 Гегель. Сочинения. Т. IV. - М., 1959. - С.16. Царина перекладу настильки обсяжна, що годи з лупою знайти суть на поверхни котрогось одного з численних ризновидив явища. Щоб осягти очевидну рич, треба поривняти СЧСЧ в ризних ипостасях и станах - обийти з ризних сторин, побачити з ризних видстаней, заглянути вглиб и роззирнутися зсередини. "Велике здалеку даСФться зору", - вважав С. РДсенин. "Спочатку я знаходжу, а тоди шукаю", - доводив А. Ейнштейн. Власне, тому чи не вся наука у момент появи - СФресь.

Основною метою перекладу СФ не замина мови, а збереження мови, тобто порозуминня. РЖнакше кажучи, не замина етнокоду на етнокод, а виднайдення мовноСЧ спильности, прорив бар'СФрив у суспильний свидомости, доступ до способив мислення и вираження, поширення думок и образив у властивий, органичний для них форми. Йдеться про мову як засиб интеграциСЧ, площину и питомий складник самого змисту - ту циннисть, всеохопну и багатовимирну, що заради неСЧ, власне, и здийснюСФться метаморфоза в ний самий за параметрами менш суттСФвими для СЧСЧ руху в социуми, зрештою - в часи и простори. Розхоже твердження, що переклад робиться з мови на мову, - неповне. Переклад здийснюСФться не тильки з мови на мову и не просто миж мовами, а в межах мови - миж ризними частинами СФдиноСЧ мови людства, яка дилиться на сим'СЧ, групи, окреми цилости, потверджени звичними назвами, и всередини кожноСЧ з мов миж СЧСЧ пидсистемами - етничними, мисцевими, стилистичними, галузевими тощо. Через те, що подил мови людства на дрибниши видбуваСФться за одним-СФдиним критериСФм, наука доси не змогла пояснити той парадокс, що чисельнисть мов на планети ризко скорочуСФться, тоди як населення, а отже, и килькисть мовцив (насправди - идиолектив), стримко зростаСФ и сфера застосування мов розширюСФться.

При цьому увага зазвичай обходить обсяг кожноСЧ мови, насамперед словника, хоча це величина непостийна и важлива, зумовлена демографичним, информацийним, культурним, економичним, политичним, географичним та иншими чинниками. Лексикон мови може збильшитися у багато разив, попри обмеженисть пам'яти индивида, верстви, мисцевоСЧ спильноти-носия. За етимологичними словниками, тобто реСФстрами "будматериалу" мов, О. Трубачов наличив пизних запозичень:

у польський мови, за А. Брюкнером, - 2283 з 4982 слив (45,8%),

у чеський мови, за Я. Голубом и Ф. Копечним, - 1775 з 4493 (39,5%),

у росийський мови, за М. Фас мером, - 6304 з 10779 (58,5%).

Тоди як слив власне польських у польський - 91 (1,8%),

чеських у чеський - 177 (3,9%),

росийських у росийський - 92 (0,9%).

Слив загальнослов'янських - видповидно 2217 (44,5%), 2026 (45,1%) и 3191 (29,6%). Захиднослов'янських у польський - 71 (1,4%), у чеський - 121 (2,7%), схиднослов'янських у росийський - 72 (0,7%) 77 Трубачев О.Н. Принципы построения этимологических словарей славянских языков. // Вопросы языкознания. - 1957. - № 5. - С. 67. Тут подано без обрахунку власних имен та етнонимив..

Схожу ситуацию в украСЧнський мови илюструСФ окремий експозицийний зал у Лингвистичному музеСЧ КиСЧвського национального университету им.Т. Шевченка. За загальною концепциСФю музею, описаною у монографиСЧ його засновника К. Тищенка, свитова лингвосфера послидовно, стадия за стадиСФю, подиляСФться на дедали менши мовни цилости, представлени як обликовни лингвистични одиници. Якщо глобальна багатомовна система - одна, то региональних - 20, доминальних - 192, парциальних - 140, локальних (етномов) - 2,5 тисяч (за иншими оцинками - 5-6 тисяч - В. Р), диалектив - 300 тисяч, говирок - 4 мильйони, вернакул - 450 мильйонив, идиолектив - 6 мильярдив88 Тищенко К. Метатеория мовознавства. - К., 2000. - С. 203.. Такий пидхид передбачаСФ и розмаСЧття видив перекладу.

Разом з нарощенням словника и розгалуженням його пидсистем визриваСФ й потреба перекладу з субмови на субмову. А також з меншоСЧ мови на бильшу (хоч би й з колишньоСЧ на однойменну сучасну), як и навпаки. Попри уси наявни видозмини, потреба перекладати николи не вичерпуСФться, чим лише пидтверджуСФ, що исторично мова СФ неперервною на всих теренах, як би не перейменовувалися СЧСЧ етнични видгилки и якими б важливими подиями й датами не видмежовувалися епохи99 ВлТеория, друже мий, сира - лиш дерево життя зеленеВ», - казав ТРете у ВлФаустиВ»: Але яке дерево? Чи не кущ з мандривними коренями и паростями? На жаль, генеалогию мов зазвичай розглядають так само однобично - як крону без гилок кореня, як пучок вгору без пучка вниз у пидТСрунти. Тоди як у мови видбуваються два протилежни органични процеси: 1) акумулювання ресурсив - головним чином запозичень з инших систем и завдяки цьому 2) укрупнення й уризноманитнення системи аж до подилу на дрибниши самостийни. Хоч автор генеалогичноСЧ класификациСЧ мов А.Шлейхер и був ботаник, вин чомусь знехтував тим, що всяка жива мова СФ, по сути, историСФю перекладу и недоперекладу з багатьох инших, тобто синтезом мов. Крону з коринням поСФднуСФ Л. Зализняк (Зализняк Л. Первисна история УкраСЧни. - К., 1999. - С.226). Але ж и образ цилого дерева не охоплюСФ усього мережива зв'язкив. У мову як модель самосвидомости часто повертаСФться - зокрема й через инши мови - те, що колись из неСЧ зникло. У праци ВлПро змишаний характер усих мовВ» РЖ. Бодуен де Куртене пидкреслював, що одна на одну впливають стара мова (обрядив, церкви, переказив) и нова - мови схрещуються и змишуються не тильки териториально, а й хронологично, тож ВлнемаСФ и бути не може жодного чистого, не змишаного мовного цилогоВ» (Бодуэн де Куртенэ И. Избранные труды по общему языкознанию, т. 1, М., 1963. - С. 363). Вочевидь, ниякого стовбура в одвичному буянни мов насправди не иснуСФ - вин лише умовнисть, абстракция, яка допомагаСФ виокремити й пизнати ти риси явища, що видаються нам истотними, але яка також таСЧть небезпечну спокусу видовбувати мертви дупла и звивати в них концептуальни гнизда лише на свий вирист..

Лексикони английськоСЧ и росийськоСЧ мов стилистично двоядерни не в останню чергу завдяки зовнишним впливам: на першу - насамперед французькоСЧ, на другу - церковнослов'янськоСЧ. Досить простежити, як иронизуСФ Р. Фрост у поезиСЧ "Вогонь и лид", зиткнувши книжну й розмовну стихиСЧ одниСФСЧ мови, и як розводять вони вризнобич 66-й сонет В. Шекспира в тлумаченнях С. Маршака и Б. Пастернака, не надаючися до поСФднання, взаСФмноСЧ контаминованости, щоб видчути, наскильки сильною СФ напруга миж стилями. Ця виразна напруга ставить перекладачив поезиСЧ Т. Шевченка перед неминучим вибором и грихом спрощення; у кращому рази скеровуСФ тлумачення в русло стилю усноСЧ народноСЧ творчости, котра СФ в кожний етномови, у гиршому - знижуСФ до естетських сентиментив салону. Адже украСЧнська мова внаслидок вимушеноСЧ перерви в книжний традициСЧ виглядаСФ значно цилиснишою, СЧСЧ норма постала на народний основи.

Втим, цикаву тенденцию виддзеркалюСФ такий факт: попри тривале й затяте московщення украСЧнського лексикону, в украСЧнських словниках иншомовних слив майже немаСФ росиянизмив. У новому словнику С. Морозова и Л. Шкарапути, де подано близько 10 тисяч лексем, росийськи реалиСЧ знехтувано и навить позначки для росийськоСЧ мови не передбачено, як не було цього й ранише у словнику за редакциСФю О. Мельничука110 Словник иншомовних слив. Укл. С. Морозов, Л. Шкарапута. - К.: Наукова думка, 2000; Словник иншомовних слив. За ред. О. С. Мельничука. - К., 1974.0. Зате росийськи словники иншомовних слив майже таки сами за своСЧм складом. СкидаСФться на те, ниби якийсь дотепник утнув потишний жарт, накинувши двом ризним мовам однаковий фонд иншомовних слив, що походять головно з греки, латини й молодших захидноСФвропейських мов. Так чи инакше, наша свидомисть сприймаСФ цей фонд очудненим на тли слов'янського, а розмежування миж ними - як стилетворче, що видбиваСФ и ставлення до самих себе, своСЧх джерел.
С. Караванський, котрий уклав чималий реСФстр "модерних заморян", радить перекладати СЧх лексикою питомою и старшою: гарнизон - залогою, генерацию - поколинням, процент - видсотком, шофера - водиСФм тощо111 Караванський С. Секрети украСЧнськоСЧ мови. - К., 1994. - С. 92-102.1. Поза сумнивом, таке перевираження маСФ системний характер и може бути застосоване до обсяжного корпусу текстив.

Взагали потреба перекладу вважаСФться ознакою окремишности мови112 Про цей критерий див у праци.: Радчук В. Мова в УкраСЧни: стан, функциСЧ, перспективи. // Мовознавство. - 2002. - № 2-3. - С. 39-45.2. У межах английськоСЧ, котра тепер щороку "збагачуСФться" тисячами слив, перекладають з давньоСЧ сучасною епос "Беовульф" (VII-VIII ст) и "Кентерберийськи оповиди" Дж. Чосера (XIV ст). Точнише - не сучасною, а сучасними, бо мова олитературилася у повноправних териториальних вариантах и, попри консолидацийни зусилля (особливо помитни в терминологиСЧ), розходиться дали подибно до латини, з якоСЧ тепер перекладають романськими мовами. Не всякий перший-липший янки годен зразу утямити, щь маСФ на увази британець, кажучи: "While оvertaking a caravan and filtering in on a fly-over a tipper lorry hit the bonnet and a wing of a saloon car". Доводиться пояснювати: "While passing a camper and merging on an overpass a dump truck hit the hood and a fender of a sedan" ("Пристроюючися в ряд пид час обгону пересувноСЧ дачи на естакади, самоскид пошкодив капот и крило седану"). Отже, й тлумачити повидомлення з будь-якоСЧ мови треба кожному инакше. Так само: "Ти з'СЧв кашу?" - британцеви: "Have you finished your porridge?" - американцеви: "Are you through with your cereal?"113 Приклади з праци: Радчук В. Переклад у контексти глобализациСЧ лингвосфери. // Нова филология, № 3 (14). - Запорижжя: ЗДУ, 2002. - С. 164.3 Щойно в Луцьку з'явився друком посибник "Говори щирою английською!" Тут подано з украСЧнськими видповидниками й коментарем британо-американський словник, сумирний обсягом зи славетним Basic English114 Puffalt, D. and Starko, V. Speak Authentic English! A handbook for Ukrainians. - Луцьк, 2003. - С. 95-123.4... У самий БританиСЧ англиСФць легко перекладаСФ з шотландськоСЧ auld lang syne як days of long ago ("дни сивоСЧ давнини"), бо це слова и назва видомоСЧ писни, але не сприйме з льоту щось на взир ilk bonny wee lass wi twa mirk een maun ken hoo tae spier the gree o saut, що означаСФ each beautiful little girl with two dark eyes must know how to ask the price of salt (кожне гарне мале дивча з парою чорних оченят маСФ знати, як спитати про цину соли). Не дивно, що шотландци назвали свий 10-томний тлумачник национальним, видали й тезаурус на понад 20 тисяч шотландизмив115 Scottish National Dictionary. Еd. by W. Grant. - Edinburgh, 1931-1976; The Scots Thesaurus. Ed. by I. Macleod with P. Cairns, C. Macafee, R. Martin. - Aberdeen, 1990.5.

Мову Basic English, власне, Ч. ОТСден створив 1930 року для того, щоб нею перекладали з мови звичайноСЧ. Подибним чином и з тиСФю самою метою було модификовано й уси инши основни захидноСФвропейськи мови. У 1940-х роках идею Basic English ришуче пидтримали В. Черчиль и Ф. Рузвельт. Тут лише 850 слив, подилених на три граматични класи: 100 дий, 600 назв (400 загальних и 200 предметних), и 150 ознак, з яких 50 - протилежни116 РЖнакше - операций, речей и якостей. Список Basic English (BASIC - акроним British American Scientific International Commercial) из зразком перекладу на нього див. у кн.: Crystal, D. The Cambridge Encyclopedia of Language. 2nd ed. Cambridge, 2000. - Р. 358.6. Досвид англомовноСЧ лексикографиСЧ пидказуСФ, що десятки й сотни тисяч слив можна витлумачити за допомогою двох тисяч лексем, що СЧх список тепер и вмищують додатком у кинци словника117 Див., наприклад: Longman Dictionary of Contemporary English. - Harlow and London, 1978. - Р. 1283-1288, а особливо полипшене третСФ видання цього словника (2001. - С. B15-B21), де в реСФстри окремо вказано ранг слова за уживанистю на письми и в розмовний сфери (належнисть слова до першоСЧ, другоСЧ чи третьоСЧ тисячи найчастотниших); також: Cambridge International Dictionary of English. - Cambridge University Press, 1995. - Р. 1702-1707.7. Власне, це и СФ переклад з мови бильшоСЧ на меншу. Менша в такому випадку СФ частиною бильшоСЧ, а водночас и пидсистемою, бо перекладом навряд чи можна називати хаотичне й немотивоване перевираження у межах цилости, яка СФ неподильною. Переклад передбачаСФ долання бильш чи менш окреслених меж комуникативноСЧ системи: етномови, диалекта, стилю, жаргону, - якщо не мовного бар'СФра. Бар'СФром же стаСФ самий обсяг мови. Компенсувати незнання мови - лише одна з численних функций перекладу, а тому потреба перекладати не зникаСФ и за видсутности бар'СФра, зокрема у двомовний спильноти.

Звичною роботою для перекладача СФ реферування й анотування текстив - мовою джерела та иншою. Тому й початкивцив вчать бачити текст системно, виважувати в структури кожний елемент, щоб скорочення и перебудова завдавали якнайменше втрат змисту. Однакздесь постаСФ неабияка труднисть, бо носиСФм важливих видомостей СФ ридковживана лексика, а треба врахувати й словник читацького кола, що його - не так словник, як саме коло - менший за обсягом текст мав би розширювати. Заголовки у захидних газетах здебильшого пишуть специальною мовою, що маСФ свий обмежений лексичний склад, свою граматику и фоностилистику. Для такоСЧ праци запроваджено окреми посади и вишкил: перекладаСФ статти заголовками фахивець. Звуження лексикону й граматики широко застосовуСФться з навчальною метою - для адаптациСЧ творив читачам, яки опановують иноземну мову, або дитям - "дорослоСЧ" класики. Видповидний переклад - з адаптациСФю - в принципи подвийний. Само собою, адаптация ступенюСФться и може бути стадиальною. Аналогом такого перетворення СФ чорно-била графична миниатюра з великого художнього полотна, на якому олиСФю в кольори виписано кожну деталь сюжету. Неридко це здешевлений спосиб илюструвати книжку. За таким ескизом картину впизнають, але вин - не копия СЧСЧ, а тлумачення. Власне, живописець николи не визьметься "думати" пензлем, не склавши соби бодай приблизного уявлення про циле, и тому зазвичай починаСФ з оливця, пид яким рисунок обростаСФ першими подробицями. Подибно й комп'ютер переводить зображення з 16,8 мильйонив кольорив (чи радше видтинкив) на 256 и навпаки, робить його чорно-билим и зменшуСФ. Схожи операциСЧ вин може здийснювати також из семантикою - як вдосконалений словник, хоч би й на видомих приципах тезауруса П. Роже - каталогу-класификатора лексики, вперше виданого 1852 року118 Серед численних переробок: Roget's Thesaurus of English Words and Phrases. New edition completely revised, moderninized and abridged by R. A. dutch. - Penguin Books, 1974; The New Pocket Roget's Thesaurus In Dictionary Form. Ed. by N. Lewis. 44th printing. - New York, 1973. 8.

Певна рич, природна мова - система видкрита й динамична, тому машина лише наближуСФ семантичне гниздування й множення до сталости физичних якостей палитр, музичних тонорядив та схожих випадкив, коли людина своСЧм розумом перетворюСФ континуум, суцильнисть и безперервнисть, у дискретнисть, градациСЧ, каркаси, матрици. Моделювання - необхидний етап перекладу, але затаюСФ небезпечни пастки. Особливо пидводить абстрактна лексика. Майстер перекладу вмиСФ пояснювати найскладниши речи найпростишою мовою, уникати милин узагальнення й унификациСЧ: не зняв взуття (верхний одяг) чи роззувся, а скинув туфли (плащ); не просто зробив, а витворив, заподияв, накоСЧв, утнув або учинив. ПереконуСФ конкретний образ, а надмирну алгебраСЧзацию перекладу, зокрема й текстив умоглядних, прийнято квалификувати як ремисничу слабкисть119 Галь Н. Слово живое и мертвое. - М., 1975. - С. 21-24 та инши.9. Щоправда, звичка конкретизувати й випрозорювати зазвичай видаСФ виртуоза и декого лякаСФ дерзновеннистю. Де у П. Верлена un oiseau sur l'arbre chante sa plainte (птах на дереви жалибно спиваСФ), там у М. Лукаша - на видмину вид П. Тичини, М. Рильського, М. Ореста - ворон на тополи квилить тужливо. Назагал впадаСФ в око, що переклад добре вдаСФться дитячим письменникам, сама природа творчости яких спонукаСФ увесь час пристосовуватися до словника и пояснювати. Або, якщо переинакшити вислив А. Барто, перекладати дитячою мовою. Згадаймо Н. Забилу, Д. Билоуса, Д. Чередниченка, в росийський литератури - К. Чуковського и С. Маршака. Уси вони ориСФнтувалися на звужений, проте не безладний лексичний ресурс, сформований у значно пизниший фази розвитку людини, ниж та, коли в СЧСЧ мисленни щойно з'явився предикат и вона заговорила тричленами на взир паця доду гам - свиня з'СЧла квитку. Актуализуючися, цей виражальний ресурс поповнюСФ и впорядковуСФ себе сам, дедали бильше як метамова. Якщо наука про переклад, вирвавшися нарешти з лона статичного одночасся зиставного мовознавства на розмаСЧтий простир индивидуальноСЧ стилистики, хоче прислужитися плеканню Рильських, Зерових, Лукашив и Кочурив, СЧй слид зважити не тильки на чутливий период, означений книгою К. Чуковського "Вид 2 до 5", але й вивчити явище тлумачення в тий ипостаси, коли маля ще не знаСФ слив, але видповидно реагуСФ на интонацию, мотив колисковоСЧ, жест, гримасу й усмишку, тобто тим самим вже не СФ немовлям. Вид циСФСЧ стадиСЧ порозуминня - через дитячий буквализм и школу - пролягаСФ неперервний шлях до вильних метаморфоз Протея и скутости Януса посмертними масками двомовного словника.

Р. Якобсон, розризняючи переклад внутришньомовний, мижмовний и мижсемиотичний, пид останним маСФ на увази тильки интерпретацию словесних (вербальних) знакив несловесною системою символив220 Jakobson, R. On Linguistic Aspects of Translation // On Translation. Ed. by R. A. Brower. - New York, 1966. - Р. 232-239. Приклади мижсемиотичного, за Р. Якобсоном, перекладу потрактовано у праци: Радчук В. Що таке интерпретация? // La traduction au seuil du XXI siиcle: histoire, thйorie, mйthodologie. - К., 1997. - С. 39-53.0. На наш погляд, це поняття родове и може включати перехид змисту з будь-якоСЧ системи знакив у будь-яку иншу. РЖнакше семиотику довелося б розумити дуже вузько. У схеми Р. Якобсона бракуСФ тлумачення несловесних творив словесними, котре перекладачеви може вельми стати в пригоди, надто при застосуванни прийомив пояснення и компенсациСЧ. Неридко так випадаСФ, що в переклади треба враховувати позамовни елементи: мелодию писни, жестикуляцию в розмови, зорови образи в киносюжети, илюстрациСЧ до книжки, як-от у "Небилицях" Е. Лира, "Алиси" Л. Керола, "Маленькому принци" А. де Сент-Екзюпери и подибних. Згадаймо також, що Т. Шевченко спочатку зробив серию малюнкив "Слипий", а вже потим переосмислив СЧх однойменною поемою. До мижсемиотичних належать уси види интерпретациСЧ, яки СФ несловесними за джерелом и результатом: балет "Хореографични миниатюри", в якому зримо и в музици оживають скульптури О. Родена, "Руанський собор" К. Моне - серия видбиткив готики в импресионизми - та инша архитектура в дзеркали живопису, офорт за мотивами скифськоСЧ пекторали, вишивка з икони Богоматери, танець у мультфильми, пантомима за сюжетами галереСЧ художника, портрет скульптора за роботою, пам'ятник композиторови або скрипалеви тощо. Мижсемиотичним також СФ всяке тлумачення зи словесноСЧ мови на словесну, якими б ризнотипними й ризнообсяжними вони не були, навить "Гамлет" Шекспира у вигуках Елочки Людожерки, перекази "театрала" Вовочки чи нецензурному виклади Леся Подерев'янського. КритериСФм окремишности мови служить СЧСЧ системнисть, а не обсяг. Власне перекладом визнають таке тлумачення, яке утримуСФ здатнисть джерела бути видповидно потрактованим. За перекладами вивчають свитовий литературний процес, зазвичай и не помичаючи, що сам переклад СФ його складником и рушиСФм.

Вище наголошувалося на тому, що нихто не знаСФ всих слив ридноСЧ мови. Таке твердження мистить парадокс, бо ридними виявляються несходими обриСЧ мови, якою ми говоримо й тлумачимо. Переклад николи не здийснюСФться з усиСФСЧ мови на всю. Але це завжди перехид з цилости в цилисть у межах бильшоСЧ третьоСЧ. Подил лингвосфери планети на мовни сим'СЧ и групи, етномови, териториальни варианти мов, диалекти й социолекти, функциональни стили, галузеви й жанрови ризновиди стилю можна вести й дали у межах мов особистих, миж якими теж висновуСФться своя ситка видповидникив. РЖдиолектом нияк не випадаСФ нехтувати, перекладаючи голови держави чи послу, або оцинюючи конгениальний шедевр прочитання перекладачем литературного класика. Проте перекладач иноди даСФ килька тлумачень одного твору ризними освоСФними ним субмовами (инша справа - множення вариантив котроюсь одниСФю). Також мова дитинства, як ми бачили, перекладаСФться дорослою и визриваСФ в дорослу завдяки здатности бути метамовою; пизниши доробки, хоч би й за стилем, суть тлумачення ранних.

Вочевидь, навить у буденне поняття мови, а з тим и перекладу часто вкладаються речи дуже видминни, а то й полярни. Драгоману-сходознавцеви "переписування" з билоруськоСЧ мови украСЧнською видаСФться забавкою, адже, по сути, все всим зрозумило в оригинали й без перекладу. Навпаки, видсвиження тексту, переклад мижчасовий - як-от "Слова про РЖгорив похид" и литописив з мови давньоСЧ украСЧнськоСЧ на сучасну, - СФ тильки умовно перекладом на мову ту саму, бо инакше навищо ж и переклад? Генеалогия мов засвидчуСФ, що внутришньомовний переклад може плавно переходити у мижмовний, безодни миж антиподамиздесь немаСФ: з латини перекладають дедали самобутнишими романськими мовами, але водночас з кастильськоСЧ - галисийською и каталонською, з португальськоСЧ бразильського взирця - французькою канадського. Практика тлумачення з пиджинив (суржикив) та креольських мов (олитературених мишаних) на мови-донори и навпаки пидтверджуСФ те саме221 Д. Кристал називаСФ креолом пиджин, що став ридною мовою спильноти, и подаСФ список 100 найвидомиших пиджинив та мов-креолив (за РЖ. Генкоком, 1971); деякими з них розмовляють мильйони людей. Crystal, D. Op. Cit. - Р. 336-341.1.

Природу ризнотипних мов виявляСФ СЧх стосунок через окреми елементи як цилисних систем вираження. Неабияк важить СЧхня взаСФмна интерпретованисть, здатнисть зламувати монополию одна одноСЧ на повноцинне втилення идеСЧ. А тому триада Р. Якобсона не надто строга логично: мижсемиотичний переклад стоСЧтьздесь осторонь за характером знака - тильки кинцевого, а два инши типи видминни лише за наявнистю межи у системи - инколи доволи умовноСЧ, невиразноСЧ чи спирноСЧ, а ще й несталоСЧ, як розглядати динамику мовного простору, де СФ мови дуже близьки и дуже далеки и де окреми мови значно ближчи, ниж диалекти ще котроСЧсь. Висим китайських мов уважають диалектами на пидстави СФдиноСЧ иСФроглифики, але витлумачувати усне мовлення шанхайця в Пекини доводиться. Араби з ризних краСЧн часом мусять довго перепитувати одне одного, щоб щось з'ясувати. Тоди як серби з хорватами, македонци з болгарами, норвежци з данцями и шведами, носиСЧ урду й гинди зазвичай можуть легко порозумитися без перекладача, говорячи кожен своСФю мовою.

Слид гадати, що для практичних потреб могло би стати в пригоди розризнення тлумачень за такими параметрами вихидноСЧ та кинцевоСЧ мов, як СЧх 1) материальна природа,

2) ступинь спориднености, взаСФмодиСЧ у минулому и взаСФмопроникнення будови,

3) обсяг, або потужнисть розмаСЧття елементив,

4) видстань у часи,

5) належнисть до мисцевости, виддаленисть ареалив поширення. Отже, маСФмо:

РЖ. Переклад несловесний з несловесноСЧ мови.

РЖРЖ. Переклад словесний з несловесноСЧ мови.

РЖРЖРЖ. Переклад несловесний зи словесноСЧ мови.

РЖV. Переклад словесний зи словесноСЧ мови. Тут насамперед слид назвати

1. Переклад звичайний - власне мижмовний, - у якому варто видилити:

1) за ознакою близькости мов и культур - переклад

а) з близькоспоридненоСЧ мови;

б) з мови иншоСЧ групи тиСФСЧ самоСЧ сим'СЧ мов;

в) з мови далекоСЧ за будовою и культурним складником;

г) з мови структурно далекоСЧ, але культурно наближеноСЧ;

2) за ознакою функционального стилю (що включаСФ галузеви й жанрови пидвиди):

а) художний - прозовий, поетичний, драматичний, художних фильмив;

б) публицистичний, також пропагандистський и рекламний;

в) информацийний для ЗМРЖ;

г) официйно-диловий (зокрема юридичний и протокольний);

ТС) науковий и техничний;

д) розмовно-побутовий;

3) за ступенем модификациСЧ стилистичноСЧ, галузевоСЧ чи иншоСЧ мовноСЧ пидсистеми - вид збереження до замини, яка СФ внутришньомовним перекладом (див. п.6-7);

4) за формою мовлення:

а) чисто усний (голосу голосом) - послидовний и побижний (одночасний, синхронний);

б) письмовий;

в) усний з аркуша;

г) переклад пид диктант (в основному навчальний)...

2. Переклад з бильшоСЧ за килькистю знакив мови меншою.

3. Переклад з меншоСЧ мови бильшою.

4. Переклад одночасовий - синхроничний (зроблений у ту саму епоху, не плутати з усним побижним).

5. Переклад мижчасовий (оновлення застарилоСЧ мови) - диахроничний.

6. Переклад з одниСФСЧ пидсистеми мови на иншу однотипну тиСФСЧ самоСЧ мови:

1) з литературного варианта мови иншим литературним вариантом, зокрема териториально виддаленим;

2) з диалекта на диалект;

3) з одниСФСЧ терминосистеми на иншу - мижгалузевий и в межах галузи;

4) социолекта - социолектом;

5) стилю - стилем;

6) регистру - регистром тощо.

7. Переклад з пидсистеми мови на типологично видминну тиСФСЧ самоСЧ мови.

Окремо стоСЧть тлумачення як характеристика джерела: рекламна анотация книжки, видгук на дисертацию, судова оцинка нецензурноСЧ лайки, лингвистичний опис жаргону, виршований осуд канцеляриту тощо. У передражнюванни й пародиСЧ метамовою виступаСФ не сама по соби мова прототипу, а утворена на СЧСЧ основи особлива "паразитарна" надбудова, наприклад, интонацийна. У театри голос - засиб перекладу.Р. Якобсон згадуСФ дослид, коли вимовою слив "сьогодни увечери" актор зобразив 50 емоцийних ситуаций, а слухачи СЧх безпомильно упизнавали222 Якобсон Р. Лингвистика и поэтика // Структурализм: ВлзаВ» и ВлпротивВ». Сб. статей. - М., 1975. - С. 199-200.2. Декламация поезиСЧ, гра на скрипци - з тиСФСЧ ж вервечки. Мало просто вивчити напам'ять текст, як нотний слид, - треба ще розиграти й тим осягти його. Майстри перекладу знають, що виразним читанням можна поглибити своСФ розуминня оригиналу и звирити свою працю з ним. Так, Д. Билоус оповидаСФ, що "ТроСФженця" РЖ. Крилова йому вдалося видтворити лише писля того, як вин дочув байку по радио в артистичний версиСЧ РЖ. РЖллинського. Тлумачення виконавське - не механичний повтор, а вид творчоСЧ конкретизациСЧ у межах и за законами нашарованоСЧ и питомоСЧ для неСЧ системи знакив. Таке збагачувальне програвання знака видризняСФться вид простого його вгадування, яким СФ також озвучення формул химичних реакций (незалежно вид способу найменування речовин: аш два ес о чотири чи сирчана кислота), розшифровування тайнопису, абревиатур, буквених унаочнень T-shirt, U-turn, A-pole, H-block, V-engine, L-shaped, жартивливих витивок T 4 2 (чай на двох), 4ever, 2 bad 4 U, Eye luv U 2 тощо. Звичайно, в усному переклади на звукорозризнювальний (фонологичний) стадиСЧ сприйняття виникають своСЧ труднощи, так само переклад литописив здебильша включаСФ текстологичну розвидку.

Само собою, ця схема дуже загальна и служить певний навчальний мети; запропоновани поняття можуть сполучатися, перехрещуватися, утворювати мишани типи й розгалужуватися дали. Скажимо, етнични миграциСЧ и поява РЖнтернету виводять просторовий переклад у площину взаСФмин тих мов, що функционують паралельно: адаптация британських текстив для США мало чим видризняСФться вид перекладу букмолом з нюнорска в НорвегиСЧ, де ци обидви мови литературни, чи з данськоСЧ. Переказ на слобожанський манир гуцульськоСЧ оповидки комусь нагадаСФ стилистичну правку. Стиль узагали трактують усиляко: вузько й широко, як змист, форму, спосиб, засиб и функцию. Мову давньоСЧ доби, попри труднисть СЧСЧ сприйняття, можна вважати и пидсистемою сучасноСЧ, адже СЧСЧ оживляють и стилизациСЧ пид старовину. Проте хоч би якою була типология перекладу, праця перекладача маСФ виглядати в ний не механичною пидстановкою знака, а свидомою диСФю, актом мислення, творчоСЧ воли, за якою стоСЧть живий людський интерес. Крим того, всякий достойний труд потребуСФ системи практичних шкал оцинювання. На жаль, аксиология перекладу (без якоСЧ теория немична) - майже не просунулася дали розризнення вильного и буквального способив тлумачення, а то й ще простише - гарного й незграбного, вдалого й невдалого, що ними доси обмежуються критики та историки перекладу у своСЧх спостереженнях над розмаСЧттям та еволюциСФю творчих засад.

Взагали Протей перекладу вмиСФ адекватно тлумачити своСФю робочою мовою цилисни несловесни твори, зокрема мистецьки (картини живопису, музични п'СФси, балетни вистави и т. ин), а також технични схеми й графики, математични ривняння, формули физики й химиСЧ тощо, не кажучи вже про те, що вин легко переходить, утримуючи змист, з терминосистеми на терминосистему, з регистра на регистр, зи стилю на стиль, з диалекту на диалект, з одного литературного териториального варианта мови на инший тощо, а також видчуваСФ, коли те чи инше з переличенихздесь мовних явищ стаСФ суттю повидомлення. Чим ширший диапазон видив и способив тлумачення освоСФно перекладачем до ривня майстерности, тим потужнишим вин СФ як розвинена особистисть. А цим, власне, и визначаСФться якисть його тлумачень.


Скачать работу: Протей чи Янус (про ризновиди перекладу)

Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
         дисциплине Иностранные языки и языкознание

5ro4ka.ru

demo

Выполняет на заказ

дипломные, курсовые работы, рефераты, эссе, любых расчеты, бизнес-планы, другие научные работы по приемлемым ценам....

К вашим услугам онлайн-консультант, позволяющий всегда держать руку на пульсе заказ....

подробнее

Наши возможности