Добавить в закладки
 
Наши группы в социальных сетях          





Дисциплина: Иностранные языки и языкознание
Вид работы: реферат
Язык: украинский
Поняття стилив мовлення та история розвитку наукового стилю. Визначення та особливости наукового стилю литературноСЧ мови, його загальни риси, види и жанри. Мовни засоби в науковому стили на фонетичному, лексичному, морфологичному, синтаксичному ривнях.
ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ:
ЛИТЕРАТУРА ПО ДИиИПЛИНЕ: Иностранные языки и языкознание

Неправильные глаголы в английском языке. Irregular verbs. Таблица.
Словарь литературоведческих терминов

19

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

Кафедра мовноСЧ та психолого-педагогичноСЧ пидготовки

Реферат

Найважливиши ознаки и характеристика наукового стилю мовлення

Виконала:

студентка 12 групи ФЕФ

Узунова В.А.

Перевирила:

викладач ДжунусалиСФва Г.Д.

Одеса - 2010

План:

1 Поняття стилив мовлення

2 Науковий стиль

2.1 РЖстория наукового стилю

2.2 Визначення та особливости наукового стилю литературноСЧ мови

2.3 Загальни риси наукового стилю

2.4 Види и жанри наукового стилю

2.5 Мовни засоби в науковому стили

2.5.1 Фонетичний ривень

2.5.2 Лексичний ривень

2.5.3 Морфологичний ривень

2.5.4 Синтаксичний ривень

Висновок

Список використаноСЧ литератури

1 Поняття стилив мовлення

Стиль (вид латин. Stilus - паличка для письма). Стиль литературноСЧ мови - ризновид мови (СЧСЧ функциональна пидсистема), що характеризуСФться видбором таких засобив из багатоманитних мовних ресурсив, яки найлипше видповидають завданням спилкування миж людьми в даних умовах. Це своСФридне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобив из певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свифт влучно зауважив, що Влстиль - це власне слова на власному мисциВ».

Кожний стиль маСФ:

В· сферу поширення и вживання (коло мовцив);

В· функциональне призначення (регулювання стосункив, повидомлення, вплив, спилкування тощо);

В· характерни ознаки (форма та спосиб викладу);

В· система мовних засобив и стилистичних норм (лексику, фразеологию, граматични форми, типи речень тощо).

Ци складови конкретизують, оберигають, певною, мирою обмежують, унормовують кожний стиль и роблять його досить стийким ризновидом литературноСЧ мови. Оскильки стилистична норма СФ частиною литературноСЧ, вона не забезпечуСФ останню, а лише використовуСФ слова чи форми в певному стили чи з певним стилистичним значенням.

Наприклад, слова акт, договир, наказ, протокол, угода СФ нормативними для официйно-дилового стилю, хоча в инших стилях вони також можуть нести забарвлення официйности, якщо СЧх використання буде стилистично виправдане.

Досконале знання специфики кожного стилю, його ризновидив, особливостей - надийна запорука успихив у будь-який сфери спилкування.

Термин Влстиль мовленняВ» слид розглядати як спосиб функционування певних мовних явищ. Розризнення стилив залежить безпосередньо вид основних функций мови - спилкування, повидомлення и дияння впливу.

Високо розвинута сучасна литературна украСЧнська мова маСФ розгалужену системи стилив, серед яких:

В· розмовний,

В· художний,

В· науковий,

В· публицистичний,

В· епистолярний,

В· официйно-диловий,

В· конфесийний.

Для видилення стилив мовлення важливе значення мають форми мови - усна й писемна, розмовна и книжна. Уси стили мають усну й писемну форми, хоча усна форма бильш притаманна розмовному стилю, а иншим - переважно писемна. Оскильки останни сформувалися на книжний основи СЧх називають книжними.

Структура текстив ризних стилив неоднакова, якщо для розмовного стилю характерний диалог (полилог) то для инших - переважно монолог.

Видризняються стили мовлення й багатьма иншими ознаками. Але спильним для них СФ те, що вони - ризновиди одниСФСЧ мови, представляють усе багатство СЧх виражальних засобив и виконують важливи функциСЧ в житти суспильства - забезпечують спилкування в ризних його сферах и галузях.

У межах кожного функционального стилю сформувалися своСЧ ризновиди - пидстили - для точнишого й доцильнишого видображення певних видив спилкування та виришення конкретних завдань.

Поряд из функциональними стилями, ураховуючи характер експресивности мовних елементив, видиляються також урочистий, официйний, фамильярний, интимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ин.

2 Науковий стиль

2.1 РЖстория наукового стилю

Виникнення и розвиток наукового стилю пов'язано з еволюциСФю ризних галузей наукових знань, ризноманитних сфер дияльности людини. Спочатку стиль наукового викладу був близький до стилю художньоСЧ оповиди. Так, наукови праци Пифагора, Платона и Лукреция видризнялися особливим, емоцийним сприйняттям явищ. Виддилення наукового стилю вид художнього видбулося в олександрийський период, коли в грецький мови, поширивши свий вплив на весь тодишний культурний свит, стала створюватися стийка наукова терминология. Згодом вона поповнилася за рахунок латини, яка стала интернациональною науковою мовою СФвропейського середньовиччя. В епоху Видродження вчени прагнули до стислости и точности наукового опису, вильного вид емоцийно-художних елементив викладу яки суперечать абстрактно-логичному видображенню природи. Видомо, що занадто "художний" характер викладу Галилея дратував Кеплера, а Декарт знаходив, що стиль наукових доказив Галилея надмирно "белетризований". Надали зразком науковоСЧ мови стало суворо логичний виклад Ньютона.

Науковий стиль маСФ своСЧ ризновиди (пидстили): науково-популярний, науково-диловий, науково-техничний (виробничо-техничний), науково-публицистичний, навчально-науковий.

Стиль наукових робит визначаСФться, в кинцевому рахунку, СЧх змистом и цилями наукового повидомлення - по можливости точно и повно пояснити факти навколишньоСЧ дийсности, показати причинно-наслидкови зв'язки миж явищами, виявити закономирности историчного розвитку и т.д. Науковий стиль характеризуСФться логичною послидовнистю викладу, упорядкованою системою зв'язкив миж частинами висловлювання, прагненням авторив до точности, стислости, однозначности висловлювання при збереженни насичености змисту.

Про мову вчених неридко говорять, що вона видризняСФться "сухистю", позбавлена елементив емоцийности та образности. Така думку носить надмирно узагальнений характер: неридко в наукових роботах, зокрема полемичних, використовуються емоцийно-експресивни та образотворчи засоби мови, яки, будучи додатковим прийомом, на тли суто наукового викладу помитно видиляються и надають науковий прози велику переконливисть.

2.2 Визначення та особливости наукового стилю литературноСЧ мови

Науковий стиль - стиль литературноСЧ мови, якому властивий ряд особливостей - таких як попереднСФ обдумування висловлювання, монологичний характер, строгий видбир мовних засобив, тяжиння до нормованоСЧ мови. Для науковоСЧ мови характерни таки стильови риси:

В· яснисть и предметнисть тлумачень;

В· логична послидовнисть и доказовисть викладу;

В· узагальненисть понять и явищ;

В· об'СФктивний анализ;

В· точнисть и лаконичнисть висловлювань;

В· аргументация та переконливисть тверджень;

В· однозначне пояснення причино-наслидкових видношень;

В· докладни висновки.

Науковий стиль - не примха, а обов'язок. У середовищи вчених и наукових працивникив давно прийнято, що вси наукови тексти повинни писатися в певному суворому стили. Це викликано, насамперед, необхиднистю уникнути двозначностей и багатозначности тих чи инших наукових понять. Споконвична форма иснування науковоСЧ мови - письмова, що пояснюСФться такими СЧСЧ визначальними ознаками, як понятийне видображення дийсности, логичнисть викладу. Наукова мова повинна бути суворо доказана, аргументована. Дийсно, науковий виклад в основному все ж таки ориСФнтований на письмову мову, про що явно свидчить необхиднисть у багатьох випадках хоча б часткового переходу до елементив письмового викладу (до написання формул, демонстрациСЧ таблиць, диаграм и т.д.).

Поняття, якими оперуСФ наукове мислення, виражаються в основному багатокомпонентними структурами, характерними саме для письмовоСЧ мови. Це видбуваСФться тому, що письмова форма бильш зручна и надийна в сенси виявлення найменших информативних неточностей, логичних порушень, яки неактуальни в побутовому спилкуванни, а в науковому можуть привести до серйозних перекручувань истини. Зазвичай наукови доповиди, повидомлення спочатку пишуть, видпрацьовуючи адекватну форму втилення науковоСЧ информациСЧ, або хоча б складають тези, план.

Наукови тексти оформляються у вигляди окремих закинчених творив, структура яких пидпорядкована законам жанру.

2.3 Загальни риси наукового стилю

Науковий стиль маСФ ряд спильних рис, що виявляються незалежно вид характеру визначених наук (природничих, точних, гуманитарних) та видминностей миж жанрами висловлювання (монография, наукова стаття, доповидь, пидручник и т.д.), що даСФ можливисть говорити про специфику стилю в цилому. Разом з тим цилком природно, що, наприклад, тексти з физики, химиСЧ, математики помитно видризняються за характером викладу вид текстив з филологиСЧ або историСЧ.

Науковий стиль характеризуСФться логичною послидовнистю викладу, упорядкованою системою зв'язкив миж частинами висловлювання, прагненням авторив до точности, стислости, однозначности при збереженни насичености змисту.

Логичнисть - це наявнисть смислових зв'язкив миж послидовними одиницями тексту.

Послидовнистю володиСФ тильки такий текст, у якому висновки випливають из змисту, вони несуперечливи, текст розбитий на окреми смислови видризки, що видображають рух думки вид часткового до загального або вид загального до конкретного.

Яснисть, як якисть науковоСЧ мови, передбачаСФ зрозумилисть, доступнисть. За ступенем доступности наукови, науково-навчальни та науково-популярни тексти розризняються за материалом и за способом його мовного оформлення.

Точнисть науковоСЧ мови передбачаСФ однозначнисть розуминня, видсутнисть розбижности миж означуваним и його визначенням. Тому в наукових текстах, як правило, видсутни подибни, експресивни засоби; слова використовуються переважно в прямому значенни, частотнисть терминив також сприяСФ однозначности тексту.

Жорстки вимоги точности, яки пред'являються до наукового тексту, роблять обмеження на використання образних засобив мови: метафор, епитетив, художних поривнянь, прислив'СЧв и т.п. РЖноди таки засоби можуть проникати в наукови твори, тому що науковий стиль прагне не тильки до точности, але и до переконливости, доказовости. РЖноди подибни засоби необхидни для реализациСЧ вимоги ясности, дохидливости викладу.

Емоцийнисть, як и експресивнисть, в науковому стили, який вимагаСФ об'СФктивного, "интелектуального" викладу наукових даних, виражаСФться инакше, ниж в инших стилях. Сприйняття наукового твору може викликати певни почуття в читача, але не як видповидну реакцию на емоцийнисть автора, а як усвидомлення самого наукового факту. Хоча наукове видкриття впливаСФ незалежно вид способу його передачи, сам автор наукового твору не завжди видмовляСФться вид емоцийно-оциночного ставлення до фактив и подий, про яки вин доповидаСФ. Прагнення до обмеженого використання авторського "я" - це не данина етикету, а прояв абстрактно-узагальненоСЧ стильовоСЧ риси науковоСЧ мови, що видбиваСФ форму мислення.

Характерною рисою стилю наукових робит СФ СЧх насиченисть терминами (зокрема, интернациональними). Не слид, однак, переоцинювати ступинь циСФСЧ насичености: в середньому терминологична лексика зазвичай становить 15-25 видсоткив загальноСЧ лексики, використаноСЧ в роботи.

Велику роль у стили наукових робит видиграСФ використання абстрактноСЧ лексики.

Лексику науковоСЧ мови складають три основни шари: загальновживани слова, загальнонаукови слова и термини. У будь-якому науковому тексти загальновживана лексика становить основу викладу. В першу чергу видбираються слова з узагальненим и абстрактним значенням (буття, свидомисть, фиксуСФ, температура). За допомогою загальнонаукових слив описуються явища и процеси в ризних галузях науки и техники (система, питання, значення, позначити). ОдниСФю з особливостей вживання загальнонаукових слив СФ СЧх багаторазове повторення у вузькому контексти.

Термин - це слово чи словосполучення, яке точно и однозначно називаСФ предмет, явище чи поняття науки и розкриваСФ його змист. Термин несе логичну информацию великого обсягу. У тлумачних словниках термини супроводжуються позначкою "специальне".

Морфологични риси наукового стилю:

В· переважання именникив;

В· широке поширення абстрактних именникив (час, явище, стан);

В· використання у множини именникив, що не мають у звичайному вживанни форм множини (вартости);

В· вживання именникив однини для узагальнених понять (береза, кислота);

В· вживання майже виключно форм теперишнього часу у позачасовому значенни, вказуСФ на постийний характер процесу (видиляСФться, наступають).

2.4 Види и жанри наукового стилю

Видиляють три ризновиди (пид стили) наукового стилю:

- власне-науковий;

- науково-навчальний;

- науково-популярний.

У межах власне-наукового пидстилю видиляються таки жанри, як монография, дисертация, доповидь та инше. Пидстиль видризняСФться в цилому суворою, академичноСЧ манерою викладу. Вин об'СФднуСФ наукову литературу, написану фахивцями и призначену для фахивцив. Цьому пидстилю протиставлено науково-популярний пидстиль. Його функция полягаСФ у популяризациСЧ наукових видомостей. Тут автор-фахивець звертаСФться до читача, не знайомого в достатний мири з даною наукою, тому информация подаСФться в доступний, и неридко - у цикавий форми.

Особливистю науково-популярного пидстилю СФ поСФднання в ньому полярних стильових рис: логичности та емоцийности, об'СФктивности та суб'СФктивности, абстрактности й конкретности. На видмину вид науковоСЧ прози в науково-популярний литератури значно менше специальних терминив и инших власне наукових засобив.

Науково-навчальний пидстиль поСФднуСФ в соби риси власне-наукового пидстилю та науково-популярного викладу. З власне-науковим пидстилем його риднить терминологичнисть, системнисть в описи наукових видомостей, логичнисть, доказовисть; з науково-популярним - доступнисть, насиченисть илюстративним материалом. До жанрив науково-навчального пидстилю видносяться: навчальний посибник, лекция, семинарський доповидь, видповидь на испити та инше.

Можна видилити наступни жанри науковоСЧ прози:

Вз монография;

Вз журнальна стаття;

Вз рецензия;

Вз пидручник (навчальний посибник);

Вз лекция;

Вз доповидь;

Вз информацийне повидомлення (про що видбулася конференциСЧ, симпозиуми, конгреси);

Вз усний виступ (на конференциСЧ, симпозиуми и т.д.);

Вз дисертация;

Вз науковий звит.

Ци жанри видносяться до первинних, тобто створеним автором вперше.

До вторинних текстив, тобто текстив, яки складени на основи вже наявних, видносяться:

o реферат;

o автореферат;

o конспект;

o тези;

o анотация.

При пидготовци вторинних текстив видбуваСФться згортання информациСЧ з метою скорочення обсягу тексту.

До жанрив навчально-наукового пидстилю видносяться лекция, семинарська доповидь, реферат, реферативне повидомлення.

2.5 Мовни засоби в науковому стили

Специфика у використанни засобив загальноСЧ мови в науковий сфери спилкування зачипаСФ вси лингвистични ривни - фонетичний, лексичний, морфологичний, синтаксичний. Розглянемо по порядку:

2.5.1 Фонетичний ривень

Фонетико-интонацийна сторона в усний форми науковоСЧ мови не маСФ визначального значення, вона покликана в основному пидтримати стилистичну специфику на инших ривнях. Так, повний стиль вимови маСФ забезпечити читке сприйняття словесноСЧ форми взагали и складноСЧ зокрема. Цьому ж служить и уповильнений темп вимови слив. Понятийни словосполучення подиляються подовженими паузами, щоб адресат краще сприймав СЧх змист. Загальний ривномирно-уповильнений темп мови також покликаний створювати сприятливи умови сприйняття. Фонетични особливости наукового стилю зводяться до наступних:

ь пидпорядкованисть интонациСЧ синтаксичному строю науковоСЧ мови;

ь стандартнисть интонациСЧ;

ь сповильненисть темпу;

ь стабильнисть ритмичного та хвилеобразного интонацийного малюнка.

2.5.2 Лексичний ривень

Побичний, узагальнений характер наукового тексту проявляСФться на лексичному ривни в тому, що в ньому широко вживаються слова з абстрактним значенням. Слова побутового характеру також набувають у науковому тексти узагальнене, часто терминологичне значення, наприклад, таки технични термини, як муфта, стакан, трубка, та багато инших. ин

Характерною рисою наукового стилю СФ його висока насиченисть терминами. При цьому частка терминив у поривнянни из загальновживаною лексикою не однакова в ризних жанрах науковоСЧ мови. Необхидною умовою науковоСЧ мови СФ правильне, логичне визначення понять, що вводяться терминами. Неправильно вживаний або незрозумилий термин може дезинформувати читача.

У суто науковому (академичному) стили термини не завжди пояснюються. У наукових творах для широкоСЧ аудиториСЧ термини зазвичай роз'яснюються. Може даватися пряме пояснення термину, наприклад: "Просодика - це загальна назва таких ритмико-интонацийних сторин мови, як висота, гучнисть голосового тону, тембр голосу, сила наголосу". Термини можуть бути пояснени через синоними або через пояснення походження термина, тобто через етимологични довидки. Визначення термина може даватися "попутно", тобто в дужках, у виносках. У навчальний литератури, зокрема, в пидручниках, термини найчастише отримують пряме пояснення.

2.5.3 Морфологичний ривень

Абстрактнисть наукового стилю проявляСФться и на граматичному ривни - у вибори форм слова и в побудови словосполучень и речень.

Особливо своСФридно вживаСФться в науковому стили диСФслово.

У даному стили типовим СФ вживання форм теперишнього часу диСФслова, и ци форми, характеризуючи дослиджуване явище, мають позачасове значення. Позачасове значення набувають и форми минулого часу. Чергування форм теперишнього и минулого часу в инших стилях робить мову образною, "живописною", в науковому ж стили чергування форм теперишнього и минулого часу вказують на закономирнисть явища, що пидкреслюСФться контекстом.

У науковому стили частише вживаються диСФслова недоконаного виду (близько 80% вид усих диСФслив), так як вид них утворюються форми теперишнього часу, яки, як вже сказано вище, мають позачасове узагальнене значення. ДиСФслова доконаного виду вживаються значно ридше (20%) и використовуються часто в стийких оборотах типу: розглянемо ...; доведемо, що ...; зробимо висновки; покажемо на прикладах и т.п.

Частота вживання в наукових текстах пасивноСЧ форми диСФслова пояснюСФться тим, що при описи механизму, процесу, структури увага зосереджуСФться на них самих, а не на виробника диСЧ. У науковому стили викладу часто використовуСФться диСФслово у форми 3-СЧ особи множини теперишнього та минулого часу без вказивки на суб'СФкт диСЧ.

Великого поширення в науковому стили мають коротки пасивни диСФприкметники, яки за функциями близьки до зворотних диСФслив з пасивним значенням.

У науковий мови частише, ниж в инших стилях мови, вживаються коротки прикметники.

СвоСФридно виявляСФться категория особи: значення особи зазвичай СФ ослабленим, невизначеним, бильш узагальненим. ПояснюСФться це тим, що в науковий мови не прийнято вживати займенник 1 особи однини "Я". Його заминюють займенником "МИ". Прийнято вважати, що вживання займенника "МИ" створюСФ атмосферу авторськоСЧ скромности и об'СФктивности: Ми дослиджували и прийшли до висновку ... (замисть: Я дослиджував и прийшов до висновку ...). Проте слид мати на увази, що вживання авторського МИ може, навпаки, створювати атмосферу авторського величи, особливо коли дослидження не представляСФ особливого наукового интересу.

У зв'язку з цим замисть форми 1 особи однини и множини займенникив Я або МИ в наукових текстах вживаються невизначено-особисти и безособови речення.

У цилому у науковому стили над диСФсловами переважають именники та прикметники. РЖменний характер наукового стилю - типова його (наукового стилю) риса, и пояснюСФться це наявнистю в цьому стили якисних характеристик предметив и явища. Крим того, часте вживання в науковому стили имен именникив у поСФднанни з прикметниками у функциСЧ визначення пояснюСФться стислистю такого поСФднання и високою информативною вагою именних форм, що надзвичайно важливо для наукового викладу, мета якого - повидомити читачеви велику килькисть предметних значень в можливо бильш компактний форми.

У зв'язку з цим необхидно охарактеризувати особливости вживання именникив у науковому стили.

Значно ридше, ниж в инших стилях, зокрема, в розмовному и художньому, вживаються одухотворени именники. Серед именникив чоловичого и жиночого роду велике мисце також займаСФ абстрактна лексика.

СвоСФридно проявляСФться в науковий мови категория числа именникив. У науковий литератури поширеним СФ вживання форми однини замисть множини. Ци форми служать для позначення узагальненого поняття чи неподильноСЧ сукупности и спильности. РЗх вживання пояснюСФться тим, що форми множини мають бильш конкретне значення, вказуючи на окреми раховани предмети. Навпаки, в науковий мови зустричаються форми множини именникив, яки в инших типах мовлення не зустричаються - множина вид абстрактних и речовинних именникив.

Для науковоСЧ мови характерне вживання деяких прикметникив и диСФприкметникив у значенни вказивних займенникив "цей, такий". Наприклад: Наступни минерали, що входять до циСФСЧ групи, мають темне забарвлення. Прикметник "наступни" у значенни займенника "таки" пидкреслюСФ послидовнисть перерахування особливостей, ознак и т . д. У науково-техничний литератури, як правило, не вживаються, в силу СЧхньоСЧ невизначености, неконкретности, займенники щось, дещо, що-небудь.

У науковий мови велике мисце займають прийменники, прийменникови сполучення. Високий видсоток служби в ний прийменникив почасти пояснюСФться именним характером наукового стилю.

Науковий виклад розрахований на логичне, а не на емоцийно-чуттСФве сприйняття, тому емоцийни мовни елементи не видиграють виришальноСЧ роли у науковий литератури. Однак, визнаючи специфичними рисами наукового стилю понятийну и пидкреслену логичнисть, в ньому присутний и елемент образности, емоцийности и в цилому експресивности.

Використання емоцийних елементив у науковому тексти значною мирою визначаСФться областю знання, до якоСЧ вин видноситься. Оскильки, наприклад, у наукових роботах з математики, механики результати наукових пошукив повинни бути викладени так, щоб СЧх можна було формализувати, перевирити експериментально, отримати втилення у схемах, авторська стилистична индивидуальнистьздесь майже зовсим не представлена. Не представлена и образнисть мови.

У науково-гуманитарний ж литератури, предметом якоСЧ СФ суспильство и духовна дияльнисть людини, емоцийни елементи представлени досить широко. Особливо широко представлени емоцийни елементи в тих роздилах, де миститься наукова полемика. Тут емоцийний елемент органично входить в словесну тканину наукового твору, не порушуючи його стильовоСЧ одноридности та структурноСЧ одноплановости.

У науковий литератури широко застосовуються ризни види скорочень: графично (пид-тво), литерни абревиатури (ГОСТ), складноскорочени слова (Держплан), скорочення без голосних (млрд), скорочення змишаноСЧ форми.

2.5.4 Синтаксичний ривень

Синтаксични особливости наукового стилю виявляються досить послидовно незважаючи на те, що синтаксични конструкциСЧ в бильшости своСЧй загальновживани, нейтральни. Синтаксис (побудова словосполучень и речень) найбильше видображаСФ зв'язок з мисленням.

Сучасний науковий стиль характеризуСФться прагненням до синтаксичноСЧ компресиСЧ - до стиснення, збильшення обсягу информациСЧ при скороченни обсягу тексту. Це проявляСФться в особливостях побудови словосполучень, в особливостях речень.

Так, для наукового стилю характерни словосполучення именникив, у яких у функциСЧ визначення виступаСФ родовий видминок имени, часто з прийменником для (обмин речовин, коробка передач, прилад для монтажу).

РЖмена прикметникив в роли визначення широко вживаються в терминологичному значенни: голосни и приголосни звуки, криминальний кодекс, умовни рефлекси и т.п.

Для наукового стилю типовим СФ вживання именного присудка (а не диСФсливного), що сприяСФ створенню именного характеру наукового стилю. Найчастише именни присудки зустричаються у визначеннях и миркуваннях, при цьому зв'язка неридко видсутня. Широко вживаними в науковому стили СФ именни складови присудки з короткими диСФприкметниками типу "може бути використаний".

На ривни речення також проявляСФться специфика наукового стилю.

Оскильки логичнисть - одна з основних стильових рис наукового тексту, для його синтаксису характерни структури, перш за все виражають суто понятийний змист. Такою основною структурою в багатьох мовах СФ повнозмистовне розповидне речення з нейтральним (у стильовому видношенни) лексичним наповненням, з логично правильним (нормативним), прямим порядком слив и з союзним зв'язком миж частинами речень.

Простих речень у науковий мови стильки ж, скильки складних (49,7% и 50,3%). Середний розмир простого речення - близько 20 слив, складного - близько 30. Серед складнопидрядних переважають речення з одним пидрядним.

Питальни речення виконують у науковий мови специфични функциСЧ, пов'язани з прагненням лише привернути увагу до розповиди. У такий же незвичайний роли вживаються и спонукальни (для вираження допущень и пропозиций)речення.

Для наукового стилю характерне широке поширення безособових речень ризних типив, тому що в сучасний науковий мови особиста манера викладу поступилася мисцем безособовоСЧ, що обумовлено прагненням до об'СФктивноСЧ узагальнености и абстрагованости.

Широко споживани в науковому тексти пасивни конструкциСЧ (пасивни), при цьому часто видсутня вказивка на виробника диСЧ.

Для науковоСЧ мови характерне з'ясування причинно-наслидкових видносин миж явищами, тому в наукових текстах переважають складни речення з союзним зв'язком (из спилками). Багато представлени складни сурядни й пидрядни сполучники и союзни слова, таки, як: незважаючи на те що, з огляду на те що, тому що, внаслидок того що, тоди як, миж тим як, у той час як и ин.. Найбильш продуктивни в наукових текстах складнопидрядни речення з пидрядними причини, умовними, тимчасовими, слидства, з'ясувальними.

Специфичною рисою наукового стилю СФ вживання складнопидрядних речень, де висловлюСФться зиставлення будь-яких явищ.

Типовим для наукового стилю СФ вживання одноридних членив речення, яки перераховують логично одноридни поняття.

ВикористовуСФться в науковий мови и група вступних слив и словосполучень, що мистять вказивку на те, ким висловлена та або инша думка, кому належить те чи инше вираження, яке джерело повидомлення (на нашу думку, на переконання, за видомостями, за повидомленням, з точки зору, видповидно до гипотези, визначенню и ин.)

Для наукових творив характерна композицийна зв'язанисть викладу. ВзаСФмопов'язанисть окремих частин наукового висловлювання досягаСФться за допомогою певних сполучних слив чи груп слив, що видображають етапи логичного викладу и СФ засобом зв'язку думок у ходи логичного миркування.

Висновок

Основне завдання наукового стилю - гранично ясно и точно донести до читача информацию. А це найкращим чином досягаСФться без використання емоцийних засобив. Адже наука апелюСФ, перш за все, до розуму, а не до почуття. Науково-технична революция зминила и сам характер дослидження. Наукови проблеми виришуються тепер, як правило, зусиллями не одинакив, а колективив учених и инженерив. А це веде до того, що сучасний спосиб наукового викладу можна визначити як колективний, або формально-логичний, в якому не залишаСФться мисця для емоцийности.

Сфера застосування наукового стилю дуже широка. Це один из стилив, який надаСФ сильний и ризнобичний вплив на литературну мову. Науково-технична революция вводить в загальне вживання величезну килькисть терминив. Комп'ютер, дисплей, екология, стратосфера, сонячний витер - ци та багато инших терминив перейшло зи сторинок специальних видань у повсякденний побут. Якщо ранише тлумачни словники складалися на основи мови художньоСЧ литератури и в менший мири публицистики, то зараз опис розвинених мов свиту неможливо без урахування наукового стилю та його роли в житти суспильства. Досить сказати, що з 600 000 слив авторитетного английського словника Вебстера 500 000 складаСФ специальна лексика.

Широкий та интенсивний розвиток науково-техничного стилю призвив до формування в його рамках численних жанрив, таких, як: стаття, монография, пидручник, патентний опис (опис винаходу), реферат, анотация, документация, каталог, довидник, спецификация, инструкция, реклама ( що маСФ ознаки и публицистичного стилю). Кожному жанрови притаманни своСЧ индивидуально-стильови риси, однак вони не порушують СФдности науково-техничного стилю, наслидуючи його загальни ознаки и особливости.

Отже, швидкий розвиток суспильства, стримкий прогрес науки и техники викликають потребу у формуванни специальноСЧ мови, найкращим чином пристосовану до вираження и передачи наукового знання.

Список використаноСЧ литератури:

1. Наталия Непийвода Мова украСЧнськоСЧ науково-техничноСЧ литератури (функционально-стилистичний аспект). -К.: ТОВ тАЬМижнар. фин. агенция", 1997. - 303 с.

2. Катерина Городенська. Синтаксична специфика украСЧнськоСЧ науковоСЧ мови //УкраСЧнська терминология и сучаснисть: Збирник наук. праць, Вип. IV.- К.: КНЕУ, 2001.-368с.- С.11-14.

3. Роман Рожанкивський. Щодо украСЧнського стилю фаховоСЧ мови// Проблеми украСЧнськоСЧ терминологиСЧ. Материали 5-СЧ МижнародноСЧ науковоСЧ конференциСЧ. - Львив, Львивська политехника, 1998.- С.43-46

4. Виталь Моргунюк. Передмова // Росийсько-украСЧнський словник науковоСЧ и техничноСЧ мови. - К., 1997. - С.3


Скачать работу: Найважливиши ознаки и характеристика наукового стилю мовлення

Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
         дисциплине Иностранные языки и языкознание

5ro4ka.ru

demo

Выполняет на заказ

дипломные, курсовые работы, рефераты, эссе, любых расчеты, бизнес-планы, другие научные работы по приемлемым ценам....

К вашим услугам онлайн-консультант, позволяющий всегда держать руку на пульсе заказ....

подробнее

Наши возможности